Людина мисляча

До збірника творів давньогрецького філософа увійдуть листи: «Лист до Геродота», «Лист до Пітокла», «Лист до Менойкея», а також розділи «Фрагменти».

У своєму есе видатний філософ Альфред Норт Вайтгед розглядає роль символів та знаків у процесах пізнання та комунікації.

Зрозуміла, захоплива і переконлива книга про те, як слідувати стоїчним ідеалам тут і зараз.

Видання містить два твори Платона, одного з найвизначніших філософів в історії людства.

Тут докладно розглянуто проблему кольору, що цікавила Вітґенштайна ще з часів «Логіко-філософського трактату» (1918/21).

Книга є колективним портретом Жана-Поля Сартра, Симони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, Альбера Камю, Карла Ясперса, Мартіна Гайдеґґера, а також пів дюжини інших європейських письменників і філософів того часу.

Книга присвячена дослідженню характеру модерної влади і тих типів індивіда та суспільства, які вона продукує.

У 30 розділах автор книги подає цікаві й варті уваги відомості про життя філософа, однак передусім зосереджується на «мисленні Канта», тобто на тих головних його ідеях, які до сьогодні залишаються визначальними для світового філософського дискурсу.

Подорож у світ міфів і жіночої сили Книга «Богині. Таємниця жіночої божественності» відомого міфолога Джозефа Кемпбелла – це захоплива подорож у світ міфів і культури, де кожен образ жіночої божественності розкриває древні уявлення не лише про жінок, а й про саму природу людства.

Артбук «Коло щасливих людей» — це тексти Григорія Сковороди й контексти від літературнознавця Назара Федорака, філософів Тараса Лютого й Олександра Філоненка, історика Вадима Назаренка, а також сновидні ілюстрації Віталія Кохана.

Я рахую свій вік лише відтоді, яко я емансипувалася.

Отже, ця позиція (залежність жінки) псує обох: в одного вона породжує владні гріхи, а другу штовхає до хитрощів.

Правильні пошуки істини скасували би половину зла, від якого страждає людство.

Ми зобов’язані розглядати добробут тварей заради них самих, а не заради нас, адже вони створені страждати й насолоджуватися.

Оскільки жива, раціональна й чуттєва, а також нежива матерія ретельно змішані, ми не можемо визначити певне місце раціональній, якесь — чуттєвій, якесь — неживій матерії, бо вони розповсюджені й перемішані по всьому тілу.

…філософська складність щодо зв’язку між умом і зовнішнім усесвітом виникає, бо не враховано, що об’єкти як фізичні причини обов’язково взаємодіють зовні ума, тоді як поєднання ідей в умі ніколи не може породити жодного іншого наслідку, окрім ідей пам’яті, уяви й міркування.

Матір та дочка — яке страшне сплетіння любові та ненависті, зла і добра, хаосу та порядку. І все, що відбувається, запрограмоване природою. Пороки матері наслідує дочка. Матір зазнала краху, а розплачуватись буде дочка. Нещастя матері має стати нещастям дочки. Це як пуповина, яку не перерізали…

Мені треба навчитися жити і я щодня підкорюю цю науку. Тому моя найбільша проблема в тому, що я не знаю хто я. Я живу ніби навпомацки. Якби сталося неймовірне та знайшовся б чоловік, який покохав мене такою, якою я є, я нарешті наважилась б пізнати себе.

Він (померлий 4-річний син Еви) живе в іншому світі, але між нашими світами немає чіткої межі або нездоланної стіни. Я намагаюся уявити собі той світ, в якому живе хлопчик, і разом з тим розумію, що це неможливо, бо розумію, що це царство звільнених почуттів. […] Для мене людина — дивовижне створіння, втілення незбагненної ідеї, в ній є усе — від піднесеного до низинного. Людина подібна Богу, а в Богові закладено усе, Ним створені люди, але Ним же створені і демони, художники, руйнівники, і це все нероздільно існує пліч-о-пліч — перемішується, переходить одне в інше, потім змінюється… і тому існує безліч інших реальностей. Наш притуплений розум та почуття не можуть, не в силах їх сприйняти, але між вони є. Ці світи кружляють, переплітаючись і не в нас, і в нас самих. Відсталість і страх — ось що створює межі. Немає ніяких меж — ні для думок ні для почуттів. Так, лише страх і відсталість.