Хочеться сказати отаке: сьогодні у коментарях на сусідньому телеграм-каналі була дискусія в стилі «А не здається вам, що оці романи, в яких є секс, ото забирають екранний час в іншої літератури????» (цитування вільне). Можливо, ніхто би й уваги не звернув, якби цю дискусію не почала людина, в книгарнях якої, зокрема, продаються й подібні романи.
Я відповім: ні, романтична література 18+ ні в кого нічого не краде. Так вже склалось, що її читає специфічна платоспроможна аудиторія – здебільшого молоді жінки, які нарешті не соромляться цього робити (бо колись це вважалося виключно чтивом для 40-річних домогосподарок в нещасливому шлюбі). Вони обирають для себе ці книжки, бо хочуть цього, а не лише «бо кляті блогери-зумєри розрекламували».
І так, молоді жінки – це дуже великий відсоток покупців на книжковому ринку. Я б сказала, що один з найбільших, про що неодноразово зазначає статистика.
І так, я не вважаю, що А. С. Байєт, Салман Рушді, Джуліан Барнз чи хтось ще продаються погано через те, що десь там в світі люди люблять романтичну літературу, де хтось з кимось переспав врешті-решт.
Так, ці молоді дівчата можуть водночас читати і «Опівнічних дітей», і «Гіпотезу кохання», прекрасно розуміючи цілі і естетичну цінність обох книжок, і обидві з них назвати улюбленими. Бо ми читаємо ЗАРАДИ ДОЗВІЛЛЯ, а не щоб видаватись розумнішими, а дозвілля буває різним.
Я, коли писала сценарій для «Конструктиву» про це, думала: «Боже, якісь такі очевидні речі кажу», а виявилось, не для всіх вони очевидні.
Сумно.
