Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
View
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
View
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
View
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
View
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
View
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
View
Діалог.ТУТ avatar

Діалог.ТУТ

News and Media
Незалежний журналістський медіапроєкт @dialogtut
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verified
Trust
Not trusted
LocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateApr 23, 2025
Added to TGlist
Jun 22, 2023
I own this channel
History of changes
Linked chat
Комментарии
Комментарии
21
News and Media

Popular posts Діалог.ТУТ

All posts
28.04.202515:28
Держава Україна заборонила священникам УПЦ бути капеланами у війську, проте не заборонила їм віддавати за неї своє життя.

Сьогодні мережу сколихнув цей лист мами воїна — священнослужителя УПЦ, який загинув, рятуючи побратимів, на Світлому тижні, через три дні після Пасхи.

«Тебе ховали з закритим обличчям, бо так ховають священників. Коли хтось просив відкрити, ми чули, як пахне твоє тіло миром. Такий тонкий аромат тепла і благості над холодним тілом у білому облаченні, під яким був одяг воїна…
***
Я тебе перехрестила і відпустила з легким серцем, навіть не думаючи про щось страшне. Тільки ти так на мене подивився і сказав те, що казав багато разів: «Я ж не візьму зброю, я не використаю її навіть для власного захисту».
***
Заради пам’яті та шани до людей, які віддають на цій війні найцінніше, ділимося цим текстом.

Читайте й діліться свідченням, які люди в нашій Церкві🙏🙏🙏

Сьогодні на Діалог.ТУТ: https://dialogtut.online/hlopcziv-svoyih-ty-vryatuvav-a-sebe-ni-maty-napysala-lysta-zagyblomu-na-vijni-synu-svyashhennyku/

Для тих, у кого поки що не відкривається наш сайт, дублюємо посилання в Telegraph: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28
30.04.202508:30
І ще одне слово про полеглого героя протоієрея Олексія Кузнєцова від його матері.

27-й День народження.
— Мам, мені з військомату дзвонили, сказали прийти повістку забрати. Я ж не буду ховатися. Я піду. Що скажеш?
— Приймай рішення, ти пам’ятаєш, відповідальність вся на тобі.
— Ну хоч зарплату дадуть, — сміявся ти, бо в храмі вже півроку не платять, а Іринці скоро народжувати Марка.
— Та до чого тут гроші, сину, чи не знайдемо ми їх, чи не заробимо?
— Мам, та я шучу, які гроші…

Ніхто тебе в те ТЦК силком не тяг, ніхто слова не сказав, що ти московський піп, тебе поважали і там за стійкість духу, за те, що не боявся. Ти по всіх ВЛК відʼїздив на власній машині, ніхто тобі слова не сказав, ані до буса не пхав, конвою не приставляв. Ти все робив сам і добровільно.

На ВЛК, коли глянув на твій діагноз, у лікаря очі на лоб полізли, але він все одно підмахнув і сказав: «Ну, таблеточок побільше візьмеш з собою» і поставив позначку «Придатний».
…
- Куди ти пхаєшся без черги?
- Туди, там бойову повістку дають, хочеш перед мене?
- Та ні, йди сам.
…
Через півроку:

- Мам, мені сказали приймати рішення перейти в ПЦУ, я відмовився. Я клятву давав владиці, я перед Богом слово давав, я не можу його нарушити. Я не буду зрадником Церкви, коли їй найгірше.

2000 років від самих апостолів священники рукополагають священників, і тут я такий… «мені треба туди, де трохи легше живеться і досвідос в сторону». Ні, не моє, мам.
...
Мам, мені не дали звання капелана, буду замкомроти з психологічної підтримки.

Був би капеланом, ясна річ, на бойові б не посилали, але що ж тоді моя присяга варта й цій країні буде. Хай вже як Бог дасть.

Звісно, що на капеланів БРку не виписують, але на все Божа воля.

І ти йошов на передову, коли всі відмовлялися, ні разу не сховався за чиюсь спину, хоча знав, що багато хто і відмовлявся.

Твоє задання — провести, занести харчі, воду, провести зміну, підтримати словом. Ти пхався з фотіком і туди, зробив купу інтерв’ю.

Одного разу хлопець, якого ти виводив з позицій, заморився настільки, що просто сів посеред поля як мішень на белебні й каже: «Я не піду далі, я заморився». І ти тяг ще й його і його рюкзак. Круто лаючись при цьому, але тяг. Додому прийшов настільки зморений, що спав не зовсім і роздівшись.

У той день, коли я тебе бачила живим, ти зняв погон молодшого лейтенанта, прикріпів замість нього шеврон з православним хрестом, поправив його рукою декілька разів і пішов на останній свій вихід на нуль…
…
Коли сталося це горе, перший мій дзвінок був навіть не родичам, а в Троїцький собор отцю Олександру Кудряшову. Я знала, що тільки він в змозі мені допомогти. І він допоміг, пройшов зі мною ці три дні поруч і зробив все, щоб ми не зламалися від горя, організував, виїздив, вимолив...

В кінці свого земного життя ти знову був у Троїцькому соборі. Ти лежиш у труні у білому облаченії, в якому приймав священницький сан, і тридцять священників в один голос співають тобі «Со святими упокой»…

Таїсія Павленко
***
Лист матері до свого загиблого сина-священника: https://telegra.ph/Hlopc%D1%96v-svoih-ti-vryatuvav-a-sebe-n%D1%96-Mati-napisala-lista-zagiblomu-na-v%D1%96jn%D1%96-sinu-svyashchenniku-04-28
28.04.202518:32
«Сонце моє, твоє останне відео... В ньому весь ти. Тобою зняте, тобою підібрана музика, твій сценарій…»

Це зворушливе пасхальне відео зняв і змонтував загиблий на Світлому тижні воїн-священник Олексій Кузнєцов.

Таким для наших Захисників був фронтовий Великдень.

Хай не припиняються наші молитви за довгоочікуваний мир в Україні.

Господи, зупини агресора🙏
02.05.202514:25
Ви помітили, що цього року на Пасху в наших храмах було ще більше людей?🙄

«Ще протягом минулої зими, і особливо в період цього Великого посту, я помітив у храмі чимало нових людей.

“Новенькі” чітко усвідомлювали, яку саме конфесію наш храм представляв. Люди різні за віком, але переважно молоді, з розумними і досить виваженими думками, бажанням мислити самостійно і критично, потребою в Церкві зустріти Істину.

Одні приходили в наш храм подивитися, інші — помолитися. Хтось — поговорити, а хтось — послухати. Ті допомогти, а ось ті — поспостерігати. Але, як правило, всі знову й знову поверталися, а потім… займали чергу до Сповіді, а там вже й поспішали до Святого Причастя Тіла і Крові Христових.

Можна було б ці спостереження не узагальнювати, але знайомі мені священники розповідали те ж саме…»
***
Людей, які шукають Христа, ніколи не було і, напевне, не буде багато. Але дивує, що попри три роки активного «духовного фронту» проти УПЦ, наші храми не порожніють, а навпаки.

І цього року на Пасху прийшло набагато більше вірян, ніж минулого і позаминулого.

Ставте 💯, якщо теж це помітили.

А причини цього досить зважено розібрав протоієрей Володимир Ровінський.
Рівно 2 роки цьому тексту, і сьогодні він знову на Діалог.ТУТ.
30.04.202511:36
«Ми не праведники і не святі — це однозначно і точно.

Ми просто люди, які люблять Бога, Україну і свободу. Свободу вибору релігії та свободу віри в добро.

Всяке в житті було. Так, ми не ідеальні... Нас ніхто особо в житті не притісняв, не гнобив, не обіжав. Ми не мученики і не гонимі за віру.

На всі закиди, в тому числі про московських попів, реагували завжди з посмішкою. Бо що ти кому докажеш...

Ми просто маємо право на свій вибір, от і все. Але ми й готові нести за нього й відповідальність до кінця і готові бути вірними до кінця.

Такими вже виховав нас отець Іоанн — старенький лебединський батюшка, який претерпів за свої 97 років і за свій вибір усе: заслання, тюрми, табори смерті, роботу в нестерпних умовах Сибіру, гоніння, шпиняння.

Він нас учив жити, вчив не рипатися і не відступати, й ми вже так і робили по життю…»

Це слова мами загиблого героя, молодшого лейтенанта ЗСУ та священнослужителя УПЦ протоієрея Олексія Кузнєцова.

Ставте ❤️, якщо поділяєте ці почуття.
Reposted from:
протоиерей Димитрий Гарчук avatar
протоиерей Димитрий Гарчук
Post media background
Post media
24.04.202511:12
Боляче дивитись!…Вхід у Дальні печери Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври та "сліди" нових власників...
06.05.202517:33
Усі три роки існування Діалогу.ТУТ найважче нам давалося 6 травня. Це дата народження нашого проєкту і заразом час осмислення, навіщо все це було починати і продовжувати.

Три роки тому було більше сил, сподівань і витримки.
Зараз залишилася тільки витримка і ще трохи усвідомлення, що майбутнє твориться нашими вчинками тут і зараз, а отже треба діяти, тільки не так, як раніше, й по-інакшому.

Голова вже гуде від роботи над помилками. Хто що не так не там і не тому сказав. Хто чому так довго мовчить і навіщо. Хто в чому був правий і як треба було слухати інших, аби тепер не було так як є…

Багато стало знавців і експертів, кожен не бариться зі своїми далекоглядними висновками.

Але знаєте що?

За ці три роки головним результатом Діалогу стала любов.
У когось більше, у когось менше. Однак…

Бог дає пережити нестерпне, а ми не ховаємось.
Дає випробування, а ми за це Йому дякуємо.
Посилає хейт, образи і наклепи, а ми їх не уникаємо.
Це велика й велична школа. За яку, переконані, ми всі будемо вдячні Господові все своє подальше життя.

Наш Діалог.ТУТ — це не про писанину, не про полеміку і тим більше не про спротив.
Це простір порозуміння та єдності. А вони неможливі, якщо ми не прийматимемо одне одного з усіма потаємними та відвертими вадами. Тому, можливо, й добре, що ми всі тут по-різному себе проявляли й показували з різних, часом не прямо таки достойних сторін.

***

За ці три роки на нашому проєкті ми багато з вами спільно пережили. Здебільшого болю.
Але була й радість — від того, що ми не самі в цьому пеклі війни, що ми є одне в одного і що ми є у Господа.

Проте життя вимагає руху не просто вперед, а й угору.
Ми готові, хоча трошки боязко.

З новим роком Діалогу.ТУТ вітаємо всіх причетних❤️‍🩹
І з цікавістю дивимося в рік наступний, бо накопичено неабиякий досвід та потенціал — чи дасть Господь його проявити й застосувати.

Якщо вам цікаво, куди воно все вирулить, підтримайте нас.
Обіцяємо: коли нам не буде більше що сказати, ми про це чесно напишемо й урочисто закриємо наш проєкт😏

А поки чекаємо відповідей цікавих інтерв’юєрів і плануємо для вас ексклюзив — не перемикайтеся🥰

***
Картки для донатів ті самі.
Завдяки їм ми покриваємо найнеобхідніші витрати й розуміємо, що ми вам потрібні.

Приват: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

🌺І нехай весна, любов і мир переможуть🙏
Reposted from:
Протоієрей Олександр Клименко avatar
Протоієрей Олександр Клименко
09.04.202512:31
Свавілля у с.Верхні Станівці, де, в тому числі, серед інших злодіянь по ходу били молодих дівчат до крові (на фото парафіянка храму УПЦ, якій рейдери від благословенної державою церкви пояснили, хто тут в країні зараз головний і які наслідки чекають на всіх незгодних), де старший по "переведенню" такий собі Грищук заправляє балом сатани серед ночі, бо ж "ходить у пітьмі", де йому комфортно біля свого "батька".
С. Світильня також сьогодні постраждало від релігійної свободи нечуваного рівня, яка, зі слів Єленського, є в Україні і ,якої ніде більше на світі не знайдеш.
Про це інфопомийки не напишуть.
Бо їм за це не платять.
Але це реалії життя вірян УПЦ в нинішніх умовах.
Збоку буде стояти поліція і дивитися на те,як під покровом ночі болгарками зрізають замки на храмах і б'ють громадян України.
Всі звикли.
Прикро.
Post media background
Post media
Post media background
Post media
Post media background
Post media
+2
12.04.202511:39
І ось така у православних християн буде Вербна неділя😩

Два дні тому від обстрілу російських шехєдів було зруйновано храм Української Православної Церкви у прифронтовому Чугуєві на Харківщині.

На сьогодні парафіяни разом з настоятелем облаштували ось таке тимчасове приміщення для молитви.

«Мої рідні парафіяни з батюшкою вже спорудили новий тимчасовий храм замість зруйнованого…» — пишуть наші друзі.

Господь випробовує православних, немов золото у вогні. Він знає, яким важким є це випробування. Віримо, що Він Сам дасть сили все пройти😔
Reposted from:
ОТРОК.ua avatar
ОТРОК.ua
Post media background
Post media
13.04.202511:50
Сьогодні ми теж слідом за Господом виходимо на хресну дорогу. Але попереду — радість Воскресіння.

З Вербною неділею вас, дорогі друзі!
🍃💐🌸Сьогодні в Іонинському було так👆
19.04.202514:45
Отця Іова в коментарях на його сторінці в Фб просять видалити цей текст. Але це сьогодні думки багатьох із нас. Бо дійсно, таке враження, що ми з деякими братами-християнами читаємо різне Євангеліє.
***
Я, мабуть, не те Євангеліє читаю…

Бо коли чую, як про Церкву сьогодні говорять деякі люди, які себе вважають православними, — ловлю себе на думці, що, мабуть, у мене інше Євангеліє.

Від них чую:

— Це українська Церква!
— А це — московська!
— ФСБ у рясах!
— Геть попів, геть «московську Церкву»!
— Має бути своя — національна, українська, незалежна!

І тут я зупиняюсь.
І запитую себе:

А яке Євангеліє проповідували Апостоли?
Хіба Христос прийшов творити національну Церкву?
Хіба Церква Христова — це проект для окремого народу?

---

Христос не будував «єврейську» Церкву.
Хоча був євреєм за тілом.
Він будував Церкву, яка єдина для всіх.
Церкву, яка має бути одна, як один Господь, одна віра і одне Хрещення (Еф. 4:5).

І апостоли не будували «національних Церков» — вони йшли до всіх народів, творячи одну Церкву Христову.
Церкву, де немає ані юдея, ані грека, ані варвара, ані скіфа, а всі — одне в Ісусі Христі (Гал. 3:28).

---

То яка була Церква в Єрусалимі?
Вона складалась із юдеїв, але зібралась у Христі.
Це була вже не юдейська спільнота — це була Церква Христова.

А Церква в Антіохії?
Саме там учнів Христових уперше почали називати християнами (Діян. 11:26),
і саме вона стала першим центром місії для язичників — не «національною», а вселенською.

А Церква в Римі?
Там вірували і євреї, і римляни, і греки.
Хіба це була «італійська помісна Церква»?
Та ні — це була частина однієї Церкви Христової.

---

А тепер, через дві тисячі років потому, в самій лише Україні — кілька «помісних церков».
У кожної — свій «єпископ», своя «ієрархія», свої реєстрації, печатки і медалі.
І кожна каже: «Ми — українська, а вони — чужа».

То де тут Христос?

Хто поставив вас? Христос?
Чи кабінети з печатками?

---

Церква — це не релігійний бренд.
Церква — це не ідеологія.
Церква — це Тіло Христове,
в якому єдність не по паспорту,
а через Євхаристію.

Бо де Христос — там і Церква.
А де політика — там немає Христа.

---

Якщо Церкву починають будувати на нації,
то це вже не Церква — це релігійний фан-клуб.

Церква Христова — це місце, де спасаються.
А не де кричать: «Своє! Українське!»

Христос не сказав: «Ідіть і створіть окремі Церкви за національними ознаками».
Він сказав: «Ідіть і навчіть всі народи, хрестячи їх…» — в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

І як тільки в Церкві зникає Христос як Центр —
а на Його місце стає мова, прапор чи політичний лозунг —
то це вже не Церква. Це інше тіло. І інший дух.

Взято в Архімандрит Іов (Мельник)
Уперше надруковано: «Світло Православʼя»
08.05.202511:14
«Що відчуває людина після втрати храму.
•я бездомний
•душевна порожнеча
•обурення від несправедливості
•беззахисність
•гнів на адресу гонителів
•люте неприйняття ситуації.

Це те, що було в перші дні після того, як у нас захопили собор. Тепер плюси, які я з цієї травми виніс (і плюсів усе більшає, як не дивно):

•надія, що Господь не залишить
•зміцнилася віра
•якщо женуть, значить, ми з Христом
•почав більше молитися, більше читати Біблію
•став більш зібраним
•мобілізувався до духовних подій, які ще будуть попереду, я певен
•опрацьовую такі необхідні чесноти, як терпіння та прийняття».
***
Важко зрозуміти, куди далі, якщо неможливо уявити, куди взагалі все поверне. Але тут і тепер ми можемо вчитися залишатися людьми у найскладніших обставинах.

Яскравий приклад — українці, які діляться своїм досвідом подолання важких випробувань.

А у вас яких більше почуттів?
Ставте 🙏, якщо вдається попри роки війни зберігати щось добре та світле в душі та серці❤️‍🩹

Івано-франківець, який пережив і руйнування свого храму, і захоплення кафедрального собору, і це все в умовах повномасштабної війни — сьогодні знову на Діалог.ТУТ.

Рівно два роки цьому тексту.
Post media background
Post media
12.04.202513:24
Нехай не з відео з захопленням храмів вступимо ми у простір свята Входу в Господнього в Єрусалим.
Беззаконня не триватиме вічно, цій ганьбі теж колись настане край.

Хай цей спів отця Олександра Клименка, справжнього голосу нашої прекрасної країни, розрадить і надихне.

Мирних нам вихідних! І твердого сподівання на заступництво Боже❤️‍🔥
Post media background
Post media
Post media background
Post media
Post media background
Post media
30.04.202508:30
29.04.202515:55
«Не можна нам втрачати Українську Православну Церкву: саме цього зараз хоче і лукавий, і Москва»

Цей військовий тоді сказав те, що відчувають багато хто з нас, і про що не втомлюємося нагадувати ми всі три роки існування нашого проєкту. Нашу Церкву знищують цілком конкретні люди, українські громадяни. Але вигідно це тільки лукавому і Росії.

— Як ви для себе пояснюєте: що мотивує людей викрикувати образливі гасла проти своїх же співгромадян, українців, і розбурхувати всю цю ситуацію навколо Церкви?

— Для себе я поділяю їх на три категорії, але абсолютно до всіх ставлюся з розумінням.

Перша категорія — це люди, які виконують замовлення. Вони отримали за це кошти або з кимось співпрацюють. Така в них робота: колотити церкви й народ.

Друга категорія — невігласи. Ті, хто ніколи не ходив до церкви й завжди говорив, що «Бога потрібно мати в серці», а зараз розповідає, що храм повинен бути на тій чи іншій стороні. Це люди необізнані, які абсолютно не знають історії Церкви та канонів.

Третя категорія — це ті, хто мені близький по духу, хоча на сьогодні, на жаль, вони по інший бік барикад цієї духовної боротьби. Такі люди дійсно приходять зі щирим прагненням захищати Україну.

Саме ці люди, на відміну від перших двох категорій, відрізняються тим, що приходять не колотити людей, а розібратися. І коли поспілкуються зі священником, з адекватними прихожанами (тому що, на жаль, і на нашій стороні багато хто не розуміє, як треба поводитися в натовпі), то жмуть руку і кажуть: «Вибачте, ми не праві. Більше сюди не прийдемо».
***
Той самий військовий, який не побоявся публічно заступитися за свою Церкву, і той самий наш із ним текст, якому рівно 2 роки і який абсолютно не втратив актуальності:
Log in to unlock more functionality.