Ілларіон Павлюк подав заяву на вихід з «Українського ПЕН»
Організація абсолютною більшістю активних членів проголосували проти виключення письменника Юрія Винничука. Це рішення, а також великою мірою обговорення, що передувало голосуванню, переконали мене, що сенсу лишатися частиною організації немає. А ще ті аргументи, що лунали в обговоренні, але не були почуті більшістью. Я вважаю, що правозахисна роль «ПЕН» це обʼєднувати майстрів слова для захисту прав людини. І що це важливіше, ніж обʼєднуватися й захищати одне одного. Але я в меншості. «ПЕН» прийняв рішення, яке більше пасувало би профспілці. Що теж може бути, чому ні. Просто я вступав не в профспілку. Вдячний всім тим, хто боровся.
Аліна Сарнацька — ветеранка Збройних сил України, бойова медикиня, волонтерка, журналістка. З 2022-го по 2023-й рік служила старшою бойовою медикинею роти вогневої підтримки 207-го ОБТрО 241-ї ОБрТро, працювала в Офісі підтримки змін Міноборони України. Вона звільнилася з лав ЗСУ влітку 2024-го.
Після повернення з фронту Аліна спробувала себе в драматургії й стала однією з найвідоміших літературних дебютанток 2024 року. А зовсім нещодавно у видавництві «Видавництво» вийшла книжка Аліни «Хто любов і мужність поєднав. ЛҐБТІК+ ветерани в російсько-українській війні».
➡️ Для спецпроєкту «Слова і кулі» / Words and Bullets, який реалізовують Читомо та Український ПЕН, Наталія Кушнірчук поговорила з Аліною Сарнацькою про її п’єси «Військова мама» та «Баланс», повернення до цивільного життя та виклики в армії.
Ця стаття створена за підтримки Інституту гуманітарних наук Відня (IWM).
Письменниця, парамедикиня, ветеранка Олена Герасим’юк запустила проєкт «Зміна ролей» на «Характері». Це серія розмов з українськими митцями та мисткинями, які стали на захист країни.
Перший гість — Дмитро Лазуткін, майор ЗСУ, поет, лауреат Шевченківської премії.
У розмові — спогади про читання поезії за кордоном, участь у міжнародному слемі, момент, коли він дізнався про свою нагороду.
Вже й дочитала "Мисливці за щастям" Валерія Пузіка. Розгорнутого відгуку не буде, бо такі книжки його не потребують.
Це лаконічні замальовки з передової: страшна буденність війни, історії цивільних з деокупованих територій, емоції чоловіка, який вже кілька місяців не бачив сім'ю і волів би писати дитячі книжки у майстерні біля моря, а не пересуватися між позиціями, втрачати побратимів, дізнаватися про звірства російських військових на звільнених територіях та бачити у снах, як виглядатиме його тіло, якщо загине.
В книжці багато виснаженості й втоми. Це щирі думки людини, яка не змогла "пересидіти", але найбільше мріє опинитися вдома, намагається якось осмислити все, що відбувається, але повною мірою не може.
Я хочу забути все це, як дурний сон. Жити, а не тягнути лямку війни.
Військо стирає особистість. Хоч би ким ти був до, тепер тут байдуже. Ось твій "город", ось твоя ділянка і зона відповідальності. Облаштовуй побут, рубай дрова, шукай спальник і ковдри, аби затулити діри, щоб не дуло.
Ти не уявляєш, як мені це все набридло.
- Чого ти боїшся? Який твій найбільший страх? - Загинути в день перемоги.
Місцями читається важко, місцями - дуже важко. Особливо сьогодні, після того, що зробила русня в Сумах.
Так, не хочеться зараз читати про війну - бо надто боляче. Але й автору не хотілося б про неї писати. Він про це каже у цій самій книжці:
Ну не можна ж постійно записувати війну. Це перемелювання військового досвіду виснажує. А з іншого боку, що бачиш та відчуваєш, про те й пишеш.
Тож найменше, що ми можемо зробити, як цивільні, - купити й прочитати. Або хоча б, для початку, купити.
- Що ти потім розповідатимеш про війну своїм дітям? - Нічого.
Друзі, нагадуємо вам, що вже у цей четвер відбудеться подія-відкриття програми павільйону #Фронтмени «Ветеранська література: головний вимір сучасного українського письменства», серед організаторів якої Читомо.
У події візьмуть участь Ростислав Семків, Ігор Мітров, Валентина Комар, а також наша літературна оглядачка й арт-критикиня Анастасія Герасимова.
Модеруватиме зустріч Анатолій Дністровий.
Подія відбудеться 24 квітня 2025 року о 17:00. Вхід вільний.
30 березня запрошуємо на презентацію поетичної збірки Олекси Бика «#приголосніголосні»
Ця книга – поетична хроніка нашого часу, написана під кулями, у перервах між боями та в тиші, коли слово стає єдиним способом висловити невимовне. У ній – три роки фронтового життя, стиснуті в римовані рядки. Без прикрас. Лише щирість, яка проймає до мурашок.
Спікери заходу: Олекса Бик – автор збірки, поет, бард, активіст, воїн 3-ї штурмової бригади ЗСУ. Ростислав Семків Rostyslav Semkiv – модератор зустрічі, літературознавець, критик, перекладач, публіцист, видавець.
Приходьте, щоб почути голос війни та рефлексію людини, яка бачила її віч-на-віч. Тільки чесні рядки без прикрас – про життя, смерть, любов і Незламність.
Коли: 30 березня о 16:00 Де:«Книгарня «Є», Київ, вул. Лисенка, 3
Вхід вільний!
«#приголосніголосні» – книга, до якої повертаються. Бо вона – про нас.
Вчора я надіслав мобільним групам Культурного десанту близько трьохсот книг — всі, які надійшли від книгарень у перших числах квітня.
Навіть у найчорніші часи весна — це про надію на краще, частіші зустрічі з людьми, а відтак — більше поїздок до підрозділів у зоні бойових дій, в шпиталі, у реабілітаційні центри.
Жодна вигадана історія, жодна книга не може виправити потворну реальність, а якій нам випало проживати свої найкращі життя, але подарувати нам фантазію про інший — кращий світ — може.
Для тих, хто не має ні часу, ні бажання слідкувати за новинками книжкової галузі, котра — вперше в нашому житті — наче зірвалася з ланцюга і спрагло розвивається.
Для тих, хто не має можливості відвідувати бібліотеки, а в книгарні заходить лише двічі на рік — під час відпусток.
Для тих, хто ніколи не читав і не хотів читати, але раптом завтра — вперше — захоче?
Відбудуться поетичні читання Артура Дроня, Олени Герасимʼюк та Ігоря Мітрова
«З початком війни українська сучасна поезія звучить по-іншому. Вона обпікає, ранить і болить. І кожен із учасників цього поетичного вечора волів би, щоб ці вірші ніколи не написалися».
Під час зустрічі можна буде послухати поезію та про те, як війна вплинула на творчість кожного з учасників.
Сьогодні — річниця загибелі Юрія Руфа. Для когось він — поет, офіцер, публічний інтелектуал. Для нас — передусім друг. Людина, яка вірила в силу слова не менше, ніж у силу дії.
Юрій був не лише автором наших книжок. Він був частиною нашого кола. З ним було легко й глибоко водночас. Він умів бути прямим, чесним, уважним. І завжди — небайдужим.
Його тексти живі досі. Їх читають на позиціях, у класах, на сценах, і просто в тиші — коли хочеться сили, ясності, правди.
Гість: Валентин Кузан – український фотограф-портретист. У 2023-2025 роках служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців фотокореспондентом.
Про що поговоримо: Як війна змінює обличчя та погляди людей, які тримають стрій? Як змінилася портретна зйомка з часів мирного життя? Чому важливо документувати війну не лише цифрами, а й людськими історіями?
#ФРОНТМЕНИ – це незалежний проєкт, створений у 2022 році Анаід Агаджановою для підтримки творчої репрезентації військових і ветеранів. Хто такі фронтмени? Це спільнота культурних діячів із військовим досвідом, які через мистецтво осмислюють війну та її наслідки.
Сьогодні #ФРОНТМЕНИ – це громадська організація, що займається промоцією мистецьких і видавничих ініціатив, розвиває мілітарний пласт сучасної культури та допомагає голосам ветеранів звучати гучніше.
Помер поет, музикант і військовослужбовець Любомир Сарабун
Проєкт «Недописані», який займається практиками меморіалізації дієвців літератури, що загинули внаслідок російської війни, зазначає, що Любомир Сарабун помер від хвороби, отриманої на війні.
Друзі, нагадуємо вам, що вже у цей четвер відбудеться подія-відкриття програми павільйону #Фронтмени «Ветеранська література: головний вимір сучасного українського письменства», серед організаторів якої Читомо.
У події візьмуть участь Ростислав Семків, Ігор Мітров, Валентина Комар, а також наша літературна оглядачка й арт-критикиня Анастасія Герасимова.
Модеруватиме зустріч Анатолій Дністровий.
Подія відбудеться 24 квітня 2025 року о 17:00. Вхід вільний.
24-27 квітня в межах фестивалю Книжкова країна вдруге відкриється павільйон творчої репрезентації військових і ветеранів #ФРОНТМЕНИ.
Унікальний незалежний проєкт, який уже став невідʼємною частиною програми фестивалю та амбасадором мілітарного мистецтва, цьогоріч розширив програму до пʼяти напрямків:
Микола Антощак - поет і військовослужбовець. "Смолоскипівський" лауреат. У нашому видавництві вже невдовзі вийде друком його книжка. А в очікуванні цієї приємної події хочемо запропонувати вашій увазі інтерв'ю з поетом, що вийшло на Читомо в рамках спецпроекту "Слова і кулі".
"Якщо говорити про метафорику, то в поезії, яку пишуть зараз, наприклад, той же Артур Дронь, Дмитро Лазуткін, світлої пам’яті Максим Кривцов — усі помітили, що метафора відступає на другий план. Вона вже не така, як була. Вона потребує нового втілення. Це вже таке письмо, яке не можна назвати документальним, але і якимось іншим словом я його не можу, поки, назвати теж.
(...)
Я часто думаю про те, що буде далі. І я не знаю, чи можу про це щось говорити як письменник. Це історія всієї нашої країни. І як про це говорити, навіть коли сам ти теж військовослужбовець, так, щоб не наразитись на осуд і біль? Як говорити, щоб не зненавидіти себе самого?"
«Битись не можна відступити» Павла Паштета Белянського — один із найпомітніших романів 2024-го.
Він увійшов до короткого списку премії «Книга року BBC», переміг у категорії «Реалісти» літературної відзнаки «Своя полиця». Перший наклад роману був знищений через російську атаку на Харків торік у травні, коли постраждала друкарня Factor Druk.
Чому варто наздогнати час і все ж прочитати цю книжку про досвід війни на передовій — сумну історію, розказано жваво, хвацько, а часом навіть весело — читайте в рецензії Ігоря Котика для Читомо.
Ця стаття підготовлена за підтримки Клубу Читомо. Доєднуйтеся до Клубу, якщо хочете підтримати наше медіа — це можна зробити на Патреоні або Buy me a coffee.
Вже й дочитала "Мисливці за щастям" Валерія Пузіка. Розгорнутого відгуку не буде, бо такі книжки його не потребують.
Це лаконічні замальовки з передової: страшна буденність війни, історії цивільних з деокупованих територій, емоції чоловіка, який вже кілька місяців не бачив сім'ю і волів би писати дитячі книжки у майстерні біля моря, а не пересуватися між позиціями, втрачати побратимів, дізнаватися про звірства російських військових на звільнених територіях та бачити у снах, як виглядатиме його тіло, якщо загине.
В книжці багато виснаженості й втоми. Це щирі думки людини, яка не змогла "пересидіти", але найбільше мріє опинитися вдома, намагається якось осмислити все, що відбувається, але повною мірою не може.
Я хочу забути все це, як дурний сон. Жити, а не тягнути лямку війни.
Військо стирає особистість. Хоч би ким ти був до, тепер тут байдуже. Ось твій "город", ось твоя ділянка і зона відповідальності. Облаштовуй побут, рубай дрова, шукай спальник і ковдри, аби затулити діри, щоб не дуло.
Ти не уявляєш, як мені це все набридло.
- Чого ти боїшся? Який твій найбільший страх? - Загинути в день перемоги.
Місцями читається важко, місцями - дуже важко. Особливо сьогодні, після того, що зробила русня в Сумах.
Так, не хочеться зараз читати про війну - бо надто боляче. Але й автору не хотілося б про неї писати. Він про це каже у цій самій книжці:
Ну не можна ж постійно записувати війну. Це перемелювання військового досвіду виснажує. А з іншого боку, що бачиш та відчуваєш, про те й пишеш.
Тож найменше, що ми можемо зробити, як цивільні, - купити й прочитати. Або хоча б, для початку, купити.
- Що ти потім розповідатимеш про війну своїм дітям? - Нічого.
Років зо двадцять тому я знав одну пластунку N з Севастополя, яка тоді ж захоплено розповідала, що саме прочитала дуже цікаву книжку — "Холодний Яр".
Згодом, щоправда, вона пішла заміж за мордорця, вивтікала в маскву і у 2013 році вже писала мені, що у нас на Майдані нацики та фашисти, але це геть інша історія...
А оце ж дівчата з "Віхоли" запросили мене модерувати зустріч з істориком Юрієм Митрофаненком про його книгу "Воля України або смерть!" Повстанці Холодного Яру", то шо ж робить, піду.
Подейкують, що це буде в "Є" на Лисенка найближчого вівторка, з 19:00.
Відбудуться поетичні читання Артура Дроня, Олени Герасимʼюк та Ігоря Мітрова
«З початком війни українська сучасна поезія звучить по-іншому. Вона обпікає, ранить і болить. І кожен із учасників цього поетичного вечора волів би, щоб ці вірші ніколи не написалися».
Під час зустрічі можна буде послухати поезію та про те, як війна вплинула на творчість кожного з учасників.
Письменниця, парамедикиня, ветеранка Олена Герасим’юк запустила проєкт «Зміна ролей» на «Характері». Це серія розмов з українськими митцями та мисткинями, які стали на захист країни.
Перший гість — Дмитро Лазуткін, майор ЗСУ, поет, лауреат Шевченківської премії.
У розмові — спогади про читання поезії за кордоном, участь у міжнародному слемі, момент, коли він дізнався про свою нагороду.
Вчора я надіслав мобільним групам Культурного десанту близько трьохсот книг — всі, які надійшли від книгарень у перших числах квітня.
Навіть у найчорніші часи весна — це про надію на краще, частіші зустрічі з людьми, а відтак — більше поїздок до підрозділів у зоні бойових дій, в шпиталі, у реабілітаційні центри.
Жодна вигадана історія, жодна книга не може виправити потворну реальність, а якій нам випало проживати свої найкращі життя, але подарувати нам фантазію про інший — кращий світ — може.
Для тих, хто не має ні часу, ні бажання слідкувати за новинками книжкової галузі, котра — вперше в нашому житті — наче зірвалася з ланцюга і спрагло розвивається.
Для тих, хто не має можливості відвідувати бібліотеки, а в книгарні заходить лише двічі на рік — під час відпусток.
Для тих, хто ніколи не читав і не хотів читати, але раптом завтра — вперше — захоче?
04.04.202517:52
✅ Цей день настав!
ℹ️ Сили територіальної оборони ЗСУ оголошують другий конкурс на кращі журналістські роботи про національний спротив та оборону держави "Війна в об’єктиві"!
Наша мета - відзначити талановитих авторів, які своїми публікаціями, інтерв'ю, відео-, фото- та радіорепортажами (подкастами), а також документальними фільмами фіксують правду про війну в Україні, розповідають про героїзм та звитягу наших захисників в умовах повномасштабного вторгнення росії.
👉 Що ми чекаємо від вас?
На конкурс приймаються матеріали, які були опубліковані або вийшли в ефір у період з 23 квітня 2024 року по 21 квітня 2025 року.
Цьогоріч на вас чекають нагороди у 9 номінаціях:
🔹 «Відеорепортаж»,
🔹 «Текстовий репортаж»,
🔹 «Радіорепортаж/подкаст»,
🔹 «Фоторепортаж»,
🔹 «Інтерв’ю»,
🔹 «Кращий оператор»,
🔹 «Улюбленець глядацьких симпатій»,
🔹 «Документальний фільм»,
🔹 «Кращий комунікаційник ЗСУ».
Оцінювати роботи буде компетентне журі, до складу якого увійдуть журналісти, які сьогодні пліч-о-пліч з іншими захищають нашу країну в лавах ЗСУ.
👉 Як взяти участь?
Подати заявку на участь у конкурсі можуть усі бажаючі журналісти, медійники та колективи редакцій з 4 по 21 квітня 2025 року за цим посиланням: 🔗 https://forms.gle/LQKcdf8e6hKvachX9
Також цьогоріч журналістські колективи вперше в Україні обиратимуть найкращих комунікаційників у лавах Сил оборони України. Для цього пропонуємо редакціям медіа заповнити гугл-форму за цим посиланням: 🔗 https://forms.gle/7CfcAwJW7DAsNZNS9
Не пропустіть свій шанс бути відзначеними за вашу важливу роботу у висвітленні героїчної боротьби України! Ваші історії надихають, інформують та наближають нашу перемогу!
"Вони б'ються, щоб билось твоє серце": український репер присвятив пісню бойовим медикам і медикиням.
Український репер і головний редактор порталу rap.uaМіша Правильний разом із медичною службою Третьої окремої штурмової бригади презентував пісню “Битися”. Трек присвячено тим, хто щодня на передовій рятує життя українських захисників - бойовим медикам.
З нагоди релізу медична служба 3 ОШБр випустила тематичний мерч із написом "Вони б'ються, щоб билось твоє серце".
Дивитися кліп “Битися” на “Youtube”. Добірка української музики у стилі rap, hip-hop, r’n’b на “Youtube”. Читати про український реп та лайфстайл на порталі rap.ua.
Минулого року я лікувалася в Києві з приводу травми (не стрибайте з мотолиги в екіпі, якщо не впевнені в тому, що саме під снігом 😅).
Андрій Кароєв запропонував мені показати нові пісні гурту "Темна Матерія" й спробувати зробити колабу. Найбільше музикантам сподобалась саме ця, з робочою назвою "На цьому боці ночі". Так сталася спільна робота з Темна Матерія — гуртом, який оприявнює таємне в українській поезії 💜
А потім ми вирішили зняти кліп, і в останні дні відпустки таки встигли це зробити. Своє бачення історії запропонувала режисерка Анастасія — і ми втілили це в життя.
Оператор-постановник — Олександр Косяк Художник по світлу — Олександр Зінєвіч Технік по світлу — Олександр Россол Адміністратока — Олександра Кравченко Скрипт — Богдан Кожемяко
Режисерка монтажу — Ana Palamarka Колористка — Анастасія Кузнєцова