Свекруха – Саллі Гепворт
5/5 - ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
ВАУ. Просто ВАУ. Беручи цю книгу, я була впевнена, що отримаю класичний трилер про родинні таємниці – троп, який я обожнюю, але якому уже складно чимось здивувати. Але «Свекруха» змогла залишити з купою емоцій і змусила задуматися над речами, які я й не чекала знайти в цій історії.
Про що книга: Коли Люсі виходила заміж за сина Діани, вона сподівалася, що знайде в ній другу матір. Але Діана – це зовсім не та жінка, яка буде тебе опікати чи розчинятися в родині. Вона стримана, холодна, ідеально вихована, завжди каже правильні речі – але ніколи не робить нічого зайвого. Не обіймає. Не підтримує. Не дає близькості, якої так потребує Люсі.
А тепер Діана мертва. Вона залишила прощальний лист, і все виглядає як самогубство… Але щось не сходиться. І чим більше деталей спливає на поверхню, тим більше питань виникає: що ж насправді сталося з Діаною?
Спочатку здається, що сюжет простий: класична родинна драма з інтригами, невимовленими образами та обов’язковою загадкою – знайдене тіло. Суто за канонами жанру. Але чим далі ти заглиблюєшся, тим більше розумієш – ця книга не про злочин. Вона про людей. Про біль. Про нерозуміння, яке росте, поки не перетворюється на бездонну прірву між близькими.
Це історія не просто про таємниці – це історія про те, що кожен із нас носить у собі щось невимовне. Щось, що інші можуть не зрозуміти. Щось, що змушує нас чинити так, як ми чинимо. І коли ці невимовні речі стикаються – виникають драми, конфлікти та трагедії.
Одна з головних родзинок книги – вона ведеться від двох точок зору: Люсі та Діани. Ми бачимо одну й ту ж ситуацію очима невістки та свекрухи, і це додає історії багатошаровості. Те, що для однієї було жорстокістю – для іншої було турботою. Те, що виглядало байдужістю – було способом захистити себе. І найголовніше: у кожного є своя правда, яка може кардинально відрізнятися від того, що бачать інші.
Авторка надзвичайно майстерно балансує між жанрами – між трилером, сімейною драмою і соціальною проблематикою. Книга ніби постійно змінює форму: то це історія про матір, яка намагається бути правильною, але якимось чином усе псує, то це розповідь про невістку, яка намагається сподобатися, але завжди здається чужою. А потім – це вже детективний роман, у якому ми хочемо зрозуміти: що сталося? Чи була це випадковість? Чиї дії призвели до цього?
І хоча це більше психологічна драма, ніж класичний трилер, авторка вміло нагнітає атмосферу, змушуючи сумніватися у всьому. Проте головне, що вражає – це емоції. Книга повільно, але впевнено б’є прямо в серце. Це рідкісний випадок, коли трилер змушує мене мало не плакати. Тут є моменти, які буквально викручують душу. І справа не тільки в тому, що герої страждають – справа в тому, що ми їх розуміємо. Ми бачимо їхню логіку. Ми можемо не погоджуватися, можемо злитися, але нам не байдуже. Взагалі персонажі книги настільки живі, настільки справжні, що здається, ніби ти підглядаєш за реальними людьми.
Найцікавіше, що тут немає однозначно хороших чи поганих. У кожного своя правда. У кожного – своя біль. І це робить історію ще сильнішою.
Коли я перегорнула останню сторінку, я відчула те саме рідкісне відчуття, коли книга залишає слід у душі. Коли ти не просто прочитав і забув, а коли вона ще кілька днів не виходитиме із голови. Однозначно - це більше ніж просто трилер.
Без вагань – 5/5. І так, я вже лечу на сайт РМ за іншими книгами авторки.
#відгук_на_книгу
#трилер
#драма
