10.02.202521:28
💛 не книжкові інсайти останніх місяців мого життя.
поділюсь тут, бо спускатись на дно нестерпно. та всі ми від нього рано чи пізно відштовхуємось — вірю.
—
енергія не зʼявляється з нічого.
постійний рух і дія насправді не крадуть сили, а додають їх.
варто почати. з найменшого. і додати постійність. все. це вже пів справи.
дисципліна допомагає розкласти по поличках не лише білизну в шафі, але й думки, емоції, стани.
дисципліна — це ритм. іноді/часто збиваєшся, і це ок. та головне — наскільки швидко знову входиш в крок.
це ок не бути топчик в чомусь одному.
супер профі — недосяжний ідеал. забий!
відкривай себе з різних сторін і будь достатньою одразу в кількох цікавих тобі сферах чи заняттях.
«хіба хочеш — мусиш», казала матір головної героїні роману Кейт Аткінсон «За лаштунками в музеї» (люблю цей текст — такий він якийсь плотний і текстурний). і була права.
бо у більшості випадків життя ти просто мусиш брати й робити. крапка.
тут, до речі, завжди допомагають списки, плани задач на щодень і тд. — просто береш і робиш те, що запланувала/прописала. незалежно від настрою, обставин чи магнітних бурь.
насолода приходить в процесі.
а іноді й не приходить — теж ок.
розбивай усе на короткі дистанції, мінімальні кроки, які по силах. тільки так і не інакше.
і найголовніше —
т р и м а й с е б е з а р у к у!
ти — твоя опора. ти — твій дорослий. ти тримаєш себе за руку і промовляєш «не тікай. будь тут. і це теж мине. я з тобою».
—
є велика вірогідність, що це все суто мої особисті висновки, які працюють лише зі мною. тож потішуся, якщо щось із того відгукнеться комусь із вас 💛
поділюсь тут, бо спускатись на дно нестерпно. та всі ми від нього рано чи пізно відштовхуємось — вірю.
—
енергія не зʼявляється з нічого.
постійний рух і дія насправді не крадуть сили, а додають їх.
варто почати. з найменшого. і додати постійність. все. це вже пів справи.
дисципліна допомагає розкласти по поличках не лише білизну в шафі, але й думки, емоції, стани.
дисципліна — це ритм. іноді/часто збиваєшся, і це ок. та головне — наскільки швидко знову входиш в крок.
це ок не бути топчик в чомусь одному.
супер профі — недосяжний ідеал. забий!
відкривай себе з різних сторін і будь достатньою одразу в кількох цікавих тобі сферах чи заняттях.
«хіба хочеш — мусиш», казала матір головної героїні роману Кейт Аткінсон «За лаштунками в музеї» (люблю цей текст — такий він якийсь плотний і текстурний). і була права.
бо у більшості випадків життя ти просто мусиш брати й робити. крапка.
тут, до речі, завжди допомагають списки, плани задач на щодень і тд. — просто береш і робиш те, що запланувала/прописала. незалежно від настрою, обставин чи магнітних бурь.
насолода приходить в процесі.
а іноді й не приходить — теж ок.
розбивай усе на короткі дистанції, мінімальні кроки, які по силах. тільки так і не інакше.
і найголовніше —
т р и м а й с е б е з а р у к у!
ти — твоя опора. ти — твій дорослий. ти тримаєш себе за руку і промовляєш «не тікай. будь тут. і це теж мине. я з тобою».
—
є велика вірогідність, що це все суто мої особисті висновки, які працюють лише зі мною. тож потішуся, якщо щось із того відгукнеться комусь із вас 💛
转发自:
Лабораторія
24.02.202508:04
Три роки великої війни. Одинадцять років спротиву.
У 2014-му Росія прийшла, щоб нас розділити. А у 2022-му, щоб знищити.
Але ми вистояли. Ми боремося. Ми живемо. І ми переможемо.
Дякуємо нашим захисникам і захисницям. Дякуємо кожному, хто допомагає — рятівникам, медикам, волонтерам, залізничникам, журналістам, родинам військових — усім, хто працює, бореться, чекає і вірить.
Честь і вічна пам'ять тим, кого ми втратили.
Підтримуймо військо й тримаймося одне одного.
У 2014-му Росія прийшла, щоб нас розділити. А у 2022-му, щоб знищити.
Але ми вистояли. Ми боремося. Ми живемо. І ми переможемо.
Дякуємо нашим захисникам і захисницям. Дякуємо кожному, хто допомагає — рятівникам, медикам, волонтерам, залізничникам, журналістам, родинам військових — усім, хто працює, бореться, чекає і вірить.
Честь і вічна пам'ять тим, кого ми втратили.
Підтримуймо військо й тримаймося одне одного.
15.02.202520:51
🖤 тож, про що «Бібліотека спалених книг»?
три жіночі історії, три часові лінії, три точки світу.
▪️зачарована німецькою гостинністю американська письменниця Алтея прибуває у Берлін 1933 року, сподіваючись віднайти нову себе. зрештою здирає шори і бачить справжню суть фашистської пропаганди, в яку втрапила.
▪️після втечі з Берліну Ханна опиняється в Парижі 1936 і продовжує боротьбу проти фашизму, оберігаючи друковане слово у Бібліотеці спалених книг.
▪️Вів у Нью-Йорку 1944 вирішує змусити політика відкликати поправку до програми забезпечення фронту книжками.
ядро оповіді формується довкола національної програми «Книги для Збройних сил» та події 1944 року у Нью-Йорку, яка мусила відстояти право цієї програми на повноцінне її існування.
«Книги для Збройних сил», як розповідає у післямові авторка, — не вигадана, а реальна американська державна ініціатива під оригінальною назвою Armed Services Editions, в межах якої з 1943 по 1947 рік було видано і надіслано на фронт близько 122 мільйонів примірників! програму дійсно довелось захищати від поправки про цензуру, яка по суті означала для неї провал.
🖤 це дуже важливий факт про книжку. і українським читачам він мусить зрезонувати. бо ж по суті у себе нині маємо схожу ініціативу «Книга на фронт» (щоправда і на жаль, не за держпідтримки).
— як влучно Лабускес підкреслює важливість таких програм голосами солдат у романі 💔
окрім цього, в книжці згадані й інші історичні факти періоду Другої світової:
масове спалення книжок, погроми й переслідування євреїв, висадка американської армії на півночі Франції та інші.
усе це надає роману настільки вагомого сенсу, що годі мені це описати.
але окрім згаданого, в тексті ще багато яскравих лейтмотивів.
🖤 з-поміж них — лгбтк+ лінія, що зображена ніжним і надзвичайно крихким сапфічним коханням Ханни й Алтеї.
за словами авторки, цією історією вона хотіла показати, що квір-спільноти вели своє активне життя задовго до того, як суспільство почало їх, умовно, легітимізувати. і нацистська Німеччина не була виключенням. зі своїх досліджень Лабускес зазначає:
у тексті відгукнулось і те, як точно авторка передає отой стан відкладеного майбутнього під час війни. і зображення нацистської пропаганди, вербування талановитої молоді з інших країн і континентів. а ще ж таке потужне і наскрізне всім текстом «слово — зброя». і неочікуваний для мене акцент на емпатії до тих, хто не потрапив на фронт, при всьому бажанні. і такий вже наш меседж «а нам своє робити»…
🖤 словом, доволі обʼємний роман. і водночас світлий, просякнутий вірою в щастя навіть там, де його годі й очікувати.
✖️на Гудрідз цю книжку ставлять в ряд із романами «Соловей» Крістін Генни та «Мережа Аліси» Кейт Квінн. останні — одні з улюблених на моїх полицях, а «Соловей» перечитала разів зо три + обговорювала на кількох книжкових клубах.
ці три тексти мають спільну загальну тему й історичне тло. та насправді дуже різняться за тональністю, динамікою і акцентами. і поставивши їх в один рядок рекомендацій, на жаль, можна створити собі хибні очікування.
що, власне, і сталось зі мною у випадку з «Бібліотекою» 🫤
довго я читала її рівно. от не викликала вона в мене емоцій добру третину тексту!
в «Бібліотеці» свій спокійний ритм без емоційних стрибків. тут немає вихору, який схопив би й поніс до фіналу потужною хвилею.
і водночас текст такий, що в мене пішла пачка стікерів🫶
три жіночі історії, три часові лінії, три точки світу.
▪️зачарована німецькою гостинністю американська письменниця Алтея прибуває у Берлін 1933 року, сподіваючись віднайти нову себе. зрештою здирає шори і бачить справжню суть фашистської пропаганди, в яку втрапила.
▪️після втечі з Берліну Ханна опиняється в Парижі 1936 і продовжує боротьбу проти фашизму, оберігаючи друковане слово у Бібліотеці спалених книг.
▪️Вів у Нью-Йорку 1944 вирішує змусити політика відкликати поправку до програми забезпечення фронту книжками.
ядро оповіді формується довкола національної програми «Книги для Збройних сил» та події 1944 року у Нью-Йорку, яка мусила відстояти право цієї програми на повноцінне її існування.
«Книги для Збройних сил», як розповідає у післямові авторка, — не вигадана, а реальна американська державна ініціатива під оригінальною назвою Armed Services Editions, в межах якої з 1943 по 1947 рік було видано і надіслано на фронт близько 122 мільйонів примірників! програму дійсно довелось захищати від поправки про цензуру, яка по суті означала для неї провал.
🖤 це дуже важливий факт про книжку. і українським читачам він мусить зрезонувати. бо ж по суті у себе нині маємо схожу ініціативу «Книга на фронт» (щоправда і на жаль, не за держпідтримки).
— «А потім якось увечері мій побратим витягнув вашу книжку. Прочитав нам перший розділ, потім другий. А потім сказав, що завтра ввечері, якщо ми всі виживемо, почитає ще. І вперше відтоді, як я вистрибнув з човна, мені щиро захотілося жити».
— як влучно Лабускес підкреслює важливість таких програм голосами солдат у романі 💔
окрім цього, в книжці згадані й інші історичні факти періоду Другої світової:
масове спалення книжок, погроми й переслідування євреїв, висадка американської армії на півночі Франції та інші.
усе це надає роману настільки вагомого сенсу, що годі мені це описати.
але окрім згаданого, в тексті ще багато яскравих лейтмотивів.
🖤 з-поміж них — лгбтк+ лінія, що зображена ніжним і надзвичайно крихким сапфічним коханням Ханни й Алтеї.
за словами авторки, цією історією вона хотіла показати, що квір-спільноти вели своє активне життя задовго до того, як суспільство почало їх, умовно, легітимізувати. і нацистська Німеччина не була виключенням. зі своїх досліджень Лабускес зазначає:
Особливо в Берліні — там були і кабаре, і нічні клуби, але ще й фільми, популярні пісні й журнали, де піднімалась тема квір-спільноти.
у тексті відгукнулось і те, як точно авторка передає отой стан відкладеного майбутнього під час війни. і зображення нацистської пропаганди, вербування талановитої молоді з інших країн і континентів. а ще ж таке потужне і наскрізне всім текстом «слово — зброя». і неочікуваний для мене акцент на емпатії до тих, хто не потрапив на фронт, при всьому бажанні. і такий вже наш меседж «а нам своє робити»…
🖤 словом, доволі обʼємний роман. і водночас світлий, просякнутий вірою в щастя навіть там, де його годі й очікувати.
✖️на Гудрідз цю книжку ставлять в ряд із романами «Соловей» Крістін Генни та «Мережа Аліси» Кейт Квінн. останні — одні з улюблених на моїх полицях, а «Соловей» перечитала разів зо три + обговорювала на кількох книжкових клубах.
ці три тексти мають спільну загальну тему й історичне тло. та насправді дуже різняться за тональністю, динамікою і акцентами. і поставивши їх в один рядок рекомендацій, на жаль, можна створити собі хибні очікування.
що, власне, і сталось зі мною у випадку з «Бібліотекою» 🫤
довго я читала її рівно. от не викликала вона в мене емоцій добру третину тексту!
в «Бібліотеці» свій спокійний ритм без емоційних стрибків. тут немає вихору, який схопив би й поніс до фіналу потужною хвилею.
і водночас текст такий, що в мене пішла пачка стікерів🫶
«Там, де спалюють книжки, зрештою спалюють і людей» Генріх Гейне
27.02.202510:48
слухайте, в мене нема жодної книжки від «Ще одну сторінку» 👀
порадьте, що б такого взяти, аби не розчаруватись, захопитись і згодом добряче закупитись?
порадьте, що б такого взяти, аби не розчаруватись, захопитись і згодом добряче закупитись?
02.03.202517:36
знайомство з Любко Дерешем.
під мій стан високої температури особливо прекрасно заходять моменти, коли головний герой обкурюється шмалі — там таке веселе 😁
під мій стан високої температури особливо прекрасно заходять моменти, коли головний герой обкурюється шмалі — там таке веселе 😁
20.02.202519:13
під час війни книжки не про війну наврядчи комусь потрібні.
— з післямови автора
потрібні-потрібні, пане Фоззі, навіть не сумнівайтесь. ба більше, під час війни книжки не про війну в рази більш популярні — людям потрібен прихисток.
тож, трохи вражень про «Хеві-метал» 🩶
Іван, він же Бронзовий голос, а ще Гулівер, Іоан і навіть Джон — переможець одного з музичних шоу «Талант». а ще геть розгублена людина в тому, чого хоче і як до того дійти.
Ваня бідує, живучи в мінус на кредитці; має дружину й пʼятирічного сина, який не дуже впізнає батька, бо ж у певний момент життя Ваня лишив сімʼю у Тростянці і поїхав до Києва, міста можливостей і перспектив — хтось же мусить заробити ті всі гроші на мрії про двоповерховий будинок і автівку!
згодом Ваня таки схаменеться і запросить дружину й сина у свою зйомну квартиру на Червоному хуторі (віддалений район Києва) — треба ж сімʼї бути разом. та й дружина зможе отримати тут якісніше лікування слуху. тоді Ваня нарешті почне так-сяк відновлювати стосунки з рідними, та вдаватиметься те йому не дуже:
ми живемо кожен у своїх фантазіях, — подумав Ваня, стримуючи блювотні спазми. я удаю музиканта, який комусь потрібен, а вона, вона — жінку, якій навмисно зіпсували життя. і ці фантазії ніяк не перетинаються. кожен у своїм коконі, просто тягне час до розвʼязки.
Ваня хоче концертів, ефірів, впізнаваності і лайків у соцмережах. та, на жаль, Ваня — чергова швидкоспалахуюча зірка з тих талант-шоу, які часто грають молодим виконавцям не на руку. спочатку тебе кружляють, люблять, запрошують, з тобою відкатують тур, а може, й два. а далі… а далі увага до тебе зменшується у геометричній прогресії, бо ж люди перемикаються на наступну зірку наступного талант-шоу.
він злився на себе, що їде сьогодні в метро. він злився за те, що в метро сьогодні його не впізнавали. і він злився на себе через те, що злився через такі дрібниці, в яких соромно зізнатись навіть собі.
у Вані є продюсер на прізвище, а чи прізвисько Трушин. прохаваний такий тип, не з принципних. Трушин платить нашій зірці аванси у найскрутніші хвилини життя, закручує свого аташе у піар-роман без попередження… словом, «піклується» як
довкола ще цілий ряд персонажів, які створюють особливий антураж буднів нашого головного героя: дружочки, які продають шмаль, сусід-бухарь, власниця зйомної хати, продюсерка тв-каналу, поліціянт, дружина Марʼяна… багато люду тут. і попри те, що текст дуже сконцентрований на внутрішньому світі Вані, всі другорядні герої теж класно прописані, і від того обʼємні, справжні й упізнавані.
і от уся ця кагала людей, центрованих головним героєм, вариться у казані життя хто як може. надворі сірий грудень. двокола безнадія і розчарування, співзвучні настрою нашого Вані…
і ця картинка видається мені дуже реалістичною, відповідною часу.
🩶 поставила книжці пʼятірку на гудрідз. перш за все, бо мені сподобалось слухати цю історію, бути в ній, спостерігати. а далі — за повне занурення читача у внутрішній стан героя, за якісний соціальний реалізм, за добре прописаних персонажів, за класну передачу мовного середовища в столиці, за особливий вайб отого кола молодих і талановитих зірочок, приречених швидко згаснути.
класний текст!
нещодавно придбала «Червоні хащі» Фоззі — вже в передчутті ще одного хорошого тексту у жанрі соціальної прози 🩶
юпд. традиційно вдячна АБУК за якісне звучання і начитку. і за знижку на День книгодарування теж дякую — так і спізнала «Хеві-метал» 🩶
28.02.202513:48
наші новинки таки не взяла — нехай настояться, як вино😜. натомість приглядалась до ваших рекомендацій «Ще одну сторінку»🤤
27.02.202514:50
йой, шо сьодні будеееее🖤
17.02.202517:43
як зараз памʼятаю, минулоріч ми сиділи на ґанку Книжкового Арсеналу на фонтані і Настя така:
«я видавництво відкриваю. дитяче. тільки поки нікому. думаєш, я здуріла?» 😄
тож я доволі довго знала і мовчки раділа новинам від Насті про її листи зарубіжним видавцям, про її страхи і перші кроки у пошуку необхідних людей в команду… і про ту мить, коли «Муркіт» отримав свій паспорт і по-самому-справжньому наскільки можна бути юридично справжнім став дитячим видавництвом 💕
а потім перші «віддали редактору🥳», «чекаємо з друку💃»…
словом, вболіваю за цю маленьку і таку віддану й щиру команду муркотиків. а вірніше, муркішечок, які як бджілки, з нуля і вперше в житті створюють те, про що мріяли — красиві і важливі дитячі книжки!
Настя — одна з Книгомам-затійниць. тож не дивно, що презентувати першу книжку свого видавництва, «Зоряний птах», вона планує по-особливому, масштабно і сенсово.
👉 до Дня рідної мови 21 лютого «Муркіт» розробили 2 презентації з інтерактивами й методичними матеріалами по книжці.
ці презентації створені для того, аби вчителі, вихователі, педагоги різноманітних гуртків могли предметно й глибоко поспілкуватись зі своїми маленькими студентами про важливість берегти й плекати рідну мову.
ці заходи розраховані на діток дошкільного і молодшого шкільного віку. тож якщо знаєте педагогів, яким може бути цікавий такий актив — не соромтесь і пишіть на пошту видавництву murkitpublishing@gmail.com!
ну й звісно, заходьте знайомитись із «Муркіт» в інстаграм 😽
«я видавництво відкриваю. дитяче. тільки поки нікому. думаєш, я здуріла?» 😄
тож я доволі довго знала і мовчки раділа новинам від Насті про її листи зарубіжним видавцям, про її страхи і перші кроки у пошуку необхідних людей в команду… і про ту мить, коли «Муркіт» отримав свій паспорт і по-самому-справжньому наскільки можна бути юридично справжнім став дитячим видавництвом 💕
а потім перші «віддали редактору🥳», «чекаємо з друку💃»…
словом, вболіваю за цю маленьку і таку віддану й щиру команду муркотиків. а вірніше, муркішечок, які як бджілки, з нуля і вперше в житті створюють те, про що мріяли — красиві і важливі дитячі книжки!
Настя — одна з Книгомам-затійниць. тож не дивно, що презентувати першу книжку свого видавництва, «Зоряний птах», вона планує по-особливому, масштабно і сенсово.
👉 до Дня рідної мови 21 лютого «Муркіт» розробили 2 презентації з інтерактивами й методичними матеріалами по книжці.
ці презентації створені для того, аби вчителі, вихователі, педагоги різноманітних гуртків могли предметно й глибоко поспілкуватись зі своїми маленькими студентами про важливість берегти й плекати рідну мову.
ці заходи розраховані на діток дошкільного і молодшого шкільного віку. тож якщо знаєте педагогів, яким може бути цікавий такий актив — не соромтесь і пишіть на пошту видавництву murkitpublishing@gmail.com!
ну й звісно, заходьте знайомитись із «Муркіт» в інстаграм 😽
28.02.202512:15
навідалась сьогодні в офіс і забігла на склад помацати наші новинки.
— «Сім костелів. Готичний роман з Праги», моторошний текст чеха Мілоша Урбана. під час читання може нагадувати «Імʼя троянди» Умберто Еко тим же закритим простором і епохою (тут це 7 церков, Середньовіччя), в якому відбуваються інтриги, вбивства, розслідування 🕵🏻♂️
— «Привиди Едемського парку», трукрайм-історія на основі реальних фактів про алкомагната в епоху джазу в США. любовні інтриги, галасливі вечірки, вбивства і нелегальні махінації короля бутлегерів🍸
— «За відсутності чоловіків», чуттєвий і щемкий роман про кохання у часи війни. дебютна книжка Філіппа Бессона, автора бестселеру «Припини свої вигадки» 💔
але зі складу прихопила дещо інше. потім, звісно, покажу.
— «Сім костелів. Готичний роман з Праги», моторошний текст чеха Мілоша Урбана. під час читання може нагадувати «Імʼя троянди» Умберто Еко тим же закритим простором і епохою (тут це 7 церков, Середньовіччя), в якому відбуваються інтриги, вбивства, розслідування 🕵🏻♂️
— «Привиди Едемського парку», трукрайм-історія на основі реальних фактів про алкомагната в епоху джазу в США. любовні інтриги, галасливі вечірки, вбивства і нелегальні махінації короля бутлегерів🍸
— «За відсутності чоловіків», чуттєвий і щемкий роман про кохання у часи війни. дебютна книжка Філіппа Бессона, автора бестселеру «Припини свої вигадки» 💔
але зі складу прихопила дещо інше. потім, звісно, покажу.
13.02.202519:34
маю прекрасне хобі, яке співпадає з нудною повторюваною робочою задачею.
хобі — шаритись книжковими каналами, а робоча задача —медіамоніторинг згадок в медіа і блогерів 😜
якщо ми з вами чимось схожі, тримайте актуальну добірку книжкових каналів📚 для відпочинку, роботи, нетворкінгу, пошуку натхнення та книжкових новинок і новин!
хобі — шаритись книжковими каналами, а робоча задача —медіамоніторинг згадок в медіа і блогерів 😜
якщо ми з вами чимось схожі, тримайте актуальну добірку книжкових каналів📚 для відпочинку, роботи, нетворкінгу, пошуку натхнення та книжкових новинок і новин!
28.02.202516:01
зрештою, придбала ці скарби з давно запланованих 🔥
до речі, «Племʼя» вже дослухала на АБУК — і це прекрасна важлива книжка, яку хотілося б шейрити й радити усім колегам, друзям і навіть недругам.
до речі, «Племʼя» вже дослухала на АБУК — і це прекрасна важлива книжка, яку хотілося б шейрити й радити усім колегам, друзям і навіть недругам.
