Нещодавно сбу затримали кількох людей, імовірно антифашистів та членів РФУ та звинуватила їх у нібито "сприянні РФ та роботі на кремль", і вліпили їм статтю 114-1 Кримінального кодексу України (Перешкода законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань). 114-1 — це стаття, за якою судять тих, хто виступає проти мобілізаційного насильства в Україні: від адмінів Telegram-каналів із постами про свавілля ТЦК до людей із опозиційними нинішньою системою політичними поглядами. Однак, як ми можемо бачити з інформації, ці звинувачення не підкріплені серйозними аргументами, як і завжди...
Єдині "докази", знайдені у затриманих, - це кілька книг Маркса, Енгельса та Леніна, які ніяк не заборонені.
Ця ситуація яскраво ілюструє олігархічну природу нинішньої влади та методи, які вона використовує для придушення інакодумства. Репресії проти антифашистів та інших опозиційних груп стають дедалі поширенішим явищем, що, своєю чергою, лише посилює усвідомлення громадянам, і допомагає зрозуміти справжній стан справ.
Буржуазія, які перебувають при владі, намагаються всіма засобами зберегти свої позиції, і репресії стають дедалі частішим явищем. Але що більше вони намагаються придушити опозицію, то ясніше людям стає, що буржуазний режим лише нищить Україну. Тремтіння влади та страх втрат свого капіталу змушують їх діяти ще агресивніше, що, зрештою, може призвести до зворотного ефекту, призвести до непоправних наслідків для самої влади та буржуазії.
Репресії лише зміцнюють лави тих, хто протистоїть владі. Люди починають усвідомлювати, що така політика не лише кривава, а й абсурдна. В результаті невдоволення зростає, а впевненість у своїх ідеалах стає сильнішою.
Отже, сучасна олігархічна диктатура капіталізму, незважаючи на свої спроби придушити опозицію, лише сприяє зростанню соціальної обізнаності та розуміння серед громадян. Коли режим стає надто жорстоким, це породжує лише більше невдоволення та бажання змінити ситуацію. Чим ближче кінець буржуазії, тим більше вона чіпляється за владу, тим шаленіші її закони, але такий підхід навряд чи призведе до довгострокових успіхів. Рано чи пізно невдоволення народу вирветься назовні.
