перцепція
06.05.202506:26
postlude
і що з мене зараз
ліва легеня злегка менша за іншу
без своєї опори зніти́лась від волі —
ти дав їй ту волю
усе що билось забрав
і розсипав бруківкою
кивнув головою
махнув рукою
і як побачив себе у воді
заснув і став жовтою квіткою
вічнозеленим богом
з мого малюнку
і я тепер рване хапання
усім собою за всього тебе
на високому чолі
сім ангельских літер
і синє запʼястя —
єдине що кидає тінь
деінде я
завис і тлію
завис і тужу
бо не вмію назад втиснуть те
що однораз вдалося
забрать від грудей
і що з мене зараз
рожеве простирадло на півобличчя
скупий ряд кісток
ніс і губи
повід на шиї —
тримай-тримай
скільки хочеш і можеш
пройде десь одне життя —
вони куплять святковий одяг
і врешт закриють
цю мушлю
глухим діес іре
і моя дитяча гримаса
якої мене навчив батько
тепер гіпсова маска
залита олійними фарбами
смиренна і по-своєму свята
наче ось — і я стану
сімдесят першим апостолом
але туга —
великий гріх
і вправність у ньому —
це замкнутий хід
до раю
то що з мене зараз
і коли з мене щось було
крик
вий
тваринна злоба
долоні — розкриті
і любов потікла з них
на холодний жертовник
і в ній — весь хороший я
а я тепер все — що лишилося без неї
тільки темний ліс гарпій
шурхотить замість серця
х
пес+пляшка
#поезія #пес_пляшка
і що з мене зараз
ліва легеня злегка менша за іншу
без своєї опори зніти́лась від волі —
ти дав їй ту волю
усе що билось забрав
і розсипав бруківкою
кивнув головою
махнув рукою
і як побачив себе у воді
заснув і став жовтою квіткою
вічнозеленим богом
з мого малюнку
і я тепер рване хапання
усім собою за всього тебе
на високому чолі
сім ангельских літер
і синє запʼястя —
єдине що кидає тінь
деінде я
завис і тлію
завис і тужу
бо не вмію назад втиснуть те
що однораз вдалося
забрать від грудей
і що з мене зараз
рожеве простирадло на півобличчя
скупий ряд кісток
ніс і губи
повід на шиї —
тримай-тримай
скільки хочеш і можеш
пройде десь одне життя —
вони куплять святковий одяг
і врешт закриють
цю мушлю
глухим діес іре
і моя дитяча гримаса
якої мене навчив батько
тепер гіпсова маска
залита олійними фарбами
смиренна і по-своєму свята
наче ось — і я стану
сімдесят першим апостолом
але туга —
великий гріх
і вправність у ньому —
це замкнутий хід
до раю
то що з мене зараз
і коли з мене щось було
крик
вий
тваринна злоба
долоні — розкриті
і любов потікла з них
на холодний жертовник
і в ній — весь хороший я
а я тепер все — що лишилося без неї
тільки темний ліс гарпій
шурхотить замість серця
х
пес+пляшка
#поезія #пес_пляшка
04.05.202506:20
піна сповзає з плечей
мов нічна сорочка
вкрий мене
рушником
Дніпра
дай напоїтися
стомленому
цуценяті
бідне летіло на всіх
лебединих вітрáх
вірне господарці
кину йому свою руку
як палицю і скажу: біжи
ще ніхто тебе не
пригоспóдив а я
спробую — зажди
сотні зелених язиків
стрибають мов жабки
а я сумую,
я — Дафна
знічорнілася,
невдовзі розведу місяць
на серці і
з рук себе
не пущу — хай хоч
грім з неба!
*
пахну
морською цвіллю
повиймала
з голови за день
стільки тих очеретя́нок
а з голови все одно не йде.
Богдана Коваленко
#поезія #БогданаКоваленко
мов нічна сорочка
вкрий мене
рушником
Дніпра
дай напоїтися
стомленому
цуценяті
бідне летіло на всіх
лебединих вітрáх
вірне господарці
кину йому свою руку
як палицю і скажу: біжи
ще ніхто тебе не
пригоспóдив а я
спробую — зажди
сотні зелених язиків
стрибають мов жабки
а я сумую,
я — Дафна
знічорнілася,
невдовзі розведу місяць
на серці і
з рук себе
не пущу — хай хоч
грім з неба!
*
пахну
морською цвіллю
повиймала
з голови за день
стільки тих очеретя́нок
а з голови все одно не йде.
Богдана Коваленко
#поезія #БогданаКоваленко
02.05.202511:26
Ti amo senza parole
Крістіна Кадар
#образотворче #КрістінаКадар
задонатити на розвиток проєкту
Крістіна Кадар
#образотворче #КрістінаКадар
задонатити на розвиток проєкту
30.04.202506:25
день 31: подалі від берега
Коли я прокинулася, снігів уже не було,
лише Велика Повінь,
а над нею — Повня
серед темного Ніщо.
Зсунувши плиту з грудей,
я підібрала уламок руки
і рештки того, що пережило Зиму.
Це була перша тепла ніч,
і вона засвистіла крізь
усі мої пробої:
так я стала її сопілкою.
Нічого більше по мені не лишилося,
лише крихітний паросток з брунькою,
і так я дізналася:
Весна має Серце у формі квітки:
чекає, коли її зірвуть,
а потім проростає знову.
Катерина Балашова
#поезія #КатеринаБалашова
Коли я прокинулася, снігів уже не було,
лише Велика Повінь,
а над нею — Повня
серед темного Ніщо.
Зсунувши плиту з грудей,
я підібрала уламок руки
і рештки того, що пережило Зиму.
Це була перша тепла ніч,
і вона засвистіла крізь
усі мої пробої:
так я стала її сопілкою.
Нічого більше по мені не лишилося,
лише крихітний паросток з брунькою,
і так я дізналася:
Весна має Серце у формі квітки:
чекає, коли її зірвуть,
а потім проростає знову.
Катерина Балашова
#поезія #КатеринаБалашова
26.04.202513:21
Ніч під шкірою
Анастасія Стасюк
Монотипія
30×43
112$
#продаж #образотворче #АнастасіяСтасюк
задонатити на розвиток проєкту
Анастасія Стасюк
Монотипія
30×43
112$
#продаж #образотворче #АнастасіяСтасюк
задонатити на розвиток проєкту
25.04.202506:16
Київ сигаретний
легені й хрещатик розділять мою сигарету
червоні троянди розділять мою самоту
ледь тепле повітря квітневого міста застане
заглиблений погляд в його розігріту юрбу
простого життя знахабніла спокійна омана
дратує думки та куйовдить волосся портрет
контур киян миготливо пливе по бруківці
чийсь олівець домальовує мій силует
веселі птахи сповіщають що ми іще чуєм
невтомлене сонце з роботи іде до сімʼї
дня портсигар мені видасть нову сигарету
я її розділю з усіма хто живе на землі
18.04.025
Дмитро Кириченко
#поезія #ДмитроКириченко
легені й хрещатик розділять мою сигарету
червоні троянди розділять мою самоту
ледь тепле повітря квітневого міста застане
заглиблений погляд в його розігріту юрбу
простого життя знахабніла спокійна омана
дратує думки та куйовдить волосся портрет
контур киян миготливо пливе по бруківці
чийсь олівець домальовує мій силует
веселі птахи сповіщають що ми іще чуєм
невтомлене сонце з роботи іде до сімʼї
дня портсигар мені видасть нову сигарету
я її розділю з усіма хто живе на землі
18.04.025
Дмитро Кириченко
#поезія #ДмитроКириченко
05.05.202511:16
Opposites?...
Олена Морозова
пап'є-маше, акрил, лак
22х24
5700 грн
#продаж #образотворче #ОленаМорозова
задонатити на розвиток проєкту
Олена Морозова
пап'є-маше, акрил, лак
22х24
5700 грн
#продаж #образотворче #ОленаМорозова
задонатити на розвиток проєкту
03.05.202511:36
Весняна краса
Готра Рома
#фотографія #ГотраРома
задонатити на розвиток проєкту
Готра Рома
#фотографія #ГотраРома
задонатити на розвиток проєкту
02.05.202506:17
Україно! Я Тебе люблю!
Твої степи, і зорі білі над Землею,
Та висота, якою я живу тобою!
Ненько! Молюсь,
І чорнозем пошан великих коштує.
Я гаряче тремчу, як яструб у польоті.
Твої уста — єдині на землі,
Бо дорогі мені,
Моя мати,
Моя любов!
Грішні перед тобою ми,
Сучасники лихих наук,
Моя любове!
Живу лише тобою,
Сонце життя.
Залишу діточкам молитву,
А на ній ти — Україна!
///////////////////
/////////////////////
////////////////////////////
гадом шевелячи, в руці перебираю кохання, немов метадоном ріднí вабить малюка, який смокче
і смокче груди до фалосного етапу.
так люблю, як бив по-мужицьки отець дитинча за симпатії лібідозним місцем
до тебе заочно хотілось
а де ти?
в сусідній спальні, як ось я з прапором гордим,
від якого життя ллється з мене в каналізаційний каталізатор
і струнами в заплив..
малюка нестачі покрили цей символічний суртюк вологих перверсійних кроків.
крихкість неньчиного вопливого голосу наступає на когніції із привідкритих дверей, як батько на авторитет середовища уяви.
але ж я його загриз по мірі власного старіння.
заздалегідь збуджений матрац, бо я в ідентичних умовах мороку сучасності,
як змінюється злоба
на статевий потяг до променів
«Любіть Україну, як сонце
любіть»
нащо ж сором від таємних спокус?
вірш Сосюри для мене —
найкраща еротика
на момент жаги до передозування D.
дефіцит заповнив
патріотично-в'язким маршем серветки.
щирість степу скигле під жагою.
Федя Акне
#поезія #ФедяАкне
задонатити на розвиток проєкту
Твої степи, і зорі білі над Землею,
Та висота, якою я живу тобою!
Ненько! Молюсь,
І чорнозем пошан великих коштує.
Я гаряче тремчу, як яструб у польоті.
Твої уста — єдині на землі,
Бо дорогі мені,
Моя мати,
Моя любов!
Грішні перед тобою ми,
Сучасники лихих наук,
Моя любове!
Живу лише тобою,
Сонце життя.
Залишу діточкам молитву,
А на ній ти — Україна!
///////////////////
/////////////////////
////////////////////////////
гадом шевелячи, в руці перебираю кохання, немов метадоном ріднí вабить малюка, який смокче
і смокче груди до фалосного етапу.
так люблю, як бив по-мужицьки отець дитинча за симпатії лібідозним місцем
до тебе заочно хотілось
а де ти?
в сусідній спальні, як ось я з прапором гордим,
від якого життя ллється з мене в каналізаційний каталізатор
і струнами в заплив..
малюка нестачі покрили цей символічний суртюк вологих перверсійних кроків.
крихкість неньчиного вопливого голосу наступає на когніції із привідкритих дверей, як батько на авторитет середовища уяви.
але ж я його загриз по мірі власного старіння.
заздалегідь збуджений матрац, бо я в ідентичних умовах мороку сучасності,
як змінюється злоба
на статевий потяг до променів
«Любіть Україну, як сонце
любіть»
нащо ж сором від таємних спокус?
вірш Сосюри для мене —
найкраща еротика
на момент жаги до передозування D.
дефіцит заповнив
патріотично-в'язким маршем серветки.
щирість степу скигле під жагою.
Федя Акне
#поезія #ФедяАкне
задонатити на розвиток проєкту
29.04.202506:20
DON'T ASK ME
"Ти запитуєш мене,
коли я закінчу картину,
яка збереже
хоч кілька прикмет
нашого покоління,
розтоптаного підковами
безкінечних парадів.
Більше про це
не питай."
(Юрко Ґудзь)
не питай мене про завтрашній день
про те чи будемо завтра разом у теплому ліжку
про те чи падатиме завтра дощ
про те чи настане завтра осінь
про те чи відлетять завтра птахи на курорти —
відповісти тобі не зможу я
відповіді не почуєш ти
так я поет
щось там собі пописую
про нас з тобою про світ
про все що бачив і бачу мінусовими очима
пробую експериментувати і т.д. і т.п.
але в будучність зазирнути я не можу
в минувшину — можу
а в будучність — ні
а якби й міг — то мовчав би
цілу вічність мовчав би
не витиснув би ані слова
про те що побачив
про те що там як
...хоча
...одну річ про будучність тобі скажу:
доки ми разом
доки наші обійми сильніші смерти й водневої бомби
доки ми під'єднані до спільної вайфай-точки пристрасти
доки ми читаємо один одному вірші
в болоті тиші нашої маленької квартири
доки не розпадуться наші стосунки як югославія давним-давно
доки наші сміх серця і пульсація вен будуть синхронізовані
доти будучність наша
буде настільки прекрасною
наскільки ми того забагнемо
наскільки ми вигрібатимемо
а щодо іншого — соррі
я відповіді дати не можу
не питай мене про завтрашній день
про те чи будемо разом завтра у теплому ліжку
про те чи впаде завтра дощ
і про всяке інше
мене не питай
відповісти
не зможу
я
(06.08.2021)
Віктор Новграді-Лецо
#поезія #ВікторНовграді_Лецо
"Ти запитуєш мене,
коли я закінчу картину,
яка збереже
хоч кілька прикмет
нашого покоління,
розтоптаного підковами
безкінечних парадів.
Більше про це
не питай."
(Юрко Ґудзь)
не питай мене про завтрашній день
про те чи будемо завтра разом у теплому ліжку
про те чи падатиме завтра дощ
про те чи настане завтра осінь
про те чи відлетять завтра птахи на курорти —
відповісти тобі не зможу я
відповіді не почуєш ти
так я поет
щось там собі пописую
про нас з тобою про світ
про все що бачив і бачу мінусовими очима
пробую експериментувати і т.д. і т.п.
але в будучність зазирнути я не можу
в минувшину — можу
а в будучність — ні
а якби й міг — то мовчав би
цілу вічність мовчав би
не витиснув би ані слова
про те що побачив
про те що там як
...хоча
...одну річ про будучність тобі скажу:
доки ми разом
доки наші обійми сильніші смерти й водневої бомби
доки ми під'єднані до спільної вайфай-точки пристрасти
доки ми читаємо один одному вірші
в болоті тиші нашої маленької квартири
доки не розпадуться наші стосунки як югославія давним-давно
доки наші сміх серця і пульсація вен будуть синхронізовані
доти будучність наша
буде настільки прекрасною
наскільки ми того забагнемо
наскільки ми вигрібатимемо
а щодо іншого — соррі
я відповіді дати не можу
не питай мене про завтрашній день
про те чи будемо разом завтра у теплому ліжку
про те чи впаде завтра дощ
і про всяке інше
мене не питай
відповісти
не зможу
я
(06.08.2021)
Віктор Новграді-Лецо
#поезія #ВікторНовграді_Лецо
26.04.202510:53
Привіт, подія «Відлуння» — це лекційно-практичний воркшоп, який допоможе зрозуміти процес деколонізації через мистецтво.
Цей канал допоможе вам відразу слідкувати за апдейтами події, програмою, подіями та новинами
Протягом тижня будемо мислити над тим, що ми можемо залишити собі з минулого, а що з цього створити нове. Більше дізнаємося про українське мистецтво під призмою деколонізації та будемо експериментувати, створювати, шукати свій голос.
🗓 Ми стартуємо 28 квітня
🕔 Час: 17:00-19:00
📌Локація: Українсько-данський молодіжний дім, вул. Володимирська, 5Б, Київ
🌸 Реєстрація знаходиться в описі каналу
Ініціатива «Майстерня українсько-радянського спадку» впроваджується у межах проєкту «Young Diversity Ambassadors: Empowerment for Recovery of Ukraine»,який реалізує громадська організація «СТАН» у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки чеського народу.
Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать авторам_кам та не обов’язково відображають погляди громадської організації «СТАН», гуманітарної організації «Людина в біді» або донора та Українсько-данського молодіжного дому
Цей канал допоможе вам відразу слідкувати за апдейтами події, програмою, подіями та новинами
Протягом тижня будемо мислити над тим, що ми можемо залишити собі з минулого, а що з цього створити нове. Більше дізнаємося про українське мистецтво під призмою деколонізації та будемо експериментувати, створювати, шукати свій голос.
🗓 Ми стартуємо 28 квітня
🕔 Час: 17:00-19:00
📌Локація: Українсько-данський молодіжний дім, вул. Володимирська, 5Б, Київ
🌸 Реєстрація знаходиться в описі каналу
Ініціатива «Майстерня українсько-радянського спадку» впроваджується у межах проєкту «Young Diversity Ambassadors: Empowerment for Recovery of Ukraine»,який реалізує громадська організація «СТАН» у співпраці з гуманітарною організацією «Людина в біді» та за фінансової підтримки чеського народу.
Будь-які думки, викладені у цій публікації, належать авторам_кам та не обов’язково відображають погляди громадської організації «СТАН», гуманітарної організації «Людина в біді» або донора та Українсько-данського молодіжного дому
24.04.202513:04
Любов, що відчувається крізь біль -
чимраз гостріша.
Ці сутінки тягучі, голубі,
примарна тиша,
весна у золотій своїй вазі
і запах дому.
Ми всі померли тисячу разів
у місті цьому
і знову встали. Під зелений шум
мости єднаються.
Прокинься вранці. Тільки це прошу.
Прокинься вранці.
Катерина Калитко
#поезія #КатеринаКалитко
чимраз гостріша.
Ці сутінки тягучі, голубі,
примарна тиша,
весна у золотій своїй вазі
і запах дому.
Ми всі померли тисячу разів
у місті цьому
і знову встали. Під зелений шум
мости єднаються.
Прокинься вранці. Тільки це прошу.
Прокинься вранці.
Катерина Калитко
#поезія #КатеринаКалитко
05.05.202506:25
імені нашого алітерації
стануть важкими нічними кошмарами,
слухай мене, доки світ не зламається,
слухай мене, доки світ ми не спалимо,
сутінки ікла встромляють і валяться,
сонця бояться,
тікають? – нíкуди,
пальці стискаю твої між палцями
і вигризаю нам ранок іклами,
і забуваю тебе на обрії,
ти посиди там годинку, видихни,
в світі лиш ми ось такі закохані
світу приймаємо кожні виклики,
винайшли слово, знайшли по дотику,
букви розклали в потрібні терміни,
то наближались одне до одного,
то засинали далеко в темряві,
втому втопили, дерева луснули,
снігу окраєць до тебе хилиться,
я намагаюсь кривити усмішку
і паралельно усе це вивезти,
я завмираю, рахую пошепки
дорахував вже до сотні, вимовив,
і починаю ранкові пошуки,
і віднаходжу тебе за іменем.
29.04.25
Єгор Дьомін
#поезія #ЄгорДьомін
стануть важкими нічними кошмарами,
слухай мене, доки світ не зламається,
слухай мене, доки світ ми не спалимо,
сутінки ікла встромляють і валяться,
сонця бояться,
тікають? – нíкуди,
пальці стискаю твої між палцями
і вигризаю нам ранок іклами,
і забуваю тебе на обрії,
ти посиди там годинку, видихни,
в світі лиш ми ось такі закохані
світу приймаємо кожні виклики,
винайшли слово, знайшли по дотику,
букви розклали в потрібні терміни,
то наближались одне до одного,
то засинали далеко в темряві,
втому втопили, дерева луснули,
снігу окраєць до тебе хилиться,
я намагаюсь кривити усмішку
і паралельно усе це вивезти,
я завмираю, рахую пошепки
дорахував вже до сотні, вимовив,
і починаю ранкові пошуки,
і віднаходжу тебе за іменем.
29.04.25
Єгор Дьомін
#поезія #ЄгорДьомін
03.05.202511:36
01.05.202512:22
Рогокрилиця
Vitalina SorokaOka
Акрил та олія на грунтованому картоні
18×25
1200 грн
#продаж #образотворче #VitalinaSorokaOka
задонатити на розвиток проєкту
Vitalina SorokaOka
Акрил та олія на грунтованому картоні
18×25
1200 грн
#продаж #образотворче #VitalinaSorokaOka
задонатити на розвиток проєкту
28.04.202506:35
Сонце чи смерть
посміхаються мені в обличчя
на ще один ряд
більше могил
кіт з блакитною стрічкою
замість нашийника гріється
менше води — більше води
тісто замішане,
памʼять розорена
куди поділись мої степи?
пильнує лелека гніздо своє
де мої доми?
випікаються дожидаються
спогади мого сьогодення
станьте в лінію
по дорослості
послухайте блаженну землю
станцюйте гаївку
заведіть подолянку
біля мене, поруч
досі насміхаються босі
сонце і смерть в хороводі
і я з ними гуляю
по колу
Любов Павліковська
#поезія #ЛюбовПавліковська
посміхаються мені в обличчя
на ще один ряд
більше могил
кіт з блакитною стрічкою
замість нашийника гріється
менше води — більше води
тісто замішане,
памʼять розорена
куди поділись мої степи?
пильнує лелека гніздо своє
де мої доми?
випікаються дожидаються
спогади мого сьогодення
станьте в лінію
по дорослості
послухайте блаженну землю
станцюйте гаївку
заведіть подолянку
біля мене, поруч
досі насміхаються босі
сонце і смерть в хороводі
і я з ними гуляю
по колу
Любов Павліковська
#поезія #ЛюбовПавліковська
26.04.202506:15
тримайся дерев
за ними не видно
темного лісу
що хитрий мисливець
висадив
щоб полювати
на інших живих
дорослих, малих
поетів, солдатів
жінок, старих,
нації татусів
матусь правди
тримайся дерев
вони дають
прихисток
від спеки чи
від уламків
можуть тебе
вислухати
можуть тобі
заспівати
дати напрям
до світла
на вихід з цих
темних хащів
тримайся дерев
бо ліс що зневірою
у кожному серці
з чорних дзеркал
відбивається
жахливий
несправжній
корінням
в ненависті
робить
з самого ближнього
першого ліпшого
зручного крайнього
09.01.25
Джей Бернадот
#поезія #ДжейБернадот
за ними не видно
темного лісу
що хитрий мисливець
висадив
щоб полювати
на інших живих
дорослих, малих
поетів, солдатів
жінок, старих,
нації татусів
матусь правди
тримайся дерев
вони дають
прихисток
від спеки чи
від уламків
можуть тебе
вислухати
можуть тобі
заспівати
дати напрям
до світла
на вихід з цих
темних хащів
тримайся дерев
бо ліс що зневірою
у кожному серці
з чорних дзеркал
відбивається
жахливий
несправжній
корінням
в ненависті
робить
з самого ближнього
першого ліпшого
зручного крайнього
09.01.25
Джей Бернадот
#поезія #ДжейБернадот
24.04.202511:01
друзі, а ми нагадуємо, що в нас триває збір на кейсеваки для "Азову"!
сьогоднішня ніч показала, що мета ворога не змінилася — знищення українців, як нації
маємо боротися, хоча б гривнею!
ЗБІР НА MEDCRUISER ДЛЯ "АЗОВУ"
сьогоднішня ніч показала, що мета ворога не змінилася — знищення українців, як нації
маємо боротися, хоча б гривнею!
ЗБІР НА MEDCRUISER ДЛЯ "АЗОВУ"
04.05.202511:40
Перед заходом сонця
Сандра Сухецька
#образотворче #СандраСухецька
задонатити на розвиток проєкту
Сандра Сухецька
#образотворче #СандраСухецька
задонатити на розвиток проєкту
03.05.202506:25
відчалення
кульчик ліхтарний
гойднувся в вусі вокзалу,
жовто й лукаво
шибки зішкірились –
знають бо: не втечемо.
чуєш оте торохтіння?
чорно-біле кіно запустили:
світить прожектор,
мотається стрічка
стовпів, дерев і хатин
і душі наші, як стрічки,
розмотуються,
випрямляються,
тримайсь за цей край,
щоб не заплуталось
не загубилось.
Липнева
#поезія #Липнева
кульчик ліхтарний
гойднувся в вусі вокзалу,
жовто й лукаво
шибки зішкірились –
знають бо: не втечемо.
чуєш оте торохтіння?
чорно-біле кіно запустили:
світить прожектор,
мотається стрічка
стовпів, дерев і хатин
і душі наші, як стрічки,
розмотуються,
випрямляються,
тримайсь за цей край,
щоб не заплуталось
не загубилось.
Липнева
#поезія #Липнева
01.05.202506:21
о як прудко й весело витанцьовують водомірки з пуголовками
на мілководді твого погляду
і як наполохано розбігаються коли я сягаю рукою
по скельце що на дні зеленіє
виймаю з піску бурштинового ніби із рани
гладенько обточене світиться сонце зачувши
не тут йому місце
та я залишаю
і ти не віддав би
мов голочка бабка тонесенька сіла на руку
дивись як умієш
я не розверну течії
22-24.04
Ірина Божко
#поезія #ІринаБожко
задонатити на розвиток проєкту
на мілководді твого погляду
і як наполохано розбігаються коли я сягаю рукою
по скельце що на дні зеленіє
виймаю з піску бурштинового ніби із рани
гладенько обточене світиться сонце зачувши
не тут йому місце
та я залишаю
і ти не віддав би
мов голочка бабка тонесенька сіла на руку
дивись як умієш
я не розверну течії
22-24.04
Ірина Божко
#поезія #ІринаБожко
задонатити на розвиток проєкту
27.04.202506:46
очолити поховальну процесію
Чиїхось
дитячих спогадів.
нести на своїй сколіозній спині
тонни видертих з мʼясом фасадів,
прострілених склопакетів
і обірваних балконів,
які не важать абсолютно нічого
в порівнянні зі шматочками рожевих шпалер,
на яких Хтось невмілою рукою накалякав квіти
настирливим перманентним маркером.
потім Когось сварили за зіпсовані стіни,
змушували усе відтирати
(сльози, крики, сварки),
але то пусте – змириться-злюбиться, як то кажуть.
кроки даються дуже важко під вагою тих кількох клаптиків
Чиїхось рожевих шпалер.
вже по коліна в землі.
вже по шию в асфальті.
під сумбурними тонами фасаду
витає спиртовий штин перманентного маркеру.
ви хоч знаєте, як це – очолити похоронну процесію Чиїхось дитячих спогадів,
коли цей «Хтось» –
Ти?..
Аліса Сидорчук
#поезія #АлісаСидорчук
Чиїхось
дитячих спогадів.
нести на своїй сколіозній спині
тонни видертих з мʼясом фасадів,
прострілених склопакетів
і обірваних балконів,
які не важать абсолютно нічого
в порівнянні зі шматочками рожевих шпалер,
на яких Хтось невмілою рукою накалякав квіти
настирливим перманентним маркером.
потім Когось сварили за зіпсовані стіни,
змушували усе відтирати
(сльози, крики, сварки),
але то пусте – змириться-злюбиться, як то кажуть.
кроки даються дуже важко під вагою тих кількох клаптиків
Чиїхось рожевих шпалер.
вже по коліна в землі.
вже по шию в асфальті.
під сумбурними тонами фасаду
витає спиртовий штин перманентного маркеру.
ви хоч знаєте, як це – очолити похоронну процесію Чиїхось дитячих спогадів,
коли цей «Хтось» –
Ти?..
Аліса Сидорчук
#поезія #АлісаСидорчук
25.04.202513:21
Мак
Тіна Самодейко
Гравюра, 15×21
18$
#продаж #образотворче #ТінаСамодейко
задонатити на розвиток проєкту
Тіна Самодейко
Гравюра, 15×21
18$
#продаж #образотворче #ТінаСамодейко
задонатити на розвиток проєкту
24.04.202506:11
сонце
площі Митній
зір пілігрима втомлений
під градом стріл божих
крик ангелів у звуках юрби
і молитви їх високо в небі
на яке і не глянеш навіть
крізь полуду трухлявого тіла
і затхлого розуму
вирізьблюєш сльози мов перла
стокарно поневіряючись
містом байдужості шпилі якого
сягають далеко у земний простір
прошиваючи полотно виливають
вміст ґраалю
цю кров століть
і скульптура яку так довго різьбив
із крихкого дерева займається вогнем
її сльози шиплять
випаровуючись
а долоні складені до купи
розпадаються на попіл
sunset
#поезія #sunset
площі Митній
зір пілігрима втомлений
під градом стріл божих
крик ангелів у звуках юрби
і молитви їх високо в небі
на яке і не глянеш навіть
крізь полуду трухлявого тіла
і затхлого розуму
вирізьблюєш сльози мов перла
стокарно поневіряючись
містом байдужості шпилі якого
сягають далеко у земний простір
прошиваючи полотно виливають
вміст ґраалю
цю кров століть
і скульптура яку так довго різьбив
із крихкого дерева займається вогнем
її сльози шиплять
випаровуючись
а долоні складені до купи
розпадаються на попіл
sunset
#поезія #sunset
Shown 1 - 24 of 225
Log in to unlock more functionality.