літературний лонґітюд
концентрація літератури тут буде високою, обіцяю!
абсурд життя, українська література, трохи магії й купу навколокнижкових думок.
абсурд життя, українська література, трохи магії й купу навколокнижкових думок.
关联群组
лонгітюдне літературне спілкування
3
记录
18.04.202523:59
240订阅者12.01.202523:59
0引用指数07.04.202512:03
106每帖平均覆盖率12.02.202522:49
20广告帖子的平均覆盖率14.03.202523:59
22.86%ER07.03.202512:03
46.29%ERR
07.04.202515:19
читаю зараз на курс (і для себе самої в кінці-кінців) «Кохану» Тоні Моррісон.
сучасна класика, магічний реалізм, книжка у всіх можливих топах книжок, які має прочитати кожен
тому давно хотіла, але весь час щось зупиняло — спочатку страх перед тематикою (расизм + становище жінок), потім страх перед формою ( фрагментарне письмо + магічний реалізм)
але нарешті взялась. складне і неприємне читання десь настільки, наскільки я і очікувала. авторка на перших пʼятнадцяти сторінках показала і побиття тварини, і зґвалтування, і інші моменти несправедливості.
приємно бути не може, але я й не очікувала що буде приємне читання
оповідь фрагментарна і коли одна сцена закінчується — різко починається інша, моментами десь втискаються спогади і йдуть поміж моментом оповіді.
але це цікавий текст, мова в авторки прекрасна. але читати не знаю чи скоро стане легше (навряд, дуже навряд)
сучасна класика, магічний реалізм, книжка у всіх можливих топах книжок, які має прочитати кожен
тому давно хотіла, але весь час щось зупиняло — спочатку страх перед тематикою (расизм + становище жінок), потім страх перед формою ( фрагментарне письмо + магічний реалізм)
але нарешті взялась. складне і неприємне читання десь настільки, наскільки я і очікувала. авторка на перших пʼятнадцяти сторінках показала і побиття тварини, і зґвалтування, і інші моменти несправедливості.
приємно бути не може, але я й не очікувала що буде приємне читання
оповідь фрагментарна і коли одна сцена закінчується — різко починається інша, моментами десь втискаються спогади і йдуть поміж моментом оповіді.
але це цікавий текст, мова в авторки прекрасна. але читати не знаю чи скоро стане легше (навряд, дуже навряд)
05.04.202512:32
прочитане березня не було найпродуктивнішим цьогоріч, але точно не найгіршим
прочитано 5 книжок і 1 комікс:
1 та 2. «Сестри Річинські» Ірини Вільде ( 1 і 2 томи).
якщо коротко — я в захваті настільки, що не хочу брати третій том, бо це означатиме, що ця історія для мене закінчується.
історія сімʼї Річинських, яка показує глибиннішу історію України на західній її частині, перед початком Другої світової.
герої багатошарові ( навіть комуністи багатошарові, як би я не хотіла цьому опиратися) і викликають емоції, постійно. зі мною нечасто трапляється, що я привʼязуюсь до героїв у книжках, зазвичай я привʼязана до ідей, але не тут.
герої тут мені близькі і рідні, навіть ті, що не є приємними. а мова Вільде — окремий вид задоволення.
я не хочу прощатись з нею💔
3. «Пані та закон» Вілкі Коллінза.
детективна історія написана до винайдення детективного жанру!
ставилась скептично, але зрештою, як і детективна складова, так і стиль, мені сподобались.
не скажу, що екстраординарний текст, зовсім ні. але він приємний
оповідачка одружується і дізнається, що її чоловік приховує темний секрет. чоловік поводиться як якась мала дитина і тікає від усіх проблем, а жінка мусить усе вирішувати і ще й чомусь при такій його поведінці вірить у його невинуватість.
розвʼязка була цікава і героїня теж до кінця тексту багато навчилась і дізналась (у першу чергу про себе). як на 19 століття, потужно точно!
4. «Дефіляда в Москві» Василя Кожелянка
альтернативна реальність, де нацисти з допомогою українців перемагають у Другій світовій, поміж цим зʼявляються інопланетяни, якісь мандрівки у часі та просторі теж присутні, і навіть відгук семикласника на «Дефіляду» окремим розділом йде.
експериментальний текст з важливими меседжами. перш за все про те, що часто ми хочемо втекти від реальності, думаючи, що інший всесвіт буде кращим, а насправді нам треба навчитись бути з собою наодинці
було і весело, і сумно, і часто некомфортно, дуже некомфортно
5. «Лімб» Кирила Половінка
оповідач Кирило приїжджає у місто свого дитинства, від якого втікав усе свідоме життя. місто темне, похмуре і повне неприємних спогадів і людей, які доповнюють ці спогади. а Кирилу треба щось з цим усім робить, але в нього не особливо щось виходить і він занурюється у цю пітьму
видно, що автор надихався Павлюком, особливо наприкінці, коли він розкриває всі ключові моменти (до яких я дійшла раніше, тому оце, що накінець всі ходи кинули в мене, мене трохи збентежило)
але текст дуже хороший, моя думка з останнього допису не змінилась.
багато важливих для мене думок, приємний своєрідний стиль і тягуча атмосфера.
мені було з ним добре і добре щоразу як я цю книжку брала в руки, хоч і не завжди приємно
6. (комікс) «Die Suche» Eric Heuvel
(«Річ»)
максимально звичайна історія Голокосту, вчиненого під час Другої світової.
(я розумію, що це звучить погано, але я не маю поганих намірів, коли так кажу.)
якщо ви читали будь-яку іншу історію про Голокост — ця нічого не додасть, хоча ймовірно для знайомства з цієї сторінкою історії, буде хорошою опцією.
але замість неї можна взяти «Маус» і буде набагато глибше і цінніше по сенсах. ми не можемо прочитати всі доступні книжки на світі, треба обирати.
на квітень уже нічого не планую. що прочитається — тому буду рада
а яка у вас найкраща і найгірша книжки березня? 💛
прочитано 5 книжок і 1 комікс:
1 та 2. «Сестри Річинські» Ірини Вільде ( 1 і 2 томи).
якщо коротко — я в захваті настільки, що не хочу брати третій том, бо це означатиме, що ця історія для мене закінчується.
історія сімʼї Річинських, яка показує глибиннішу історію України на західній її частині, перед початком Другої світової.
герої багатошарові ( навіть комуністи багатошарові, як би я не хотіла цьому опиратися) і викликають емоції, постійно. зі мною нечасто трапляється, що я привʼязуюсь до героїв у книжках, зазвичай я привʼязана до ідей, але не тут.
герої тут мені близькі і рідні, навіть ті, що не є приємними. а мова Вільде — окремий вид задоволення.
я не хочу прощатись з нею💔
3. «Пані та закон» Вілкі Коллінза.
детективна історія написана до винайдення детективного жанру!
ставилась скептично, але зрештою, як і детективна складова, так і стиль, мені сподобались.
не скажу, що екстраординарний текст, зовсім ні. але він приємний
оповідачка одружується і дізнається, що її чоловік приховує темний секрет. чоловік поводиться як якась мала дитина і тікає від усіх проблем, а жінка мусить усе вирішувати і ще й чомусь при такій його поведінці вірить у його невинуватість.
розвʼязка була цікава і героїня теж до кінця тексту багато навчилась і дізналась (у першу чергу про себе). як на 19 століття, потужно точно!
4. «Дефіляда в Москві» Василя Кожелянка
альтернативна реальність, де нацисти з допомогою українців перемагають у Другій світовій, поміж цим зʼявляються інопланетяни, якісь мандрівки у часі та просторі теж присутні, і навіть відгук семикласника на «Дефіляду» окремим розділом йде.
експериментальний текст з важливими меседжами. перш за все про те, що часто ми хочемо втекти від реальності, думаючи, що інший всесвіт буде кращим, а насправді нам треба навчитись бути з собою наодинці
було і весело, і сумно, і часто некомфортно, дуже некомфортно
5. «Лімб» Кирила Половінка
оповідач Кирило приїжджає у місто свого дитинства, від якого втікав усе свідоме життя. місто темне, похмуре і повне неприємних спогадів і людей, які доповнюють ці спогади. а Кирилу треба щось з цим усім робить, але в нього не особливо щось виходить і він занурюється у цю пітьму
видно, що автор надихався Павлюком, особливо наприкінці, коли він розкриває всі ключові моменти (до яких я дійшла раніше, тому оце, що накінець всі ходи кинули в мене, мене трохи збентежило)
але текст дуже хороший, моя думка з останнього допису не змінилась.
багато важливих для мене думок, приємний своєрідний стиль і тягуча атмосфера.
мені було з ним добре і добре щоразу як я цю книжку брала в руки, хоч і не завжди приємно
6. (комікс) «Die Suche» Eric Heuvel
(«Річ»)
максимально звичайна історія Голокосту, вчиненого під час Другої світової.
(я розумію, що це звучить погано, але я не маю поганих намірів, коли так кажу.)
якщо ви читали будь-яку іншу історію про Голокост — ця нічого не додасть, хоча ймовірно для знайомства з цієї сторінкою історії, буде хорошою опцією.
але замість неї можна взяти «Маус» і буде набагато глибше і цінніше по сенсах. ми не можемо прочитати всі доступні книжки на світі, треба обирати.
на квітень уже нічого не планую. що прочитається — тому буду рада
а яка у вас найкраща і найгірша книжки березня? 💛
26.03.202505:48
я досі не дочитала «лімб» (частково тому, що мені боляче прощатись з хорошими книжками), але досі впевнено хочу казати, що вона опиниться в найкращих року
я люблю щирість у книжках і людях, і ця книжка про це. про відкриту рану автора, який готовий дозволити нам щось з нею робити — тикати пальці, заносити бруд, робити далі боляче, чи намагатись заживити її, він передав цю рану й читачам
я не вірю, що відчуття щодо цієї книжки у мене обʼєктивні, ні, навряд. але я відчуваю автора крізь текст, він тримає мене, і хай я буду писати як найбанальніша у світі людина, цей текст мене зцілює
життя — гівно, але також життя — чудове, часто це суміш усього підряд, ну буває. ти шукаєш відповіді на життєві питання? молодець, але будь також готовою, що вони не прийдуть; може не всі відповіді тобі треба, а може та чорт зна що може ще бути.
пливи за течією, будь, не будь, розвалюйся на частини, збирайся, та роби що хочеш, життя є, воно твоє, хоч би скільки ти тікала.
просто суть у тому, що якщо ви теж заплутані як я, і якщо ви любите досліджувати сам концепт життя глибше — ця книжка помагає добудовувати взаємозвʼязки . вона просто саме ті думки вночі або на пʼяну голову — трохи неприємні, трохи потрібні, трохи смердючі
але мені з ними добре; краще, ніж без них
(у відео зберегла всі неідеальності і шум на фоні, бо мені такою десь виглядає ця книжка)
я люблю щирість у книжках і людях, і ця книжка про це. про відкриту рану автора, який готовий дозволити нам щось з нею робити — тикати пальці, заносити бруд, робити далі боляче, чи намагатись заживити її, він передав цю рану й читачам
«іноді, щоб відрізнити життя від смерті, треба померти»
я не вірю, що відчуття щодо цієї книжки у мене обʼєктивні, ні, навряд. але я відчуваю автора крізь текст, він тримає мене, і хай я буду писати як найбанальніша у світі людина, цей текст мене зцілює
життя — гівно, але також життя — чудове, часто це суміш усього підряд, ну буває. ти шукаєш відповіді на життєві питання? молодець, але будь також готовою, що вони не прийдуть; може не всі відповіді тобі треба, а може та чорт зна що може ще бути.
пливи за течією, будь, не будь, розвалюйся на частини, збирайся, та роби що хочеш, життя є, воно твоє, хоч би скільки ти тікала.
просто суть у тому, що якщо ви теж заплутані як я, і якщо ви любите досліджувати сам концепт життя глибше — ця книжка помагає добудовувати взаємозвʼязки . вона просто саме ті думки вночі або на пʼяну голову — трохи неприємні, трохи потрібні, трохи смердючі
але мені з ними добре; краще, ніж без них
(у відео зберегла всі неідеальності і шум на фоні, бо мені такою десь виглядає ця книжка)
登录以解锁更多功能。
