Щурячий клуб "Текіла"
Трішки моєї книжкової шизи і нікому не потрібних відгуків
TGlist rating
0
0
TypePublic
Verification
Not verifiedTrust
Not trustedLocation
LanguageOther
Channel creation dateDec 08, 2022
Added to TGlist
Feb 17, 2025Linked chat
Subscribers
206
24 hours00%Week00%Month
52.5%
Citation index
0
Mentions1Shares on channels0Mentions on channels1
Average views per post
53
12 hours410%24 hours53
15.9%48 hours750%
Engagement rate (ER)
16.98%
Reposts1Comments0Reactions8
Engagement rate by reach (ERR)
25.73%
24 hours
4.85%Week
7.28%Month
63.92%
Average views per ad post
63
1 hour3047.62%1 – 4 hours00%4 - 24 hours2133.33%
Total posts in 24 hours
1
Dynamic
-
Latest posts in group "Щурячий клуб "Текіла""
17.05.202511:21
Обираю, що вдягнути на перегляд фіналу Євробачення.
Колега: звісно, вдягни щось, що метчиться з виступом України
Я: поняв прийняв
P.S. це жахливо коли весь твій гардероб це чисто робочий темний одяг
Колега: звісно, вдягни щось, що метчиться з виступом України
Я: поняв прийняв
P.S. це жахливо коли весь твій гардероб це чисто робочий темний одяг
16.05.202520:16
Обіцяла вам відгук ще вчора🙈
Kiss Countdown
Etta Easton
Ця книга — м’яка, затишна й неймовірно романтична! Саме те, що мені було потрібно. (Хоча з іншого боку, я вже жалкую, що почала те читати. Любовні романи роблять з мене соплю)
Я ОБОЖНЮЮ троп фейкового побачення, тож мені сподобалося вже з перших сторінок. Але запевняю вас — ця книга більше, ніж набір стандартних кліше. (Або ні. Я в стані афекту, я не знаю)
Найбільше мені сподобалося те, що герої — дорослі. І не лише за віком, а й за поведінкою та мисленням. Попри всі складні емоції, вони намагаються бути розсудливими, намагаються думати і говорити. Або хоча б брати свої емоцвї під контроль (але драми не було б, якби їм це прямо завжди вдавалося)
Мімі — сильна й незалежна. Вона усвідомлює свої «слабкості», але вчиться їх долати. Вона не відчайдушна і не потребує допомоги, бо знову будує своє життя з нуля. Водночас вона не настільки горда чи невпевнена в собі, щоб відмовитися від підтримки — вона вміє її цінувати.
Вінсент — май світ бой. Він рішучий, завжди готовий підтримати, турботливий… Він із самого початку знає, чого хоче, й крок за кроком іде до цього. Але при цьому він не тисне на Мімі, не використовує свої переваги, не примушує, не гнітить. Він просто поруч, коли вона його потребує. І, Боже, ЦЕЙ ЧОЛОВІК УМІЄ ГОВОРИТИ!
Останнім часом я зависала в YA, тож мені справді бракувало персонажів, які можуть проговорити свої проблеми й почуття. Ці тінейджери... ох...
Було неймовірно приємно бачити, як герої намагаються зрозуміти одне одного. Хоча і з успіхом 50/50.
Також мені сподобалося, що вони не витрачали половину книги на заперечення взаємного потягу. Вони прекрасно бачили натяки, просто довго вагалися чи точно воно їм треба.
Єдиний момент, що змусив мене скривитися й зняти одну зірочку — це надто очевидні або неправдоподібні сцени, які зближували героїв. Наприклад, розмова з колишнім, обручка, яхта… Вони здалися мені штучними й клішованими. Не знаю… Занадто емоційними і награними.
Але загалом мені справді зайшло!
Якщо ви любите затишні дорослі романи без надмірної драми — з повільним і впевненим шляхом до хепі евер афтер через компроміси, зцілення і, звісно ж, здорове кохання — ця книга для вас.
#відгук
Kiss Countdown
Etta Easton
We want smart, emotionally available cinnamon rolls. If he knows his way around a science lab, it’s on.”
Ця книга — м’яка, затишна й неймовірно романтична! Саме те, що мені було потрібно. (Хоча з іншого боку, я вже жалкую, що почала те читати. Любовні романи роблять з мене соплю)
Я ОБОЖНЮЮ троп фейкового побачення, тож мені сподобалося вже з перших сторінок. Але запевняю вас — ця книга більше, ніж набір стандартних кліше. (Або ні. Я в стані афекту, я не знаю)
Найбільше мені сподобалося те, що герої — дорослі. І не лише за віком, а й за поведінкою та мисленням. Попри всі складні емоції, вони намагаються бути розсудливими, намагаються думати і говорити. Або хоча б брати свої емоцвї під контроль (але драми не було б, якби їм це прямо завжди вдавалося)
Мімі — сильна й незалежна. Вона усвідомлює свої «слабкості», але вчиться їх долати. Вона не відчайдушна і не потребує допомоги, бо знову будує своє життя з нуля. Водночас вона не настільки горда чи невпевнена в собі, щоб відмовитися від підтримки — вона вміє її цінувати.
Вінсент — май світ бой. Він рішучий, завжди готовий підтримати, турботливий… Він із самого початку знає, чого хоче, й крок за кроком іде до цього. Але при цьому він не тисне на Мімі, не використовує свої переваги, не примушує, не гнітить. Він просто поруч, коли вона його потребує. І, Боже, ЦЕЙ ЧОЛОВІК УМІЄ ГОВОРИТИ!
Останнім часом я зависала в YA, тож мені справді бракувало персонажів, які можуть проговорити свої проблеми й почуття. Ці тінейджери... ох...
Було неймовірно приємно бачити, як герої намагаються зрозуміти одне одного. Хоча і з успіхом 50/50.
Також мені сподобалося, що вони не витрачали половину книги на заперечення взаємного потягу. Вони прекрасно бачили натяки, просто довго вагалися чи точно воно їм треба.
Єдиний момент, що змусив мене скривитися й зняти одну зірочку — це надто очевидні або неправдоподібні сцени, які зближували героїв. Наприклад, розмова з колишнім, обручка, яхта… Вони здалися мені штучними й клішованими. Не знаю… Занадто емоційними і награними.
Але загалом мені справді зайшло!
Якщо ви любите затишні дорослі романи без надмірної драми — з повільним і впевненим шляхом до хепі евер афтер через компроміси, зцілення і, звісно ж, здорове кохання — ця книга для вас.
#відгук
15.05.202516:34
Віват оголосив передзамовлення на Беладону!
(Яку, до речі, перекладала Саша з One More Chapter)
Беладона стала моєю першою книгою, що я отримала від Ферілут. Тому маю трішечки особливу прив'язаність до неї є, хоча читання я відкладала достатньо довго.
Це така собі трохи готична детективна історія про дівчину, яку супроводжує Смерть.
Беладона мені сподобалася, попри слабеньку детективну лінію. Я вже звикла відгадувати інтриги, тож фокусувалася більше на вайбі історії, ніж на вивертах сюжету.
Бо саме під час роздумів про смерть в театрі до Адалін Ґрейс прийшла ідея Беладони.
Детальніше про це та інші натхнення та перепони на шляху авторки, я розказувала в ось цьому дописі про зустріч з Адалін.
(Яку, до речі, перекладала Саша з One More Chapter)
Беладона стала моєю першою книгою, що я отримала від Ферілут. Тому маю трішечки особливу прив'язаність до неї є, хоча читання я відкладала достатньо довго.
Це така собі трохи готична детективна історія про дівчину, яку супроводжує Смерть.
Знаєте, коли всі швидко йдуть з твого життя, то в певний момент ти починаєш цінити будь-кого, хто поруч. Навіть, якщо це Жнець, що забирає душі твоїх близьких, і якого ніхто крім тебе його не бачить...
І потім, знову опинившися серед родичів, ти все одно готова ковтати отруту, аби хоч мигцем побачити свого вірного вже друга...
Беладона мені сподобалася, попри слабеньку детективну лінію. Я вже звикла відгадувати інтриги, тож фокусувалася більше на вайбі історії, ніж на вивертах сюжету.
Цікавий факт:Анотації я не читаю, тому думала, що це книга про привида вбитого в театрі актора? Чому?
Бо саме під час роздумів про смерть в театрі до Адалін Ґрейс прийшла ідея Беладони.
Детальніше про це та інші натхнення та перепони на шляху авторки, я розказувала в ось цьому дописі про зустріч з Адалін.
15.05.202510:24
Питання було із зірочкою😅
Насправді мені дуже сподобалася обкладинка першої книги, але я вже другий тиждень не можу її домучити. Багато сексу й багато пиздостраждань. Вибачте за лайку, але важко назвати це якось інакше.
Вона вся така з себе, яка не вміє просити про допомогу, звикла отримувати все чи вигравати, що не може отримати так, без прохання. Веде себе як сука зі своїм другом, користуючись ним на повну.
А він закоханий і правильний, який ходить навколо неї навшпиньках, але намагається ніжно приручити її, показуючи, що просити про допомогу те нормально і він поруч, і не пресує її комфорт.
Але в цілому, у мене дуже токсичні вайби від цієї історії і, якщо чесно, героїня викликає таку "іу" реакцію.
Не те, щоб я хотіла читати лише про нещасних дівочок-квіточрк, але мені не подобається, як вона нехтує чужими кордонами і як ставиться до хлопця, хоче це й намагаються подати, як дружба та турбота.
Якщо я раптом таки не дочитаю, вважайте це моїм відгуком😅
А другу книгу я початала читати точно не через обкладинку😅 Мені допис в інсті пообіцяв фейк дейтінг з астронавтом, щоб втерти носа колишньому і ХТО Я ТАКА, ЩОБ ВІД ТАКОГО ВІДМОВИТИСЯ?
(Я дуже люблю фейк дейтінг)
Книга романтична й мила. Ввечері сподіваюся зробити фото і розказати детальніше про мої чарівні години з цією манюнею (книжка всього 300 стр).
Насправді мені дуже сподобалася обкладинка першої книги, але я вже другий тиждень не можу її домучити. Багато сексу й багато пиздостраждань. Вибачте за лайку, але важко назвати це якось інакше.
Вона вся така з себе, яка не вміє просити про допомогу, звикла отримувати все чи вигравати, що не може отримати так, без прохання. Веде себе як сука зі своїм другом, користуючись ним на повну.
А він закоханий і правильний, який ходить навколо неї навшпиньках, але намагається ніжно приручити її, показуючи, що просити про допомогу те нормально і він поруч, і не пресує її комфорт.
Але в цілому, у мене дуже токсичні вайби від цієї історії і, якщо чесно, героїня викликає таку "іу" реакцію.
Не те, щоб я хотіла читати лише про нещасних дівочок-квіточрк, але мені не подобається, як вона нехтує чужими кордонами і як ставиться до хлопця, хоче це й намагаються подати, як дружба та турбота.
Якщо я раптом таки не дочитаю, вважайте це моїм відгуком😅
А другу книгу я початала читати точно не через обкладинку😅 Мені допис в інсті пообіцяв фейк дейтінг з астронавтом, щоб втерти носа колишньому і ХТО Я ТАКА, ЩОБ ВІД ТАКОГО ВІДМОВИТИСЯ?
(Я дуже люблю фейк дейтінг)
Книга романтична й мила. Ввечері сподіваюся зробити фото і розказати детальніше про мої чарівні години з цією манюнею (книжка всього 300 стр).
15.05.202506:41
Кажуть, що не варто обирати книгу за обкладинкою.
Але чи працює така схема?
Пропоную експеримент:
Ось два любовні романи, які я зараз читаю.
Чи зможете ви за обкладинкою вгадати яку з них я хочу кинути, не дочитавши десь третину, а від якого я не хотіла відриватися на роботу?
Спробуйте обрати, яка з двох виявилася кращою👀
❤️ — The Roommate Risk
😍 — The Kiss Countdown
Але чи працює така схема?
Пропоную експеримент:
Ось два любовні романи, які я зараз читаю.
Чи зможете ви за обкладинкою вгадати яку з них я хочу кинути, не дочитавши десь третину, а від якого я не хотіла відриватися на роботу?
Спробуйте обрати, яка з двох виявилася кращою👀
❤️ — The Roommate Risk
😍 — The Kiss Countdown
13.05.202511:46
Мої оці рішення їхати хрінзна-куди на зустріч з авторами замість містечка поруч чи лондона це, звісно, класно.
Але 200 фунтів на дорогу - ні🥲
Але 200 фунтів на дорогу - ні🥲
11.05.202509:20
Моя найдивніша підписка — The Locked Library
Оформила я її достатньо давно. Тоді я ще стояла в черзі до Фейрілут і мала лише один бокс Ілюмі на місяць. Але на півночі Англії мені було холодно, самотньо й депресивно, тому я шукала втіху в красивих книгах. Оренда була в три рази меншою, ніж зараз, тож я відкривала для себе світ боксів.
Тоді Harper Voyager (філія британського видавництва Harper Collins, який спеціалізується на фентезі, фантастиці, горорі, ЯЕ, сай-фай) запустили цей бокс.
Це було цікаво й незвично і, головне, без черги.
Так у мене з’явилася перша рожева коробочка.
Особливості підписки:
• вони видають лише книги Гарперів (що логічно);
• оформлення під суперкою в одному стилі: тиснення на обкладинці, зріз, однакові корінці;
• форзаци найчастіше прикрашені патерном, але бувають і арти.
Чому ж я назвала цю підписку дивною?
Бо якщо я розумію принцип вибору книг в Ілюмі, Луті, Оулі... то Лайбрарі — це для мене загадка. Щоразу це лотерея, яка підкидає мені абсолютно неочікувані книги — часто ті, на які я б сама й не глянула.
Спершу мені здавалося, що це спроба популяризації видавництвом не найочікуваніших релізів місяця. Бо блогери люблять бокси — зніматимуть контент, читатимуть, писатимуть відгуки... Але я не так часто бачу цей бокс у соцмережах, а на Ґудрідз буває, що й через кілька місяців після публікації книги — лише ~500 відгуків. Якось малувато...
У той же час іноді в підписці трапляються дуже гучні та очікувані книги. Як-от, наприклад, архівне видання «Вавилону» чи нещодавня When The Moon Hatched.
Щоразу, коли я доживаю на останні копійки місяць, думаю, чи не скасувати мені цю підписку? Але якесь відчуття азарту не дає зробити це повністю. Я лише скіпаю певні бокси.
Оскільки я маю мету скоротити свій фізичний TBR, я час від часу читаю (а точніше — слухаю) книги Locked Library. І це повний рандомайзер: фентезі, містика, горор... Книги, які поза межами моїх звичних жанрів та вподобань. Не всі з них мені подобаються, деякі я майже одразу виставляю на продаж. Але оцініть саму підбірку:
• The Thorns Remain — ближчий до реальної міфології переказ історії про фейрі-короля Темліна, де майже повністю відсутня романтизація фейрі й багато побуту й страху селян перед створіннями магії.
• Every Exquisite Thing — книга, натхненна Портретом Доріана Грея: містичний реалізм про акторську школу, де дівчата погоджуються створити портрети себе заради вічної краси, не розуміючи страшних наслідків «застигання в моменті». Тут і прийняття себе, і сапфічне кохання, і — щоб життя не здавалося малиною — криваві вбивства.
• The Kingdom is a Golden Cage — книга, де майже все дійство — це розмови, і серед них ховаються політичні інтриги.
• The Valkyrie — ретелінг про павшу валькірію та принцесу.
• What Monstrous Gods — своєрідна інтерпретація Красуні та чудовиська, де красуня в першому розділі вбиває чудовисько, а те потім переслідує її привидом і змушує сумніватися в усьому, у що вона вірила.
• Legend of Meneka — книга, заснована на індійській міфології. Інтерпретація легенди про Менеку — амраваті, що закохалася в людину.
• Bad Graces — боді-горор з домішками Робінзона Крузо.
Це по-справжньому різноманітна підбірка, яка приносить елемент новизни в моє життя. Іноді хочеться, щоб тебе штовхнули в бік книг з іншими сюжетами та стилями. Бо з Ілюмі та Фейрі я часом почуваюся оточеною одноманітними історіями.
У боксах мене найбільше приваблює:
а) що книги обирають за мене;
б) елемент сюрпризу.
Тому я продовжую купувати Locked Library, хоча потім і продаю частину книг, бо ті, на мою думку, слабенькі.
Оформила я її достатньо давно. Тоді я ще стояла в черзі до Фейрілут і мала лише один бокс Ілюмі на місяць. Але на півночі Англії мені було холодно, самотньо й депресивно, тому я шукала втіху в красивих книгах. Оренда була в три рази меншою, ніж зараз, тож я відкривала для себе світ боксів.
Тоді Harper Voyager (філія британського видавництва Harper Collins, який спеціалізується на фентезі, фантастиці, горорі, ЯЕ, сай-фай) запустили цей бокс.
Це було цікаво й незвично і, головне, без черги.
Так у мене з’явилася перша рожева коробочка.
Особливості підписки:
• вони видають лише книги Гарперів (що логічно);
• оформлення під суперкою в одному стилі: тиснення на обкладинці, зріз, однакові корінці;
• форзаци найчастіше прикрашені патерном, але бувають і арти.
Чому ж я назвала цю підписку дивною?
Бо якщо я розумію принцип вибору книг в Ілюмі, Луті, Оулі... то Лайбрарі — це для мене загадка. Щоразу це лотерея, яка підкидає мені абсолютно неочікувані книги — часто ті, на які я б сама й не глянула.
Спершу мені здавалося, що це спроба популяризації видавництвом не найочікуваніших релізів місяця. Бо блогери люблять бокси — зніматимуть контент, читатимуть, писатимуть відгуки... Але я не так часто бачу цей бокс у соцмережах, а на Ґудрідз буває, що й через кілька місяців після публікації книги — лише ~500 відгуків. Якось малувато...
У той же час іноді в підписці трапляються дуже гучні та очікувані книги. Як-от, наприклад, архівне видання «Вавилону» чи нещодавня When The Moon Hatched.
Щоразу, коли я доживаю на останні копійки місяць, думаю, чи не скасувати мені цю підписку? Але якесь відчуття азарту не дає зробити це повністю. Я лише скіпаю певні бокси.
Оскільки я маю мету скоротити свій фізичний TBR, я час від часу читаю (а точніше — слухаю) книги Locked Library. І це повний рандомайзер: фентезі, містика, горор... Книги, які поза межами моїх звичних жанрів та вподобань. Не всі з них мені подобаються, деякі я майже одразу виставляю на продаж. Але оцініть саму підбірку:
• The Thorns Remain — ближчий до реальної міфології переказ історії про фейрі-короля Темліна, де майже повністю відсутня романтизація фейрі й багато побуту й страху селян перед створіннями магії.
• Every Exquisite Thing — книга, натхненна Портретом Доріана Грея: містичний реалізм про акторську школу, де дівчата погоджуються створити портрети себе заради вічної краси, не розуміючи страшних наслідків «застигання в моменті». Тут і прийняття себе, і сапфічне кохання, і — щоб життя не здавалося малиною — криваві вбивства.
• The Kingdom is a Golden Cage — книга, де майже все дійство — це розмови, і серед них ховаються політичні інтриги.
• The Valkyrie — ретелінг про павшу валькірію та принцесу.
• What Monstrous Gods — своєрідна інтерпретація Красуні та чудовиська, де красуня в першому розділі вбиває чудовисько, а те потім переслідує її привидом і змушує сумніватися в усьому, у що вона вірила.
• Legend of Meneka — книга, заснована на індійській міфології. Інтерпретація легенди про Менеку — амраваті, що закохалася в людину.
• Bad Graces — боді-горор з домішками Робінзона Крузо.
Це по-справжньому різноманітна підбірка, яка приносить елемент новизни в моє життя. Іноді хочеться, щоб тебе штовхнули в бік книг з іншими сюжетами та стилями. Бо з Ілюмі та Фейрі я часом почуваюся оточеною одноманітними історіями.
У боксах мене найбільше приваблює:
а) що книги обирають за мене;
б) елемент сюрпризу.
Тому я продовжую купувати Locked Library, хоча потім і продаю частину книг, бо ті, на мою думку, слабенькі.
10.05.202512:20
Останнім часом мені стали траплятися блогери, що попереджають про ЛГБТ-лінії в книзі (навіть там, де вони побіжні й незначні) як про тригери, рівноцінні людожерству якомусь.
Або ж ширяться коментарі, що всі книги з ЛГБТ мають бути відповідно марковані, щоб "нікого не тригерити" чи "читачі, яким це неприйнятно, могли оминати ці книги".
І в такі моменти мені хочеться всім відправляти картинку ось цього маркування.
Бо якщо вже вішати попередження за квірних персонажів, то давайте повішаємо і за гет, щоб не образити почуття квір-людей, які, наприклад, сподівалися на щире дівоче кохання, а отримали якогось чулувіка.
Я згодна, що в любовних романах, де весь сюжет зосереджений навколо стосунків, хочеться знати, хто з ким, щоб підібрати відповідне до настрою. І так, невеличка позначка з типом стосунків та якийсь набір тропів допомогли б мені обрати бажанку. Але я не за те, щоб відокремлювати квір-книги — я за те, щоб і гет позначати так само, (як на AO3).
У той же час у фентезі чи художній прозі, де фокус не на орієнтації персонажів, я вважаю такі позначки проявом не толерантності, а гомофобії. Давайте ще книги з темношкірими людьми промаркуємо, бо це, бач, тригерить якогось расиста.
Саме поширення літератури, де не акцентується на орієнтації, а ЛГБТ-люди просто є в сюжеті, живуть життя, розбираються з проблемами і рухають неромантичний сюжет, — на мою думку, і є нормалізацією. Показати, що це окей, що квір повсюди, і це не змушує планету зупинитися.
У книгах, де це важливо, це часто буде вказано в анотації або ж індиковано авторами. (Хіба що наші видавництва знову гетероризують квірну книгу).
Хоча мені наводили й позитивні наслідки такого маркування, які я не можу ігнорувати. А саме: люди, зацікавлені у ЛГБТ-лініях, швидше купуватимуть фікшн/фентезі/сай-фай, якщо знатимуть, що то не типова гетероісторія. І це повертає мене назад до думки, що якщо вже маркувати — то маркувати всі типи стосунків та персонажів. Як на AO3. З окремою категорією під "екшон є, любові нема".
А що ви думаєте з цього приводу?
Або ж ширяться коментарі, що всі книги з ЛГБТ мають бути відповідно марковані, щоб "нікого не тригерити" чи "читачі, яким це неприйнятно, могли оминати ці книги".
І в такі моменти мені хочеться всім відправляти картинку ось цього маркування.
Бо якщо вже вішати попередження за квірних персонажів, то давайте повішаємо і за гет, щоб не образити почуття квір-людей, які, наприклад, сподівалися на щире дівоче кохання, а отримали якогось чулувіка.
Я згодна, що в любовних романах, де весь сюжет зосереджений навколо стосунків, хочеться знати, хто з ким, щоб підібрати відповідне до настрою. І так, невеличка позначка з типом стосунків та якийсь набір тропів допомогли б мені обрати бажанку. Але я не за те, щоб відокремлювати квір-книги — я за те, щоб і гет позначати так само, (як на AO3).
У той же час у фентезі чи художній прозі, де фокус не на орієнтації персонажів, я вважаю такі позначки проявом не толерантності, а гомофобії. Давайте ще книги з темношкірими людьми промаркуємо, бо це, бач, тригерить якогось расиста.
Саме поширення літератури, де не акцентується на орієнтації, а ЛГБТ-люди просто є в сюжеті, живуть життя, розбираються з проблемами і рухають неромантичний сюжет, — на мою думку, і є нормалізацією. Показати, що це окей, що квір повсюди, і це не змушує планету зупинитися.
У книгах, де це важливо, це часто буде вказано в анотації або ж індиковано авторами. (Хіба що наші видавництва знову гетероризують квірну книгу).
Хоча мені наводили й позитивні наслідки такого маркування, які я не можу ігнорувати. А саме: люди, зацікавлені у ЛГБТ-лініях, швидше купуватимуть фікшн/фентезі/сай-фай, якщо знатимуть, що то не типова гетероісторія. І це повертає мене назад до думки, що якщо вже маркувати — то маркувати всі типи стосунків та персонажів. Як на AO3. З окремою категорією під "екшон є, любові нема".
А що ви думаєте з цього приводу?
Reposted from:
Pages & Pixels
10.05.202508:12
🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️
Захотілось трошки розбавити важкі будні приємностями, тому хочу подарувати вам книжку своєї улюбленої авторки (та ще й поки найулюбленішу у неї) – «Зловісний» В.Е. Шваб 💞
📌Умови участі дуже прості:
⏺Бути підписаним на мій канал – Pages & Pixels
⏺Під цим постом розповісти мені, яка ваша найулюбленіша серія книг?
⏺Ваша участь у розіграші зараховується один раз; два та більше коментарів вже не будуть рахуватися 📎
💌 Можна поділитися цим постом з друзями, мені буде приємно, але це не обов'язкова умова.
📌 Розіграш до 11.05 (так, дуже швиденький!), о 18:00 підіб'ємо підсумки!
📌Відправка тільки по Україні, тому якщо берете участь з-за кордону, будь ласочка, майте котика, кому я зможу направити книжку.
Важлива примітка: якщо раптом у вас вже є «Зловісний», ви можете обрати будь-яку іншу книжку на еквівалентну вартість 💞
Всім дякую, що залишаєтесь зі мною!
Захотілось трошки розбавити важкі будні приємностями, тому хочу подарувати вам книжку своєї улюбленої авторки (та ще й поки найулюбленішу у неї) – «Зловісний» В.Е. Шваб 💞
📌Умови участі дуже прості:
⏺Бути підписаним на мій канал – Pages & Pixels
⏺Під цим постом розповісти мені, яка ваша найулюбленіша серія книг?
⏺Ваша участь у розіграші зараховується один раз; два та більше коментарів вже не будуть рахуватися 📎
💌 Можна поділитися цим постом з друзями, мені буде приємно, але це не обов'язкова умова.
📌 Розіграш до 11.05 (так, дуже швиденький!), о 18:00 підіб'ємо підсумки!
📌Відправка тільки по Україні, тому якщо берете участь з-за кордону, будь ласочка, майте котика, кому я зможу направити книжку.
Важлива примітка: якщо раптом у вас вже є «Зловісний», ви можете обрати будь-яку іншу книжку на еквівалентну вартість 💞
Всім дякую, що залишаєтесь зі мною!
09.05.202520:47
Чи вмію я в'язати ґачком?
Ні.
Чи мені це треба?
Абсолютно так.
Передзамовлення вже відкриті. Також у авторки є етсі з різноманітними патернами та невеличка бібліотека безкоштовних схем, якщо когось зацікавило👀
Ні.
Чи мені це треба?
Абсолютно так.
Передзамовлення вже відкриті. Також у авторки є етсі з різноманітними патернами та невеличка бібліотека безкоштовних схем, якщо когось зацікавило👀
09.05.202506:17
Я продала своє ферілутівське видання крила, полум'я, мерч по ньому та ще кілька книжок для того, щоб купити цих паладинів...
Бо і книга мені сподобалася, і ще й обкладинку малювала українська художниця!
Але поки мої книги купили, поки вони доїхали, а ебей нарахував гроші, сет розпродано😔
Я не плачу, то просто сльози...
(Мені дуже-дуже важко продавати свої книги. Я була засмучена через це, але втішала себе, що це заради класного сету... а що тепер😭😭😭)
Бо і книга мені сподобалася, і ще й обкладинку малювала українська художниця!
Але поки мої книги купили, поки вони доїхали, а ебей нарахував гроші, сет розпродано😔
Я не плачу, то просто сльози...
(Мені дуже-дуже важко продавати свої книги. Я була засмучена через це, але втішала себе, що це заради класного сету... а що тепер😭😭😭)
05.05.202506:59
Дуже рандомний і неочевидний мінус життя в англомовному оточенні.
Я тепер не можу нормально сприймати деякі книги, бо персонажів звуть так само, як моїх колег.
Здавалося б — що тут такого?
Раніше от імена збігалися з іменами акторів, але моїй фантазії вистачало наснаги створити абсолютно інший образ у голові, не прив’язуючись до відомого власника імені.
Але зараз — це вже більше, ніж просто "знати про існування людини". Це вже достатньо тісна взаємодія, щоб перед очима з'являвся конкретний образ.
Чому раніше я могла читати українських авторів і не мала проблем з абстрагуванням?
Бо моє коло спілкування було значно більшим. Імена не здавалися унікальними або "прикріпленими" до однієї конкретної людини.
А тут, у Британії, я спілкуюся з ~20 людьми. Тож складається враження, ніби ніхто більше з таким іменем не існує. І тодв персонажі автоматично отримують риси моїх колег — бо інших "носіїв" моя уява не сприймає.
Іноді ще вдається створити окремий образ, якщо опис персонажа зовсім відмінний до знайомої мені люди.
Наприклад, колега Саймон — чоловік 40+, із стрижкою майже під нуль та сивою щетиною — зовсім не схожий на 21-річного смаглявого блондина, що любить поезію.
Тому тут все ще якось проходить добре. Розмежувати вдається.
А от висока Люсі з неслухняним волоссям і дитиною занадто нагадує мені новеньку Люсі з відділу якості. І дуже важко потім дивитися їй в очі, коли ти щойно читала, як її ім’я стогнали... Або, не дай боже, ще й слухала...
Як з цим боротися — я ще не придумала.
Але точно щось треба. Бо в голові все змішується: коні, люди. Образи реальних людей накоадаються на книжкові і, що гірше, навпаки.
Найстрашніше, що я можу почати проєктувати бажання й проблеми вигаданих персонажів на знайомих людей і абсолютно неправильно інтерпретувати їхні дії чи наміри.
Здається, найлегше — й водночас найскладніше — це розширити своє англомовне коло спілкування. Щоб людей було занадто багато, аби прив’язувати ім’я лише до однієї особи. Тоді все буде, як з українськими іменами: знайомо, але безособово.
Але як це зробити — гадки не маю. Та й не впевнена, що це принесе бажаний результат.
А чи стикалися ви з подібними проблемами?
Я тепер не можу нормально сприймати деякі книги, бо персонажів звуть так само, як моїх колег.
Здавалося б — що тут такого?
Раніше от імена збігалися з іменами акторів, але моїй фантазії вистачало наснаги створити абсолютно інший образ у голові, не прив’язуючись до відомого власника імені.
Але зараз — це вже більше, ніж просто "знати про існування людини". Це вже достатньо тісна взаємодія, щоб перед очима з'являвся конкретний образ.
Чому раніше я могла читати українських авторів і не мала проблем з абстрагуванням?
Бо моє коло спілкування було значно більшим. Імена не здавалися унікальними або "прикріпленими" до однієї конкретної людини.
А тут, у Британії, я спілкуюся з ~20 людьми. Тож складається враження, ніби ніхто більше з таким іменем не існує. І тодв персонажі автоматично отримують риси моїх колег — бо інших "носіїв" моя уява не сприймає.
Іноді ще вдається створити окремий образ, якщо опис персонажа зовсім відмінний до знайомої мені люди.
Наприклад, колега Саймон — чоловік 40+, із стрижкою майже під нуль та сивою щетиною — зовсім не схожий на 21-річного смаглявого блондина, що любить поезію.
Тому тут все ще якось проходить добре. Розмежувати вдається.
А от висока Люсі з неслухняним волоссям і дитиною занадто нагадує мені новеньку Люсі з відділу якості. І дуже важко потім дивитися їй в очі, коли ти щойно читала, як її ім’я стогнали... Або, не дай боже, ще й слухала...
Як з цим боротися — я ще не придумала.
Але точно щось треба. Бо в голові все змішується: коні, люди. Образи реальних людей накоадаються на книжкові і, що гірше, навпаки.
Найстрашніше, що я можу почати проєктувати бажання й проблеми вигаданих персонажів на знайомих людей і абсолютно неправильно інтерпретувати їхні дії чи наміри.
Здається, найлегше — й водночас найскладніше — це розширити своє англомовне коло спілкування. Щоб людей було занадто багато, аби прив’язувати ім’я лише до однієї особи. Тоді все буде, як з українськими іменами: знайомо, але безособово.
Але як це зробити — гадки не маю. Та й не впевнена, що це принесе бажаний результат.
А чи стикалися ви з подібними проблемами?
02.05.202517:05
Тільки сьогодні в коментарях у Хуліганки обговорювала Нефритове місто Фонди Лі, як наштовхнулася на нове оформлення, що анонсували Орбіт.
Якщо не помилаюся, то це будуть пейпербеки і вийдуть вони у вересні.
Як на мене — дуже стильно. І мені подобається цей неовайб сучасного міста.
(Хоча я при читання просто уявляла собі такі 80-90х коли всі в костюмах та плащах пальто. (Так, я передивилася хрещеного батька, я знаю))😁
Якщо не помилаюся, то це будуть пейпербеки і вийдуть вони у вересні.
Як на мене — дуже стильно. І мені подобається цей неовайб сучасного міста.
(Хоча я при читання просто уявляла собі такі 80-90х коли всі в костюмах та плащах пальто. (Так, я передивилася хрещеного батька, я знаю))😁
01.05.202517:12
А ось і продовження цікавинок про Саманту Шеннон та написання Сезону Кісток.
Першу частину можна знайти тут.
Як я вже казала, в минулому дописі, Саманта — людина, яка майже жоден образ, жодну локацію у своїй книзі не створює без причини.
🌸Так полякам дуже сподобався «Сезон кісток», і Саманта Шеннон отримала від них чимало підтримки. Тому в одному з романів герої на певному етапі зупиняються у польському містечку. А ще Саманта обожнює журек — традиційний польський суп. Це вже стало міні-мемом серед фанів.
Багато свого натхнення Саманта черпала з історії та художнього відображення тієї історії.
🌸Так одним з джерел натхнення стали історії британських шпигунок Другої світової. Саманта у Сезоні кісток хотіла показати, що боротьба з тиранією буває різною — не лише відкритою, а й тихою, підпільною, довгою. Ба більше, вона від самого початку не бачила, як одна героїня може вести за собою армії і революції, тому пішла іншим шляхом, намагаючись показати велику гру і різноплановість супротиву.
🌸До речі, про героїню. Пейдж — ірландка. І ви можете простежити у книзі тему поневолення ірландського народу та боротьби за свободу. (До речі, саме ці сцени мене зачепили найбільше). Чому ж так? Авторка має ірландське походження (най її сім'я і давно мігрувала в Британію з ряду причин), і роман став для неї способом рефлексії. Історія Пейдж стала конвертованою історією почуттів самої Саманти.
🌸Якщо ж говорити про романтичну сторону книгу... Ну багато розраховувати не варто. Хоча й любовний інтерес Пейдж був визначений з самого початку. Поціновувач класичної музики, пансексуал і просто величезний золотий бог. Хто б міг встояти? На питання про те, чи хороший він у ліжку (і чи має соски), Саманта лише загадково посміхається. Але, ну, ми здогадуємося про відповідь.
🌸Я до цього ще не дочитала, але модераторка вечора Таша Сурі каже, що антагоніст там теж дуже такий сексі... Саманта на це відповіла, що лиходій мав бути відразливим. Але щось пішло не так😅 Вона припускає, що причина в тому, що замість зображення суцільного зла вона пропрацювала персонажа, створивши йому мотивацію та харизму. Але не забувайте — він нарцис і маніпулятор, який переживе навіть ядерну війну.
🌸Саманта не фанатка описів великих баталій (хоча зважаючи на їх кількість у обох її серіях, я б ніколи про це не подумала), але сцени духовних боїв у міському сеттінгу їй писати сподобалось. Щоправда, довелося передивитися чимало відео з бойовими мистецтвами, аби все виглядало реалістично.
🌸 І, на жаль, як би не хотілося створити для всіх героїв їхнє довге й щасливо... хтось помре. Буде боляче. Авторка навіть сама трохи поплакала, а отже ми будемо ридати.
🌸Ще один факт, який особливо мене шокував — більшість інформації та сюжетних планів, деталей Саманта тримає в голові. У неї є глосарій та список персонажів (який, до речі, є і в книзі) і це майже все (???). Що ж... вона б точно не опинилася на місці Атени зі Жовтоликої, адже важко вкласти ідеї, які записані лише у твоїй уяві. Але пам'ятати плани всіх сімох книг — це вау...
🌸Наразі вийшло 5 книг «Сезону кісток». Попереду ще дві. Перша ось-ось з’явиться українською! З кожною частиною напруга зростає. Приготуйтеся, що сюжет розвиватиметься повільно, а до словника термінів доведеться часто заглядати. Попереду ще стільки всього, тож пристібайте паски!
Ось таке цікаве знайомство з авторкою у мене сталося. Зізнаюся чесно, можливо, я б не продовжила читати серію, якби не нахапалася спойлерів та не зарядилася оцією енергією... Тому тепер намагаюся знайти час у своєму надмірно зайнятому графіку, щоб прочитати другу частину, поки ще не забула першу😁
#зустрічі_і_пригоди
Першу частину можна знайти тут.
Як я вже казала, в минулому дописі, Саманта — людина, яка майже жоден образ, жодну локацію у своїй книзі не створює без причини.
🌸Так полякам дуже сподобався «Сезон кісток», і Саманта Шеннон отримала від них чимало підтримки. Тому в одному з романів герої на певному етапі зупиняються у польському містечку. А ще Саманта обожнює журек — традиційний польський суп. Це вже стало міні-мемом серед фанів.
Багато свого натхнення Саманта черпала з історії та художнього відображення тієї історії.
🌸Так одним з джерел натхнення стали історії британських шпигунок Другої світової. Саманта у Сезоні кісток хотіла показати, що боротьба з тиранією буває різною — не лише відкритою, а й тихою, підпільною, довгою. Ба більше, вона від самого початку не бачила, як одна героїня може вести за собою армії і революції, тому пішла іншим шляхом, намагаючись показати велику гру і різноплановість супротиву.
🌸До речі, про героїню. Пейдж — ірландка. І ви можете простежити у книзі тему поневолення ірландського народу та боротьби за свободу. (До речі, саме ці сцени мене зачепили найбільше). Чому ж так? Авторка має ірландське походження (най її сім'я і давно мігрувала в Британію з ряду причин), і роман став для неї способом рефлексії. Історія Пейдж стала конвертованою історією почуттів самої Саманти.
🌸Якщо ж говорити про романтичну сторону книгу... Ну багато розраховувати не варто. Хоча й любовний інтерес Пейдж був визначений з самого початку. Поціновувач класичної музики, пансексуал і просто величезний золотий бог. Хто б міг встояти? На питання про те, чи хороший він у ліжку (і чи має соски), Саманта лише загадково посміхається. Але, ну, ми здогадуємося про відповідь.
🌸Я до цього ще не дочитала, але модераторка вечора Таша Сурі каже, що антагоніст там теж дуже такий сексі... Саманта на це відповіла, що лиходій мав бути відразливим. Але щось пішло не так😅 Вона припускає, що причина в тому, що замість зображення суцільного зла вона пропрацювала персонажа, створивши йому мотивацію та харизму. Але не забувайте — він нарцис і маніпулятор, який переживе навіть ядерну війну.
🌸Саманта не фанатка описів великих баталій (хоча зважаючи на їх кількість у обох її серіях, я б ніколи про це не подумала), але сцени духовних боїв у міському сеттінгу їй писати сподобалось. Щоправда, довелося передивитися чимало відео з бойовими мистецтвами, аби все виглядало реалістично.
🌸 І, на жаль, як би не хотілося створити для всіх героїв їхнє довге й щасливо... хтось помре. Буде боляче. Авторка навіть сама трохи поплакала, а отже ми будемо ридати.
🌸Ще один факт, який особливо мене шокував — більшість інформації та сюжетних планів, деталей Саманта тримає в голові. У неї є глосарій та список персонажів (який, до речі, є і в книзі) і це майже все (???). Що ж... вона б точно не опинилася на місці Атени зі Жовтоликої, адже важко вкласти ідеї, які записані лише у твоїй уяві. Але пам'ятати плани всіх сімох книг — це вау...
🌸Наразі вийшло 5 книг «Сезону кісток». Попереду ще дві. Перша ось-ось з’явиться українською! З кожною частиною напруга зростає. Приготуйтеся, що сюжет розвиватиметься повільно, а до словника термінів доведеться часто заглядати. Попереду ще стільки всього, тож пристібайте паски!
Ось таке цікаве знайомство з авторкою у мене сталося. Зізнаюся чесно, можливо, я б не продовжила читати серію, якби не нахапалася спойлерів та не зарядилася оцією енергією... Тому тепер намагаюся знайти час у своєму надмірно зайнятому графіку, щоб прочитати другу частину, поки ще не забула першу😁
#зустрічі_і_пригоди
01.05.202517:11
Я намагалася урізноманітнити свою рубрику #зустрічі_і_пригоди, створивши цього разу картинки з цікавими фактами, але йшов третій тиждень моїх спроб у дизайн і... все безуспішно.
У певний момент, я зрозуміла, що друга частина цікавинок про Саманту Шеннон і її Сезон фкісьок ризикує не вийти зовсім, якщо я і далі прагнутиму ідеального візуалу🥹
Тому поки що продовжуємо у старому форматі з нудним (але сподіваюся, що ні) текстом.
У певний момент, я зрозуміла, що друга частина цікавинок про Саманту Шеннон і її Сезон фкісьок ризикує не вийти зовсім, якщо я і далі прагнутиму ідеального візуалу🥹
Тому поки що продовжуємо у старому форматі з нудним (але сподіваюся, що ні) текстом.
Records
27.04.202523:59
208Subscribers25.04.202514:28
100Citation index13.04.202518:08
1.5KAverage views per post27.04.202513:33
77Average views per ad post30.03.202516:43
55.81%ER07.04.202514:07
763.32%ERR10.05.202512:20
Останнім часом мені стали траплятися блогери, що попереджають про ЛГБТ-лінії в книзі (навіть там, де вони побіжні й незначні) як про тригери, рівноцінні людожерству якомусь.
Або ж ширяться коментарі, що всі книги з ЛГБТ мають бути відповідно марковані, щоб "нікого не тригерити" чи "читачі, яким це неприйнятно, могли оминати ці книги".
І в такі моменти мені хочеться всім відправляти картинку ось цього маркування.
Бо якщо вже вішати попередження за квірних персонажів, то давайте повішаємо і за гет, щоб не образити почуття квір-людей, які, наприклад, сподівалися на щире дівоче кохання, а отримали якогось чулувіка.
Я згодна, що в любовних романах, де весь сюжет зосереджений навколо стосунків, хочеться знати, хто з ким, щоб підібрати відповідне до настрою. І так, невеличка позначка з типом стосунків та якийсь набір тропів допомогли б мені обрати бажанку. Але я не за те, щоб відокремлювати квір-книги — я за те, щоб і гет позначати так само, (як на AO3).
У той же час у фентезі чи художній прозі, де фокус не на орієнтації персонажів, я вважаю такі позначки проявом не толерантності, а гомофобії. Давайте ще книги з темношкірими людьми промаркуємо, бо це, бач, тригерить якогось расиста.
Саме поширення літератури, де не акцентується на орієнтації, а ЛГБТ-люди просто є в сюжеті, живуть життя, розбираються з проблемами і рухають неромантичний сюжет, — на мою думку, і є нормалізацією. Показати, що це окей, що квір повсюди, і це не змушує планету зупинитися.
У книгах, де це важливо, це часто буде вказано в анотації або ж індиковано авторами. (Хіба що наші видавництва знову гетероризують квірну книгу).
Хоча мені наводили й позитивні наслідки такого маркування, які я не можу ігнорувати. А саме: люди, зацікавлені у ЛГБТ-лініях, швидше купуватимуть фікшн/фентезі/сай-фай, якщо знатимуть, що то не типова гетероісторія. І це повертає мене назад до думки, що якщо вже маркувати — то маркувати всі типи стосунків та персонажів. Як на AO3. З окремою категорією під "екшон є, любові нема".
А що ви думаєте з цього приводу?
Або ж ширяться коментарі, що всі книги з ЛГБТ мають бути відповідно марковані, щоб "нікого не тригерити" чи "читачі, яким це неприйнятно, могли оминати ці книги".
І в такі моменти мені хочеться всім відправляти картинку ось цього маркування.
Бо якщо вже вішати попередження за квірних персонажів, то давайте повішаємо і за гет, щоб не образити почуття квір-людей, які, наприклад, сподівалися на щире дівоче кохання, а отримали якогось чулувіка.
Я згодна, що в любовних романах, де весь сюжет зосереджений навколо стосунків, хочеться знати, хто з ким, щоб підібрати відповідне до настрою. І так, невеличка позначка з типом стосунків та якийсь набір тропів допомогли б мені обрати бажанку. Але я не за те, щоб відокремлювати квір-книги — я за те, щоб і гет позначати так само, (як на AO3).
У той же час у фентезі чи художній прозі, де фокус не на орієнтації персонажів, я вважаю такі позначки проявом не толерантності, а гомофобії. Давайте ще книги з темношкірими людьми промаркуємо, бо це, бач, тригерить якогось расиста.
Саме поширення літератури, де не акцентується на орієнтації, а ЛГБТ-люди просто є в сюжеті, живуть життя, розбираються з проблемами і рухають неромантичний сюжет, — на мою думку, і є нормалізацією. Показати, що це окей, що квір повсюди, і це не змушує планету зупинитися.
У книгах, де це важливо, це часто буде вказано в анотації або ж індиковано авторами. (Хіба що наші видавництва знову гетероризують квірну книгу).
Хоча мені наводили й позитивні наслідки такого маркування, які я не можу ігнорувати. А саме: люди, зацікавлені у ЛГБТ-лініях, швидше купуватимуть фікшн/фентезі/сай-фай, якщо знатимуть, що то не типова гетероісторія. І це повертає мене назад до думки, що якщо вже маркувати — то маркувати всі типи стосунків та персонажів. Як на AO3. З окремою категорією під "екшон є, любові нема".
А що ви думаєте з цього приводу?
24.04.202518:51
Допис має гумористичний характер і не має на меті нікого образити
Книжкова країна... бебебе... Новинки першими... бебебе... блогери, івенти, стенди мерчу.... бебебе... всім весело...бебебе...
А я весь день як Ґрінч дивлюся фотки і радію за всіх, хто попри обстріли й складні часи знайошов хвилинку вибратися на фестиваль... АЛЕ ТРОХИ НЕ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ🥺😁
Нічого-нічого, я і книжкова країна ще колись зустрінемося!
Книжкова країна... бебебе... Новинки першими... бебебе... блогери, івенти, стенди мерчу.... бебебе... всім весело...бебебе...
А я весь день як Ґрінч дивлюся фотки і радію за всіх, хто попри обстріли й складні часи знайошов хвилинку вибратися на фестиваль... АЛЕ ТРОХИ НЕ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ🥺😁
Нічого-нічого, я і книжкова країна ще колись зустрінемося!
09.05.202506:17
Я продала своє ферілутівське видання крила, полум'я, мерч по ньому та ще кілька книжок для того, щоб купити цих паладинів...
Бо і книга мені сподобалася, і ще й обкладинку малювала українська художниця!
Але поки мої книги купили, поки вони доїхали, а ебей нарахував гроші, сет розпродано😔
Я не плачу, то просто сльози...
(Мені дуже-дуже важко продавати свої книги. Я була засмучена через це, але втішала себе, що це заради класного сету... а що тепер😭😭😭)
Бо і книга мені сподобалася, і ще й обкладинку малювала українська художниця!
Але поки мої книги купили, поки вони доїхали, а ебей нарахував гроші, сет розпродано😔
Я не плачу, то просто сльози...
(Мені дуже-дуже важко продавати свої книги. Я була засмучена через це, але втішала себе, що це заради класного сету... а що тепер😭😭😭)
11.05.202509:20
Моя найдивніша підписка — The Locked Library
Оформила я її достатньо давно. Тоді я ще стояла в черзі до Фейрілут і мала лише один бокс Ілюмі на місяць. Але на півночі Англії мені було холодно, самотньо й депресивно, тому я шукала втіху в красивих книгах. Оренда була в три рази меншою, ніж зараз, тож я відкривала для себе світ боксів.
Тоді Harper Voyager (філія британського видавництва Harper Collins, який спеціалізується на фентезі, фантастиці, горорі, ЯЕ, сай-фай) запустили цей бокс.
Це було цікаво й незвично і, головне, без черги.
Так у мене з’явилася перша рожева коробочка.
Особливості підписки:
• вони видають лише книги Гарперів (що логічно);
• оформлення під суперкою в одному стилі: тиснення на обкладинці, зріз, однакові корінці;
• форзаци найчастіше прикрашені патерном, але бувають і арти.
Чому ж я назвала цю підписку дивною?
Бо якщо я розумію принцип вибору книг в Ілюмі, Луті, Оулі... то Лайбрарі — це для мене загадка. Щоразу це лотерея, яка підкидає мені абсолютно неочікувані книги — часто ті, на які я б сама й не глянула.
Спершу мені здавалося, що це спроба популяризації видавництвом не найочікуваніших релізів місяця. Бо блогери люблять бокси — зніматимуть контент, читатимуть, писатимуть відгуки... Але я не так часто бачу цей бокс у соцмережах, а на Ґудрідз буває, що й через кілька місяців після публікації книги — лише ~500 відгуків. Якось малувато...
У той же час іноді в підписці трапляються дуже гучні та очікувані книги. Як-от, наприклад, архівне видання «Вавилону» чи нещодавня When The Moon Hatched.
Щоразу, коли я доживаю на останні копійки місяць, думаю, чи не скасувати мені цю підписку? Але якесь відчуття азарту не дає зробити це повністю. Я лише скіпаю певні бокси.
Оскільки я маю мету скоротити свій фізичний TBR, я час від часу читаю (а точніше — слухаю) книги Locked Library. І це повний рандомайзер: фентезі, містика, горор... Книги, які поза межами моїх звичних жанрів та вподобань. Не всі з них мені подобаються, деякі я майже одразу виставляю на продаж. Але оцініть саму підбірку:
• The Thorns Remain — ближчий до реальної міфології переказ історії про фейрі-короля Темліна, де майже повністю відсутня романтизація фейрі й багато побуту й страху селян перед створіннями магії.
• Every Exquisite Thing — книга, натхненна Портретом Доріана Грея: містичний реалізм про акторську школу, де дівчата погоджуються створити портрети себе заради вічної краси, не розуміючи страшних наслідків «застигання в моменті». Тут і прийняття себе, і сапфічне кохання, і — щоб життя не здавалося малиною — криваві вбивства.
• The Kingdom is a Golden Cage — книга, де майже все дійство — це розмови, і серед них ховаються політичні інтриги.
• The Valkyrie — ретелінг про павшу валькірію та принцесу.
• What Monstrous Gods — своєрідна інтерпретація Красуні та чудовиська, де красуня в першому розділі вбиває чудовисько, а те потім переслідує її привидом і змушує сумніватися в усьому, у що вона вірила.
• Legend of Meneka — книга, заснована на індійській міфології. Інтерпретація легенди про Менеку — амраваті, що закохалася в людину.
• Bad Graces — боді-горор з домішками Робінзона Крузо.
Це по-справжньому різноманітна підбірка, яка приносить елемент новизни в моє життя. Іноді хочеться, щоб тебе штовхнули в бік книг з іншими сюжетами та стилями. Бо з Ілюмі та Фейрі я часом почуваюся оточеною одноманітними історіями.
У боксах мене найбільше приваблює:
а) що книги обирають за мене;
б) елемент сюрпризу.
Тому я продовжую купувати Locked Library, хоча потім і продаю частину книг, бо ті, на мою думку, слабенькі.
Оформила я її достатньо давно. Тоді я ще стояла в черзі до Фейрілут і мала лише один бокс Ілюмі на місяць. Але на півночі Англії мені було холодно, самотньо й депресивно, тому я шукала втіху в красивих книгах. Оренда була в три рази меншою, ніж зараз, тож я відкривала для себе світ боксів.
Тоді Harper Voyager (філія британського видавництва Harper Collins, який спеціалізується на фентезі, фантастиці, горорі, ЯЕ, сай-фай) запустили цей бокс.
Це було цікаво й незвично і, головне, без черги.
Так у мене з’явилася перша рожева коробочка.
Особливості підписки:
• вони видають лише книги Гарперів (що логічно);
• оформлення під суперкою в одному стилі: тиснення на обкладинці, зріз, однакові корінці;
• форзаци найчастіше прикрашені патерном, але бувають і арти.
Чому ж я назвала цю підписку дивною?
Бо якщо я розумію принцип вибору книг в Ілюмі, Луті, Оулі... то Лайбрарі — це для мене загадка. Щоразу це лотерея, яка підкидає мені абсолютно неочікувані книги — часто ті, на які я б сама й не глянула.
Спершу мені здавалося, що це спроба популяризації видавництвом не найочікуваніших релізів місяця. Бо блогери люблять бокси — зніматимуть контент, читатимуть, писатимуть відгуки... Але я не так часто бачу цей бокс у соцмережах, а на Ґудрідз буває, що й через кілька місяців після публікації книги — лише ~500 відгуків. Якось малувато...
У той же час іноді в підписці трапляються дуже гучні та очікувані книги. Як-от, наприклад, архівне видання «Вавилону» чи нещодавня When The Moon Hatched.
Щоразу, коли я доживаю на останні копійки місяць, думаю, чи не скасувати мені цю підписку? Але якесь відчуття азарту не дає зробити це повністю. Я лише скіпаю певні бокси.
Оскільки я маю мету скоротити свій фізичний TBR, я час від часу читаю (а точніше — слухаю) книги Locked Library. І це повний рандомайзер: фентезі, містика, горор... Книги, які поза межами моїх звичних жанрів та вподобань. Не всі з них мені подобаються, деякі я майже одразу виставляю на продаж. Але оцініть саму підбірку:
• The Thorns Remain — ближчий до реальної міфології переказ історії про фейрі-короля Темліна, де майже повністю відсутня романтизація фейрі й багато побуту й страху селян перед створіннями магії.
• Every Exquisite Thing — книга, натхненна Портретом Доріана Грея: містичний реалізм про акторську школу, де дівчата погоджуються створити портрети себе заради вічної краси, не розуміючи страшних наслідків «застигання в моменті». Тут і прийняття себе, і сапфічне кохання, і — щоб життя не здавалося малиною — криваві вбивства.
• The Kingdom is a Golden Cage — книга, де майже все дійство — це розмови, і серед них ховаються політичні інтриги.
• The Valkyrie — ретелінг про павшу валькірію та принцесу.
• What Monstrous Gods — своєрідна інтерпретація Красуні та чудовиська, де красуня в першому розділі вбиває чудовисько, а те потім переслідує її привидом і змушує сумніватися в усьому, у що вона вірила.
• Legend of Meneka — книга, заснована на індійській міфології. Інтерпретація легенди про Менеку — амраваті, що закохалася в людину.
• Bad Graces — боді-горор з домішками Робінзона Крузо.
Це по-справжньому різноманітна підбірка, яка приносить елемент новизни в моє життя. Іноді хочеться, щоб тебе штовхнули в бік книг з іншими сюжетами та стилями. Бо з Ілюмі та Фейрі я часом почуваюся оточеною одноманітними історіями.
У боксах мене найбільше приваблює:
а) що книги обирають за мене;
б) елемент сюрпризу.
Тому я продовжую купувати Locked Library, хоча потім і продаю частину книг, бо ті, на мою думку, слабенькі.
17.05.202511:21
Обираю, що вдягнути на перегляд фіналу Євробачення.
Колега: звісно, вдягни щось, що метчиться з виступом України
Я: поняв прийняв
P.S. це жахливо коли весь твій гардероб це чисто робочий темний одяг
Колега: звісно, вдягни щось, що метчиться з виступом України
Я: поняв прийняв
P.S. це жахливо коли весь твій гардероб це чисто робочий темний одяг
23.04.202508:58
Я не дуже дружу з гудрідз, насправді. Використовую його чисто як підрахунок прочитаних книг + сховище відгуків, бо пам'ять в мене 3 хвилини.
Але іноді цікаво полазити, спробувати різний функціонал застосунку.
І от, наприклад, Top picks for you проаналізував мою поличку й зробив висновки, що я люблю Батьківщину, грецьку міфологію та скляне роментезі😁. Тож у мене стовідсотковий метч з Енеїдою та Лісовою піснею.
Питань нема😁
Але іноді цікаво полазити, спробувати різний функціонал застосунку.
І от, наприклад, Top picks for you проаналізував мою поличку й зробив висновки, що я люблю Батьківщину, грецьку міфологію та скляне роментезі😁. Тож у мене стовідсотковий метч з Енеїдою та Лісовою піснею.
Питань нема😁
13.05.202511:46
Мої оці рішення їхати хрінзна-куди на зустріч з авторами замість містечка поруч чи лондона це, звісно, класно.
Але 200 фунтів на дорогу - ні🥲
Але 200 фунтів на дорогу - ні🥲
02.05.202517:05
Тільки сьогодні в коментарях у Хуліганки обговорювала Нефритове місто Фонди Лі, як наштовхнулася на нове оформлення, що анонсували Орбіт.
Якщо не помилаюся, то це будуть пейпербеки і вийдуть вони у вересні.
Як на мене — дуже стильно. І мені подобається цей неовайб сучасного міста.
(Хоча я при читання просто уявляла собі такі 80-90х коли всі в костюмах та плащах пальто. (Так, я передивилася хрещеного батька, я знаю))😁
Якщо не помилаюся, то це будуть пейпербеки і вийдуть вони у вересні.
Як на мене — дуже стильно. І мені подобається цей неовайб сучасного міста.
(Хоча я при читання просто уявляла собі такі 80-90х коли всі в костюмах та плащах пальто. (Так, я передивилася хрещеного батька, я знаю))😁
24.04.202507:32
Ого, дивіться, Barnes and Noble оголосили перевидання Латунного міста в новому оформлені.
Красиво так👀
До речі, якщо використати промокод PREORDER25, то можна передзамовити із 25% знижкою. (Тільки якщо не підписане видання)
Може, це знак мені нарешті прижбати серію, яка так подобається.
Красиво так👀
До речі, якщо використати промокод PREORDER25, то можна передзамовити із 25% знижкою. (Тільки якщо не підписане видання)
Може, це знак мені нарешті прижбати серію, яка так подобається.
Log in to unlock more functionality.