Спогади, щоденникові записи і фотодокументи Юхима Харченка розпочинаються з 1920-х років його життя в Україні, увібрали часи війни, він пройшов Бухенвальд. Особливий інтерес становлять матеріали, які стосуються перебування автора в таборах для переміщених осіб в Німеччині до кінця 1940-х років. Зокрема, детальний опис усієї таборової адміністративної структури.
Так хай же знає молодий студент, що тільки класика врятує світ від сучасного обскурантизму, як була врятувала від релігійного! Тільки вернувшись до неї, людськість знову відродиться до ясного світосприймання, до цілості натури й творчого пориву.
Мені хотілося думати, що класики можуть бути близькими. Не холодними статуями, не пафосними портретами, не далекими міфами і легендами, а близькими. Тими, хто може бути поруч. Друзями чи сусідами.
Я уявляв, наприклад, що Данте, Пруст чи Флобер були моїми друзями чи сусідами. Що я прошу в них сіль, стикаюся з ними зранку в ліфті й прошу їх зробити музику тихіше, коли пізно. Що Гофман заходить у гості кілька разів на місяць. Що з Берґсоном ми лише вітаємося, хоча він злоститься на нас за минулорічне, а з Бартом ми, навпаки, вечорами випиваємо.
Адже чи не вчимося ми в «класиків» більше, коли вважаємо їх своїми друзями?
В модерну епоху публічна активність «нової жінки» лякає чоловіка, оскільки перетворює її на конкурентку. «Відтоді як для “нової жінки” весь інтерес життя припинив зосереджуватися на чоловікові, а став значною мірою полягати в науці, мистецтві й, головне, у феміністичній діяльності, — зауважувала письменниця, — чоловікові додалося “нове страждання”: він ревнує, страшенно ревнує жінку до її книжок, занять, конференцій, клубів і т. ін., як ніколи не ревнував до її вбрання, балів, перегонів, рулетки тощо; він так жорстоко ненавидить книжку, яку вона пише, як заледве був би у змозі ненавидити її дитину, яка належить іншому».
найбільший злочин підрозділів Армії Крайової (АК) і Селянських Батальйонів (СБ – Batalionów Chłopskich, BCh), вчинений щодо українського цивільного населення під час гітлерівської окупації.
Я собі уявити не могла, що от я колись буду не я і буду просити видавництво, щоб воно мене видало. А зараз, спасибі є видавництво Віхола, яке чекає мої рукописи. Це не тому, що я така розумна, а тому, що такий час...
...видавництво, серед найпопулярніших книжок якого – якраз продукція «професора гімназіяльного» про літературу 1920-х.
Я собі уявити не могла, що от я колись буду не я і буду просити видавництво, щоб воно мене видало. А зараз, спасибі є видавництво Віхола, яке чекає мої рукописи. Це не тому, що я така розумна, а тому, що такий час...
...видавництво, серед найпопулярніших книжок якого – якраз продукція «професора гімназіяльного» про літературу 1920-х.
Так хай же знає молодий студент, що тільки класика врятує світ від сучасного обскурантизму, як була врятувала від релігійного! Тільки вернувшись до неї, людськість знову відродиться до ясного світосприймання, до цілості натури й творчого пориву.
Мені хотілося думати, що класики можуть бути близькими. Не холодними статуями, не пафосними портретами, не далекими міфами і легендами, а близькими. Тими, хто може бути поруч. Друзями чи сусідами.
Я уявляв, наприклад, що Данте, Пруст чи Флобер були моїми друзями чи сусідами. Що я прошу в них сіль, стикаюся з ними зранку в ліфті й прошу їх зробити музику тихіше, коли пізно. Що Гофман заходить у гості кілька разів на місяць. Що з Берґсоном ми лише вітаємося, хоча він злоститься на нас за минулорічне, а з Бартом ми, навпаки, вечорами випиваємо.
Адже чи не вчимося ми в «класиків» більше, коли вважаємо їх своїми друзями?
Це гумористична повість у формі щоденника вояка Дивізії «Галичина» про бойові та амурні пригоди і побут “українського Швейка” Селепка Лавочки та його товаришів.
Видання значно оновлене та доповнене. Передмова Олега Вітвіцького, про автора довідку зробила Леся Поруцька-Сакович, понад 400 коментарів та довідок від Ігора Іванькова та Василя Бойка.
Якби в XX столітті в нашій мові існувало слово «краш», то саме ним молоді письменниці називали би Ґео Шкурупія. Харизматичний чоловік із темним густо-хвилястим волоссям, високими вилицями, рішучим поглядом — справжній інтелектуал-бунтар — був душею компанії та приваблював оточення природним шармом.
