Коли хочеш усе й одразу, але…
Я така людина – горю ідеями, хочу зробити мільйон справ, беруся за нові проєкти з ентузіазмом на максимумі. Здається, що встигну все, бо ж енергії багато, мотивація на висоті…
А потім реальність дає ляпаса. Спочатку переносиш один дедлайн, потім другий, а потім ловиш себе на думці, що просто не справляєшся. І найгірше – підводиш людей, яким пообіцяла.
Це важко визнавати, але ще важче продовжувати у тому ж ритмі, розриваючись між просраними дедлайнами й вічним відчуттям провини.
Тому я вчуся ставити рамки. Вчуся реально оцінювати свої сили. Вчуся брати менше, але робити якісніше.
Це не означає, що я перестану мріяти чи прагнути більшого. Це означає, що тепер я це робитиму свідомо.
Було у вас таке? Як ви з цим справляєтесь?
