Арестович - це явише. Чудовий приклад того як людина на очах країни перетворилась на зрадника. Що думав Іуда коли зраджував ми ніколи не дізнаємось, але завдяки Арестовичу можемо підійти до відповіді дуже близько. Публічно, за гроші, знаходячи виправдання кожному вчинку, він плює в очі власному вигаданому Богу, тількі для того щоб довести тому, що вірить в нього тількі заради можливості його ж ненавидіти: «Я не змусив вас себе полюбити, тому я змушу вас себе ненавидіти!». Головне для Арестовича усвідомлення власної сили в здатності викликати емоції. Якщо він може змусити людину злитись - він розумніший. Принаймні так вважає він і переважна більшість дітей та підлітків, що воюють з батьками, школою та оточенням заради самоствердження.
Нормально, що його поведінка викликає емоції і навіть бажання плюнути в його вже мертві очі. Але якщо відкинути емоції, ця еталона потворність заслуговує на досконале вивчення. Навряд чи ми таке побачимо найближчі роки, треба користуватись можливістю спостерігати за тим, як божевільний захопивши кабінет психіатра та вдягнувши його халат, ставить діагноз кожному кого бачить через вікно на вулиці.
