Проба пєра
#Чупік
То шо зайшли нові пітухи стало понятно ше до того як прийшло підтвердження розвідки. Кількість уражень позицій дронами виросло в рази, і кожна спроба логістики закінчувалась або горілою тачкою, або “єлє вивезли”. Ситуація стала сумною.
Отци камандіри почухали макітри і почали робити в кожному підрозділі розрахунок вампіра. По їх задумкі скоро жрачку будем носить лише ними. Так власне і сталося. Но трошки потім.
Перші штурмавічки ще не набігли, натомість рускі вирішили все роз’єбать ФПВхами. Не поспішаючи, методично, кожна позішка жерла по парі ФПВ на день. Піхота як завжди в рот єбла його швидко відновлювать тому що “тіки носа показа - сразу скид”. В ітогі всі засцяно сиділи по бліндажах. Ті ж хто на характері вилазили і працювали - згодом ледь не всі трьохсотились. Трьохсотих вивезли, і на позиціях сміливого люду лишилось або мало, або не лишилось взагалі.
Через півтора місяці почались перші штурми. Саму першу групу благополучно побачили. Їх було рил 6, і вони лізли від своєї точки накопичення до наших позицій. Чапать їм було кілометра 2. Потихеньку повзлітали скиди, ФПВхи і денний вампір (ноу хау 28ї бригади) і почалося смертовбивство. Більшу частину потрьохсотили і вже мавік їх добивав, двоє зашкєрились і їх всі шукають. І тут з іншої сторони до позицій почала лізти ще одна група мудаків. Теж шестеро.
Всі кинулись вбивати і їх. Поки ганяли цих - двоє виживших з першої групи вже добігли до нашої піхоти і почали гратися в головорізів.
Піхота билися як леви і підарів убили. І тут з третього напрямку почали набігати. І ще одна група з першого.
Війна перетворилася на гру “вовк з яйцями” більш відома як Електроніка (взагалі то Нінтендо, але пофігу) і кацап ліз з усіх щілин. Дох, трьохсотився, відступав, але поступово просувався.
Дев’ять тисяч і одна нора які були нариті тут, стали рускім в пригоді. Щоправда більшість давали лише примарний прихисток. Хитрий рускій в неї залазив, розумів що там немає повороту, ловив всередину скид і там і залишався. Потім туди застрибував наступний, закладав вихід жмуром свого папірєдніка і сидів і тішився. Доки парочка скидів не обляпувала його кишками, і фінальний скид відправляв його на той світ. Але вони перли, перли і часто в нас не вистачало дронів щоб вслідити за всіма тими пітухами.
І в такому ритмі пройшли наступних 5 днів.
Потім Проба Пєра закінчилась. І почалося пекло.
Частина 2: Пекло.
5 днів знадобилось кацапам щоб натягнути в район купу штурмовіків. На усіх 3х напрямках. По ночам наші вампіри, мавіки і фпв грали у вакамолє, але коли в КОЖНІЙ норі сидить по підару - перебити всіх стає важко. Та й рускі пілоти єбалом не торгували і розносили не лише нашу піхоту і її логістику, але вибивали й наших пілотів, а в небі знищували наші дрони. Наші дрони теж знищували пітушині дрони і пілотів. І тут вже питання було хто раніше здується. Ми чи вони. Йобаний кіберпанк. Дрони їбуть дрони, дрони їбуть піхоту, піхота їбе піхоту, піхота збиває дрони. Всі бігають по ландшафту першої світової війни. Засипані окопи, пойобані нори, викошені посадки, колючий дріт, путанка, спалені машини і броня. По посадкам лежать жмурі - кацапи, наші. В норах лежать жмурі. Ті хто забігають в нору спершу витягують трупи назовні, потім там сідають. І у всьому цьому амбре вони сидять. Не ведуть спостереження, не вилазять копати окопи. Просто сидять в цих норах/бліндажах і сторожать вихід, щоб до них ніхто не застрибнув. Викидують виносну антену на радєйку і чекають на команду вискочити і почати бій з штурмуючим противником. Це поки є хоробрість. Потім хоробрість закінчується, люди трьохсотяться і якщо пощастить їх вивезуть. Не пощастить - вони лишаться там, заб’ються в нору, і тоді коли дрони не встигнуть вбити тих хто прийде їх штурмувати - вони загинуть.
Логістика теж перетворилась на суцільний кошмар. Починаючи з 15км від ЛБЗ, вже хуй спокійно поїздиш. Літає і оптика, і звичайні дрони, і арта єбурить ледь шо. Тому дуже часто дрон за 15 км від передка несе посилку дронарям за 10км, ті переносять посилку дронарям за 5км, а ті вже несуть ніштяки піхоті.
