"Руда відьма🔥" 群组最新帖子
25.04.202509:44
Ну що за прекрасний день 🙏✨
25.04.202509:44
25.04.202508:18
День народження у однієї прекрасної людини) Паша, ти зробив те, на що я б ніколи не наважилася! Мій світ став "Історією однієї рудої осені"♥️
Дякую за все)
P. S. Шукаю кружечок, де ми веселі і п'яненькі)
Дякую за все)
P. S. Шукаю кружечок, де ми веселі і п'яненькі)
25.04.202508:08
Зайчик, я починаю цю неймовірну історію♥️
В мене є книга, що зроблена власними лапками людини) і навіть трошки губами💋
В мене є книга, що зроблена власними лапками людини) і навіть трошки губами💋
25.04.202505:51
У рудих барвах незручно малювати картини з думок —
треба трішки додати пекельних, що так тягнуться з підсвідомості,
і змішати в палітрі душевній мій червоний стяг і солодкий тон
парфумів, що більш не лишаєш на лініях моїх стертих.
На долонях усе змінилося. Я сама планети розставила —
усі Марси, Сатурни і Землю. І тебе. І себе. І наш дім.
Тільки вчора було так холодно, а сьогодні — бузок та акація,
і врожай такий гарний на осінь, і у банках живуть огірки.
Знову теплі розмови, і сонце відбивається кольором віскі
з ароматом зеленого чаю — щось середнє між щастям й дощем.
Тільки завжди між нами спека, і серед людей так тісно...
Я продовжую глибше пірнати, поки дно не поглине мене.
P.S.
Відштовхнуся — і знову у листя, що вплітаючись в мої коси,
так цілує до болю ніжно... Вже лишилась примара весни.
І за літом приходять зими — їх вже буде чотири, і досить.
Але я пам’ятаю море, на яке не поїхали ми...
треба трішки додати пекельних, що так тягнуться з підсвідомості,
і змішати в палітрі душевній мій червоний стяг і солодкий тон
парфумів, що більш не лишаєш на лініях моїх стертих.
На долонях усе змінилося. Я сама планети розставила —
усі Марси, Сатурни і Землю. І тебе. І себе. І наш дім.
Тільки вчора було так холодно, а сьогодні — бузок та акація,
і врожай такий гарний на осінь, і у банках живуть огірки.
Знову теплі розмови, і сонце відбивається кольором віскі
з ароматом зеленого чаю — щось середнє між щастям й дощем.
Тільки завжди між нами спека, і серед людей так тісно...
Я продовжую глибше пірнати, поки дно не поглине мене.
P.S.
Відштовхнуся — і знову у листя, що вплітаючись в мої коси,
так цілує до болю ніжно... Вже лишилась примара весни.
І за літом приходять зими — їх вже буде чотири, і досить.
Але я пам’ятаю море, на яке не поїхали ми...
21.04.202512:54
У волоссі — заквітчана думка: історія сили.
Ти хотіла, ходила, хворіла чужими руками.
Я долоні тягнула — що обрамлені карми лініями —
І сварилася в голові Рудій з голосами.
Вони кажуть: «Не треба! Не твоє! Не притулятися!»
На усіх вагонах знаки — червона лінія.
А ти — гілка троянди з п’ятниці і до п’ятниці —
На засохлій землі й на траві зраджено-вицвілій.
Дивись: море людей — хвилями між домівками,
І пірнають в метро, і лишають позаду сонце.
А ти — гола лежиш, самотня в готелі за містом,
Й намагаєшся знову вижити... Вкотре...
Ти хотіла, ходила, хворіла чужими руками.
Я долоні тягнула — що обрамлені карми лініями —
І сварилася в голові Рудій з голосами.
Вони кажуть: «Не треба! Не твоє! Не притулятися!»
На усіх вагонах знаки — червона лінія.
А ти — гілка троянди з п’ятниці і до п’ятниці —
На засохлій землі й на траві зраджено-вицвілій.
Дивись: море людей — хвилями між домівками,
І пірнають в метро, і лишають позаду сонце.
А ти — гола лежиш, самотня в готелі за містом,
Й намагаєшся знову вижити... Вкотре...
21.04.202509:51
20.04.202515:03
20.04.202514:11
Настрій такий: хоч у морок їдь)
19.04.202516:33
19.04.202516:11
19.04.202516:02
17.04.202517:54
