Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Лачен пише
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Лачен пише
Лачен пише
Людина мисляча avatar
Людина мисляча
Людина мисляча avatar
Людина мисляча
03.05.202513:27
Мої спонтанні роздуми про свідомість, енергію, світ та нас, людей💫

Якщо було цікаво і сподобався такий формат подачі, дайте знати про це в коментарях. І своїми роздумами теж діліться у відповідь, мені було б цікаво про них дізнатись 👁️
21.04.202508:34
Незабаром напишу тут відгук про одну книгу, про іншу заінтригую й запрошу разом читати в моєму філософському клубі.

Але щось в каналі давно не було одеського моря, тож спочатку ділюсь сьогоднішнім сві-танком — танцем світла по морю 🧡
Про критичне мислення

В «Есеї про мистецтво мислення» (зі збірки «Філософині») англійська соціальна філософиня Гарієт Мартіно застерігає від різного роду того, що ми зараз назвали б когнітивними викривленнями. І задля більш свідомого, логічного та істинного мислення дає такі поради:

▪️правильний вибір для обдумування — присвячувати себе міркуванню над темами, які ми не здатні повністю осягнути, але які реальні і маємо про них хоч якесь уявлення:

Час від часу морально корисно медитувати про вічність, нескінченність тощо, допоки не пересвідчимося, що всі спроби їх збагнути марні, бо це тамує гордість розуму й позначає межу наших здібностей.


▪️не витрачати час на те, що не дасть ні інтелектуальних ні моральних сил, натомість:

Планувати прийдешні справи, формувати рішення про майбутню поведінку, передбачати повернення спокус, сподіватися на відновлення доброчесних задоволень — розумній істоті гідно медитувати про таке.


▪️не захоплюватись темами, про які неможливо нічого знати:

Візьмемо за правило: перш ніж почати нову розвідку, треба зʼясувати, чи досяжні нам шукані знання.


▪️формувати свої теорії на основі ретельно вивчених фактів:

Привчити ум дотримуватися індуктивного* методу в усіх дослідженнях — це перше загальне правило, з якого завжди слід виходити поціновувачам істини.


*індуктивний — метод пізнання, за яким загальний висновок робимо на основі аналізу окремих фактів.

▪️
сформувати навичку класифікувати наші враження:

Найслабші уми впорядковують усі свої враження хронологічно, а найбільш філософські — за принципом причин і наслідків.


▪️фіксувати значення вживаних термінів, і неухильно дотримуватися їх на кожному кроці аргументації:

Мова — далеко не ідеальний спосіб спілкуватися. У нас більше ідей, ніж слів, тож одне слово часто виражає більш ніж одну ідею, а висловлювання, яке може бути цілком істинним, коли слово має один сенс, може бути хибним, якщо значення цього слова зміниться.


#практика #філософія_ЛМ
09.04.202520:43
Опівнічні короткі роздуми про світ і нас в ньому

Наш світ нині — арифметичне середнє між «Чорним дзеркалом» від Netflix і «Білим шумом» Д.Делілло. Абсурд, постіронія, антиутопія. З одного боку, ми стали центром — для маркетологічних досліджень та політичних гіпотез, головною мішенню всіх земних насолод. З іншого — все більше рухаємось від центру буття (свого справжнього, екзистенційного) до ніщо (не сартрівського, нашого власного ніщо як свідомості, вразливої до будь-яких як усвідомлень, так і маніпуляцій).

Це світ чорно-білих контрастів, ще більш разючих, аніж в часи рабовласництва. З дитинства багатьом казали: «геей, відкрий очі ширше — світ відкритий», тепер же він звузився до екрану смартфона, тепер кожен — самотній острів, який свідомо обирає цей шлях як щасливий. Свобода стала не можливістю обирати, а тим, що обрали за нас й подали як напівфабрикат. Надто мало часу на рішення, надто багато рішень щодня. Чарівна пласка коробочка в кишені кожного, і те, що в ній міститься на програмному рівні, вирішує майже все.

Не вирішується тільки найскладніше — те, що на поверхні щодня, але хто візьметься пірнати до айсберга під поверхню, а там: «хто така людина?», «що для неї насправді важливо?», «у чому взагалі сенс?». Там Атлантида суцільних парадоксів. Ми частина природи, і водночас ми її вороги. Ми кажемо, що життя — найвища цінність, й водночас проживаємо його так, ніби попереду ще не одне. Ми шукали сенси на землі, під землею, у воді, в небі і вище неба, але все одно щоразу натикались на нездоланну межу — «потойбічне життя» (та і чи то життя, де проходить його кордон?).

Жити — здається чимось таким базовим, і від того банальним, що вже й забули про те, яке це диво. «Жити» означає сукупність дієслів «любити», «відчувати», «мислити», «творити», «мріяти», і врешті, «бути» — як позитивний факт присутності у цьому тілі, в цьому місці, у цей час, зі своєю власною історією, яка пишеться щомиті, і вплітається у всесвітню павутину загальної історії. Лише один маленький штрих, що як помах крила метелика, здатний зцілити чи зруйнувати вщент.

#роздуми
02.04.202516:16
Західна VS східна філософія

В їх основі лежить різне мислення, бачення світу, часу, людини та сенсу життя.

Західна філософія в більшій мірі раціональна та індивідуалістична, східна — про інтуїцію, гармонію з природою й собою.

Більш детально — в цьому дописі.

#філософія_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]
28.03.202519:57
Тимчасовий допис

А дайте, будь ласка, знати: наскільки вам цікаво, коли я пишу в каналі про кіно? Чи не грузить, коли пишу якісь свої філософські роздуми? Чи забагато/замало, що я пишу по допису (інколи два) кожен будній день? Може чогось не вистачає, або навпаки забагато на каналі?

Цікаві ваші думки зі сторони! Бо схоже, у мене черговий вечір екзистенційного аналізу себе й своєї діяльності 🌚
26.04.202512:52
Книги про філософію українською

Не лише для філософів, але й для всіх людей мислячих, зібрала для вас в одному дописі всі цікаві книги, які тільки нещодавно вийшли друком або в планах у видавництв на цей рік:

🌟 Апріорі:
Епікур «Твори»
До збірника творів давньогрецького філософа увійдуть листи: «Лист до Геродота», «Лист до Пітокла», «Лист до Менойкея», а також розділи «Фрагменти».


🙃Контур:
Альфред Норт Вайтгед «Символізм, його значення та дія»
У своєму есе видатний філософ Альфред Норт Вайтгед розглядає роль символів та знаків у процесах пізнання та комунікації.


🌟Лабораторія:
Массімо Пільюччі «Як бути стоїком. Антична філософія для сучасного життя»
Зрозуміла, захоплива і переконлива книга про те, як слідувати стоїчним ідеалам тут і зараз.


🥰Новий Акрополь:
Платон. Менон, Кратил. Прокл Діадох. Коментар до діалогу Платона «Кратил»
Видання містить два твори Платона, одного з найвизначніших філософів в історії людства.


🙂Синтеза:
Людвіґ Вітґенштайн «Зауваги про кольори»
Тут докладно розглянуто проблему кольору, що цікавила Вітґенштайна ще з часів «Логіко-філософського трактату» (1918/21).


Також скоро вийде його «Синя книга»), а ще твори Канта, Гоббса, Декарта та інших — тут деталі.

🌟 Комубук:
Сара Бейквелл «В кафе екзистенціалістів: свобода, буття і абрикосові коктейлі»
Книга є колективним портретом Жана-Поля Сартра, Симони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, Альбера Камю, Карла Ясперса, Мартіна Гайдеґґера, а також пів дюжини інших європейських письменників і філософів того часу.


Мішель Фуко «Наглядати й карати. Народження в'язниці. Друге видання»
Книга присвячена дослідженню характеру модерної влади і тих типів індивіда та суспільства, які вона продукує.


🌟Tempora:
Маркус Вілашек «Кант. Революція мислення»
У 30 розділах автор книги подає цікаві й варті уваги відомості про життя філософа, однак передусім зосереджується на «мисленні Канта», тобто на тих головних його ідеях, які до сьогодні залишаються визначальними для світового філософського дискурсу.


🙃Terra Incognita
Джозеф Кемпбелл «Богині. Таємниця жіночої божественності»
Подорож у світ міфів і жіночої сили Книга «Богині. Таємниця жіночої божественності» відомого міфолога Джозефа Кемпбелла – це захоплива подорож у світ міфів і культури, де кожен образ жіночої божественності розкриває древні уявлення не лише про жінок, а й про саму природу людства.


Це не зовсім філософія, але мені здавалось важливим згадати про цю книгу, бо вона по темі схожа на мою улюблену «Жінки, що біжать з вовками» К.П.Естес — для кращого пізнання жінками себе.

🌟Vivat:
SKOVORODANCE. Коло щасливих людей
Артбук «Коло щасливих людей» — це тексти Григорія Сковороди й контексти від літературнознавця Назара Федорака, філософів Тараса Лютого й Олександра Філоненка, історика Вадима Назаренка, а також сновидні ілюстрації Віталія Кохана.


А ось тут робила загальний допис про всі українські видавництва, які видають філософські книги і які саме.

#книжкове #філософія_ЛМ
14.04.202517:02
Привіт, Люди мислячі!

Нагадую, що вже цього тижня відбудеться зустріч мого філософського клубу по книзі
«Філософині».

Навіть якщо не встигаєте прочитати, але цікаво дізнатись більше про жінок в історії філософії, приєднуйтесь, буде цікаво!
Отже, разом зі СТОЇКом сьогодні провели ефір на тему «Що таке щастя?».

Ми обговорили:

✨Що таке щастя в нашому розумінні?
✨Чи можливе щастя під час війни?
✨Поради, як підтримувати в собі стан щастя.
✨Відповіді на питання та коментарі під час бесіди.

Книги, які були згадані нами і підписниками:

📕Автобіографія Бенджаміна Франкліна;
📗Грег Маккеон «Есенціалізм»;
📘Едіт Еґер «Вибір»;
📙Віктор Франкл «Людина в пошуках справжнього сенсу»;
📓Сенека «Про стійкість мудреця. Діалоги» (зокрема глава «Про щасливе життя»).

🎦 Фільм «Спілка мертвих поетів» (і її головний девіз “carpe diem” — «лови момент!»). Писала про нього тут на каналі.

Якщо маєте ідеї-пропозиції тем для нових ефірів, пишіть в коментарях.
Музика цього гурту надає сенс моїм власним почуттям, виражає словами те, про що я тільки думаю. Наш одеський скарб, яким я щиро ділюсь з вами — гурт PERNATIZ (колишня назва «Пернатий змій»). В своїй музиці вони навпрочуд гармонійно поєднують електронну музику і вокал, й в кількох треках навіть фолк, хіп-хоп, реп.

Ділюсь з вами деякими їхніми-моїми улюбленими піснями з маленькими коментарями:

📍 PERNATIZ & alyona alyona - Поклик Племені — про осмислення наших коренів, історії, боротьби. Обережно: пісня викликає сироти по шкірі (особливо на моменті співу хору).

📍 PERNATIZ - Коло — про нескінчений циклічний перебіг часу й причинно-наслідкові звʼязки наших дій.

📍 PERNATIZ - Луна — про розуміння один одного без слів, слухаючи луну, що лунає від інших людей.

📍 PERNATIZ - Де вона — про жінку, любов до якої оживляє собою все навколо.

📍 PERNATIZ - Ти і є — ще одна, але не менш оригінальна композиція про жінку, що є сенсом всього.

📍 PERNATIZ - Найголовніше — про найважливіше, без зайвих слів.

📍 PERNATIZ - Перепрошую (feat. POGER) — крик душі від жаху повномасштабного вторгнення, коли навіть небо стає небезпечним.

📍 PERNATIZ - Крила — сповнений трепету й ніжності відомий вірш Ліни Костенко, покладений на музику.

Якщо вам сподобались ці пісні, то можете послухати у PERNATIZ ще альбом «Бейдевінд», пісні з якого я тут не згадувала, але вони теж класні.

Я ж цим дописом офіційно додаю на канал нову рубрику #музика_ЛМ — про музику, в якій шукатиму сенси.

[Людина мисляча | підписатись]
Про фільм «Бруталіст» (2024)

Щоб краще зрозуміти цей фільм і саму його назву, спочатку варто звернутись до архітектурного стилю, представником якого є головний герой — Тот Ласло.

Бруталізм (від франц. “béton brut”— «цементне покриття без оздоблення») — напрям у дизайні та архітектурі з використанням простих геометричних форм із неприкрашеного бетону. У фільмі цей напрям втілюється в споруді Інституту Ван Бюрена — громадського центру, що складається з бібліотеки, театру, спортзалу та каплиці, і який стає головним символом фільму. До того ж, як сказала в кінці фільму племінниця Ласло, ця будівля нагадує про його перебування у концтаборі Бухенвальд й тісноту тамтешніх камер. В будівлі Ласло лише вікна вгорі дають вихід думкам, які єдині були вільні від грубих бетонних стін, що обмежували свободу тіла.

Свобода…як солодко звучить це слово, і як водночас недосяжно, навіть коли опиняєшся в країні, що найбільше славиться свободою. На одному з перших кадрів «Бруталіста» щойно прибулий до Америки мігрант Ласло бачить Статую свободи догори дригом. Як символічно й іронічно, що всі цінності, які знаменує собою ця статуя, стають викривленою формою славнозвісної американської мрії. Прибувши чужинцем, Ласло так і залишається ним, чи як він звіряється дружині в одному з їхніх діалогів, відчуває себе непотрібним, зайвим, попри всі свої зусилля досягти успіху, який так обожнює Америка.

Та схоже, ціна цього успіху бути там «своїм» — змінені імʼя, релігія, сімʼя, як і вчинив двоюрідний брат дружини Ласло. Ласло ж не знаходить себе в цьому, навпаки, все більше будуючи свій архітектурний проєкт, він все більше втрачає й руйнує самого себе. Стає все більш дрібним супроти масивних бетонних стін. Ці стіни стають лабіринтом з його минулого і теперішнього, лабіринтом людини абсурду, що як і в однойменному романі Ф.Кафки («Лабіринт») намагається знайти з нього вихід. Чи можна вважати фінал фільму тим, що збулось найзаповітніше бажання Ласло — щоб його витвір був іскрою, що сяє в історії людства, навіть якщо це все ціною власного життя?..

200 хвилин кіно, які однозначно варті перегляду.

#кіно_ЛМ

[Людина мисляча | підписатись]
24.04.202512:33
Скажи, хто ти сьогодні:
Людина дійсно жива,
Чи може просто тіло,
Загорнуте в чорну вуаль?

Комусь обличчя у горі,
А іншим — мертві тіла.
Де проходить межа
Між буття й небуття?

В обох варіантах людина —
До болю крихке створіння.
Вона вся з тонких кісточок
І тонких, примарних надій.

Текст мій,
Сьогодні, 24.04.2025

Кияни, ви як (і не кияни теж)? 💔
15.04.202519:17
На каналі зʼявилось ще більше нових людей мислячих (чому я невимовно рада), а отже, цей допис для вас:

👤 хто я і про що цей канал: познайомитись

🔝найактуальніші дописи каналу на думку моїх підписників (роблю такі добірки в останній день кожної пори роки на основі найбільшої кількості взаємодії з контентом каналу):
- зимові
- осінні
- літні
- весняні

🔖 з актуальних наразі промокодів мого каналу: промокод philokava для знижки -15% на каву 25 Coffee Roasters до 18 квітня включно.

Дякую, що стали Людиною мислячою 🧡
12.04.202507:07
Доки наші сади по всій Україні страждали від не-квітневої негоди (сьогодні в Одесі вже лагідне сонце), ділюсь з вами садами, які в мистецтві незмінні:

⬅️Зліва: «Сливовий парк у Камейдо» (1857) Утаґава Хіросіґе
➡️Справа: «Квітучий сливовий сад» (1887) Вінсент Ван Гог

#мистецтво_ЛМ #натхнення
05.04.202508:19
У цей важкий для всіх нас ранок, разом зі СТОЇКом запрошуємо вас о 12 год на наш діалог про щастя.

Ніби так абсурдно звучить говорити в такі часи про нього, але щастя — це не лише про ейфорію, що переповнює нас, коли все добре, але і про стан, який можна навчитись розвивати в собі й зберігати попри всі зовнішні події. Стан спокою, прийняття, тихої мудрості.

Приєднуйтесь о 12 год до нашої трансляції на сторінці СТОЇК, щоб підтримати себе внутрішньо 🫂
31.03.202506:55
З собою у квітень я беру дві книги — збірку «Філософині» для філософського клубу і роман «Польові дослідження українського сексу» О.Забужко для (поки останнього потоку) свого книжкового клубу.

📘 «Філософині» читаються досить легко (і підійдуть навіть для філософськи не підготовлених читачів). Мені подобається, що завдяки цій одній книзі можна познайомитись одразу з 6 філософинями, тим самим розширивши трійцю єдино відомих всім Діотіма-Бовуар-Арендт. А ще подобається, що тексти кожної з філософинь супроводжуються їхніми біографіями, коментарями та спеціальними позначками, наприклад, про сексизм, насилля чи подібне.

📓 «Польові дослідження українського сексу» тільки скоро почну читати, але вже знаю, що ця книга вважається не просто сучасною класикою, а культовою книгою. І вона одна з тих, яку найчастіше згадують в топі українських книг. Нещодавно мене попросили поділитись для одного медіа власним топом (можна почитати ось тут), то в цій статті книга Забужко також згадується першою.

Тож щиро запрошую вас приєднуватись до одного або одразу обох моїх квітневих клубів (вони проходять в онлайн форматі). Для цього пишіть мені @varvara_bosco

А що ви зараз читаєте? Давно не питала, діліться, цікаво!
27.03.202519:11
Роздуми про (бу)денність

Дні бувають різні, і це нормально. Більшість з них — буденність, меншість — особливі. Буденність не означає сірість та посередність, хоча так справді проживає своє життя чимало людей, й тоді особливими стають лише якісь свята, відпустка, вихідний, коли ніби можна взяти відгул від своїх сірих днів, а потім з ще більшим контрастом повернутись до них.

Про це писав в минулому столітті німецький філософ М.Ґайдеґґер, таку людину він називав “Das man” — посередність, що проживає своє посереднє життя, тобто існує як всі, не задаючи зайвих питань, робить щось «бо так треба», не знаючи себе, але вважаючи що все знає. Як на мене, такі люди більш небезпечні, аніж бунтарі, що подібно Заратустрі Ф.Ніцше обирають свій шлях й з вогнем у серці слідують ним. Небезпечні ще й тим, що така аморфність та пасивність заразна. Вона позбавляє сумнівів і тривог, а разом з ними і вибору, бо вони його завжди неодмінно супроводжують.

Люди абсурду, як сказав би А.Камю, бунтують супроти буденності, хоч як і всі інші існують в ній. Бунтувати — значить усвідомлювати цю базову схожість днів між собою, але не погоджуватись на неї. Кожен однаковий день робити несхожим на інший. Творити свою власну реальність через постійний вибір й незручні питання — «ким я є?», «чого я хочу?», «чи це моє бажання?», «що надає сенс моєму життю?» і так далі…

Всі вони не навпростець, але точно ведуть людину до її справжнього буття, де вже не буде чіткої межі між буденністю та особливістю, де особливою стане буденність, а буденною особливість кожного дня. Щодня котити вгору свій власний камінь, подібно Сізіфу, і він не буде тягарем, бо саме ми, кожен з нас, його сам для себе обрав. Це таке життя, коли ми не розчиняємось в загальному, а попри все зберігаємо власну самість й індивідуальність.

Звісно, будуть різні дні. Такі, коли відчуватимемо смак буття гостріше, його нектар буде стікати по вустам сонячним й місячним світлом, дитячою щирою усмішкою, морськими хвилями, соковитою зеленню. Через край перетікатиме життя, захоплюючи нас в полон солодких мрій, які стали реальністю. Тоді час стає водночас короткою миттю й вічністю без краю, взагалі час стає неважливим. Про це влучно написав Ґ.Ґосподінов, ймовірно натхненний М.Ґайдеґґером, у своєму романі «Часосховищі»:
Час гніздиться не у винятковому, він шукає тихого і спокійного місця. Якщо можливо відшукати сліди іншого часу, то раджу в якомусь непримітному пополудні. Пополудні, у якому нічого особливого не сталося. Нічого, крім самого життя…


Будуть і протилежні дні, коли все здаватиметься складним, важким, темним й незрозумілим. Нестерпною стане ця невимовна важкість буття. Чи виникне відчуття, яке Ж.-П.Сартр ознаменував «нудотою». Буде здаватись, що всі відчуття затупились, і світ мовчатиме до нас, чи ми до нього станемо глухі. Та усвідомити власну тимчасову нечуйність — це вже чутливість, а отже, ми таки живі. Вона дає змогу пережити зиму у власному сховку, в якому не буде нудно з собою, просто кольори зміняться на пастельні, стишиться спів пташок, чіткіше відчується невпинна хода часу. В такі дні час відчувається мов наждачний папір, а власна тілесність тисне всією вагою на землю.

Однак найважливіша правда в тому, що всі дні, якими б вони не були, минають. Неможливо втриматись чи застрягли у жодному з них. Навіть в межах одного дня стани змінюються, перетікають з одного в інший. Постійні трансформації. В наших руках лише те, по яким дням ми вимірюємо власне життя, і яким воно в сумі стає — повним чи порожнім. Адже навіть БУДЕнність може наповнитись сенсом, якщо в ній БУТИ. По справжньому бути ж можна лише в теперішньому.

#роздуми #сенс

[Людина мисляча | підписатись]
23.04.202514:58
Невидимі, невизнані, невідомі

Саме такими були ті жінки, що окрім відомих всім Ганни Арендт і Симони де Бовуар, прагнули бути почутими та прийнятими в чоловічому світі філософії.

6 нових імен, за якими стоять самобутні мислительки, рівні будь-якому філософу-чоловіку, відкриває збірка «Філософині»:

Сожурне Трус (1797-1883), подібно Сократу, свою істину («трус») несла в народ усною мовою, зачаровуючи не лише силою своєї віри, сенсами своїх промов у боротьбі за права жінок й зокрема кольорових, але і власною харизмою та як сказали б екзистенціалісти, мужністю бути. Вона не лише виборола власну свободу, але що важливіше, робила це для інших й стала живим символом свободи від рабства зовнішнього (прожила 30 років в рабстві) та внутрішнього (попри всі життєві випробування не стала їх жертвою).

Я рахую свій вік лише відтоді, яко я емансипувалася.


Гарієт Тейлор-Міл (1807-1858) нарешті стає видимою не лише як дружина відомого філософа Міля, але й як поборниця рівних прав жінок і чоловіків, які є однаково важливими для обох статей. Вона вважала, що люди можуть вдосконалюватись лише якщо в парі поєднуються два активні уми, а не тоді, коли один поневолює інший.

Отже, ця позиція (залежність жінки) псує обох: в одного вона породжує владні гріхи, а другу штовхає до хитрощів.


Гарієт Мартіно (1802-1876) — не лише як філософиня, але й як невизнана співзасновниця соціології як дисципліни, наставляє у мистецтві мислення. Вона допомагає усвідомити та відкинути помилки, що гальмують нас у способі мислення, який був би здатний вивести до істини. І як слушно вона зауважує, саме з правильного мислення починаються правильні дії.

Правильні пошуки істини скасували би половину зла, від якого страждає людство.


Франсіс Павер Коб (1822-1904) випередила свій час у зрілості погляду на тварин як тих, про кого ми, люди, маємо дбати і тим самим применшуючи або взагалі уникаючи їхніх страждань. Як влучно вона підмічає, що саме невизначеність моральних поглядів дає більше свободи злу, яку може вчиняти людина стосовно тварини, прикриттям якому слугує наш священний антропоцентризм.

Ми зобов’язані розглядати добробут тварей заради них самих, а не заради нас, адже вони створені страждати й насолоджуватися.


Марґарет Лукас Кавендіш (1623-1673) не визнана своїми сучасниками Гоббсом й Декартом, попри все писала для Мадам свої метафізичні роздуми про нескінченність, матерію, сни. Вони собою виводять за межі видимого, при тому все одно зберігаючи звʼязок з матеріальним світом, який не просто існує сам по собі, а справді для неї є живим.

Оскільки жива, раціональна й чуттєва, а також нежива матерія ретельно змішані, ми не можемо визначити певне місце раціональній, якесь — чуттєвій, якесь — неживій матерії, бо вони розповсюджені й перемішані по всьому тілу.


Мері Шеперд (1777-1847) хоч і опинилась не в той час не в тому місці (в Англії, а тоді в фокусі західної традиції була німецька філософія), але все одно була гідною опоненткою філософу Девіду Гʼюму. Наприклад, у противагу йому, вона вважала, що однакові чи подібні причини породжують однакові наслідки, а ще що світ поза нашими умами та за нашими відчуттями — це два абсолютно різних світи.

…філософська складність щодо зв’язку між умом і зовнішнім усесвітом виникає, бо не враховано, що об’єкти як фізичні причини обов’язково взаємодіють зовні ума, тоді як поєднання ідей в умі ніколи не може породити жодного іншого наслідку, окрім ідей пам’яті, уяви й міркування.


Окрема вдячність видавництву Печера Платона за те, якою красивою та якісною вийшла книга — за ілюстрації філософинь, їхні текстові портрети, а також коментарі з приводу перекладу й попередження про, як зараз кажуть, sensitive content.

#філософія_ЛМ #книжкове
15.04.202516:01
Читаючі, мислячі, надихаючі. Сім книжкових муз, включно зі мною, обʼєднались в одній добірці — для вашого читацького дозвілля✨

В нашій папці книжкових й навколо книг блогів ви точно знайдете собі канал(и) по душі. Кожна з нас пише про найбільш близькі собі: книги з високої полиці, детективи, філософські, про мистецтво, біографії, феміністична література, ЛГБТ-тема, і взагалі книги, яких не зустрінеш в TikTok. А також про мистецтво, кіно, відомих особистостей 🧡

Підписуйтесь одразу на всі 7 каналів за цим посиланням або обирайте з них ті, які саме вам найбільш цікаві! Хоча обіцяю: цікавий кожен з них, адже нашу компанію збирала я особисто 🙌🏻
12.04.202506:22
Весна, літо, осінь й зима — в гравюрах японського художника Утаґава Хіросіґе, яким надихався навіть Вінсент Ван Гог.

#мистецтво_ЛМ
Якщо ніхто мене не питає, я знаю, що таке щастя; якщо б я захотіла пояснити тому, хто питає — ні, не знаю*. Не знаю напевно, але хотіла б спробувати визначити чим воно є на мою думку та в ході розмови дізнатись про це думку справжнього стоїка.

Разом з СТОЇК вже завтра, 5 квітня, о 12 год ми проведемо спільний прямий ефір на тему «Що таке щастя, як досягти, чи можливе воно в війну»🤔

Поділимось своїми роздумами на цю тему, а також філософів-стоїків, зокрема будемо посилатись на текст Сенеки «Про щасливе життя».

📝 важливо:
Тривалість ефіру 1-1,5 год
Участь безкоштовна
Запис буде

Ефір відбудеться в самому каналі СТОЇК, я буду брати участь в ньому як запрошена гостя, а запис опісля буде в обох наших каналах 🙌🏻

Приєднуйтесь до ефіру, аби порефлексувати, і можливо, переосмислити для себе тему щастя та шляхи його досягнення навіть в умовах війни. Будемо всім раді!

А поки підписуйтесь на канал СТОЇК, аби не пропустити сповіщення про початок ефіру 😉

*так висловлювався про час Аврелій Августин в своїй «Сповіді», я ж замінила його в цитаті на щастя
31.03.202506:10
Повертаюсь до вас з вихідних, і перш за все, дякую за всі ваші коментарі під попереднім дописом — вони надихнули мене на нові теми для дописів.

А ще, не знаю чи буде вам цікаво (бо це важливо бачити наживо), але я в суботу вчергове відвідала плейбек-театр. Це імпровізаційний театр, де задіюючи гру акторів, музику, голос й тіло в моменті тут-і-зараз грають історії глядачів. Ділюсь з вами фрагментом того, як це виглядає, бо це прекрасно, для мене їхні перформанси — один з проявів життя у всій його багатогранності та спонтанності.

Ну і трішки одеської весни вам, бо вона завжди про життя, якого, як сказали актори в сценці на 1-му відео, більше аніж смерті 🤍
Розвиток себе — це не Архітектура, а Археологія

Тепер ці слова надовго засіли в моїй голові після цього прекрасного відео — першого на ютуб-каналі Паша Вржещ (креативного директора агенції Banda Agency), яке я і вам раджу до перегляду. Наразі ж ділюсь головними думками з нього:

Змінити фокус: не вдосконалення себе, а пізнання себе (привіт від Сократа).

Надихатись археологами: вони не будують, а розкопують. Адже найважливіше в житті ми не можемо створити (талант, любляче серце, і тд), до цього можна лише наблизитись. Археолог завжди знаходить неочікувані речі.

Важливо усвідомити, що нас вчили ті, хто жити не вміють. Навколо постійно лунало «тобі не дано», так «не-даність» переходила з рук в руки. Батькам, вчителям було не особливо цікаво розвивати нашу унікальність, робили нас корисними, врешті це призвело багатьох до розгубленості.

Ця розгубленість про те, що зовнішній світ не може відповісти на внутрішні питання. Ми не знаємо які ми — будуємо свої замки з чужих креслень, а треба спочатку себе дослідити.

Археолог ні за чим не женеться, йому все цікаво, цікава історія. Цікавість до себе й самоцінність не здобуваються, вони відкриваються — через глибокий контакт і прийняття себе.

Отже, пізнання себе — це коли розвертаємось самі до себе, перестаємо шукати в зовнішньому світі важливі для нас речі, а знаходимо в собі те, що не треба покращувати.

Повне відео зі всіма сенсами можна послухати тут, раджу 🙌🏻

А ще на каналі вже зʼявились відео на тему «Як перестати хвилюватись, що люди подумають» і «Створюйте для тих, кому сподобається».

#знахідка #сенс

[Людина мисляча | підписатись]
Shown 1 - 24 of 116
Log in to unlock more functionality.