Відповідаю
Чому здається, що ніхто нічого не робить?
Бо більшість нашої міжнародної це кулуарні переговори, особисті контакти, листи, дзвінки. Але реальність така, що у нас немає ресурсу бути всюди, реагувати блискавично і звучати гучно — у нас просто не вистачає людей, грошей і впливу. Навіть якщо така комунікація відбувається, то ми не можемо змусити місцеві медіа ретранслювати наші меседжі, влада може обмежитись публічною короткою заявою, яка потоне протягом кількох годин в інформаційному середовищі місцевому.
Щоб "запакувати" наші меседжі у повідомленнях медіа по всьому світу про трагічні події в Кривому Розі та Сумах, донести до еліт та політиків, культурних середовищ і тримати це в топі порядку денного — це людиногодини,впливи, координація, бюджети, аналітики, медіапланування.
Так, у Кривому Розі вбили дітей, а у Сумах 34 загиблих. Світ за нинішніх обставин по інерції та завдячуючи зусиллям керівництва держави та МЗС повисвітлює цю інформацію пів дня і буде далі жити наступними новинами. І якщо ми не маємо десятків вільних рук у столицях провідних країн, які ведуть медіа, контактують, залучають та пропонують, то цього просто не буде видно.
А Тотті? А Нетребко?
Це гібридна війна. Росія буде фоткатись з усіма, кого світ шанував колись, а ми будемо зціпивши зуби пояснювати союзникам, чому це неправильно. Але ми не можемо заборонити Італії мати дебілів серед зірок, як і не можемо вимагати від світових лідерів забороняти своїм громадянам їздити в Москву. Бо “це цивільна людина, не чиновник”. І це буде останнє, що ти від них почуєш. Хочеш більше? Окей! Але ці вимоги можуть шкодити іншій сфері прямо або опосередковано. Бо в політиці баланс важливіший: іноді жорстка реакція по культурному жесту може знищити підтримку в більш критичних питаннях — зброя, санкції, голосування в Раді Європи. І так, це дипломатія компромісу, яка не завжди "видима". Можливо, що вдасться досягти того, що хтось з офіційних осіб щось скаже неприємне про Тотті, але за цей час не буде опрацьовуватись в повній мірі питання політичні та військова підтримка.
Щодо Нетребко ситуація інша і робота ведеться.
А якщо інша сторона не хоче говорити?
Тоді залишається медіа-простір. Публічні звернення, статті, коментарі. Саме тому багато наших заяв звучать через NYT, The Economist, Le Monde, Zeitung, FT тощо. Якщо в когось немає політичної волі чути — ми транслюємо через ті платформи, які все одно прочитають.
Президент постійно дає інтерв’ю провідним світовим медіа, де прямо згадує обстріли, дітей, мирне населення, позицію України. Але інформаційне поле — це не аркуш з цитатами. Це боротьба за увагу. Навіть найсильніший меседж може бути витіснений інфошумом, новинами про Трампа, TikTok, нові фільми чи скандал у якійсь країні.
Скільки людей в посольстві на країну, які займаються питаннями медіа?
Цифри варіюються від 0 до 1.5 дипломата на країну. А ще кілька десятків людей у Києві. І всі вони мають покривати не лише комунікацію, а ще ведення соцмереж посольства, моніторити медіа, готувати довідки, звіти по своїй тематиці, часто вести ще й культурні питання та ще десятки інших питань, які не дають можливості займатись роботою з місцевими медіа. Є посольства, де працює 1-5 дипломати всього. Це об'єктивно недостатньо, але поки немає ресурсу — працюємо точково, руками тих, хто є.
