"Вчусь читати в 50" 群组最新帖子
11.02.202518:43
Ну, ми ще й досі літаємо😉(так, внук загостювався, але з поважної причини - прихворіла його мама, а потім і він сам, тож вирішили, що йому краще побути трішки у нас з дідусем)
Як я й передбачала, тема космосу поки на першому місці: про нього і дивилися, і читали, і клеїли, і малювали, і грали🤪(кому цікаві правила гри "чорна діра" - звертайтеся😉)
Але найбільш приємною несподіванкою стала Серпанка. Пробудження дракона. Жерома Пелісьє та Карін Індер
(якраз її ми тоді не прочитали і я дуууже сумнівалася, що книга про маленьку рудоволосу відьмочку буде аж такою цікавою моєму 7-річному внуку. І яка ж я рада, що помилялася🥰
Я звісно можу сказати, що це моя заслуга(бо перший раз читала її внуку ну дуууже вже з емоціями та акторською грою😉), але все-таки думаю, такий інтерес виник тому, що історія дійсно захоплююча, малюнки бомбезні, якість видання на найвищому рівні та ще й гумор неперевершений
І останнє мабуть для нас виявилося найважливішим, бо у мене склалося враження, що чим більше ми читаємо цей комікс, тим нашому Богдану цікавіше. Йому хочеться бути і другом Серпанки хлопчиком Юґо, і навіть... поросятком Хрюндиком - і ми не тільки читаємо історію вже "в особах"(чи як це правильно називається), але деякісценки сторінки навіть відтворюємо. І регочемо при цьому обоє, бо як інакше можна дивитися на цих розумно-смішно-мило-відважних Серпанку, Юґо та поросятко(останнє особливо захоплює внука, він кожного разу роздивляється нові та нові емоції та почуття на його потішному рильці😍)
Так що, пане @onihayato, ваша задумка з розпродажем цього коміксу задля залучення нових поціновувачів пригод малої відьмочки вдалася - внук відразу після прочитання попросив про наступну книгу(а я вперше так щиро жалкую, що другого тому поки не існує☹️)
Тож з нетерпінням чекаємо продовження історії, а вам раджу уважно придивитися(не через окуляри Юґо😉) до цього комікса не тільки тому, що його все ще можна купити за 150грн(знижка більше 50%), а ще й тому що планується навіть виробництво повнометражної мультиплікаційної адаптації. Тож встигніть ознайомитися з початком оригіналу за таку смішну ціну(а сміх в процесі читання вам та вашій малечі, повірте, забезпечений
🤗❤️
Як я й передбачала, тема космосу поки на першому місці: про нього і дивилися, і читали, і клеїли, і малювали, і грали🤪(кому цікаві правила гри "чорна діра" - звертайтеся😉)
Але найбільш приємною несподіванкою стала Серпанка. Пробудження дракона. Жерома Пелісьє та Карін Індер
(якраз її ми тоді не прочитали і я дуууже сумнівалася, що книга про маленьку рудоволосу відьмочку буде аж такою цікавою моєму 7-річному внуку. І яка ж я рада, що помилялася🥰
Я звісно можу сказати, що це моя заслуга(бо перший раз читала її внуку ну дуууже вже з емоціями та акторською грою😉), але все-таки думаю, такий інтерес виник тому, що історія дійсно захоплююча, малюнки бомбезні, якість видання на найвищому рівні та ще й гумор неперевершений
І останнє мабуть для нас виявилося найважливішим, бо у мене склалося враження, що чим більше ми читаємо цей комікс, тим нашому Богдану цікавіше. Йому хочеться бути і другом Серпанки хлопчиком Юґо, і навіть... поросятком Хрюндиком - і ми не тільки читаємо історію вже "в особах"(чи як це правильно називається), але деякі
Так що, пане @onihayato, ваша задумка з розпродажем цього коміксу задля залучення нових поціновувачів пригод малої відьмочки вдалася - внук відразу після прочитання попросив про наступну книгу(а я вперше так щиро жалкую, що другого тому поки не існує☹️)
Тож з нетерпінням чекаємо продовження історії, а вам раджу уважно придивитися(не через окуляри Юґо😉) до цього комікса не тільки тому, що його все ще можна купити за 150грн(знижка більше 50%), а ще й тому що планується навіть виробництво повнометражної мультиплікаційної адаптації. Тож встигніть ознайомитися з початком оригіналу за таку смішну ціну(а сміх в процесі читання вам та вашій малечі, повірте, забезпечений
🤗❤️
07.02.202516:52
Чи справді в тім наше лихо🥹🤔
Невже ми чекали аж таких посторонніх "порушень", щоб прокинутися від жалібних мелодій та повернутися до відродження нації💔
Так само
Невже ми чекали аж таких посторонніх "порушень", щоб прокинутися від жалібних мелодій та повернутися до відродження нації💔
Так само
над тим думаю я частіше, і звичайно настроюють мене такі гадки сумно!
05.01.202508:04
Луни. Пилип Білянський
Якщо я скажу, що мій канал був створений для того, щоб я прочитала цю книгу — цього буде достатньо, щоб ви зрозуміли наскільки вона мені сподобалась?
Бо мені здається, що й таких гучних слів для цього замало — настільки це втрапило в мій настрій та в серденько, що мені досить важко підібрати доречні слова.
А от пан Білянський зміг зробити це напрочуд влучно. Я все ще не можу усвідомити — от як авторові, який у сини мені годиться, вдалося так розказати історію гіпотетично своєї дитини, щоб розказати мою історію🥹
Так, в цьому тексті для мене настільки багато особистого, що я навіть не буду акцентуватися на уривках, щоби вкотре не розридатися(місцями заледве могла читати через сльози, іноді навіть відкладала, і перший раз це сталося вже на другій сторінці тексту🥹)
В книзі майже нема сюжету як такого, подекуди вона здалася схожою за вайбом на «Дорогу» Кормака Маккарті (так мені видається з тих відгуків, що траплялися про цей текст, бо саму книгу я ще не читала і навіть не планувала, але тепер вже не впевнена🤔)
Це книга-роздум — про життя, про людей, про те, що вони роблять зі своїм життям чи що життя робить з ними. Але попри наче складну філософську тему, мені читалося напрочуд легко, незважаючи на ті складні саме для мене особисті моменти.
Бо сльози були такою собі рефлексією, що давала відповідь і на одвічні і на особисті питання, тому можу впевнено сказати, що для мене книга була дуууже терапевтичною, не знаю чи й якийсь психотерапевт у моєму випадку знайшов би кращі слова, які б настільки були помічними, щоб пояснити мені певні речі.
Тому дякую авторові за курс психологічної допомоги, який став можливим завдяки Валентині з каналу in book we trust та їхній чудовій бесіді(писала про неї ось тут).
І хоча після уривку з книги, який читав в тому інтерв’ю пан Білянський, в мені зародився черв’ячок сумніву, все ж таки я не помилилася зі своїми відчуттями стосовно важливості та цінності його тексту, по крайній мірі особисто для мене💔
Так що, Валентино, ви даремно сумнівалися — це було найкраще з прочитаного мною на зламівіків років. Злам відбувся і в моєму сприйнятті всесвіту та як вчитися з ним взаємодіяти, тому книгу точно буду перечитувати❤️
Кінцівку я, можливо, й не зовсім зрозуміла, особливо після того, як там з’явився ще один персонаж, але ж Жиза — вона саме така: несподівана та незрозуміла, а от що з нею робити і в що перетворитися в самому кінці — вирішуємо ТІЛЬКИ МИ САМІ
💔
Якщо я скажу, що мій канал був створений для того, щоб я прочитала цю книгу — цього буде достатньо, щоб ви зрозуміли наскільки вона мені сподобалась?
Бо мені здається, що й таких гучних слів для цього замало — настільки це втрапило в мій настрій та в серденько, що мені досить важко підібрати доречні слова.
А от пан Білянський зміг зробити це напрочуд влучно. Я все ще не можу усвідомити — от як авторові, який у сини мені годиться, вдалося так розказати історію гіпотетично своєї дитини, щоб розказати мою історію🥹
Так, в цьому тексті для мене настільки багато особистого, що я навіть не буду акцентуватися на уривках, щоби вкотре не розридатися(місцями заледве могла читати через сльози, іноді навіть відкладала, і перший раз це сталося вже на другій сторінці тексту🥹)
В книзі майже нема сюжету як такого, подекуди вона здалася схожою за вайбом на «Дорогу» Кормака Маккарті (так мені видається з тих відгуків, що траплялися про цей текст, бо саму книгу я ще не читала і навіть не планувала, але тепер вже не впевнена🤔)
Це книга-роздум — про життя, про людей, про те, що вони роблять зі своїм життям чи що життя робить з ними. Але попри наче складну філософську тему, мені читалося напрочуд легко, незважаючи на ті складні саме для мене особисті моменти.
Бо сльози були такою собі рефлексією, що давала відповідь і на одвічні і на особисті питання, тому можу впевнено сказати, що для мене книга була дуууже терапевтичною, не знаю чи й якийсь психотерапевт у моєму випадку знайшов би кращі слова, які б настільки були помічними, щоб пояснити мені певні речі.
Тому дякую авторові за курс психологічної допомоги, який став можливим завдяки Валентині з каналу in book we trust та їхній чудовій бесіді(писала про неї ось тут).
І хоча після уривку з книги, який читав в тому інтерв’ю пан Білянський, в мені зародився черв’ячок сумніву, все ж таки я не помилилася зі своїми відчуттями стосовно важливості та цінності його тексту, по крайній мірі особисто для мене💔
Так що, Валентино, ви даремно сумнівалися — це було найкраще з прочитаного мною на зламі
Кінцівку я, можливо, й не зовсім зрозуміла, особливо після того, як там з’явився ще один персонаж, але ж Жиза — вона саме така: несподівана та незрозуміла, а от що з нею робити і в що перетворитися в самому кінці — вирішуємо ТІЛЬКИ МИ САМІ
Що не роби, луни залишатимуться після тебе. Вони будуть частинами інших життів, світів. Питання лише в тому, чи буде хтось, у чийому світі ти оживеш, ними
💔
