Ілларіон Павлюк подав заяву на вихід з «Українського ПЕН»
Організація абсолютною більшістю активних членів проголосували проти виключення письменника Юрія Винничука. Це рішення, а також великою мірою обговорення, що передувало голосуванню, переконали мене, що сенсу лишатися частиною організації немає. А ще ті аргументи, що лунали в обговоренні, але не були почуті більшістью. Я вважаю, що правозахисна роль «ПЕН» це обʼєднувати майстрів слова для захисту прав людини. І що це важливіше, ніж обʼєднуватися й захищати одне одного. Але я в меншості. «ПЕН» прийняв рішення, яке більше пасувало би профспілці. Що теж може бути, чому ні. Просто я вступав не в профспілку. Вдячний всім тим, хто боровся.
Письменниця, парамедикиня, ветеранка Олена Герасим’юк запустила проєкт «Зміна ролей» на «Характері». Це серія розмов з українськими митцями та мисткинями, які стали на захист країни.
Перший гість — Дмитро Лазуткін, майор ЗСУ, поет, лауреат Шевченківської премії.
У розмові — спогади про читання поезії за кордоном, участь у міжнародному слемі, момент, коли він дізнався про свою нагороду.
Вже й дочитала "Мисливці за щастям" Валерія Пузіка. Розгорнутого відгуку не буде, бо такі книжки його не потребують.
Це лаконічні замальовки з передової: страшна буденність війни, історії цивільних з деокупованих територій, емоції чоловіка, який вже кілька місяців не бачив сім'ю і волів би писати дитячі книжки у майстерні біля моря, а не пересуватися між позиціями, втрачати побратимів, дізнаватися про звірства російських військових на звільнених територіях та бачити у снах, як виглядатиме його тіло, якщо загине.
В книжці багато виснаженості й втоми. Це щирі думки людини, яка не змогла "пересидіти", але найбільше мріє опинитися вдома, намагається якось осмислити все, що відбувається, але повною мірою не може.
Я хочу забути все це, як дурний сон. Жити, а не тягнути лямку війни.
Військо стирає особистість. Хоч би ким ти був до, тепер тут байдуже. Ось твій "город", ось твоя ділянка і зона відповідальності. Облаштовуй побут, рубай дрова, шукай спальник і ковдри, аби затулити діри, щоб не дуло.
Ти не уявляєш, як мені це все набридло.
- Чого ти боїшся? Який твій найбільший страх? - Загинути в день перемоги.
Місцями читається важко, місцями - дуже важко. Особливо сьогодні, після того, що зробила русня в Сумах.
Так, не хочеться зараз читати про війну - бо надто боляче. Але й автору не хотілося б про неї писати. Він про це каже у цій самій книжці:
Ну не можна ж постійно записувати війну. Це перемелювання військового досвіду виснажує. А з іншого боку, що бачиш та відчуваєш, про те й пишеш.
Тож найменше, що ми можемо зробити, як цивільні, - купити й прочитати. Або хоча б, для початку, купити.
- Що ти потім розповідатимеш про війну своїм дітям? - Нічого.
Друзі, нагадуємо вам, що вже у цей четвер відбудеться подія-відкриття програми павільйону #Фронтмени «Ветеранська література: головний вимір сучасного українського письменства», серед організаторів якої Читомо.
У події візьмуть участь Ростислав Семків, Ігор Мітров, Валентина Комар, а також наша літературна оглядачка й арт-критикиня Анастасія Герасимова.
Модеруватиме зустріч Анатолій Дністровий.
Подія відбудеться 24 квітня 2025 року о 17:00. Вхід вільний.
Вчора я надіслав мобільним групам Культурного десанту близько трьохсот книг — всі, які надійшли від книгарень у перших числах квітня.
Навіть у найчорніші часи весна — це про надію на краще, частіші зустрічі з людьми, а відтак — більше поїздок до підрозділів у зоні бойових дій, в шпиталі, у реабілітаційні центри.
Жодна вигадана історія, жодна книга не може виправити потворну реальність, а якій нам випало проживати свої найкращі життя, але подарувати нам фантазію про інший — кращий світ — може.
Для тих, хто не має ні часу, ні бажання слідкувати за новинками книжкової галузі, котра — вперше в нашому житті — наче зірвалася з ланцюга і спрагло розвивається.
Для тих, хто не має можливості відвідувати бібліотеки, а в книгарні заходить лише двічі на рік — під час відпусток.
Для тих, хто ніколи не читав і не хотів читати, але раптом завтра — вперше — захоче?
📌 Що ми насправді шукаємо в посмертних книгах – голос автора чи спогади тих, хто його любив? Як обрати, що публікувати, а що залишити приватним? Запрошуємо до розмови тих, хто упорядковує й видає книги полеглих героїв.
Відбудуться поетичні читання Артура Дроня, Олени Герасимʼюк та Ігоря Мітрова
«З початком війни українська сучасна поезія звучить по-іншому. Вона обпікає, ранить і болить. І кожен із учасників цього поетичного вечора волів би, щоб ці вірші ніколи не написалися».
Під час зустрічі можна буде послухати поезію та про те, як війна вплинула на творчість кожного з учасників.
Сьогодні — річниця загибелі Юрія Руфа. Для когось він — поет, офіцер, публічний інтелектуал. Для нас — передусім друг. Людина, яка вірила в силу слова не менше, ніж у силу дії.
Юрій був не лише автором наших книжок. Він був частиною нашого кола. З ним було легко й глибоко водночас. Він умів бути прямим, чесним, уважним. І завжди — небайдужим.
Його тексти живі досі. Їх читають на позиціях, у класах, на сценах, і просто в тиші — коли хочеться сили, ясності, правди.
Помер поет, музикант і військовослужбовець Любомир Сарабун
Проєкт «Недописані», який займається практиками меморіалізації дієвців літератури, що загинули внаслідок російської війни, зазначає, що Любомир Сарабун помер від хвороби, отриманої на війні.
З діагнозом «дисциркуляторна енцефалопатія І стадії» Тараса Шевченка ВЛК визнала придатним до служби. У нього на той момент уже були приступи паніки, батьки підозрювали, що в сина епілепсія.
Новина про смерть Тараса на фронті 9 березня облетіла інтернет. Через два дні його мати написала у Facebook, що її син помер далеко від лінії зіткнення — в Одесі. Каже, що його вбила не війна, а байдужість інших. Що насправді сталося із 25-річним військовим та скульптором Тарасом Шевченко — читайте у матеріалі Дениса Булавіна
Якова Марного мобілізували до лав ЗСУ й через це концерт, який мав відбутися 30 березня у Львові, попередньо перенесли на 20 червня. «До червня Яків має закінчити БЗВП і ми маємо надію, що вдасться відпросити на день і виступити у Львові. Як буде на практиці – дізнаємось ближче до червня», – розказали у коментарі для Віледжа.
📌 Що ми насправді шукаємо в посмертних книгах – голос автора чи спогади тих, хто його любив? Як обрати, що публікувати, а що залишити приватним? Запрошуємо до розмови тих, хто упорядковує й видає книги полеглих героїв.
Перший день Книжкової Країни починаємо з чудової ініціативи «Книга на фронт»: під час фестивалю ви можете подарувати книжки нашим захисникам і захисницям. Купуйте книжки на нашому стенді чи стендах наших колег-видавців і приносьте їх у 4 павільйон, а «Культурний десант» передасть все бійцям на фронт і у шпиталі.
Приходьте🧡
23.04.202516:03
Вже завтра стартує «Книжкова країна» — і ми знову зустрінемось у павільйоні #ФРОНТМЕНИ.
Цьогоріч ми підготували програму у шести напрямах: презентації прозових новинок, марафон мілітарної поезії нон-стоп, серія подій «Контекст і взаємодія», театр і виставка.
Це відео — від тих хто мав би у ці дні бути з нами тут, але не зможе бо захищає нас. Якщо у вас така можливість є - обов'язково нею скористайтесь, приходьте 24-27 квітня на фестиваль Книжкова країна у павільон #ФРОНТМЕНИ. Цінуймо час який ми ще можемо провести разом. До зустрічі
Повний перелік і розклад подій павільйону — в нашому інстаграмі @frontmenmedia, програма фестивалю - на сайті.
Резиденти Культурних сил на фестивалі “Книжкова країна”. Хто? Де? Коли?
Минулого року #ФРОНТМЕНИ разом із Культурними силами організували перше велике читання мілітарної поезії на фестивалі Книжкова країна, яке стало доброю традицією фестивалю та поштовхом до створення однойменної антології видавництва 333 та цілої тематичної програми презентації творчості військових і ветеранів на фестивалі.
Цього року Культурні сили продовжують співпрацю з Фронтменами та відряджають на фестиваль цілу групу учасників. Тож оголошуємо програму заходів, що відбудуться за участі наших резидентів 24-27 квітня на Київській ВДНГ.
24 квітня. 17:00. Ігор Мітров – поет і військовослужбовець – візьме участь в обговоренні “Ветеранська література – головний вимір сучасного українського письменства”. Також в дискусії візьмуть участь літературознавець, очільник видавництва “Смолоскип” Ростислав Семків; літературна оглядачка Анастасія Герасимова; письменник, художник, військовослужбовець Анатолій Дністровий; книжкова блогерка Валентина Комар. (Павильон №4, великий зал)
25 квітня. 17:00. Дмитро Костюминський – режисер і художник – візьме участь в панельній дискусії “Пам’ять як дія. Нова меморіальна культура в Україні”. У розмові беруть участь: співзасновниця книгарні “Герої” Антоніна Люлька, співзасновниця платформи пам’яті Меморіал Гаяне Авакян, співзасновник Hrabar Foundation Назар Грабар. (Павильон №4, великий зал)
26 квітня. 14:00 - 15:00 Артем Полежака, Ігор Мітров, REMEZ, Федір Рудий, Сергій Харчук виступлять на Марафоні мілітарної поезії. (Павильон №4, великий зал)
27 квітня. 12:00. Андрій Овчарук – військовослужбовець, координатор проєкту Книга на фронт – візьме участь у розмові “Незламні читачі. Книжкові досвіди у війську”. Також у заході візьмуть участь доброволиця-медикиня та ветеранка Катерина Галушка, військовослужбовець, автор книг “Броньований розум” і “Право сильного” Костянтин Ульянов. (Павильон №4, великий зал) 27 квітня. 13:00. Остап Українець, письменник, перекладач, військовослужбовець разом з Андрієм Овчаруком візьмуть участь в дискусії "Про творчість Щепана Твардоха, польского письменника із Селезії. В розмові також братиме участь письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка Ольга Карі (павильон №7) 27 квітня. 15:00. Остап Українець разом з Людмилою Дмитрук обговорять “Історію літератури як літературну історію” (павильон №6, зал 2, концертний).
Протягом усього фестивалю заходи супроводжуватиме арт-волл “Творчість, щоб не й*бнутись” військовослужбовця та художника Максима Мошківського (павильон №4). Окрім того, протягом усіх днів фестивалю працюватиме точка збору книг для військових в межах проєкту “Книга на фронт”.
Фестиваль “Книжкова країна” – одна з найбільших культурницьких подій в Україні. Повний розклад заходів можна знайти на сайті фесту.
Друзі, нагадуємо вам, що вже у цей четвер відбудеться подія-відкриття програми павільйону #Фронтмени «Ветеранська література: головний вимір сучасного українського письменства», серед організаторів якої Читомо.
У події візьмуть участь Ростислав Семків, Ігор Мітров, Валентина Комар, а також наша літературна оглядачка й арт-критикиня Анастасія Герасимова.
Модеруватиме зустріч Анатолій Дністровий.
Подія відбудеться 24 квітня 2025 року о 17:00. Вхід вільний.
24-27 квітня в межах фестивалю Книжкова країна вдруге відкриється павільйон творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ.
Унікальний незалежний проєкт, який уже став невідʼємною частиною програми фестивалю та амбасадором мілітарного мистецтва, цьогоріч розширив програму до пʼяти напрямків:
Микола Антощак - поет і військовослужбовець. "Смолоскипівський" лауреат. У нашому видавництві вже невдовзі вийде друком його книжка. А в очікуванні цієї приємної події хочемо запропонувати вашій увазі інтерв'ю з поетом, що вийшло на Читомо в рамках спецпроекту "Слова і кулі".
"Якщо говорити про метафорику, то в поезії, яку пишуть зараз, наприклад, той же Артур Дронь, Дмитро Лазуткін, світлої пам’яті Максим Кривцов — усі помітили, що метафора відступає на другий план. Вона вже не така, як була. Вона потребує нового втілення. Це вже таке письмо, яке не можна назвати документальним, але і якимось іншим словом я його не можу, поки, назвати теж.
(...)
Я часто думаю про те, що буде далі. І я не знаю, чи можу про це щось говорити як письменник. Це історія всієї нашої країни. І як про це говорити, навіть коли сам ти теж військовослужбовець, так, щоб не наразитись на осуд і біль? Як говорити, щоб не зненавидіти себе самого?"
«Битись не можна відступити» Павла Паштета Белянського — один із найпомітніших романів 2024-го.
Він увійшов до короткого списку премії «Книга року BBC», переміг у категорії «Реалісти» літературної відзнаки «Своя полиця». Перший наклад роману був знищений через російську атаку на Харків торік у травні, коли постраждала друкарня Factor Druk.
Чому варто наздогнати час і все ж прочитати цю книжку про досвід війни на передовій — сумну історію, розказано жваво, хвацько, а часом навіть весело — читайте в рецензії Ігоря Котика для Читомо.
Ця стаття підготовлена за підтримки Клубу Читомо. Доєднуйтеся до Клубу, якщо хочете підтримати наше медіа — це можна зробити на Патреоні або Buy me a coffee.
Вже й дочитала "Мисливці за щастям" Валерія Пузіка. Розгорнутого відгуку не буде, бо такі книжки його не потребують.
Це лаконічні замальовки з передової: страшна буденність війни, історії цивільних з деокупованих територій, емоції чоловіка, який вже кілька місяців не бачив сім'ю і волів би писати дитячі книжки у майстерні біля моря, а не пересуватися між позиціями, втрачати побратимів, дізнаватися про звірства російських військових на звільнених територіях та бачити у снах, як виглядатиме його тіло, якщо загине.
В книжці багато виснаженості й втоми. Це щирі думки людини, яка не змогла "пересидіти", але найбільше мріє опинитися вдома, намагається якось осмислити все, що відбувається, але повною мірою не може.
Я хочу забути все це, як дурний сон. Жити, а не тягнути лямку війни.
Військо стирає особистість. Хоч би ким ти був до, тепер тут байдуже. Ось твій "город", ось твоя ділянка і зона відповідальності. Облаштовуй побут, рубай дрова, шукай спальник і ковдри, аби затулити діри, щоб не дуло.
Ти не уявляєш, як мені це все набридло.
- Чого ти боїшся? Який твій найбільший страх? - Загинути в день перемоги.
Місцями читається важко, місцями - дуже важко. Особливо сьогодні, після того, що зробила русня в Сумах.
Так, не хочеться зараз читати про війну - бо надто боляче. Але й автору не хотілося б про неї писати. Він про це каже у цій самій книжці:
Ну не можна ж постійно записувати війну. Це перемелювання військового досвіду виснажує. А з іншого боку, що бачиш та відчуваєш, про те й пишеш.
Тож найменше, що ми можемо зробити, як цивільні, - купити й прочитати. Або хоча б, для початку, купити.
- Що ти потім розповідатимеш про війну своїм дітям? - Нічого.
Років зо двадцять тому я знав одну пластунку N з Севастополя, яка тоді ж захоплено розповідала, що саме прочитала дуже цікаву книжку — "Холодний Яр".
Згодом, щоправда, вона пішла заміж за мордорця, вивтікала в маскву і у 2013 році вже писала мені, що у нас на Майдані нацики та фашисти, але це геть інша історія...
А оце ж дівчата з "Віхоли" запросили мене модерувати зустріч з істориком Юрієм Митрофаненком про його книгу "Воля України або смерть!" Повстанці Холодного Яру", то шо ж робить, піду.
Подейкують, що це буде в "Є" на Лисенка найближчого вівторка, з 19:00.
Відбудуться поетичні читання Артура Дроня, Олени Герасимʼюк та Ігоря Мітрова
«З початком війни українська сучасна поезія звучить по-іншому. Вона обпікає, ранить і болить. І кожен із учасників цього поетичного вечора волів би, щоб ці вірші ніколи не написалися».
Під час зустрічі можна буде послухати поезію та про те, як війна вплинула на творчість кожного з учасників.