2️⃣ Тагере Мафі "Це зіткане королівство"
Серія, на якій великими буквами написано "романтичне фентезі", але східний сетинг мене підкупив, плюс, з мого досвіду, книги, які позиціонують себе саме романтичними-романтичними, зазвичай більш гармонійно написані, а тому менше дратують, ніж ті, в яких акцент на епічній війні/асасинах/абощо з якимось любовним тропом.
Книжка написана доволі простенько, так само просто виконаний і сетинг, але в цьому, як на мене, і є перевага: текст не намагається обтяжувати себе складними темами, на які потім заб'є або розкриє штучно.
У центрі історії — дівчина Алізе, який напророчено стати королевою джинів і до якої являється підступний Ібліс. В Ардунії хоч і панує позірний мир, джини знаходяться під гнітом. Алізе працює служницею, витримує шалене навантаження, переховується від убивць і мріє заснувати власну справу з пошиття суконь. Хоча її життя нелегке, вона живе його з гідністю. Мені скидається на те, що це класична легенда про істинного правителя, який має спізнати страждання свого народу на собі і врятувати його.
Та ось доля зводить її зі спадкоємним принцом Камраном, і — клац! — ми спостерігаємо миттєве кохання. Ще й фатальне, бо пророцтво твердить, що Алізе вб'є його діда — правителя Ардунії. Одним словом, з любовної лінії я добре покринжувала, а зважаючи на те, що частин у цій серії цілих п'ять, їхня трагедія розтягнеться надовго.
З плюсів треба назвати динамічний стиль, простий, але атмосферний сетинг, і хорошу роботу з мильною оперою. Алізе — героїня, якій легко співпереживати. Авторка залишає простір для інтриги: як же несправді вона стане королевою? І чого хоче Ібліс?
Я вирішила спробувати прочитати ще другу частину, перш ніж зрозуміти, чи варто читати всю серію. Однак КСД підклав свиню у вигляді набагато слабшого перекладу, ніж у першій частині, і поки діло далеко не просунулося. Але треба зауважити, що варто усунути Камрана з історії — і вона швидко веселішає, хоча основний настрій, безперечно, тягуча мелодрама. І, як на мене, попри всю банальність — доволі непогана мелодрама. Якщо авторці в наступних частинах вдалося уникнути самоповторів, звісно.
1️⃣ Елізабет Лім "Шість багряних журавлів"
І ось ми дісталися до мого фаворита. Це казковий ретелінг "Диких лебедів", виконаний у псевдоазійському сетингу. Не японському, не китайському, а глибоко натхненному певними азійськими елементами, перш за все, китайськими перлинами сили, хоча ім'я в головної героїні напозір японське — Шіорі.
Якщо ви не чули цю казку, то ось короткий переказ. Зла мачуха зачаровує братів-принців і перетворює їх на птахів, у цьому випадку — журавлів. Їхня сестра мусить мовчати, бо бодай одне слово вб'є їх. В оригінальній казці ключовий елемент сюжету — кропив'яні сорочки, які дівчина має сплести для братів попри весь біль і муки. В Елізабет Лім ми занурюємося в трохи іншу варіацію — з морськими драконами й демонами — хоча елемент з пекучою рослинкою тут також буде.
Окремий плюсик — любовна лінія. Таккан, наречений, за якого Шіорі відмовлялася виходити, справжня булочка з корицею. Жодних тобі токсичних стосунків, лише підтримка і взаємоповага. Як на те, я обожнюю троп, коли герої мали зустрітися, відмахувалися від цього, але перетнулися пізніше й закохалися, не підозрюючи про попередню домовленість.
Роман просто написаний, але він милий і пригодницький. Навіть знаючи казку, не здогадуєшся, куди автор тебе заведе. На мій подив, виявилося, що це диологія із продовженням у ще класичнішому азійському Підводному королівстві, а також тут є спіноф про мачуху.
Якщо шукаєте чогось такого казкового і приємного, то "Шість багряних журавлів" — моя 100%-ва рекомендація!
