🎼🎵🎶
Мон а-мур, ясносяйна зірнице небесних плеяд, Джозефіно!
Ваші очі — сапфіри! Це сниться? Лебідко моя! Що за фібри
розхитали тектоніку душ — в пил комет, до вогню, до вібрацій?
Я прий-няв ризик, я не зійду. Я момент цей спиню, щоб ввібрати...
🎼🎵🎶
Добрий вечір всім! На землі присів,
щоб вам заспівати.
Застеляйте сніг! Смеркне вдалині.
Підходьте до ватри!
Мій пиріг потік. Сльози по щоці.
Коти же не плачуть!
Знову прожене слово крижане.
Дверима по лапі.
Студінь, аж іскрить. Сани мчать згори.
Дворами тиняюсь.
Сихівська зима сипле жартома
під плащ витинанки.
На ланах святих Бог зірки зростив —
мов гречка, колючі.
Десь безслідно зник мій сумний двійник
в замерзлій калюжі.
Втомлені воли фіру волокли.
На хмарі косили.
Скоро Коляда. Сонце коло дасть
новим апельсином.
Скачуть калачі. Більше напечіть —
для друзів і рідних.
Гарного Різдва! Зірку Вам зірвав.
Пустіть хоч погрітись…
🎼🎵🎶
Арабескове небо не боляче скропить святою водою гріхи.
Будуть склитися краплі по тілу, мов цвяхи, пустивши арабіку крові,
а раби Божі (з ними й не Божі), а ще не раби, і нероби —
кожен схоче тихенько зійти із човна, поки можна, уявно сухим.
Перелітні бажання в руках серафимів застигнуть у передзимі.
І сніжитимуть бронзові крила, стискаючи строгістю ваг грудну клітку —
поки серце, проколоте ґратами зрад, перестане боліти.
Втихомирити дзвони сумління по зліпках я так й не зумів...
