Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Грімзнащо
Письменницький канал про процес написання, редагування та видання книги.
Пишу фентезі-трилогію та ділюся своїм досвідом.
🟡 Авторка @yarkaty
🟡 Тікток https://www.tiktok.com/@yarkatywriter?_t=ZM-8sjyvI2nuy6&_r=1
🟡 Аркуш https://arkush.net/user/10300
Пишу фентезі-трилогію та ділюся своїм досвідом.
🟡 Авторка @yarkaty
🟡 Тікток https://www.tiktok.com/@yarkatywriter?_t=ZM-8sjyvI2nuy6&_r=1
🟡 Аркуш https://arkush.net/user/10300
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніЧерв 27, 2024
TGlist-ке қосылған күні
Бер 06, 2025Қосылған топ
ГМ
Грімзнащо
0
Рекордтар
29.03.202523:59
89Жазылушылар17.03.202523:59
100Дәйексөз индексі17.03.202509:42
311 жазбаның қамтуы07.04.202522:54
0Жарнамалық жазбаның қамтуы31.03.202523:59
51.85%ER08.03.202523:59
37.97%ERR07.03.202512:55
Їду в автобусі з дівчиною, яка зовнішньо виглядає так, як я уявляю одну свою персонажку.
Я буквально погляду з неї не зводжу всю дорогу.
Добре, що вона читає книгу і не бачить, як я на неї витріщаюсь 🙈
А мені просто хочеться запам'ятати якомога більше деталей.
ця маніячна поведінка письменників
Я буквально погляду з неї не зводжу всю дорогу.
Добре, що вона читає книгу і не бачить, як я на неї витріщаюсь 🙈
А мені просто хочеться запам'ятати якомога більше деталей.
ця маніячна поведінка письменників
16.03.202514:02
📚 Презентація книг Ірини Грабовської
Люблю, коли літературні події трохи витягують зі звичного ритму життя. Літфести мене зазвичай тримають на плаву ще кілька місяців, але й локальні презентації і зустрічі — чудова можливість не лише послухати про книги, а й підзбирати крихточки сил рухатись далі.
Говорили про "Замок із кришталю", і хоч це й не перша для мене презентація цієї трилогії, завжди знаходиться щось нове.
Тут і далі цитати Ірини Грабовської, якщо не вказала інше.
🟡 Про персонажів
Янн
Ізвен. Цікаво було почути від авторки про Ізвен, бо для мене це була найнесподіваніша лінія в третій книзі.
Оце цікаво, не вловила цю паралель коли читала, хоча тепер для мене це очевидно.
Ще про Ізвен, погиготіла:
Ольєр
Ну це я уявляю 😅
Дуже мені сподобалась ця думка. Не впевнена, чи я це відчула, коли читала, але зараз думаю про це і так — воу.
🟡 Про те, як писалось
Про драму правда) Персонажі і драма — це, певно, основне, за що я люблю цю трилогію. А ще світ.
Прикольно, десь підсвідомо це відчувалось і так +- і уявлялось.
Моя теж :)
Тому, можливо, нас ще щось колись чекає. Я б про змій дуже хотіла ще почитати.
І водночас і Дарія Піскозуб, і Ірина Грабовська говорили, що кожен, хто береться за великий цикл, рано чи пізно про це шкодує 🙈 Відчуваю, ох як відчуваю.
Це про Етельріха, але тааак. Ці розумні персонажі — ніж у спину.
Про те, що трилогія не закінчилась на здобутті влади, бо важливо і цікаво те, що ж буде, коли ти цю владу здобув. І справді далеко не завжди фентезі заходять на цю лінію. От "З-імли-народжені" чудовий приклад.
🟡 Інше
Буде перевидання "Леобурга", дуже мені сподобалась теза про те, що авторка редагує його з повагою до себе колишньої. Навіть якщо хочеться переписати якісь епізоди чи прибрати їх, колись же їх написала, отже, тоді вони мали значення.
Мені таке було б складно. В мене нуль поваги до себе колишньої 😅
Також гарна думка про письменницькі спільноти. Письменника найкраще може підтримати інший письменник, тому гуртуватись, триматись купочки, скаржились одне одному — святе.
Це правда. Моє письменництво поділилось на до і після за останній рік саме завдяки такому гуртуванню.
Мої письменницькі інсайти
Величезну роль на події грає модератор. Дарія Піскозуб чудова, люблю її слухати, тримала увагу постійно і питаннями, і коментарями.
Завжди готуватись до питань міських божевільних. Не знаю, чи то у всіх містах так, але у Львові не буває події без діда, який хоче всіх повчити.
Готуватись до питань про "Як виникла ідея" 😅
Люблю, коли літературні події трохи витягують зі звичного ритму життя. Літфести мене зазвичай тримають на плаву ще кілька місяців, але й локальні презентації і зустрічі — чудова можливість не лише послухати про книги, а й підзбирати крихточки сил рухатись далі.
Говорили про "Замок із кришталю", і хоч це й не перша для мене презентація цієї трилогії, завжди знаходиться щось нове.
Тут і далі цитати Ірини Грабовської, якщо не вказала інше.
🟡 Про персонажів
Янн
Янн змінюється хвилями, у нього нема якогось карколомного росту чи падіння, його зміни постійні і дуже різні.
Ізвен. Цікаво було почути від авторки про Ізвен, бо для мене це була найнесподіваніша лінія в третій книзі.
Ти розумієш в певний момент, що твої амбітні цілі не такі важливі, як те, що ти зрозуміла в певному віці. Вона вже не хоче влади, вона хоче зміни світу, поступу.
Внутрішній світ Ізвен змінюється так, як змінюється королівство.
Оце цікаво, не вловила цю паралель коли читала, хоча тепер для мене це очевидно.
Ще про Ізвен, погиготіла:
Міцний господарник, добрий патріот — Дарія Піскозуб
Ольєр
Важко охарактеризувати Ольєра без спойлерів і матюків. Щось середнє між кінченою паскудою і цинамоновою булочкою. Він сам себе карає, ламає, рве на шматки — Дарія Піскозуб
Історичний прототип Ольєра був ще гіршим, але в нього було багато друзів.
Ну це я уявляю 😅
Я хотіла, щоб фігура Ольєра збільшувалась і врешті тінь від його механічних крил накрила всю Велику Санжу.
Дуже мені сподобалась ця думка. Не впевнена, чи я це відчула, коли читала, але зараз думаю про це і так — воу.
Коли ти пишеш про Ольєра, треба весь час думати, що цього разу зачепить його честь. Бо він постійно чекає від когось уколу, підступу, він завжди не впевнений у собі.
🟡 Про те, як писалось
Мені подобається писати драматичних персонажів з глибокими внутрішніми конфліктами. Щоб персонажі були максимально наближені до людей, але драматичні.
Про драму правда) Персонажі і драма — це, певно, основне, за що я люблю цю трилогію. А ще світ.
На створення Великої Санжі був візантійський вплив і південних слов'ян.
Прикольно, десь підсвідомо це відчувалось і так +- і уявлялось.
Улюблена книга — друга, бо там дуже багато драми.
Моя теж :)
В третій здебільшого було найцікавіше писати лінію Ізвен.
Коли письменник створює великий фентезійний світ, його не так легко залишити.
Тому, можливо, нас ще щось колись чекає. Я б про змій дуже хотіла ще почитати.
І водночас і Дарія Піскозуб, і Ірина Грабовська говорили, що кожен, хто береться за великий цикл, рано чи пізно про це шкодує 🙈 Відчуваю, ох як відчуваю.
Дуже важко писати персонажа, розумнішого за тебе.
Це про Етельріха, але тааак. Ці розумні персонажі — ніж у спину.
Про те, що трилогія не закінчилась на здобутті влади, бо важливо і цікаво те, що ж буде, коли ти цю владу здобув. І справді далеко не завжди фентезі заходять на цю лінію. От "З-імли-народжені" чудовий приклад.
Бо здобуття влади — це такий спринт на гору. А на горі тебе хапають за литки ті, хто не встиг її здобути. І не факт, що ти впораєшся з горизонтами, які тепер тобі відкрились.
🟡 Інше
Буде перевидання "Леобурга", дуже мені сподобалась теза про те, що авторка редагує його з повагою до себе колишньої. Навіть якщо хочеться переписати якісь епізоди чи прибрати їх, колись же їх написала, отже, тоді вони мали значення.
Мені таке було б складно. В мене нуль поваги до себе колишньої 😅
Також гарна думка про письменницькі спільноти. Письменника найкраще може підтримати інший письменник, тому гуртуватись, триматись купочки, скаржились одне одному — святе.
Це правда. Моє письменництво поділилось на до і після за останній рік саме завдяки такому гуртуванню.
Мої письменницькі інсайти
Величезну роль на події грає модератор. Дарія Піскозуб чудова, люблю її слухати, тримала увагу постійно і питаннями, і коментарями.
Завжди готуватись до питань міських божевільних. Не знаю, чи то у всіх містах так, але у Львові не буває події без діда, який хоче всіх повчити.
Готуватись до питань про "Як виникла ідея" 😅
30.03.202513:35
Поки я пишу про написання нової книги, люди відписуються, бгг
Ну вже вибачте, я два роки нічого не писала, лише редагувала, з мене тепер аж фонтанує.
📝 Чому я трохи остерігаюсь всіх тих мільйонів інструментів для сюжету, персонажів, структури?
Бо з ними легко скотитись у написані під копірку тексти. Я не хочу, щоб читачі неозброєним оком бачили, де в мене якийсь умовний plot point 1.
Мені процес написання нагадує радше не малювання картини, де ти спочатку виводиш якісь штрихи, потім даєш кольору, тоді тіней і так далі. Ні, я скоріше мию брудне вікно (свята Галичина в мені кричить, що пора б уже) і намагаюсь розгледіти, що там за ним. Зчищаю весь непотріб і докопуюсь до того, що існує саме по собі, без моїх прямих втручань.
Для того, щоб зрозуміти, як працюють думки і установки моєї нової ГГ, мені треба було написати про неї 30 тисяч слів. Для того, щоб зрозуміти, де в мене мідпоінт, мені треба було написати один епізод, який планувався як просто екшн-сценка, а потім я зрозуміла, що він перевернув світ усіх трьох ГГ. І я така: таааак оооось ви які!
І лише зараз, коли я в чернетці майже дійшла до кінця другого акту, я нарешті розумію, про що це все.
І тільки зараз я починаю застосовувати всі ті інструменти. І вони потрібні, так. Я не ігнорую їх. Я працюю із ними. І картину я малюю таки поступово, крок за кроком. Просто я починаю не з цього. Спочатку я знайомлюсь зі своїми персонажами і світом через текст, а вже потім кидаю всю ту нажмакану і незліплену глину лежати собі, а сама берусь нарешті за планування і структурування.
Інакше я б просто не змогла. Якби я мислила "Вигадай персонажку, в якої бажання і потреба будуть створювати внутрішню напругу" абощо, то я б вигадувала натягнуті на непідхожий каркас полотна, штучні і за суттю, і за формою.
Я вірю і я певна, що є люди, яким це вдається. Які можуть почати так, як воно має бути: з планування. Але я все роблю і робитиму догори дриґом. Писати — планувати — переписувати. Так, це значно більше роботи, але вже є, як є.
Ну вже вибачте, я два роки нічого не писала, лише редагувала, з мене тепер аж фонтанує.
📝 Чому я трохи остерігаюсь всіх тих мільйонів інструментів для сюжету, персонажів, структури?
Бо з ними легко скотитись у написані під копірку тексти. Я не хочу, щоб читачі неозброєним оком бачили, де в мене якийсь умовний plot point 1.
Мені процес написання нагадує радше не малювання картини, де ти спочатку виводиш якісь штрихи, потім даєш кольору, тоді тіней і так далі. Ні, я скоріше мию брудне вікно (свята Галичина в мені кричить, що пора б уже) і намагаюсь розгледіти, що там за ним. Зчищаю весь непотріб і докопуюсь до того, що існує саме по собі, без моїх прямих втручань.
Для того, щоб зрозуміти, як працюють думки і установки моєї нової ГГ, мені треба було написати про неї 30 тисяч слів. Для того, щоб зрозуміти, де в мене мідпоінт, мені треба було написати один епізод, який планувався як просто екшн-сценка, а потім я зрозуміла, що він перевернув світ усіх трьох ГГ. І я така: таааак оооось ви які!
І лише зараз, коли я в чернетці майже дійшла до кінця другого акту, я нарешті розумію, про що це все.
І тільки зараз я починаю застосовувати всі ті інструменти. І вони потрібні, так. Я не ігнорую їх. Я працюю із ними. І картину я малюю таки поступово, крок за кроком. Просто я починаю не з цього. Спочатку я знайомлюсь зі своїми персонажами і світом через текст, а вже потім кидаю всю ту нажмакану і незліплену глину лежати собі, а сама берусь нарешті за планування і структурування.
Інакше я б просто не змогла. Якби я мислила "Вигадай персонажку, в якої бажання і потреба будуть створювати внутрішню напругу" абощо, то я б вигадувала натягнуті на непідхожий каркас полотна, штучні і за суттю, і за формою.
Я вірю і я певна, що є люди, яким це вдається. Які можуть почати так, як воно має бути: з планування. Але я все роблю і робитиму догори дриґом. Писати — планувати — переписувати. Так, це значно більше роботи, але вже є, як є.
31.03.202515:32
🐍 Для вас має значення, оригінальна чи вигадана флора і фауна у книзі?
В моїй основній трилогії таких проблем нема, бо у ній існує Земля, бггг. А в покинутих мною начерках, з яких колись виросте — мусить вирости! — епічне фентезі, геть усе цілком вигадане, що виправдано жанром.
Але в новому тексті я трохи підзастрягла. Спочатку я перекривала ххх усі назви овочів, фруктів і квітів, бо думала, що вигадаю їх згодом. Потім виявилось, що їдять персонажі багато, і умовні яйця, молоко, борошно мені, однак, потрібні. А ще звідкілясь вилізли коні і осли.
І тут я трохи підзависла.
Варіантів три.
🟡 Брати геть усе наше-звичне, але це наче трохи вибиває із фентезі-реалій, бо світ цієї книги цілком вигаданий, Землі там не існує.
🟡 Брати трохи того, трохи іншого. Наприклад, хай собі борошно буде, але з'являться якісь вигадані ягоди. Або, крім коней і ослів, будуть якісь місцеві свійські птахи з своєю назвою. Але: це трохи пантеличить.
🟡 Брати все лише вигадане. І це цілком окей у світах, на кшталт "Хронік Буресвітла" (хоча й там коні є, вони якісь універсальні тварини фентезі-світів, бггг), але в маленькому стенделоун фентезі якось не хочеться перевантажувати читача.
Ви звертаєте увагу на такі штуки? Вони вам подобаються чи радше дратують?
В моїй основній трилогії таких проблем нема, бо у ній існує Земля, бггг. А в покинутих мною начерках, з яких колись виросте — мусить вирости! — епічне фентезі, геть усе цілком вигадане, що виправдано жанром.
Але в новому тексті я трохи підзастрягла. Спочатку я перекривала ххх усі назви овочів, фруктів і квітів, бо думала, що вигадаю їх згодом. Потім виявилось, що їдять персонажі багато, і умовні яйця, молоко, борошно мені, однак, потрібні. А ще звідкілясь вилізли коні і осли.
І тут я трохи підзависла.
Варіантів три.
🟡 Брати геть усе наше-звичне, але це наче трохи вибиває із фентезі-реалій, бо світ цієї книги цілком вигаданий, Землі там не існує.
🟡 Брати трохи того, трохи іншого. Наприклад, хай собі борошно буде, але з'являться якісь вигадані ягоди. Або, крім коней і ослів, будуть якісь місцеві свійські птахи з своєю назвою. Але: це трохи пантеличить.
🟡 Брати все лише вигадане. І це цілком окей у світах, на кшталт "Хронік Буресвітла" (хоча й там коні є, вони якісь універсальні тварини фентезі-світів, бггг), але в маленькому стенделоун фентезі якось не хочеться перевантажувати читача.
Ви звертаєте увагу на такі штуки? Вони вам подобаються чи радше дратують?
09.03.202511:17
Мовний профіль персонажів
Те, як персонаж говорить, часто каже про нього більше, ніж деякі дії.
Ось, до прикладу, Еленд, до якого в кімнату зайшла незрозуміла таємнича жінка.
І Вен з нею ж 🖤
А найпрекрасніше у цьому всьому те, що в процесі розвитку сюжету Еленд змінюється, стає більш "королівським". І мова його також змінюється. Поступово, але помітно.
Як же ж мені подобається цей персонаж. Не в останню чергу тому, що він дуже мені нагадує мого власного персонажа-короля)
Те, як персонаж говорить, часто каже про нього більше, ніж деякі дії.
Ось, до прикладу, Еленд, до якого в кімнату зайшла незрозуміла таємнича жінка.
— Випряміться, — скомандувала вона.
— Перепрошую?
— Ви горбитеся, — пояснила жінка. — А король повинен триматися з гідністю завжди — навіть коли він із друзями.
— Дякую за пораду, — нахмурився Еленд, — але...
— Ні, — перебила його террісійка. — Не мніться ж. Наказуйте.
— Перепрошую? — знову сказав Еленд.
— Сейзед попереджав мене щодо вашого неохайного зовнішнього вигляду, але я, сказати чесно, гадала, що король просто не може так себе занедбати.
— Неохайного? — не зрозумів Еленд. — Перепрошую?
— Та годі вже перепрошувати!
І Вен з нею ж 🖤
— Як ти дізналась, що я тут?
— Сейзед про тебе також розповідав, дитино. Гадаю, скоро ми з тобою поспілкуємося віч-на-віч.
— Навіщо ти сюди прийшла? — суворо запитала Вен.
Террісійка усміхнуласьь.
— Твій король до цього запитання кілька хвилин ніяк додуматися не міг, зате ти негайно взялася до справи. Цікава з вас пара, я вам скажу.
Вен примружилась.
— Утім, мені час іти. Гадаю, ми поспілкуємося ще, Ваша Величносте?
— Звісно, — відповів Еленд. — Ем-м-м... чи повинен я навчитися щось робити?
— Так. Припиніть казати "Ем-м-м".
А найпрекрасніше у цьому всьому те, що в процесі розвитку сюжету Еленд змінюється, стає більш "королівським". І мова його також змінюється. Поступово, але помітно.
— Ну, тут ти помиляєшся, — зазначив Еленд. — Чесність і добрі наміри — це різні речі. А взагалі-то я вмію брехати не гірше за...
Він раптом зупинився.
— Чому я взагалі виправдовуюся? — повів далі король. — Ми всі зійшлися на тому, що зробити це необхідно, і всі ми розуміємо, що я — єдиний, хто може це зробити. Доксе, напиши моєму батькові, гаразд? Скажи, що я буду радий відвідати його.
Як же ж мені подобається цей персонаж. Не в останню чергу тому, що він дуже мені нагадує мого власного персонажа-короля)
26.03.202513:22
Побачила на каналі Наталі Кош, авторки "Загубленого принца", гарну ідею: порахувати емоційний стан своїх персонажів. Я ще й порахувала свої слова-паразити. З дечого смішно, за дещо соромно — слід було підчистити, — але загалом за першу частину трилогії мої персонажі:
Всміхались/посміхались/усміхались 233 рази, серед яких кисло — 14 разів, при тому більшість із цих разів — одна персонажка.
94 рази бурмотіли (який жах, їй-бо)
92 рази стенали плечима (чому я не замінила, як мінімум, половину із них словом "знизати" або просто не прибрала?)
Зітхали 88 разів, з яких тільки 10 разів важко (щось я була надто лагідною)
81 раз пирхали (як я їх розумію)
75 разів шепотіли
61 раз робили щось із бровами (зазвичай підводили, рідше хмурили)
36 разів глибоко вдихали
26 разів глитали слину (думала, буде більше)
25 разів скривлювались
7 разів супились і 16 разів хмурились
13 разів дивились скоса
Висновки:
1. Треба не забувати проходитись пошуком по таких словах і чистити хоча б в межах одного розділу/епізоду. Точно пригадую, що робила таке з першими розділами, а потім, схоже, забула.
2. Щось забагато вони всміхались і замало страждали.
Всміхались/посміхались/усміхались 233 рази, серед яких кисло — 14 разів, при тому більшість із цих разів — одна персонажка.
94 рази бурмотіли (який жах, їй-бо)
92 рази стенали плечима (чому я не замінила, як мінімум, половину із них словом "знизати" або просто не прибрала?)
Зітхали 88 разів, з яких тільки 10 разів важко (щось я була надто лагідною)
81 раз пирхали (як я їх розумію)
75 разів шепотіли
61 раз робили щось із бровами (зазвичай підводили, рідше хмурили)
36 разів глибоко вдихали
26 разів глитали слину (думала, буде більше)
25 разів скривлювались
7 разів супились і 16 разів хмурились
13 разів дивились скоса
Висновки:
1. Треба не забувати проходитись пошуком по таких словах і чистити хоча б в межах одного розділу/епізоду. Точно пригадую, що робила таке з першими розділами, а потім, схоже, забула.
2. Щось забагато вони всміхались і замало страждали.
17.03.202514:47
Нещодавно побачила в тіктоці відео про те, що перша фраза вашого персонажа має його характеризувати.
Не погоджуюсь з цим, бо якщо так мислити, то цю фразу ніколи не напишеш, але вирішила глянути, з яких фраз починаються мої персонажі. Із деяких дуже погиготіла.
🖤 Віка
Цейво, прастітє-ізвінітє, а можна я з вами назад поїду?
Типова Віка. Ніби спробувала у ввічливість, а ніби вийшло, як завжди.
🖤 Юліта
Вибач. Тобі потрібна якась допомога?
От зараз, знаючи, як і куди рухається арка Юліти, мені ця фраза здається якоюсь трохи навіть символічною.
🖤 Оленка
Дякую
Ну не знаю, що про це сказати 😅
🖤 Яра
Ага
Це перша фраза і насправді щось у ній є. Коротко, не до кінця уважно. Ну така Яра. Але друга фраза більше її:
Відчуваєш?
🖤 Таня
Академічна недоброчесність
Тут ні відняти, ні додати. Таня така Таня.
🖤 Мар'яна
Можемо сісти на будь-яку маршрутку в центр, а вже звідти пересісти на щось до Липинського.
Розлого, чітко, одразу зі зрозумілим планом. Схоже на Мар'яну, якщо чесно.
🖤 Ліля
Емм.. так. Лілія.
Оце прям гигочу. Трохи невпевнено, трохи злякано, повна форма імені. Дуже Ліля.
🖤 Діана
Ви не хочете зачинити вікно? Прохолодно трохи, знаєте.
З того, що перша фраза Діани у книзі — докір, сміюсь особливо сильно.
🖤 Марта
І як ти собі це уявляєш? Там ті чоловіки!
Невпевнено, трохи злякано. Ну щось Мартине у цьому є.
🖤 Марічка
Діанко, дай їй віддихатись.
Зменшено-пестлива форма імені + одразу турбота про інших. Це Марічка, о так.
🖤 Ксеня
Мусимо йти. Треба знайти Діану і Марічку.
От десь на цьому моменті я почала поступово вірити, що є якийсь сенс у перших фразах. Це така Ксю. Знайти своїх, захистити своїх, думати про своїх.
🖤 Катря
Я знайшла мушлі. Не знаю, чи їх можна їсти. Але якщо зварити, то…
Найсмішніше те, що це найпізніша перша фраза з усіх, сказана вже десь в розпалі другої арки. І це найкраще говорить про Катрю 😅
🖤 Віктор
Ні, Ваша Високосте, я просто дуже радий вас бачити.
Ну тіпікал Віктор. Я здивована, що він ні перед ким не вибачився у своїй першій фразі. Міг би.
🖤 Марсель
Хто ти?
Чітко, коротко, одразу по суті, одразу з питання. Ну він 🤌🏻
Які перші фрази у ваших персонажів?
Не погоджуюсь з цим, бо якщо так мислити, то цю фразу ніколи не напишеш, але вирішила глянути, з яких фраз починаються мої персонажі. Із деяких дуже погиготіла.
🖤 Віка
Цейво, прастітє-ізвінітє, а можна я з вами назад поїду?
Типова Віка. Ніби спробувала у ввічливість, а ніби вийшло, як завжди.
🖤 Юліта
Вибач. Тобі потрібна якась допомога?
От зараз, знаючи, як і куди рухається арка Юліти, мені ця фраза здається якоюсь трохи навіть символічною.
🖤 Оленка
Дякую
Ну не знаю, що про це сказати 😅
🖤 Яра
Ага
Це перша фраза і насправді щось у ній є. Коротко, не до кінця уважно. Ну така Яра. Але друга фраза більше її:
Відчуваєш?
🖤 Таня
Академічна недоброчесність
Тут ні відняти, ні додати. Таня така Таня.
🖤 Мар'яна
Можемо сісти на будь-яку маршрутку в центр, а вже звідти пересісти на щось до Липинського.
Розлого, чітко, одразу зі зрозумілим планом. Схоже на Мар'яну, якщо чесно.
🖤 Ліля
Емм.. так. Лілія.
Оце прям гигочу. Трохи невпевнено, трохи злякано, повна форма імені. Дуже Ліля.
🖤 Діана
Ви не хочете зачинити вікно? Прохолодно трохи, знаєте.
З того, що перша фраза Діани у книзі — докір, сміюсь особливо сильно.
🖤 Марта
І як ти собі це уявляєш? Там ті чоловіки!
Невпевнено, трохи злякано. Ну щось Мартине у цьому є.
🖤 Марічка
Діанко, дай їй віддихатись.
Зменшено-пестлива форма імені + одразу турбота про інших. Це Марічка, о так.
🖤 Ксеня
Мусимо йти. Треба знайти Діану і Марічку.
От десь на цьому моменті я почала поступово вірити, що є якийсь сенс у перших фразах. Це така Ксю. Знайти своїх, захистити своїх, думати про своїх.
🖤 Катря
Я знайшла мушлі. Не знаю, чи їх можна їсти. Але якщо зварити, то…
Найсмішніше те, що це найпізніша перша фраза з усіх, сказана вже десь в розпалі другої арки. І це найкраще говорить про Катрю 😅
🖤 Віктор
Ні, Ваша Високосте, я просто дуже радий вас бачити.
Ну тіпікал Віктор. Я здивована, що він ні перед ким не вибачився у своїй першій фразі. Міг би.
🖤 Марсель
Хто ти?
Чітко, коротко, одразу по суті, одразу з питання. Ну він 🤌🏻
Які перші фрази у ваших персонажів?
25.03.202515:46
Не знаю, чому перекладачеві "Локвуда і Ко" заманулось Аїда написати Гадесом, але можна здогадатись, хто замість читати 15 хвилин гуглив, яка з форм була первинною. Насправді я так і не розібралась. Ніби Аїд первинна, а "г" там вже латинізована, але ж початковий "г" у багатьох мовах зник, в тому числі, здається, в пізнішій латині, то міг він і в пізнішій грецькій зникнути і стати просто Аїдом. Словом, заглиблюватись я вже не потурбувалась.
Але от що мені сподобалось, протогрецькою його ім'я реконструюють як *Awides, у якому можна побачити протоіндоєвропейский корінь *weyd-, той самий, який у нас у "видіти" і т.д.
Рішення перекладача я так і не зрозуміла, якби раптом кого цікавило :)
Але от що мені сподобалось, протогрецькою його ім'я реконструюють як *Awides, у якому можна побачити протоіндоєвропейский корінь *weyd-, той самий, який у нас у "видіти" і т.д.
Рішення перекладача я так і не зрозуміла, якби раптом кого цікавило :)
24.03.202515:57
Чому я вважаю, що серія про Алекс Стерн — дуже моя історія?
🖤 Не дарк академія
Не в тому плані, що це не дарк академія, а в тому, що не за дарк академію :) Я читала не так багато книг у цьому жанрі, насправді, лише "Вавилон", який я ненавиджу всім серцем, і "Таємну історію", яку я прочитала, певно, на відсотків 20 і навряд колись повернусь. Тому ні, я не бігаю за цією атмосферою і точно не фанатка. Тут вона є, вона класна, але це точно не те перше, за що я люблю цю серію.
🖤 Персонажі
Я завжди ділю книги на відперсонажні і відсюжетні, люблю перші, зазвичай недолюблюю другі. Так, тут є якісь вау-повороти, але не пригадую чогось, що б вразило мене настільки, щоб я не могла отямитись від шоку. І вау-повороти мені не потрібні. Що мені потрібно — сильні, яскраві, багатогранні персонажі. Саме це я в першу чергу ціную в книгах. Одне рішення одного персонажа, одна несподівана дружба/допомога/посмішка, вражають і зачіпають мене значно більше, ніж всі плоттвісти світу. Коли другорядний персонаж за кілька моментів стає твоїм улюбленцем — оце для мене майстерність, яка переважає будь-які вау-повороти.
🖤 І ще про персонажів)
Їхнє минуле. Я дуже люблю, коли розкриття персонажа відбувається через невідоме нам минуле (за це я і закохана у "Хроніки Буресвітла"). І я була впевнена, що в "Дев'ятому домі", який на розкритті минулого й збудований, ми вже дізнались про Алекс все. Але "Біснуватий", хай і не зовсім відкрив якісь нові моменти, але заглибив і протрактував усе це минуле так болісно і масштабно, що я досі думаю про деякі моменти.
🖤 Мняско
Якщо я писала, що "Темне сходження" для мене — кістки без м'яса, то тут м'яско аж випирає. Якщо я читаю книгу і не бачу її сюжетної структури, то це класна книга. Я не хочу читати і думати: о, привіт, перший плоттвіст, гм, непоганий кінець другої арки. Я хочу читати і змушувати себе час від часу виринати на поверхню, щоб проаналізувати, як авторка зробила зі мною щойно оце. Лі Бардуґо ой-як це вдалось.
🖤 Пекло
Сюжет сходження у пекло настільки добре відомий нам всім, що взятись за нього — неабияка сміливість. Я дуже хвилювалась, що Пекло все зіпсує. Бо привіт, Орфею, Одіссею і Енею, я не хотіла побачити вже добре знайому історію. І водночас — ще більше не хотіла якусь "сучасну" інтерпретацію пекла, як ото часом роблять. І я вважаю, що Пекло вдалось. Думаю, його буде ще більше, але поки я не розчарована, хоч і не аж надто захоплена. Все було ок.
🖤 Сюжетні лінії
Як і у першій книзі, в "Біснуватому" було кілька сюжетних ліній, які потім зійшлись в один пучок. Я вже знала, чого очікувати, бо книга, по суті, збудована так само, як "Дев'ятий дім", тому якогось вау-ефекту не було, але знову ж: не для нього я цю книгу читаю. Ці лінії гарно приблизно водночас починаються, цікаво закінчуються, залишають по собі зрозумілий інтригуючий гачок на останніх сторінках. Такий дуже чіткий і яскравий пучок ліній. Хочу якось взятись проаналізувати їхню структуру чисто для себе, бо це, як на мене, те, на чому варто вчитись.
📚 Письменницький інсайт
Щоб розкрити другорядного / епізодичного персонажа, не треба витрачати на нього багато ефірного часу, достатньо дати один-єдиний сильний короткий епізод з минулого, і все, ми вже в нього залюблені. Привіт, Тріпп.
🖤 Не дарк академія
Не в тому плані, що це не дарк академія, а в тому, що не за дарк академію :) Я читала не так багато книг у цьому жанрі, насправді, лише "Вавилон", який я ненавиджу всім серцем, і "Таємну історію", яку я прочитала, певно, на відсотків 20 і навряд колись повернусь. Тому ні, я не бігаю за цією атмосферою і точно не фанатка. Тут вона є, вона класна, але це точно не те перше, за що я люблю цю серію.
🖤 Персонажі
Я завжди ділю книги на відперсонажні і відсюжетні, люблю перші, зазвичай недолюблюю другі. Так, тут є якісь вау-повороти, але не пригадую чогось, що б вразило мене настільки, щоб я не могла отямитись від шоку. І вау-повороти мені не потрібні. Що мені потрібно — сильні, яскраві, багатогранні персонажі. Саме це я в першу чергу ціную в книгах. Одне рішення одного персонажа, одна несподівана дружба/допомога/посмішка, вражають і зачіпають мене значно більше, ніж всі плоттвісти світу. Коли другорядний персонаж за кілька моментів стає твоїм улюбленцем — оце для мене майстерність, яка переважає будь-які вау-повороти.
🖤 І ще про персонажів)
Їхнє минуле. Я дуже люблю, коли розкриття персонажа відбувається через невідоме нам минуле (за це я і закохана у "Хроніки Буресвітла"). І я була впевнена, що в "Дев'ятому домі", який на розкритті минулого й збудований, ми вже дізнались про Алекс все. Але "Біснуватий", хай і не зовсім відкрив якісь нові моменти, але заглибив і протрактував усе це минуле так болісно і масштабно, що я досі думаю про деякі моменти.
🖤 Мняско
Якщо я писала, що "Темне сходження" для мене — кістки без м'яса, то тут м'яско аж випирає. Якщо я читаю книгу і не бачу її сюжетної структури, то це класна книга. Я не хочу читати і думати: о, привіт, перший плоттвіст, гм, непоганий кінець другої арки. Я хочу читати і змушувати себе час від часу виринати на поверхню, щоб проаналізувати, як авторка зробила зі мною щойно оце. Лі Бардуґо ой-як це вдалось.
🖤 Пекло
Сюжет сходження у пекло настільки добре відомий нам всім, що взятись за нього — неабияка сміливість. Я дуже хвилювалась, що Пекло все зіпсує. Бо привіт, Орфею, Одіссею і Енею, я не хотіла побачити вже добре знайому історію. І водночас — ще більше не хотіла якусь "сучасну" інтерпретацію пекла, як ото часом роблять. І я вважаю, що Пекло вдалось. Думаю, його буде ще більше, але поки я не розчарована, хоч і не аж надто захоплена. Все було ок.
🖤 Сюжетні лінії
Як і у першій книзі, в "Біснуватому" було кілька сюжетних ліній, які потім зійшлись в один пучок. Я вже знала, чого очікувати, бо книга, по суті, збудована так само, як "Дев'ятий дім", тому якогось вау-ефекту не було, але знову ж: не для нього я цю книгу читаю. Ці лінії гарно приблизно водночас починаються, цікаво закінчуються, залишають по собі зрозумілий інтригуючий гачок на останніх сторінках. Такий дуже чіткий і яскравий пучок ліній. Хочу якось взятись проаналізувати їхню структуру чисто для себе, бо це, як на мене, те, на чому варто вчитись.
📚 Письменницький інсайт
Щоб розкрити другорядного / епізодичного персонажа, не треба витрачати на нього багато ефірного часу, достатньо дати один-єдиний сильний короткий епізод з минулого, і все, ми вже в нього залюблені. Привіт, Тріпп.
12.03.202517:01
Сьогодні зранку я після довгої перерви у два тижні написала два епізоди до роману. Обидва мені не сподобались.
Відтак я прочитала два розділи першої книги "Персі Джексона" (читаю вдруге), думаючи, про що завтра говорити з дітьми, бо від письмових завдань вони вже втомились.
Тоді я дочитала до кінця "Дівчину з ведмедиком" (читаю втретє), згадала значення відсилок і вставних історій в останньому розділі, почитала Агеєву, щоб переконатись, чи згадала правильно.
Тоді почитала розділ твору на "Аркуші" для взаємочитань з думкою про те, що хороше і що критичне я хочу сказати автору.
Відтак — два розділи "Сніданку чемпіонів" для читацького клубу старшокласників, коментуючи ті моменти, про які хочу завтра висловитись.
Переглянула перші десять сторінок "Гобсека", щоб вибрати дітям уривок для аналізу.
І зараз сідаю починати "Темне сходження", щоб... ну просто... щоб почитати.
Це пост-нагадування самій собі, чому я іноді дуже втомлююсь від текстів.
Непорушна смужка світла в машині з плоті і крові вже потрохи блимкотить, а від машини з заліза і пластику починає піднуджувати
Відтак я прочитала два розділи першої книги "Персі Джексона" (читаю вдруге), думаючи, про що завтра говорити з дітьми, бо від письмових завдань вони вже втомились.
Тоді я дочитала до кінця "Дівчину з ведмедиком" (читаю втретє), згадала значення відсилок і вставних історій в останньому розділі, почитала Агеєву, щоб переконатись, чи згадала правильно.
Тоді почитала розділ твору на "Аркуші" для взаємочитань з думкою про те, що хороше і що критичне я хочу сказати автору.
Відтак — два розділи "Сніданку чемпіонів" для читацького клубу старшокласників, коментуючи ті моменти, про які хочу завтра висловитись.
Переглянула перші десять сторінок "Гобсека", щоб вибрати дітям уривок для аналізу.
І зараз сідаю починати "Темне сходження", щоб... ну просто... щоб почитати.
Це пост-нагадування самій собі, чому я іноді дуже втомлююсь від текстів.
Якщо розглядати його як машину, його ситуація була складною, трагічною і сміховинною. Але його священна частина, його свідомість, залишалася непорушною смужкою світла.
І цю книжку пише машина з плоті і крові у співпраці з машиною з заліза і пластику. І в осерді писальної машини з плоті і крові є щось священне — непорушна смужка світла.
"Сніданок чемпіонів" Курт Воннеґут
Непорушна смужка світла в машині з плоті і крові вже потрохи блимкотить, а від машини з заліза і пластику починає піднуджувати
11.03.202514:09
Все ще рефлексую "Джерело Вознесіння"
Про тренування
Я дуже люблю епізоди тренувань персонажів. Це для мене просто мед. Готова тільки те й робити, що читати тренування. Недарма ж я виросла на "Наруто", де Наруто десятки серій вчився робити новий расенган)
В мене багато тренувань, особливо в першій частині, і одне з моїх найпоширеніших питань до бет — чи не нудні вони. Мені постійно здається, що трохи забагато або надто детально.
І лише зараз, під час читання "Джерела Вознесіння" я змогла виділити для себе якийсь "рецепт" того, як визначити, потрібне це тренування чи можна упустити.
Чи не ключова ціль тренувань у першій частині серії (і в моїй, і в "З-імли-народжені") — показати особливість магії на практиці. В мене, здається, чи не два розділи цьому присвячені.
Але от у другій частині ці особливості вже відомі, залишається лише якесь вдосконалення або оновлення. І можна легко переборщити або навпаки — не дотягти.
Так от.
Я помітила, що у "Джерелі Вознесіння" всі тренування і проміжні битви — а їх було десь в районі п'яти, мабуть, — вели до фінальних боїв. Геть усе, що дрібками було згадано чи використано в тренуваннях, врешті зіграло своє у фінальній битві. Навіть якщо це була якась деталька, на яку я не особливо й зважала — Вен її таки використала у фіналі.
Тому: тренування або розкривають особливість магії, або дають персонажу абілку на бій з фінальним босом. І все це, звісно, ще якось, частково, дрібочками розкриває персонажа.
Про тренування
Я дуже люблю епізоди тренувань персонажів. Це для мене просто мед. Готова тільки те й робити, що читати тренування. Недарма ж я виросла на "Наруто", де Наруто десятки серій вчився робити новий расенган)
В мене багато тренувань, особливо в першій частині, і одне з моїх найпоширеніших питань до бет — чи не нудні вони. Мені постійно здається, що трохи забагато або надто детально.
І лише зараз, під час читання "Джерела Вознесіння" я змогла виділити для себе якийсь "рецепт" того, як визначити, потрібне це тренування чи можна упустити.
Чи не ключова ціль тренувань у першій частині серії (і в моїй, і в "З-імли-народжені") — показати особливість магії на практиці. В мене, здається, чи не два розділи цьому присвячені.
Але от у другій частині ці особливості вже відомі, залишається лише якесь вдосконалення або оновлення. І можна легко переборщити або навпаки — не дотягти.
Так от.
Я помітила, що у "Джерелі Вознесіння" всі тренування і проміжні битви — а їх було десь в районі п'яти, мабуть, — вели до фінальних боїв. Геть усе, що дрібками було згадано чи використано в тренуваннях, врешті зіграло своє у фінальній битві. Навіть якщо це була якась деталька, на яку я не особливо й зважала — Вен її таки використала у фіналі.
Тому: тренування або розкривають особливість магії, або дають персонажу абілку на бій з фінальним босом. І все це, звісно, ще якось, частково, дрібочками розкриває персонажа.
25.03.202510:56
Продовжую свій марафон дуже швидко написати першу чернетку нового твору.
За вчора чотири тисячі слів. Кілька робочих моментів.
📌 Зрозуміла, що ця історія потребує детективної складової і впала на вечір і пів ранку в зневіру, бо я не вмію у детективи. Перебирала всі тропи, які знаю, мучилась-страждала. Відтак вирішила йти не від розслідування, а від того, як, власне, трапиться злочин. Подумала з pov злодія, з pov кількох інших осіб, і, здається, щось трохи придумала. Зневіра пішла гуляти.
📌 Остаточно зрозуміла, яким буде мій головний мужчина і допиляла двох жіночих ГГ. У всіх трьох кардинальні зміни, порівняно з першими написаними епізодами. Почала я їх клішовано, закінчила якоюсь більш-менш нормальною огранкою. У всіх трьох повністю змінився мовний профіль.
📌 Щоб зрозуміти і викристалізувати персонажку-дитину, написала епізод з її pov. Тяжко капець. Вона там мусить зробити висновки, які навряд може зробити дитина. Епізод точно перепишу. Але саму малу зрозуміла трохи краще.
📌 Здається, визначилась зі структурою. Буде п'ять розділів, між кожним із яких — вставний епізод, щоразу один і той же, але написаний з чотирьох різних pov. Він і буде основою детективної складової.
📌 Через те, що додала розслідування, а ще додаткову сюжетну лінію другій ГГ, обсяг зріс. Розраховувала на сорок тисяч слів, але, схоже, вийде шістдесят-сімдесят. Тому повість сміливо переростає у роман, ех.
📌 Помітила, що майже всі епізоди перших двох розділів відбуваються у двох локаціях: на кухні, де персонажі готують і їдять, і на ринку, де вони купляють продукти, бггг. Доведеться щось підпилювати і змінювати.
За вчора чотири тисячі слів. Кілька робочих моментів.
📌 Зрозуміла, що ця історія потребує детективної складової і впала на вечір і пів ранку в зневіру, бо я не вмію у детективи. Перебирала всі тропи, які знаю, мучилась-страждала. Відтак вирішила йти не від розслідування, а від того, як, власне, трапиться злочин. Подумала з pov злодія, з pov кількох інших осіб, і, здається, щось трохи придумала. Зневіра пішла гуляти.
📌 Остаточно зрозуміла, яким буде мій головний мужчина і допиляла двох жіночих ГГ. У всіх трьох кардинальні зміни, порівняно з першими написаними епізодами. Почала я їх клішовано, закінчила якоюсь більш-менш нормальною огранкою. У всіх трьох повністю змінився мовний профіль.
📌 Щоб зрозуміти і викристалізувати персонажку-дитину, написала епізод з її pov. Тяжко капець. Вона там мусить зробити висновки, які навряд може зробити дитина. Епізод точно перепишу. Але саму малу зрозуміла трохи краще.
📌 Здається, визначилась зі структурою. Буде п'ять розділів, між кожним із яких — вставний епізод, щоразу один і той же, але написаний з чотирьох різних pov. Він і буде основою детективної складової.
📌 Через те, що додала розслідування, а ще додаткову сюжетну лінію другій ГГ, обсяг зріс. Розраховувала на сорок тисяч слів, але, схоже, вийде шістдесят-сімдесят. Тому повість сміливо переростає у роман, ех.
📌 Помітила, що майже всі епізоди перших двох розділів відбуваються у двох локаціях: на кухні, де персонажі готують і їдять, і на ринку, де вони купляють продукти, бггг. Доведеться щось підпилювати і змінювати.
24.03.202509:15
З перших епізодів нової повісті переконувала себе, що спробую написати якщо не козі-фентезі, то щось на нього схоже. Це геть не мій жанр, я такого ніколи навіть не читала, тому вирішила, що буде класний челендж.
Я трималась. Трималась цілих десять сторінок.
А потім ввела чоловічого ГГ. І чисто випадково в наступний же момент у моїй голові народилась сцена з його катуванням десь у глибоких підвалах королівського замку. А головне — так гарно вписується в сюжет.
Я трималась. Трималась цілих десять сторінок.
А потім ввела чоловічого ГГ. І чисто випадково в наступний же момент у моїй голові народилась сцена з його катуванням десь у глибоких підвалах королівського замку. А головне — так гарно вписується в сюжет.
24.03.202511:23
Продовжую свій марафон написати-якомога-більше-чернетки-повісті.
Кілька неприємних відкриттів.
📌 Виявилось, що я не знаю, як писати книгу з однією сюжетною лінією. У мене два pov, але обидва постійно перебувають разом і рухаються однією стежкою. Пишу просто епізодами, а потім згадую, що я ж не матиму, що між тими епізодами запхнути (як я це роблю в основній трилогії). І зараз текст виходить дуже рваним.
📌 У мене несподівані проблеми з персонажкою-дитиною. Це не перша написана мною дитина, але перша — зі здоровою психікою, щасливим дитинством і без темної бексторі. І вона просто постійно десь бігає на фоні, я поки не розумію, як її прописати і навіть не знаю, на чий досвід опертись, бо щось не можу згадати яскравих щасливих дітей-другорядних персонажів у творах.
Кілька неприємних відкриттів.
📌 Виявилось, що я не знаю, як писати книгу з однією сюжетною лінією. У мене два pov, але обидва постійно перебувають разом і рухаються однією стежкою. Пишу просто епізодами, а потім згадую, що я ж не матиму, що між тими епізодами запхнути (як я це роблю в основній трилогії). І зараз текст виходить дуже рваним.
📌 У мене несподівані проблеми з персонажкою-дитиною. Це не перша написана мною дитина, але перша — зі здоровою психікою, щасливим дитинством і без темної бексторі. І вона просто постійно десь бігає на фоні, я поки не розумію, як її прописати і навіть не знаю, на чий досвід опертись, бо щось не можу згадати яскравих щасливих дітей-другорядних персонажів у творах.
23.03.202519:31
Це було дуже добре і несподівано швидко. Прочитала буквально в три присісти.
Алекс Стерн, мабуть, одна з найцікавіших і найглибших персонажок, прочитаних мною (не рахуючи персонажів Сандерсона, бгг).
І якщо в "Дев'ятому домі" ми бачили таке собі загнане в клітку звіря, то тут завдяки кільком епізодам вимушеної сповіді (якщо моменти у Пеклі так можна назвати), Алекс розкривається куди глибше і ще болючіше.
А ще мені дуже подобається, як тут багато що перевертається і плутається.
Алекс Стерн, мабуть, одна з найцікавіших і найглибших персонажок, прочитаних мною (не рахуючи персонажів Сандерсона, бгг).
І якщо в "Дев'ятому домі" ми бачили таке собі загнане в клітку звіря, то тут завдяки кільком епізодам вимушеної сповіді (якщо моменти у Пеклі так можна назвати), Алекс розкривається куди глибше і ще болючіше.
А ще мені дуже подобається, як тут багато що перевертається і плутається.
Він утратив розуміння того, хто він такий — Данте, Вергілій, Беатріче. Хто він — Орфей чи Еврідіка?
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
