Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Реальна Війна
NOTMEME Agent News
І.ШО? | Новини
Труха⚡️Жесть 18+
Адвокат Права
Україна | Новини
Інсайдер ЗСУ
Новини UA | Україна
Главное новостное. Одесса
Наталя, без «і», м’якого знаку та апострофа
Я — Наталя Кош і пишу тут про книжки. Свої і не тільки.
TGlist рейтингі
0
0
ТүріҚоғамдық
Растау
РасталмағанСенімділік
СенімсізОрналасқан жері
ТілБасқа
Канал құрылған күніMar 31, 2025
TGlist-ке қосылған күні
Mar 31, 2025Қосылған топ
НБ
Чатик
2
Рекордтар
31.03.202523:59
131Жазылушылар26.03.202523:59
50Дәйексөз индексі31.03.202523:59
491 жазбаның қамтуы08.04.202504:03
0Жарнамалық жазбаның қамтуы08.04.202504:03
0.00%ER08.04.202504:03
0.00%ERR
30.03.202516:13
Я, коли мене питають на презентаціях про письменницькі ритуали: та немає ніяких особливо, просто сідаю і пишу
Я, коли через погоду голова ватна, а робота над рукописом на сьогодні ще не завершена:
Я, коли через погоду голова ватна, а робота над рукописом на сьогодні ще не завершена:
25.03.202508:07
Повторювані вирази обличь в текст
В Загубленому принці персонажі криво всміхаються приблизно 80 разів😱
Це в принципі не погано передає вайб гг впродовж історії, але от мені стало цікаво: якщо основний вираз обличчя в Загубленому принці — це крива посмішка, то яка найбільш поширена емоція в Таємницях Евенгері?
Підрахунок вівся на не до кінця відредагованому файлі, до фінального кількість повторів зменшиться.
Тож, персонажі зітхнули 123 рази, з них 52 рази — важко зітхнули (і їх можна зрозуміти!)
Поворушили бровами 72 рази, а тоді ще насупилися 43 рази.
Бурмотіли 89 разів
Всміхнулися 85 разів, з них криво — 34.
Бурчали 59 разів
Фиркнули всього 16 разів
А закотили очі всього 7 разів.
Висновок: я грішу певними типами повторів, а персонажі Таємниць — дуже зайобані дорослі люди, яким просто потрібна відпустка.
В Загубленому принці персонажі криво всміхаються приблизно 80 разів😱
Це в принципі не погано передає вайб гг впродовж історії, але от мені стало цікаво: якщо основний вираз обличчя в Загубленому принці — це крива посмішка, то яка найбільш поширена емоція в Таємницях Евенгері?
Підрахунок вівся на не до кінця відредагованому файлі, до фінального кількість повторів зменшиться.
Тож, персонажі зітхнули 123 рази, з них 52 рази — важко зітхнули (і їх можна зрозуміти!)
Поворушили бровами 72 рази, а тоді ще насупилися 43 рази.
Бурмотіли 89 разів
Всміхнулися 85 разів, з них криво — 34.
Бурчали 59 разів
Фиркнули всього 16 разів
А закотили очі всього 7 разів.
Висновок: я грішу певними типами повторів, а персонажі Таємниць — дуже зайобані дорослі люди, яким просто потрібна відпустка.
27.03.202508:02
Вчуся у класиків, що робити, якщо не хочеться прописувати сварку😁
Вгадаєте книгу за уривком?
Вгадаєте книгу за уривком?
24.03.202508:02
Що використовувати з письменницького нон-фіку
Нещодавно поговорили з подругою про те, що поради Блейка Снайдера, хоч якими б корисними були, а в дечому не зовсім підходять для письменників. Я зараз кажу про чіткі пропорції його актів.
За Снайдером, другий акт історії має бути таким самим в довжину, як перший і третій разом узяті. В сценарії це фіксована кількість сторінок, фіксована кількість сцен. Але як це реалізувати в літературі, де доволі часто сцени не є сценами? До прикладу, як оцінювати такі суперечливі інфодампи? Або ж частини дій, реалізовані переказом? Вони не сцени, а займають порядно місця.
Так само з порадою Кінґа уникати прислівників. Може для англійської це доречно, але щось слабко я можу уявити українську майже без прислівників.
Виходить, що об'єктивно з письменницького нон-фіку можна використати далеко не все. Щось не актуальне для української мови, щось — для форми повісті/роману, щось — для жанру, щось — просто суб'єктивно не подобається.
Звісно, спробувати написати щось максимально чітко за Снайдером, чи Маккі, чи Кемпбеллом — це цікавий есперимент. Коли немає на що спертися у власному шляху написання історії, ці хлопці дуже навіть корисні. Втім, мені подобається підхід Кінґа:
Ящик з інструментам дає вибір. Тобто я читаю Снайдера і нагрібаю нових інструментів у ящик, але коли беруся за нову історію, маю в своєму розпорядженні не тільки інструментарій Снайдера чи Кінґа. Тож там, де мені не подобається підхіж Снайдера, я використаю інший. Де Кінґ не підходить, звернуся до теорії Маккі або ж практики Бардуґо.
І тоді творчістю стає не тільки світ, персонажі чи порядок слів у реченнях моєї історії, але і спосіб її оповіді, структура сюжету та навіть проста відповідь на питання "як це розказати".
Мені подобається мати вибір. Особливо широкий вибір. І подобається поєднувати інструменти різних майстрів сторітелінгу, подобається знаходити свої. Хотілося б, щоб більше письменниць і письменників бачили процес роботи схожим чином.
Нещодавно поговорили з подругою про те, що поради Блейка Снайдера, хоч якими б корисними були, а в дечому не зовсім підходять для письменників. Я зараз кажу про чіткі пропорції його актів.
За Снайдером, другий акт історії має бути таким самим в довжину, як перший і третій разом узяті. В сценарії це фіксована кількість сторінок, фіксована кількість сцен. Але як це реалізувати в літературі, де доволі часто сцени не є сценами? До прикладу, як оцінювати такі суперечливі інфодампи? Або ж частини дій, реалізовані переказом? Вони не сцени, а займають порядно місця.
Так само з порадою Кінґа уникати прислівників. Може для англійської це доречно, але щось слабко я можу уявити українську майже без прислівників.
Виходить, що об'єктивно з письменницького нон-фіку можна використати далеко не все. Щось не актуальне для української мови, щось — для форми повісті/роману, щось — для жанру, щось — просто суб'єктивно не подобається.
Звісно, спробувати написати щось максимально чітко за Снайдером, чи Маккі, чи Кемпбеллом — це цікавий есперимент. Коли немає на що спертися у власному шляху написання історії, ці хлопці дуже навіть корисні. Втім, мені подобається підхід Кінґа:
Я хочу сказати, що, аби писати в міру своїх здібностей, вам слід змайструвати власний ящик з інструментами, а потім наростити достатню кількість м'язів, щоби носити його з собою. Тоді, коли побачите важке завдання, у вас не пропадатиме охота ним займатися, натомість ви братимете підходящий інструмент і негайно ставатимете до роботи.
Ящик з інструментам дає вибір. Тобто я читаю Снайдера і нагрібаю нових інструментів у ящик, але коли беруся за нову історію, маю в своєму розпорядженні не тільки інструментарій Снайдера чи Кінґа. Тож там, де мені не подобається підхіж Снайдера, я використаю інший. Де Кінґ не підходить, звернуся до теорії Маккі або ж практики Бардуґо.
І тоді творчістю стає не тільки світ, персонажі чи порядок слів у реченнях моєї історії, але і спосіб її оповіді, структура сюжету та навіть проста відповідь на питання "як це розказати".
Мені подобається мати вибір. Особливо широкий вибір. І подобається поєднувати інструменти різних майстрів сторітелінгу, подобається знаходити свої. Хотілося б, щоб більше письменниць і письменників бачили процес роботи схожим чином.
28.03.202508:02
Від сюжету чи від персонажа, або з чого почався Ізарель
Збираюся у Вінницю і оце розмірковую над питанням, яке я вперше почула, коли почалися презентації Загубленого принца. Чесно кажучи, я досі не знаю повноцінної відповіді. Ніколи не розуміла, чому людям подобається ділити всіх на дві категорії — відперсонажний автор чи відсюжетний, архітектор чи садівник — бо для мене це завжди спектр.
Загублений принц почався з думки: "А що як неповнолітній принц-вигнанець у темному провулку зіштовхнеться з людиною, через яку сталася вся фігня в його житті?"
Неповнолітній принц-вигнанець — це вже персонаж, доволі конкретний.
У темному провулку зіштовхнеться з людиною — зав'язка, частина сюжету.
І далі ці дві складові рухалися разом, бо там де просідав сюжет, витягував персонаж, а де персонаж не витягував, його штовхав сюжет. Мені подобається цей симбіоз, бо скільки б книг я не прочитала, ще жодного разу не бачила, щоб сюжет чи персонаж окремо вивозив все. Динаміка сюжету часто просідає у тому ж другому акті, а персонаж банально не може постійно бути геніально-ідеальним, в це неможливо повірити.
До речі, кумедний факт, робоча назва рукопису носила ім'я принца, бо фактично це історія від нього і про нього. Можливо саме тому, я не можу відділити Іза від сюжету, але приблизно те саме відбувається зараз і з іншими рукописами.
Певно мені ще не раз доведеться чітерити з питанням "персонажі чи сюжет" і вибирати третій варіант, але я сподіваюся, що колись мене все ж спитають "на скільки відсотків персонаж, а на скільки — сюжет". Бо це буде конкретніше, насправді, і відповідь вийде значно ближчою до правди, аніж все написане вище пояснення.
Збираюся у Вінницю і оце розмірковую над питанням, яке я вперше почула, коли почалися презентації Загубленого принца. Чесно кажучи, я досі не знаю повноцінної відповіді. Ніколи не розуміла, чому людям подобається ділити всіх на дві категорії — відперсонажний автор чи відсюжетний, архітектор чи садівник — бо для мене це завжди спектр.
Загублений принц почався з думки: "А що як неповнолітній принц-вигнанець у темному провулку зіштовхнеться з людиною, через яку сталася вся фігня в його житті?"
Неповнолітній принц-вигнанець — це вже персонаж, доволі конкретний.
У темному провулку зіштовхнеться з людиною — зав'язка, частина сюжету.
І далі ці дві складові рухалися разом, бо там де просідав сюжет, витягував персонаж, а де персонаж не витягував, його штовхав сюжет. Мені подобається цей симбіоз, бо скільки б книг я не прочитала, ще жодного разу не бачила, щоб сюжет чи персонаж окремо вивозив все. Динаміка сюжету часто просідає у тому ж другому акті, а персонаж банально не може постійно бути геніально-ідеальним, в це неможливо повірити.
До речі, кумедний факт, робоча назва рукопису носила ім'я принца, бо фактично це історія від нього і про нього. Можливо саме тому, я не можу відділити Іза від сюжету, але приблизно те саме відбувається зараз і з іншими рукописами.
Певно мені ще не раз доведеться чітерити з питанням "персонажі чи сюжет" і вибирати третій варіант, але я сподіваюся, що колись мене все ж спитають "на скільки відсотків персонаж, а на скільки — сюжет". Бо це буде конкретніше, насправді, і відповідь вийде значно ближчою до правди, аніж все написане вище пояснення.
30.03.202517:59
Тижневий звіт
Рубрика, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
З 24.03 по 30.03 я продовжувала вносити правки та вичитувати перший том Таємниць Евенгері за планом і несподівано навіть вийшла на його перевиконання;
✅ довичитувала повністю другий розділ (тобто добила його другу половину)
✅ внесла правки у весь третій розділ і повністю вичитала його вголос
☑️ впродовж поїздки з Вінниці внесла правки в увесь четвертий розділ, а сьогодні вичитала його половину вголос
З одного боку було важко, бо доводилося ловити час буквально по 30 хвилин між роботою, тренуваннями та соціальною активністю, з іншого я рада, бо з таким темпом з більшою імовірністю вкладуся в заплановані 6 тижнів.
За наступний тиждень сподіваюся встигнути:
⏺️ вичитати вголос залишок четвертого розділу
⏺️ внести правки і вичитати повністю п'ятий розділ (він найменший в історії, всього 6,5к слів)
⏺️ внести правки в шостий розділ і вичитати вголос хоча б половину
Буде складно, бо вже завтра має стартувати курс від Ранку про структурне редагування, а це три вечірні лекції на тиждень, але натомість у мене будуть відносно вільні вихідні для роботи з текстом.
З цікавого, наразі ім'я одного головного героя в рукописі згадується 1498 разів, а прізвище іншого — 1278. Думала, що це багато, поки не порахувала скільки разів фігурує ім'я головного героя в Загубленому принці. Понад 2300 у різних формах. Певно, можна не заморочуватися.
Рубрика, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
З 24.03 по 30.03 я продовжувала вносити правки та вичитувати перший том Таємниць Евенгері за планом і несподівано навіть вийшла на його перевиконання;
✅ довичитувала повністю другий розділ (тобто добила його другу половину)
✅ внесла правки у весь третій розділ і повністю вичитала його вголос
☑️ впродовж поїздки з Вінниці внесла правки в увесь четвертий розділ, а сьогодні вичитала його половину вголос
З одного боку було важко, бо доводилося ловити час буквально по 30 хвилин між роботою, тренуваннями та соціальною активністю, з іншого я рада, бо з таким темпом з більшою імовірністю вкладуся в заплановані 6 тижнів.
За наступний тиждень сподіваюся встигнути:
⏺️ вичитати вголос залишок четвертого розділу
⏺️ внести правки і вичитати повністю п'ятий розділ (він найменший в історії, всього 6,5к слів)
⏺️ внести правки в шостий розділ і вичитати вголос хоча б половину
Буде складно, бо вже завтра має стартувати курс від Ранку про структурне редагування, а це три вечірні лекції на тиждень, але натомість у мене будуть відносно вільні вихідні для роботи з текстом.
З цікавого, наразі ім'я одного головного героя в рукописі згадується 1498 разів, а прізвище іншого — 1278. Думала, що це багато, поки не порахувала скільки разів фігурує ім'я головного героя в Загубленому принці. Понад 2300 у різних формах. Певно, можна не заморочуватися.
29.03.202508:26
Взяла в поїздку ноут, бо майже 8 годин дороги туди і назад, хто я така, щоб не використати час на роботу з рукописом?
Але вже в процесі я згадала, що моя концентрація іде лісом в людних місцях. А як вам працюється в кав'ярнях/потягах/бібліотеках?
Але вже в процесі я згадала, що моя концентрація іде лісом в людних місцях. А як вам працюється в кав'ярнях/потягах/бібліотеках?
23.03.202515:45
Тижневий звіт
Продовжую тестувати рубрику, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
З 17.03 по 23.03 я вносила правки та вичитувала перший том Таємниць Евенгері за планом:
✅ перечитала інтро-розділ, виправила хибодруки
✅ внесла правки і вичитала вголос перший розділ повністю
✅ внесла правки і вичитала вголос половину другого розділу
За наступний тиждень сподіваюся встигнути:
⏺️ вичитати повністю другий розділ
⏺️ внести правки у весь третій розділ і вичитати вголос більшу його частину
Наразі основні мої проблеми при вичитці — це переспам займенниками, ім'ям гг і словом "бути" в різних формах. А ще, звісно, розмір розділів. Бо колись давно я вирішали, що розділи по 10к слів — це те що мені треба! (Ні, не треба, рятуйте)
Продовжую тестувати рубрику, в якій ставлю собі творчі задачі на тиждень і намагаюся їх виконувати.
З 17.03 по 23.03 я вносила правки та вичитувала перший том Таємниць Евенгері за планом:
✅ перечитала інтро-розділ, виправила хибодруки
✅ внесла правки і вичитала вголос перший розділ повністю
✅ внесла правки і вичитала вголос половину другого розділу
За наступний тиждень сподіваюся встигнути:
⏺️ вичитати повністю другий розділ
⏺️ внести правки у весь третій розділ і вичитати вголос більшу його частину
Наразі основні мої проблеми при вичитці — це переспам займенниками, ім'ям гг і словом "бути" в різних формах. А ще, звісно, розмір розділів. Бо колись давно я вирішали, що розділи по 10к слів — це те що мені треба! (Ні, не треба, рятуйте)
26.03.202508:06
Список для читання
Це не фентезі, не нон-фік і навіть не любовний роман. Не часто я виходжу з цього трикутника, але стається. Ця книжка — те що на англомовному ринку зветься contemporary fiction, тобто історія про сучасність.
Тут розповідається про старого Мукеша, що намагається пережити смерть дружини, і Алішу — старшу підлітку, що має дбати про свою матір, відмовляючись від останніх років свого дитинства. Знайти спільну мову цим двом допомагає бібліотека і таємничий список для читання, який Аліша випадково знаходить в одній зі зданих книжок.
Я взялася почитати цю історію, щоб трохи пригальмувати, бо попередні книги ковтала аж надто швидко, не встигаючи навіть насолодитися ними в повній мірі. Список для читання став свого роду подушкою, в яку я врізалася на повній швидкості, а тоді розслабилася і нарешті відпочила. Більшу частину книги я дійсно кайфувала з описів побуту мешканців Лондона, з цікавістю читала зноски про індійські традиції, а ще, ця книга нагадала мені, як я сама читала класику під кінець шкільного навчання і почувалася так само, як персонажі. Це був дуже затишний шматок, попри те, що і у Аліші, і у Мукеша відбувалася боротьба з домашніми проблемами.
А тоді сталася смерть персонажа. І я маю визнати, натяки на це були і доволі жирні, але я сподівалася, що історія притримуватиметься оцієї затишної канви до кінця. Через цю смерть я не змогла в повній мірі відчути гепі-енд книжки, бо просто в нього не повірила. Мені досі здається, що кризу можна було реалізувати не так жорстко і це пішло б на користь сюжету, але вже як є.
Після читання довго думала, чи могла б сама скласти "Список для читання", і що б в нього тоді попало. Поки нічого цікавого не придумала, однак надихнулася познаймитися з деякими творами світової класики.
Письменницький інсайт: а не буде його. Це була книга для відпочинку😜
Це не фентезі, не нон-фік і навіть не любовний роман. Не часто я виходжу з цього трикутника, але стається. Ця книжка — те що на англомовному ринку зветься contemporary fiction, тобто історія про сучасність.
Тут розповідається про старого Мукеша, що намагається пережити смерть дружини, і Алішу — старшу підлітку, що має дбати про свою матір, відмовляючись від останніх років свого дитинства. Знайти спільну мову цим двом допомагає бібліотека і таємничий список для читання, який Аліша випадково знаходить в одній зі зданих книжок.
Я взялася почитати цю історію, щоб трохи пригальмувати, бо попередні книги ковтала аж надто швидко, не встигаючи навіть насолодитися ними в повній мірі. Список для читання став свого роду подушкою, в яку я врізалася на повній швидкості, а тоді розслабилася і нарешті відпочила. Більшу частину книги я дійсно кайфувала з описів побуту мешканців Лондона, з цікавістю читала зноски про індійські традиції, а ще, ця книга нагадала мені, як я сама читала класику під кінець шкільного навчання і почувалася так само, як персонажі. Це був дуже затишний шматок, попри те, що і у Аліші, і у Мукеша відбувалася боротьба з домашніми проблемами.
А тоді сталася смерть персонажа. І я маю визнати, натяки на це були і доволі жирні, але я сподівалася, що історія притримуватиметься оцієї затишної канви до кінця. Через цю смерть я не змогла в повній мірі відчути гепі-енд книжки, бо просто в нього не повірила. Мені досі здається, що кризу можна було реалізувати не так жорстко і це пішло б на користь сюжету, але вже як є.
Після читання довго думала, чи могла б сама скласти "Список для читання", і що б в нього тоді попало. Поки нічого цікавого не придумала, однак надихнулася познаймитися з деякими творами світової класики.
Письменницький інсайт: а не буде його. Це була книга для відпочинку😜
26.03.202508:06
Көбірек мүмкіндіктерді ашу үшін кіріңіз.
