
iRo Proxy | پروکسی

خبرفوری

حامیان پزشکیان

tapswap community

Notcoin Community

Whale Chanel

Proxy MTProto

Binance Announcements

Proxy MTProto | پروکسی

iRo Proxy | پروکسی

خبرفوری

حامیان پزشکیان

tapswap community

Notcoin Community

Whale Chanel

Proxy MTProto

Binance Announcements

Proxy MTProto | پروکسی

iRo Proxy | پروکسی

خبرفوری

حامیان پزشکیان

Людина мисляча
Філософія не в «картинках з цитатами», а з життєвістю й практичною користю, що доступна кожній Людині мислячій. Також цей блог про книги, кіно, мистецтво, натхнення, ідеї та важливі сенси простими словами✨
📍Для комунікації та співпраці: @varvara_bosco
📍Для комунікації та співпраці: @varvara_bosco
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocationУкраїна
LanguageOther
Channel creation dateMar 11, 2024
Added to TGlist
Apr 14, 2024Linked chat![💌homointellectual [чат]💌](https://static-storm.tglist.com/da1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb/9f24b602-1954-45d5-a5b8-dfbcd63a7883.jpg?w=48&h=48)
![💌homointellectual [чат]💌](https://static-storm.tglist.com/da1b354b28a3cd215fbc5731e8fd06cb/9f24b602-1954-45d5-a5b8-dfbcd63a7883.jpg?w=48&h=48)
💌homointellectual [чат]💌
7


16.04.202507:55
Книги про філософію українською
Не лише для філософів, але й для всіх людей мислячих, зібрала для вас в одному дописі всі цікаві книги, які тільки нещодавно вийшли друком або в планах у видавництв на цей рік:
🌟 Апріорі:
Епікур «Твори»
🙃Контур:
Альфред Норт Вайтгед «Символізм, його значення та дія»
🌟Лабораторія:
Массімо Пільюччі «Як бути стоїком. Антична філософія для сучасного життя»
🥰Новий Акрополь:
Платон. Менон, Кратил. Прокл Діадох. Коментар до діалогу Платона «Кратил»
🙂Синтеза:
Людвіґ Вітґенштайн «Зауваги про кольори»
Також скоро вийде його «Синя книга»), а ще твори Канта, Гоббса, Декарта та інших — тут деталі.
🌟 Комубук:
Сара Бейквелл «В кафе екзистенціалістів: свобода, буття і абрикосові коктейлі»
Мішель Фуко «Наглядати й карати. Народження в'язниці. Друге видання»
🌟Tempora:
Маркус Вілашек «Кант. Революція мислення»
🙃Terra Incognita
Джозеф Кемпбелл «Богині. Таємниця жіночої божественності»
Це не зовсім філософія, але мені здавалось важливим згадати про цю книгу, бо вона по темі схожа на мою улюблену «Жінки, що біжать з вовками» К.П.Естес — для кращого пізнання жінками себе.
🌟Vivat:
SKOVORODANCE. Коло щасливих людей
А ось тут робила загальний допис про всі українські видавництва, які видають філософські книги і які саме.
#книжкове #філософія_ЛМ
Не лише для філософів, але й для всіх людей мислячих, зібрала для вас в одному дописі всі цікаві книги, які тільки нещодавно вийшли друком або в планах у видавництв на цей рік:
🌟 Апріорі:
Епікур «Твори»
До збірника творів давньогрецького філософа увійдуть листи: «Лист до Геродота», «Лист до Пітокла», «Лист до Менойкея», а також розділи «Фрагменти».
🙃Контур:
Альфред Норт Вайтгед «Символізм, його значення та дія»
У своєму есе видатний філософ Альфред Норт Вайтгед розглядає роль символів та знаків у процесах пізнання та комунікації.
🌟Лабораторія:
Массімо Пільюччі «Як бути стоїком. Антична філософія для сучасного життя»
Зрозуміла, захоплива і переконлива книга про те, як слідувати стоїчним ідеалам тут і зараз.
🥰Новий Акрополь:
Платон. Менон, Кратил. Прокл Діадох. Коментар до діалогу Платона «Кратил»
Видання містить два твори Платона, одного з найвизначніших філософів в історії людства.
🙂Синтеза:
Людвіґ Вітґенштайн «Зауваги про кольори»
Тут докладно розглянуто проблему кольору, що цікавила Вітґенштайна ще з часів «Логіко-філософського трактату» (1918/21).
Також скоро вийде його «Синя книга»), а ще твори Канта, Гоббса, Декарта та інших — тут деталі.
🌟 Комубук:
Сара Бейквелл «В кафе екзистенціалістів: свобода, буття і абрикосові коктейлі»
Книга є колективним портретом Жана-Поля Сартра, Симони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, Альбера Камю, Карла Ясперса, Мартіна Гайдеґґера, а також пів дюжини інших європейських письменників і філософів того часу.
Мішель Фуко «Наглядати й карати. Народження в'язниці. Друге видання»
Книга присвячена дослідженню характеру модерної влади і тих типів індивіда та суспільства, які вона продукує.
🌟Tempora:
Маркус Вілашек «Кант. Революція мислення»
У 30 розділах автор книги подає цікаві й варті уваги відомості про життя філософа, однак передусім зосереджується на «мисленні Канта», тобто на тих головних його ідеях, які до сьогодні залишаються визначальними для світового філософського дискурсу.
🙃Terra Incognita
Джозеф Кемпбелл «Богині. Таємниця жіночої божественності»
Подорож у світ міфів і жіночої сили Книга «Богині. Таємниця жіночої божественності» відомого міфолога Джозефа Кемпбелла – це захоплива подорож у світ міфів і культури, де кожен образ жіночої божественності розкриває древні уявлення не лише про жінок, а й про саму природу людства.
Це не зовсім філософія, але мені здавалось важливим згадати про цю книгу, бо вона по темі схожа на мою улюблену «Жінки, що біжать з вовками» К.П.Естес — для кращого пізнання жінками себе.
🌟Vivat:
SKOVORODANCE. Коло щасливих людей
Артбук «Коло щасливих людей» — це тексти Григорія Сковороди й контексти від літературнознавця Назара Федорака, філософів Тараса Лютого й Олександра Філоненка, історика Вадима Назаренка, а також сновидні ілюстрації Віталія Кохана.
А ось тут робила загальний допис про всі українські видавництва, які видають філософські книги і які саме.
#книжкове #філософія_ЛМ
14.05.202518:07
Знаєте, насправді за дні відсутності мене на каналі, я не припиняла про нього думати. І попри те, що продовжується стан, в якому мені стає все важче знаходити щось радісне, і кожен день схожий на збір себе по внутрішнім частинам, усвідомила важливість для себе цього простору. По-перше, завдяки вашій підтримці й мудрості, які я тут черпаю. По-друге, сам ритм і потреба вести канал дають мені певну опору, тому як би не було, спробую надовго звідси більше не зникати.
Також усвідомила, що для мене «Людина мисляча» — це не лише канал, і навіть не мій любий філософський клуб з такою ж назвою. Для мене за цим всім стоїть місія, яка навіть більша за мене, але до якої я і сама в певному сенсі росту — вона в тому, аби збільшувати кількість мислячих людей. І навіть якщо бодай один мій текст з цього каналу вплинув бодай на одну людину і її погляди, а врешті точково на життя, значить, все не дарма. Але я хочу, щоб ставало ще більше людей, які живуть щасливим та усвідомленим життям, сповненим сенсів та тої глибини, що можуть дати філософія, література, мистецтво, кіно і саме життя в їхньому гармонійному поєднані.
Тому я сформулювала собі на найближчий час амбітну, але вірю що реальну мету: зібрати на каналі 10+ тисяч підписників. І хочу, щоб це було не просто про кількість, а про реальність і живість людей, які стоятимуть за цією цифрою. Думаючи про цю мету, я намагалась ще раз визначитись для себе про що писатиму, в якому форматі, — і прийшла до того, що не хочу себе вписувати в якісь рамки, а буду продовжувати поєднувати між собою всі ці сфери — філософію, літературу, мистецтво, кіно й моє власне життя — і в форматі роздумів, і спостережень, і сторітелінгів, і фіксації через факти. Просто в різний час в різних пропорціях чогось буде більше, чогось менше — так шукатиму баланс.
Хочу бути з вами чесною: аби досягти своєї мети в розвитку каналу, на ньому присутня платна реклама (не та, що зʼявляється у когось як маленьке повідомлення, це від самого телеграму, я до неї не маю жодного відношення), а нечаста, обрана за моїми цінностями та вподобаннями й позначена як #рекомендація Цим також хочу сказати/нагадати, що я відкрита до співпраці зі всіма, з ким перегукуються мої інтереси та цінності. Тому якщо ви хотіли б, щоб я розказала на каналі про вас, чи ваш проект/продукт, пишіть мені в особисті @varvara_bosco
І щодо найближчих планів на каналі: серед них — написати і опублікувати відгуки на прочитані книги (Забужко, Кроніна), писати сюди по ходу читання про «Ерос і Психея» Єрмоленка, а ще ділитись більше мистецтвом, бо це те, що особисто мене останнім часом найбільше надихає.
Якщо маєте якісь побажання щодо цікавого для вас контенту на каналі, пишіть в коментарях 🧡
Також усвідомила, що для мене «Людина мисляча» — це не лише канал, і навіть не мій любий філософський клуб з такою ж назвою. Для мене за цим всім стоїть місія, яка навіть більша за мене, але до якої я і сама в певному сенсі росту — вона в тому, аби збільшувати кількість мислячих людей. І навіть якщо бодай один мій текст з цього каналу вплинув бодай на одну людину і її погляди, а врешті точково на життя, значить, все не дарма. Але я хочу, щоб ставало ще більше людей, які живуть щасливим та усвідомленим життям, сповненим сенсів та тої глибини, що можуть дати філософія, література, мистецтво, кіно і саме життя в їхньому гармонійному поєднані.
Тому я сформулювала собі на найближчий час амбітну, але вірю що реальну мету: зібрати на каналі 10+ тисяч підписників. І хочу, щоб це було не просто про кількість, а про реальність і живість людей, які стоятимуть за цією цифрою. Думаючи про цю мету, я намагалась ще раз визначитись для себе про що писатиму, в якому форматі, — і прийшла до того, що не хочу себе вписувати в якісь рамки, а буду продовжувати поєднувати між собою всі ці сфери — філософію, літературу, мистецтво, кіно й моє власне життя — і в форматі роздумів, і спостережень, і сторітелінгів, і фіксації через факти. Просто в різний час в різних пропорціях чогось буде більше, чогось менше — так шукатиму баланс.
Хочу бути з вами чесною: аби досягти своєї мети в розвитку каналу, на ньому присутня платна реклама (не та, що зʼявляється у когось як маленьке повідомлення, це від самого телеграму, я до неї не маю жодного відношення), а нечаста, обрана за моїми цінностями та вподобаннями й позначена як #рекомендація Цим також хочу сказати/нагадати, що я відкрита до співпраці зі всіма, з ким перегукуються мої інтереси та цінності. Тому якщо ви хотіли б, щоб я розказала на каналі про вас, чи ваш проект/продукт, пишіть мені в особисті @varvara_bosco
І щодо найближчих планів на каналі: серед них — написати і опублікувати відгуки на прочитані книги (Забужко, Кроніна), писати сюди по ходу читання про «Ерос і Психея» Єрмоленка, а ще ділитись більше мистецтвом, бо це те, що особисто мене останнім часом найбільше надихає.
Якщо маєте якісь побажання щодо цікавого для вас контенту на каналі, пишіть в коментарях 🧡
09.05.202515:06
Привіт, люди мислячі!
Мабуть, ви помітили мою рідку присутність і вже більшу відсутність на каналі останнім часом. Насправді, це зовсім не заплановано, навпаки, в моїх планах було повернутись в ритм частіших публікацій, активніше і ще цікавіше його вести, навіть аудіоповідомлення в попередньому дописі було такою спробою.
Проте все, що я можу зараз — це лише тримати свій стан й власне життя в якомусь більш-менш стабільному стані. Наразі думки абсолютно не клеяться в слова і тексти, навіть читати досить важко (і то дочитавши книгу Кроніна, про яку напишу згодом, читаю лише для філософського клуба), а останні дні якусь радість знаходжу лише в мистецтві, а спокій — в тихому спогляданні речей навколо.
Це не вигорання, просто якийсь душевно важкий період, коли на поверхню піднялось дещо з того, що здавалось глибоко схованим, але як виявилось, не віджившим себе.
Обіцяю повернутись, щойно відчую готовність ділитись з вами чимось з повноти та щирого натхнення. Можливо, вже за кілька днів, а можливо ще трохи довше. Просто відчувала потребу про це написати.
Дякую, що читаєте і чекаєте!
Мабуть, ви помітили мою рідку присутність і вже більшу відсутність на каналі останнім часом. Насправді, це зовсім не заплановано, навпаки, в моїх планах було повернутись в ритм частіших публікацій, активніше і ще цікавіше його вести, навіть аудіоповідомлення в попередньому дописі було такою спробою.
Проте все, що я можу зараз — це лише тримати свій стан й власне життя в якомусь більш-менш стабільному стані. Наразі думки абсолютно не клеяться в слова і тексти, навіть читати досить важко (і то дочитавши книгу Кроніна, про яку напишу згодом, читаю лише для філософського клуба), а останні дні якусь радість знаходжу лише в мистецтві, а спокій — в тихому спогляданні речей навколо.
Це не вигорання, просто якийсь душевно важкий період, коли на поверхню піднялось дещо з того, що здавалось глибоко схованим, але як виявилось, не віджившим себе.
Обіцяю повернутись, щойно відчую готовність ділитись з вами чимось з повноти та щирого натхнення. Можливо, вже за кілька днів, а можливо ще трохи довше. Просто відчувала потребу про це написати.
Дякую, що читаєте і чекаєте!
21.04.202508:34
Незабаром напишу тут відгук про одну книгу, про іншу заінтригую й запрошу разом читати в моєму філософському клубі.
Але щось в каналі давно не було одеського моря, тож спочатку ділюсь сьогоднішнім сві-танком — танцем світла по морю 🧡
Але щось в каналі давно не було одеського моря, тож спочатку ділюсь сьогоднішнім сві-танком — танцем світла по морю 🧡




13.05.202509:49
Повертаюсь до вас на канал з неймовірним приводом!
Пам’ятаєте, ще в лютому тут писала, що я працювала над одним важливим текстом? Так ось, відкриваю таємницю, що це був текст післямови до книги відомого американського екзистенційного психолога та психотерапевта ХХ століття, Ролло Мея. Я вже писала на каналі про іншу його книгу «Сміливість творити», а ця нова для українських читачів книга називається «Любов і воля»❤️🔥
І гарна новина в тому, що Видавництво «Апріорі», в якому вона і виходить, сьогодні відкрили на неї передзамовлення. Всі деталі — дописом нижче. Я ж щиро раджу вам цю книгу до (перед)замовлення не лише тому, що в ній — мій текст, але й по тій головній причині, що вона надзвичайно цікава і важлива для розуміння справжньої любові.
Пам’ятаєте, ще в лютому тут писала, що я працювала над одним важливим текстом? Так ось, відкриваю таємницю, що це був текст післямови до книги відомого американського екзистенційного психолога та психотерапевта ХХ століття, Ролло Мея. Я вже писала на каналі про іншу його книгу «Сміливість творити», а ця нова для українських читачів книга називається «Любов і воля»❤️🔥
І гарна новина в тому, що Видавництво «Апріорі», в якому вона і виходить, сьогодні відкрили на неї передзамовлення. Всі деталі — дописом нижче. Я ж щиро раджу вам цю книгу до (перед)замовлення не лише тому, що в ній — мій текст, але й по тій головній причині, що вона надзвичайно цікава і важлива для розуміння справжньої любові.
14.05.202513:06
Вчора тільки відкрився передпродаж на «Любов і воля» Р.Мея, про яку я вище писала, а сьогодні Видавництво «Апріорі» анонсувало ще й передпродаж на іншу книгу, яку я дуже чекала.
І це — «Листи. Основні думки. Фрагменти» Епікура — важливе першоджерело для розуміння теми гедонізму від головного проповідника того, щоб жити в своє задоволення. Проте у нього все не так примітивно, як його тепер трактують в нашому сучасному світі споживання й нескінчених насолод. Тому сама планую читати, і раджу цю книгу всім людям мислячим.
Ось новина про її вихід, а тут можна передзамовити (теж поки ціна зі знижкою, ловіть момент!)
І це — «Листи. Основні думки. Фрагменти» Епікура — важливе першоджерело для розуміння теми гедонізму від головного проповідника того, щоб жити в своє задоволення. Проте у нього все не так примітивно, як його тепер трактують в нашому сучасному світі споживання й нескінчених насолод. Тому сама планую читати, і раджу цю книгу всім людям мислячим.
Ось новина про її вихід, а тут можна передзамовити (теж поки ціна зі знижкою, ловіть момент!)


13.05.202511:21
Що таке любов? Не ось ці всі шекспірівські пристрасті, які досі програються в книгах, кіно, театрі й реальному житті багатьох, а глибокі щирі стосунки — в першу чергу з собою, і як результат, з іншими людьми.
І нібито любов — це така вічна тема, про яку вже писало чимало мислителів — від Платона до Фромма і далі, але в своїй книзі «Любов і воля» Ролло Мей завдяки аспекту волі, тісно повʼязаній з любовʼю, відкриває її з нового боку. Для нього це не просто любов-ерос, яка зазвичай асоціюється виключно з сексуальним аспектом, а така, що є джерелом життєвої енергії людини, її волі до життя в усій його повноті (до якого так прагнули всі екзистенціалісти, і до яких належав сам Р.Мей).
Р.Мей справді був тонким психологом, адже свою сучасність (1969 — рік видання «Любові і волі» в Америці), відчував як перехідні часи, коли людина втрачає одні опори, а інші ще не здобула, й перебуває в стані тривоги, апатії, відчутті порожнечі. Це одна, але далеко не єдина ниточка, що повʼязує цю книгу з нашим часом — теж по-своєму перехідному, а отже такому, що потребує нових сенсів та нових інструментів для їх пошуку.
Як і «Сміливість творити», так і ця книга буде цікава не лише спеціалістам в сфері психології, але й абсолютно кожній людині, яка хоче поглибити свої стосунки з іншими і жити більш свідомим життям, наповненим справжньою любовʼю, а не її сурогатами.
Замовляйте «Любов і воля» Р.Мея зараз за особливою ціною 391 грн <strike>(замість 460 грн)</strike> за цим посиланням:
[замовити книгу] 🧡
#рекомендація
І нібито любов — це така вічна тема, про яку вже писало чимало мислителів — від Платона до Фромма і далі, але в своїй книзі «Любов і воля» Ролло Мей завдяки аспекту волі, тісно повʼязаній з любовʼю, відкриває її з нового боку. Для нього це не просто любов-ерос, яка зазвичай асоціюється виключно з сексуальним аспектом, а така, що є джерелом життєвої енергії людини, її волі до життя в усій його повноті (до якого так прагнули всі екзистенціалісти, і до яких належав сам Р.Мей).
Р.Мей справді був тонким психологом, адже свою сучасність (1969 — рік видання «Любові і волі» в Америці), відчував як перехідні часи, коли людина втрачає одні опори, а інші ще не здобула, й перебуває в стані тривоги, апатії, відчутті порожнечі. Це одна, але далеко не єдина ниточка, що повʼязує цю книгу з нашим часом — теж по-своєму перехідному, а отже такому, що потребує нових сенсів та нових інструментів для їх пошуку.
Як і «Сміливість творити», так і ця книга буде цікава не лише спеціалістам в сфері психології, але й абсолютно кожній людині, яка хоче поглибити свої стосунки з іншими і жити більш свідомим життям, наповненим справжньою любовʼю, а не її сурогатами.
Замовляйте «Любов і воля» Р.Мея зараз за особливою ціною 391 грн <strike>(замість 460 грн)</strike> за цим посиланням:
[замовити книгу] 🧡
#рекомендація
03.05.202513:27
Мої спонтанні роздуми про свідомість, енергію, світ та нас, людей💫
Якщо було цікаво і сподобався такий формат подачі, дайте знати про це в коментарях. І своїми роздумами теж діліться у відповідь, мені було б цікаво про них дізнатись 👁️
Якщо було цікаво і сподобався такий формат подачі, дайте знати про це в коментарях. І своїми роздумами теж діліться у відповідь, мені було б цікаво про них дізнатись 👁️


29.04.202515:23
Відкрила сезон морських читань (ще прохолодних, але від того не менш надихаючих)✨
Поки налаштовуюсь на написання відгуку по останній прочитаній — «Польові дослідження з українського сексу» О.Забужко і потрохи читаю «Ерос і Психея» В.Єрмоленка для свого філософського клубу (приєднуйтесь теж!), захотілось чогось легкого й приємного. Тому взялась за перший для мене роман А.Дж.Кроніна «Юдіне дерево» (чекає на мене ще з осені) — захоплюсь з перших сторінок тонким психологізмом героїв і легкістю оповіді, а ще на перших 50 прочитаних сторінках нагадує мій улюблений «Тягар пристрастей людських» С.Моема (герой теж лікар і теж закохується).
А що ви зараз читаєте? Поділіться з коротким (або не коротким) коментарем 🙌🏻
Поки налаштовуюсь на написання відгуку по останній прочитаній — «Польові дослідження з українського сексу» О.Забужко і потрохи читаю «Ерос і Психея» В.Єрмоленка для свого філософського клубу (приєднуйтесь теж!), захотілось чогось легкого й приємного. Тому взялась за перший для мене роман А.Дж.Кроніна «Юдіне дерево» (чекає на мене ще з осені) — захоплюсь з перших сторінок тонким психологізмом героїв і легкістю оповіді, а ще на перших 50 прочитаних сторінках нагадує мій улюблений «Тягар пристрастей людських» С.Моема (герой теж лікар і теж закохується).
А що ви зараз читаєте? Поділіться з коротким (або не коротким) коментарем 🙌🏻
23.04.202514:58
Невидимі, невизнані, невідомі
Саме такими були ті жінки, що окрім відомих всім Ганни Арендт і Симони де Бовуар, прагнули бути почутими та прийнятими в чоловічому світі філософії.
6 нових імен, за якими стоять самобутні мислительки, рівні будь-якому філософу-чоловіку, відкриває збірка «Філософині»:
Сожурне Трус (1797-1883), подібно Сократу, свою істину («трус») несла в народ усною мовою, зачаровуючи не лише силою своєї віри, сенсами своїх промов у боротьбі за права жінок й зокрема кольорових, але і власною харизмою та як сказали б екзистенціалісти, мужністю бути. Вона не лише виборола власну свободу, але що важливіше, робила це для інших й стала живим символом свободи від рабства зовнішнього (прожила 30 років в рабстві) та внутрішнього (попри всі життєві випробування не стала їх жертвою).
Гарієт Тейлор-Міл (1807-1858) нарешті стає видимою не лише як дружина відомого філософа Міля, але й як поборниця рівних прав жінок і чоловіків, які є однаково важливими для обох статей. Вона вважала, що люди можуть вдосконалюватись лише якщо в парі поєднуються два активні уми, а не тоді, коли один поневолює інший.
Гарієт Мартіно (1802-1876) — не лише як філософиня, але й як невизнана співзасновниця соціології як дисципліни, наставляє у мистецтві мислення. Вона допомагає усвідомити та відкинути помилки, що гальмують нас у способі мислення, який був би здатний вивести до істини. І як слушно вона зауважує, саме з правильного мислення починаються правильні дії.
Франсіс Павер Коб (1822-1904) випередила свій час у зрілості погляду на тварин як тих, про кого ми, люди, маємо дбати і тим самим применшуючи або взагалі уникаючи їхніх страждань. Як влучно вона підмічає, що саме невизначеність моральних поглядів дає більше свободи злу, яку може вчиняти людина стосовно тварини, прикриттям якому слугує наш священний антропоцентризм.
Марґарет Лукас Кавендіш (1623-1673) не визнана своїми сучасниками Гоббсом й Декартом, попри все писала для Мадам свої метафізичні роздуми про нескінченність, матерію, сни. Вони собою виводять за межі видимого, при тому все одно зберігаючи звʼязок з матеріальним світом, який не просто існує сам по собі, а справді для неї є живим.
Мері Шеперд (1777-1847) хоч і опинилась не в той час не в тому місці (в Англії, а тоді в фокусі західної традиції була німецька філософія), але все одно була гідною опоненткою філософу Девіду Гʼюму. Наприклад, у противагу йому, вона вважала, що однакові чи подібні причини породжують однакові наслідки, а ще що світ поза нашими умами та за нашими відчуттями — це два абсолютно різних світи.
Окрема вдячність видавництву Печера Платона за те, якою красивою та якісною вийшла книга — за ілюстрації філософинь, їхні текстові портрети, а також коментарі з приводу перекладу й попередження про, як зараз кажуть, sensitive content.
#філософія_ЛМ #книжкове
Саме такими були ті жінки, що окрім відомих всім Ганни Арендт і Симони де Бовуар, прагнули бути почутими та прийнятими в чоловічому світі філософії.
6 нових імен, за якими стоять самобутні мислительки, рівні будь-якому філософу-чоловіку, відкриває збірка «Філософині»:
Сожурне Трус (1797-1883), подібно Сократу, свою істину («трус») несла в народ усною мовою, зачаровуючи не лише силою своєї віри, сенсами своїх промов у боротьбі за права жінок й зокрема кольорових, але і власною харизмою та як сказали б екзистенціалісти, мужністю бути. Вона не лише виборола власну свободу, але що важливіше, робила це для інших й стала живим символом свободи від рабства зовнішнього (прожила 30 років в рабстві) та внутрішнього (попри всі життєві випробування не стала їх жертвою).
Я рахую свій вік лише відтоді, яко я емансипувалася.
Гарієт Тейлор-Міл (1807-1858) нарешті стає видимою не лише як дружина відомого філософа Міля, але й як поборниця рівних прав жінок і чоловіків, які є однаково важливими для обох статей. Вона вважала, що люди можуть вдосконалюватись лише якщо в парі поєднуються два активні уми, а не тоді, коли один поневолює інший.
Отже, ця позиція (залежність жінки) псує обох: в одного вона породжує владні гріхи, а другу штовхає до хитрощів.
Гарієт Мартіно (1802-1876) — не лише як філософиня, але й як невизнана співзасновниця соціології як дисципліни, наставляє у мистецтві мислення. Вона допомагає усвідомити та відкинути помилки, що гальмують нас у способі мислення, який був би здатний вивести до істини. І як слушно вона зауважує, саме з правильного мислення починаються правильні дії.
Правильні пошуки істини скасували би половину зла, від якого страждає людство.
Франсіс Павер Коб (1822-1904) випередила свій час у зрілості погляду на тварин як тих, про кого ми, люди, маємо дбати і тим самим применшуючи або взагалі уникаючи їхніх страждань. Як влучно вона підмічає, що саме невизначеність моральних поглядів дає більше свободи злу, яку може вчиняти людина стосовно тварини, прикриттям якому слугує наш священний антропоцентризм.
Ми зобов’язані розглядати добробут тварей заради них самих, а не заради нас, адже вони створені страждати й насолоджуватися.
Марґарет Лукас Кавендіш (1623-1673) не визнана своїми сучасниками Гоббсом й Декартом, попри все писала для Мадам свої метафізичні роздуми про нескінченність, матерію, сни. Вони собою виводять за межі видимого, при тому все одно зберігаючи звʼязок з матеріальним світом, який не просто існує сам по собі, а справді для неї є живим.
Оскільки жива, раціональна й чуттєва, а також нежива матерія ретельно змішані, ми не можемо визначити певне місце раціональній, якесь — чуттєвій, якесь — неживій матерії, бо вони розповсюджені й перемішані по всьому тілу.
Мері Шеперд (1777-1847) хоч і опинилась не в той час не в тому місці (в Англії, а тоді в фокусі західної традиції була німецька філософія), але все одно була гідною опоненткою філософу Девіду Гʼюму. Наприклад, у противагу йому, вона вважала, що однакові чи подібні причини породжують однакові наслідки, а ще що світ поза нашими умами та за нашими відчуттями — це два абсолютно різних світи.
…філософська складність щодо зв’язку між умом і зовнішнім усесвітом виникає, бо не враховано, що об’єкти як фізичні причини обов’язково взаємодіють зовні ума, тоді як поєднання ідей в умі ніколи не може породити жодного іншого наслідку, окрім ідей пам’яті, уяви й міркування.
Окрема вдячність видавництву Печера Платона за те, якою красивою та якісною вийшла книга — за ілюстрації філософинь, їхні текстові портрети, а також коментарі з приводу перекладу й попередження про, як зараз кажуть, sensitive content.
#філософія_ЛМ #книжкове
26.04.202512:52
24.04.202519:41
Роздуми про правду
Це правда: люди злі, світ несправедливий, життя не має сенсу.
Але однаково правда і те, що люди добрі самі по собі від народження, в світі діє справедливість (принаймні закон карми), а сенс в житті кожен знаходить свій сам.
Наше мислення так влаштоване, що нам постійно хочеться обрати лише якусь одну правду, закривши очі на іншу. Або — або. Нам важко прийняти, що ми самі є серцевиною безлічі антиномій. Серед них і те, що ми водночас безсмертні (можемо стати через дітей, творчість, памʼять інших людей), і природньо, що смертні — того вимагає наш тілесний аспект. Ми самотні — кожен замкнений сам на собі, своєму субʼєктивному світі, і в той самий час, через любов ми здатні досягти глибин сутності іншої, поряд з нами, людини. Ми «раби Божі», і ми вільні душі. Ми з матерії, і ми з духу. Все це чисті відтінки правди, між якими ще безліч напівтонів.
Всі ці вічні питання тягнуться з того самого часу, щойно людина осмислила саму себе як окремість. В ній колись вперше зронилось питання «а хто я?», «а що це?». Розум був вільний шукати й не зупинятись на жодній стороні, тепер же він хоче чітких відповідей. Ми покоління готових відповідей в один клік — відповідей на незадані, а часом й на неіснуючі питання.
Нестерпно визнати, що світ такий порожній за межами нашої голови, і те не у кожного там наведено лад. Скільки хибних суджень, чужих слів, стереотипів… Так сильно хочеться взяти у ліву руку чорну, а в праву білу (з білою особливо хочеться бути правими, тобто у всьому завше мати рацію), і пофарбувати все ним навкруги. Визначити одну людину як білу, іншу як чорну — і мова, звісно, не про расову приналежність.
Я можу зрозуміти кожну людину, я сама така: тривожна, від чого так прагну якомога швидше й чіткіше означити межі визнаного мною світу і його правил, характеристик, можливостей… Та все одно щоразу нагадую собі, що світ — це щось ширше, ніж здатна осягнути моя голова, інші люди — щось глибше, ніж здатне відчути моє серце, а такі речі як добро і зло, справедливість та її відсутність — речі, що ніколи не стануть такими чіткими як «потрібно» (з цього радше починаються політичні диктатури чи релігійні догмати). Тож доводиться щоразу втрачати своє розуміння й відшукувати його знову і знову — з самої своєї серцевини. Тільки шляхом правди з собою можна бути чесними з іншими.
#роздуми
Це правда: люди злі, світ несправедливий, життя не має сенсу.
Але однаково правда і те, що люди добрі самі по собі від народження, в світі діє справедливість (принаймні закон карми), а сенс в житті кожен знаходить свій сам.
Наше мислення так влаштоване, що нам постійно хочеться обрати лише якусь одну правду, закривши очі на іншу. Або — або. Нам важко прийняти, що ми самі є серцевиною безлічі антиномій. Серед них і те, що ми водночас безсмертні (можемо стати через дітей, творчість, памʼять інших людей), і природньо, що смертні — того вимагає наш тілесний аспект. Ми самотні — кожен замкнений сам на собі, своєму субʼєктивному світі, і в той самий час, через любов ми здатні досягти глибин сутності іншої, поряд з нами, людини. Ми «раби Божі», і ми вільні душі. Ми з матерії, і ми з духу. Все це чисті відтінки правди, між якими ще безліч напівтонів.
Всі ці вічні питання тягнуться з того самого часу, щойно людина осмислила саму себе як окремість. В ній колись вперше зронилось питання «а хто я?», «а що це?». Розум був вільний шукати й не зупинятись на жодній стороні, тепер же він хоче чітких відповідей. Ми покоління готових відповідей в один клік — відповідей на незадані, а часом й на неіснуючі питання.
Нестерпно визнати, що світ такий порожній за межами нашої голови, і те не у кожного там наведено лад. Скільки хибних суджень, чужих слів, стереотипів… Так сильно хочеться взяти у ліву руку чорну, а в праву білу (з білою особливо хочеться бути правими, тобто у всьому завше мати рацію), і пофарбувати все ним навкруги. Визначити одну людину як білу, іншу як чорну — і мова, звісно, не про расову приналежність.
Я можу зрозуміти кожну людину, я сама така: тривожна, від чого так прагну якомога швидше й чіткіше означити межі визнаного мною світу і його правил, характеристик, можливостей… Та все одно щоразу нагадую собі, що світ — це щось ширше, ніж здатна осягнути моя голова, інші люди — щось глибше, ніж здатне відчути моє серце, а такі речі як добро і зло, справедливість та її відсутність — речі, що ніколи не стануть такими чіткими як «потрібно» (з цього радше починаються політичні диктатури чи релігійні догмати). Тож доводиться щоразу втрачати своє розуміння й відшукувати його знову і знову — з самої своєї серцевини. Тільки шляхом правди з собою можна бути чесними з іншими.
#роздуми


26.04.202516:57
Про фільм «Осіння соната» (1978)
Перш за все, для цього фільму потрібен особливий осінній настрій (у нас в Одесі вітер й прохолода, тож дуже пасує) — щоб зануритись в нього, а через нього в себе і основну тему фільму — непрості батьківсько-дитячі стосунки, на які, схоже, приречені майже всі ми. Вони ж бо, як влучно сказала молодша головна героїня Ева, є поєднанням водночас протилежного:
«Осіння соната» насправді не лише про стосунки матері й доньки, але і стосунки з власним чоловіком (багато в чому як наслідок стосунків в сімʼї), і з особистою втратою (двома різними, але однаково важкими смертями своїх дітей, з якими жінка залишається сам на сам), і про стосунки з собою, які так і не вийшло до ладу збудувати, що підтверджують слова з книги, що вона написала, і які зачитує її чоловік:
Але так не працює: любов не може прийти ззовні, щоб полюбити інших та вміти прийняти любов від них, треба спочатку полюбити, а отже пізнати себе. Далі чоловік теж ніби за кадром каже, як йому хочеться показати їй, що він і є цей чоловік, що любить її якою вона є. Проте вона ніби існує за скляним ковпаком, що відділяє і не дає змоги ні прийняти любов, ні взяти її від того, хто готовий віддати всього себе. І немає слів, які могли б проникнути крізь цю скляну стіну щоб торкнутись й оживити серце до нової любові. Серце стало осіннім листком — сухим, меланхолійним, тремтячим від кожного дотику зі сторони.
Однак це не значить, що вона стала жорсткою й холодною, вона теж тягнеться до цього тепла людських стосунків, але у протидію йому постійно відбувається відчуження. Це відчуження звучить в окремих монологах матері — старшої головної героїні Шарлоти, і окремо доньки. Кожна перебуває в своєму власному світі, досвіді, болю. Навіть одну й ту саму музику Шопена вони грають по-різному, кожна в своїй інтерпретації — донька в меланхолійно-сентиментальній, матір в більш мудро-стриманій манері. Донька — лиш тінь матері, матір — тінь над донькою, один її профіль закриває собою весь анфас доньки (один з найсильніших візуальних кадрів цього фільму).
А один з найтепліших моментів цієї стрічки (окрім монологу чоловіка на початку) — це розмова на кухні, коли він каже, що сумує за дружиною. Вона сміється і не вірить, вона ж бо поряд, але якою попри свою фізичну близькість вона здається далекою — погрузлою в своїх травмах, болях, спогадах…
Є в фільмі і дуже
красивий момент метафізичних роздумів про буття поза межами нашого:
І взагалі, якщо хочете порефлексувати про щось важливе й позачасове, раджу й інші фільми Інгмара Бергмана.
#кіно_ЛМ
Перш за все, для цього фільму потрібен особливий осінній настрій (у нас в Одесі вітер й прохолода, тож дуже пасує) — щоб зануритись в нього, а через нього в себе і основну тему фільму — непрості батьківсько-дитячі стосунки, на які, схоже, приречені майже всі ми. Вони ж бо, як влучно сказала молодша головна героїня Ева, є поєднанням водночас протилежного:
Матір та дочка — яке страшне сплетіння любові та ненависті, зла і добра, хаосу та порядку. І все, що відбувається, запрограмоване природою. Пороки матері наслідує дочка. Матір зазнала краху, а розплачуватись буде дочка. Нещастя матері має стати нещастям дочки. Це як пуповина, яку не перерізали…
«Осіння соната» насправді не лише про стосунки матері й доньки, але і стосунки з власним чоловіком (багато в чому як наслідок стосунків в сімʼї), і з особистою втратою (двома різними, але однаково важкими смертями своїх дітей, з якими жінка залишається сам на сам), і про стосунки з собою, які так і не вийшло до ладу збудувати, що підтверджують слова з книги, що вона написала, і які зачитує її чоловік:
Мені треба навчитися жити і я щодня підкорюю цю науку. Тому моя найбільша проблема в тому, що я не знаю хто я. Я живу ніби навпомацки. Якби сталося неймовірне та знайшовся б чоловік, який покохав мене такою, якою я є, я нарешті наважилась б пізнати себе.
Але так не працює: любов не може прийти ззовні, щоб полюбити інших та вміти прийняти любов від них, треба спочатку полюбити, а отже пізнати себе. Далі чоловік теж ніби за кадром каже, як йому хочеться показати їй, що він і є цей чоловік, що любить її якою вона є. Проте вона ніби існує за скляним ковпаком, що відділяє і не дає змоги ні прийняти любов, ні взяти її від того, хто готовий віддати всього себе. І немає слів, які могли б проникнути крізь цю скляну стіну щоб торкнутись й оживити серце до нової любові. Серце стало осіннім листком — сухим, меланхолійним, тремтячим від кожного дотику зі сторони.
Однак це не значить, що вона стала жорсткою й холодною, вона теж тягнеться до цього тепла людських стосунків, але у протидію йому постійно відбувається відчуження. Це відчуження звучить в окремих монологах матері — старшої головної героїні Шарлоти, і окремо доньки. Кожна перебуває в своєму власному світі, досвіді, болю. Навіть одну й ту саму музику Шопена вони грають по-різному, кожна в своїй інтерпретації — донька в меланхолійно-сентиментальній, матір в більш мудро-стриманій манері. Донька — лиш тінь матері, матір — тінь над донькою, один її профіль закриває собою весь анфас доньки (один з найсильніших візуальних кадрів цього фільму).
А один з найтепліших моментів цієї стрічки (окрім монологу чоловіка на початку) — це розмова на кухні, коли він каже, що сумує за дружиною. Вона сміється і не вірить, вона ж бо поряд, але якою попри свою фізичну близькість вона здається далекою — погрузлою в своїх травмах, болях, спогадах…
Є в фільмі і дуже
красивий момент метафізичних роздумів про буття поза межами нашого:
Він (померлий 4-річний син Еви) живе в іншому світі, але між нашими світами немає чіткої межі або нездоланної стіни. Я намагаюся уявити собі той світ, в якому живе хлопчик, і разом з тим розумію, що це неможливо, бо розумію, що це царство звільнених почуттів. […] Для мене людина — дивовижне створіння, втілення незбагненної ідеї, в ній є усе — від піднесеного до низинного. Людина подібна Богу, а в Богові закладено усе, Ним створені люди, але Ним же створені і демони, художники, руйнівники, і це все нероздільно існує пліч-о-пліч — перемішується, переходить одне в інше, потім змінюється… і тому існує безліч інших реальностей. Наш притуплений розум та почуття не можуть, не в силах їх сприйняти, але між вони є. Ці світи кружляють, переплітаючись і не в нас, і в нас самих. Відсталість і страх — ось що створює межі. Немає ніяких меж — ні для думок ні для почуттів. Так, лише страх і відсталість.
І взагалі, якщо хочете порефлексувати про щось важливе й позачасове, раджу й інші фільми Інгмара Бергмана.
#кіно_ЛМ
24.04.202512:33
Скажи, хто ти сьогодні:
Людина дійсно жива,
Чи може просто тіло,
Загорнуте в чорну вуаль?
Комусь обличчя у горі,
А іншим — мертві тіла.
Де проходить межа
Між буття й небуття?
В обох варіантах людина —
До болю крихке створіння.
Вона вся з тонких кісточок
І тонких, примарних надій.
Текст мій,
Сьогодні, 24.04.2025
Кияни, ви як (і не кияни теж)? 💔
Людина дійсно жива,
Чи може просто тіло,
Загорнуте в чорну вуаль?
Комусь обличчя у горі,
А іншим — мертві тіла.
Де проходить межа
Між буття й небуття?
В обох варіантах людина —
До болю крихке створіння.
Вона вся з тонких кісточок
І тонких, примарних надій.
Текст мій,
Сьогодні, 24.04.2025
Кияни, ви як (і не кияни теж)? 💔
Log in to unlock more functionality.