Спорядження я підготував заздалегідь, дрова порубав та їжу зібрав для родичів на евакуацію за декілька тижнів до 24.02.2022, бійців Авангарду ми всіх зібрали декілька разів та проінструктували, де збиратися, що брати з собою і тд, ще у січні та в середині того лютого. Перед війною, рубаючи ті дрова, я ще й захворів та валявся з нинішнім моїм штурмовиком Коляном в одній кімнаті, зашиваючись від гарячки та кашлю - дуже сподівався прийти до тями до того, як почнеться якийсь масовий рух. Нам повезло та наступне масове кашляння та підняття температури прийшлося якраз на березень 2022.
Тож вранці 24.02.2022, коли мне розбудив дзвінком Максим Булінь та сказав, що Путін почав спеціальну військову операцію, я просто одягнувся, взяв зібраний рюкзак та спорядження, сів у машину та поїхав на точку збору зі спокійною душею та подивом, що все це відбувається. Якийсь мужик в моєму дворі вранці гуляв з собакою - я йому крикнув, що хай готується вбивати та різати, а він якось буденно погодився. Родичі одразу виїхали на село, з приводу якого я був певний, що ворожі війська туди не дійдуть.
Згадувати то все цікаво, але йде вже четвертий рік війни і багато того, що здавалося дуже свіжим досвідом, стало рутиною. Втім, в цей день я хочу від щирого серця подякувати працівникам Хлібної Кави на Золотих Воротах, які не зачинили ларьок та продавали каву всі ті дні початку повномасштабки, а також мужику в пгт. Гоголів, в хаті якого ми одного разу розмістилися, виконуючи завдання на Броварському напрямку - я до нього потім всілякі цигарки привозив і таке інше.
За три роки вибило багато ідейної піхоти, в поворотній точці контрнаступу зник той загальний первинний запал, який був від початку. Мені гірко згадувати всіх полеглих побратимів, найближчих моїх друзів - бо тепер зачасту не те що рідної душі поряд немає, а й поговорити ні з ким.
Але попри всім відомі негаразди - які цілком можна було передбачити та не дивуватися їм, якщо оцінити, чим взагалі стала Україна впродовж років незалежності - Україна в муках народила головне: військовий табір в багато тисяч людей. Це і є нація. І якщо вона вистоїть - ми, згідно вислову на одному з прапорів усім відомої, нехай і сумнівної, на жаль, військової організації часів Перших Визвольних змагань, будемо здатні розчавити та знищити усіх, хто стоїть на перешкоді.
Без сумнівів, європейська цивілізація якщо й має в своєму складі щось гідне в 21 столітті - то це тільки українська нація. А без неї увесь занепалий та слабкий західний світ, що колись в пітьмі віків народився з кровожерливих та честолюбивих сонцепоклонників - індоєвропейців, не має сенсу та надії до життя. Ми ж стали такими, якими були наші прадавні предки.
Слава Україні!
