
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Kafidova in the artland
博客
Про сучарт, зокрема укрсучарт, частіше текстом, іноді - відео і іншими формами, з роздумами і субʼєктивною думкою авторки каналу - @kafidowa
关联群组
KI
Kafidova in the artland Chat
5
记录
23.04.202523:59
1.9K订阅者20.04.202523:59
100引用指数10.04.202514:47
2.7K每帖平均覆盖率12.04.202523:59
2.7K广告帖子的平均覆盖率21.04.202518:41
34.50%ER09.04.202518:04
76.77%ERR17.04.202511:03
На роздуми про медіа
У мене буває розпочинається пошук по підпискам в інстаграмі у знайомих чогось цікавого: художників, галерей, видань тощо
Найчастіше це відбувається одразу після пробудження чи прямо перед сном, не знаю, чому саме в ці періоди. Сьогодні так вранці дивилась на кого підписаний один чувак із НЙ, і наштовхнулась на галерею у НЙ з назвою «lubov»
Галерея функціонуюча і наче цікава, але назва така, інтригуюча, незрозуміло, чи російська чи ні. Хоча я на 99% була впевнена, що так, вирішила заглибитись - читала сайт, шукала власників, читала статті про них по діагоналі, щоб зібрати достатню кількість фігуруючих прізвищ для висновку
Це, доречі, теж канонічна подія - намагатись зрозуміти, чи хтось/щось не є російським. Думаю, ви і так це знаєте )
Про цю галерею любов багато разів писали у виданні «Цветник», 100% російському (там вся команда з Москви) яке закрилось назавжди у 2023 році. На нього підписано багато моїх знайомих художників, впевнена, що це було до початку повномасштабного вторгнення, але суть в тому, що були підписані, бо було цікаво.
І я звернула увагу на тактику цього видання, вони писали тексти про закордонне мистецтво навпіл з російським, таким чином залучаючи аудиторію з обох сторін і знайомлячи НЙ з рос сучасними авторами. Це було смарт. Зазначу, також, що там реально було суто російське, я не побачила жодної згадки про українське/білоруське/ще якесь мистецтво. Не можу сказати, що прям ультра уважно дивилась, але прогортала до 22 року, щоб побачити, що 25 лютого вони постили контент, як і весь час потім, без якихось пауз.
Мені зайшов принцип - міксувати закордонну аудиторію і локальну, що думаєте про це?
Я не зустрічала наче такого підходу у українських медіа, artslooker має англійську версію сайту, але там пишуть саме про українське мистецтво. Може чогось не бачила?
У мене буває розпочинається пошук по підпискам в інстаграмі у знайомих чогось цікавого: художників, галерей, видань тощо
Найчастіше це відбувається одразу після пробудження чи прямо перед сном, не знаю, чому саме в ці періоди. Сьогодні так вранці дивилась на кого підписаний один чувак із НЙ, і наштовхнулась на галерею у НЙ з назвою «lubov»
Галерея функціонуюча і наче цікава, але назва така, інтригуюча, незрозуміло, чи російська чи ні. Хоча я на 99% була впевнена, що так, вирішила заглибитись - читала сайт, шукала власників, читала статті про них по діагоналі, щоб зібрати достатню кількість фігуруючих прізвищ для висновку
Це, доречі, теж канонічна подія - намагатись зрозуміти, чи хтось/щось не є російським. Думаю, ви і так це знаєте )
Про цю галерею любов багато разів писали у виданні «Цветник», 100% російському (там вся команда з Москви) яке закрилось назавжди у 2023 році. На нього підписано багато моїх знайомих художників, впевнена, що це було до початку повномасштабного вторгнення, але суть в тому, що були підписані, бо було цікаво.
І я звернула увагу на тактику цього видання, вони писали тексти про закордонне мистецтво навпіл з російським, таким чином залучаючи аудиторію з обох сторін і знайомлячи НЙ з рос сучасними авторами. Це було смарт. Зазначу, також, що там реально було суто російське, я не побачила жодної згадки про українське/білоруське/ще якесь мистецтво. Не можу сказати, що прям ультра уважно дивилась, але прогортала до 22 року, щоб побачити, що 25 лютого вони постили контент, як і весь час потім, без якихось пауз.
Мені зайшов принцип - міксувати закордонну аудиторію і локальну, що думаєте про це?
Я не зустрічала наче такого підходу у українських медіа, artslooker має англійську версію сайту, але там пишуть саме про українське мистецтво. Може чогось не бачила?


29.03.202511:35
Максим Мамсіков «Нора», 1993
«Роботу «Нора» створено під впливом психотропних речовин, які художник спробував уперше в житті. У цій роботі Мамсікову хотілося засобами живопису проілюструвати невідомий йому раніше фізичний досвід. Художник зобразив самого себе, який лежить на підлозі, обіймаючи дівчину. Його голова ніби поринає в стіну, виходячи за межі зображеної кімнати. Фізичне тіло залишається в інтер’єрі, проте свідомість художника вже досліджує інші виміри»
Джерело
«Роботу «Нора» створено під впливом психотропних речовин, які художник спробував уперше в житті. У цій роботі Мамсікову хотілося засобами живопису проілюструвати невідомий йому раніше фізичний досвід. Художник зобразив самого себе, який лежить на підлозі, обіймаючи дівчину. Його голова ніби поринає в стіну, виходячи за межі зображеної кімнати. Фізичне тіло залишається в інтер’єрі, проте свідомість художника вже досліджує інші виміри»
Джерело
14.04.202511:48
Зʼявилося бажання поїхати на Троєщину, бо «Водограй» Ернеста Коткова виглядає фантастично
23.04.202506:47
03.04.202509:29
Едуард Балула, 2025
Втомлена істота, 75х75 мм, інтагліо
Хробаки ідуть зігують, 80х80 мм, інтагліо
Пучок, 80х80 мм, інтагліо
надруковано на папері для нотатків
Втомлена істота, 75х75 мм, інтагліо
Хробаки ідуть зігують, 80х80 мм, інтагліо
Пучок, 80х80 мм, інтагліо
надруковано на папері для нотатків
05.04.202512:05
У 2024 році під час виставки «Бурʼян» у галереї Кручі, Марина Щегельска пропонувала глядачам та глядачкам:
«Покладіть насінину в рот, дивіться на Дніпро 60 секунд. Посадіть її та полийте»
На столі стояла тарілка з замоченою квасолею, а на балконі була інструкція і маленькі горщики із землею.
Кураторка: Аля Сєгал
«Покладіть насінину в рот, дивіться на Дніпро 60 секунд. Посадіть її та полийте»
На столі стояла тарілка з замоченою квасолею, а на балконі була інструкція і маленькі горщики із землею.
Кураторка: Аля Сєгал
31.03.202510:25
А скільки галерей українських їздять на міжнародні ярмарки мистецтва?
Я знаю дві, Волошини та Нейкед, якщо є хтось ще - let me know 🖤
Питання, чи існує мистецький ринок в Україні вже давно не цікаве, бо ми буквально займаємось його описом і шукаємо характеристики - він точно є. Питання його розміру і потужностей залишається відкритим)
Я бачу дуже прямий звʼязок між відсутністю галерей, які заробляють від продажів мистецтва і регулярно їздять на ярмарки і відсутністю (якісної) арт критики (це ще одна вічна тема разом із проблематикою ПАЦ, МА, прикрим станом освітніх закладів для митців, відсутністю можливості отримати актуальну професію у світі мистецтва, відсутністю державної підтримки культурному полю і так далі)
Відсутність достатньої кількості галерей (нагадаю, що у Берліні їх ~400, у НЙ ~1400, у Великобританіі комерційних галерей у 2019 було 1500, у Парижі ~1000, і так далі), говорить також і про концентрацію внутрішнього пієтету, кумівство та «конкуренцію». І справа не в тому, що ті люди, які змогли витягнути галерейний бізнес крізь роки, зобовʼязані приймати на себе роль мудрих і справедливих, надавати можливості всім і не мати преференцій, бо тільки у них вийшло. А у тому, що потрібні ще галереї, зі своїми власниками, своїми кумами, друзями, подругами і, було б добре, експертизами)
І тоді місця стає різко більше, хоча ніколи не достатньо
Часті скарги всередині середовища на «закритість спільноти» могли б породити бажання створити альтернативну спільноту, бо дивно очікувати від людей, які разом з університетів і вже 10-15-30 років працюють на ринку, що вони різко змінять своє уявлення про взаємодію з іншими. Скоріше, мені здається логічним, що нові, молоді люди, які є митцями/кураторами/іншими учасниками процесу створення, обмірковування та продажу мистецтва не мають бути закритими. Але я помічаю, як ця токсична для спільноти риса перебирається потроху від споглядання старших колег
Квартирі, незалежні та інші типи просторів, які, як я вже колись писала, абсолютно чудові, важливі, потрібні, вони є рупорами, експериментальними майданчиками, прогресом, і ще низка компліментів, та одними ними український мистецький Замок Хаула не почне свій рух, комерційних галерей шалено не вистачає
Це не тільки про фінансування, бо всі вище описані види галерей/інституцій часто мають якесь фінансування та підтримують художників грантами/стипендіями, але якщо вдуматись у це трошки вище, всі фінансування так чи інакше закінчуються, вони нестабільні, вони не покриють усіх потребуючих митців, тому у довгостроковій перспективі класна позиція на ринку і активні продажі забезпечують і митця, і всіх, хто з ним працює
Пупупу
Я знаю дві, Волошини та Нейкед, якщо є хтось ще - let me know 🖤
Питання, чи існує мистецький ринок в Україні вже давно не цікаве, бо ми буквально займаємось його описом і шукаємо характеристики - він точно є. Питання його розміру і потужностей залишається відкритим)
Я бачу дуже прямий звʼязок між відсутністю галерей, які заробляють від продажів мистецтва і регулярно їздять на ярмарки і відсутністю (якісної) арт критики (це ще одна вічна тема разом із проблематикою ПАЦ, МА, прикрим станом освітніх закладів для митців, відсутністю можливості отримати актуальну професію у світі мистецтва, відсутністю державної підтримки культурному полю і так далі)
Відсутність достатньої кількості галерей (нагадаю, що у Берліні їх ~400, у НЙ ~1400, у Великобританіі комерційних галерей у 2019 було 1500, у Парижі ~1000, і так далі), говорить також і про концентрацію внутрішнього пієтету, кумівство та «конкуренцію». І справа не в тому, що ті люди, які змогли витягнути галерейний бізнес крізь роки, зобовʼязані приймати на себе роль мудрих і справедливих, надавати можливості всім і не мати преференцій, бо тільки у них вийшло. А у тому, що потрібні ще галереї, зі своїми власниками, своїми кумами, друзями, подругами і, було б добре, експертизами)
І тоді місця стає різко більше, хоча ніколи не достатньо
Часті скарги всередині середовища на «закритість спільноти» могли б породити бажання створити альтернативну спільноту, бо дивно очікувати від людей, які разом з університетів і вже 10-15-30 років працюють на ринку, що вони різко змінять своє уявлення про взаємодію з іншими. Скоріше, мені здається логічним, що нові, молоді люди, які є митцями/кураторами/іншими учасниками процесу створення, обмірковування та продажу мистецтва не мають бути закритими. Але я помічаю, як ця токсична для спільноти риса перебирається потроху від споглядання старших колег
Квартирі, незалежні та інші типи просторів, які, як я вже колись писала, абсолютно чудові, важливі, потрібні, вони є рупорами, експериментальними майданчиками, прогресом, і ще низка компліментів, та одними ними український мистецький Замок Хаула не почне свій рух, комерційних галерей шалено не вистачає
Це не тільки про фінансування, бо всі вище описані види галерей/інституцій часто мають якесь фінансування та підтримують художників грантами/стипендіями, але якщо вдуматись у це трошки вище, всі фінансування так чи інакше закінчуються, вони нестабільні, вони не покриють усіх потребуючих митців, тому у довгостроковій перспективі класна позиція на ринку і активні продажі забезпечують і митця, і всіх, хто з ним працює
Пупупу
01.04.202507:22
Я продовжую снідати і дивитись потрошку scorned by muses, і це був 12-хвилинний випуск про те, як сильно впливає власний багаж знань на те, як ми бачимо мистецтво
Давно притримуюсь думки, що оригінальність/унікальність/подібні слова щодо мистецького твору мають 2 точки опори і 2 точки виникнення - з боку автора/ки, що зазвичай лишається суто внутрішнім пережитим одкровенням, рідко висловленим, і з боку глядача/ки. З боку глядача/ки унікальність та інше привʼязані до кількості побаченого та пережитого з мистецтвом «до», тому чим більш насичений історією мозок сприймає мистецтво, тим складніше його здивувати і, здається, тим сильніше він хоче привʼязуватись до того, що вже знає ( або не може не привʼязуватись) і це забавно і неймовірно, на мою думку.
Я особисто люблю дуже фідбекі / роздуми від людей з нульовою профільною освітою або навіть без цікавості до мистецтва - їх аналіз для мене дуже неочевидний і цікавий
З профіками важче, бо здається, ніби на тривалий період всі стають дуже однаковими, набираються «важливих істин» і поки не починають бунт - нічого активуючого твій мисленнєвий процес не звучить. А на це треба кілька років (іноді десятків)
Давно притримуюсь думки, що оригінальність/унікальність/подібні слова щодо мистецького твору мають 2 точки опори і 2 точки виникнення - з боку автора/ки, що зазвичай лишається суто внутрішнім пережитим одкровенням, рідко висловленим, і з боку глядача/ки. З боку глядача/ки унікальність та інше привʼязані до кількості побаченого та пережитого з мистецтвом «до», тому чим більш насичений історією мозок сприймає мистецтво, тим складніше його здивувати і, здається, тим сильніше він хоче привʼязуватись до того, що вже знає ( або не може не привʼязуватись) і це забавно і неймовірно, на мою думку.
Я особисто люблю дуже фідбекі / роздуми від людей з нульовою профільною освітою або навіть без цікавості до мистецтва - їх аналіз для мене дуже неочевидний і цікавий
З профіками важче, бо здається, ніби на тривалий період всі стають дуже однаковими, набираються «важливих істин» і поки не починають бунт - нічого активуючого твій мисленнєвий процес не звучить. А на це треба кілька років (іноді десятків)
03.04.202515:06
Нотатки


28.03.202517:58
«Наталі Портман нещодавно бачили на арт-ярмарках у Маямі та Парижі протягом останніх шести місяців — вона готувалась до ролі арт-дилерки у своєму новому фільмі The Gallerist, де також знімуться Дженна Ортега та Charli XCX.
За інформацією Deadline, Портман зіграє «відчайдушну дилерку, яка замишляє продати мертвого чоловіка на Art Basel Miami Beach» («звучить правдоподібно», — сказав американський дилер для The Art Newspaper під час ярмарку).»
За інформацією Deadline, Портман зіграє «відчайдушну дилерку, яка замишляє продати мертвого чоловіка на Art Basel Miami Beach» («звучить правдоподібно», — сказав американський дилер для The Art Newspaper під час ярмарку).»


27.03.202514:20
Про галерейний бізнес репорт:
Revenue and Profit / Дохід і прибутковість
Галереї — погані генератори доходу. Загалом 55% усіх галерей мають річний дохід менше $200,000. Лише 16% перевищують позначку в $1 мільйон.
30% галерей працюють у збиток. Лише 18% мають прибутковість понад 20%.
22% галерей у США та Великій Британії заробляють понад $1 млн (в Німеччині — лише 7%).
29% галерей у США і 23% у Великій Британії працюють у мінус, тоді як у Німеччині таких 34%.
У Лондоні найбільше галерей, що заробляють понад $5 млн на рік, і найвищі прибуткові маржі.
У Берліні — найнижчі.
93% галерей працюють із contemporary art (сучасне мистецтво), лише 5% — із modern art, 78% займаються винятково contemporary
Найвищу прибутковість мають галереї, що працюють із Old Masters (старі майстри); найнижчу — ті, що працюють із contemporary.
Галеристи сприймають художників як конкурентів і ставлять їх на 3-тє місце за загрозливістю (бо вони продають напряму)
Галереї мають короткий життєвий цикл.
Половина була заснована після 2000 року.
Лише 7% існують понад 35 років.
У Берліні — найбільше нових галерей,
У Нью-Йорку — найстаріші (довготривалі).
65% усіх галерей мають площу менше ніж 300 м² (3200 ft²).
30% — менше 100 м².
18% — середній розмір (300–600 м²)
17% — понад 600 м².
Майже всі галереї розміщені у центрах міст:
Нью-Йорк — 76% у центрі
Берлін — 90%
Лондон — 77%
Середні прибутковості по жанрах:
Old Masters: 17%
19th-century art: 11%
Modern art: 10%
Post-War art: 9%
Contemporary art: 6%
Причини слабкої прибутковості contemporary:
— Величезна конкуренція, малий пул “зіркових” імен, які приносять великий дохід.
— Більшість галерей продають роботи поза «магічним колом» топ-імен.
Відвідувачі галерей
Топ-5 типів відвідувачів:
1. Art Enthusiasts — відвідують часто, не купують
2. Opening Crowd — ходять на відкриття
3. Collectors — купують, головні джерела прибутку
4. Walk-ins — випадкові
5. Art Professionals — рідкісні, але впливові
По містах:
• У Берліні Opening Crowd — найпоширеніші
• У Нью-Йорку та Лондоні — серйозніші відвідувачі, більше collectors
Покупці галерей
6 типів покупців:
Art Lovers — купують з любові до мистецтва
One-Time Buyers — для декору чи статусу
Dealers/Professionals — купують для клієнтів або перепродажу
Investors/Speculators — інвестиційний інтерес
Museums/Foundations
Corporate Collectors
Рейтинг у всіх країнах:
№1 — Art Lovers
№2 — One-Time Buyers
№3 — Dealers
№4 — Speculators
№5 — Museums
№6 — Corporate
Щорічні виставки
48% галерей проводять 4–7 виставок на рік
23% — 8–11 виставок
8% — більше 11 виставок
Найбільше активні — галереї Німеччини й Великої Британії
Revenue and Profit / Дохід і прибутковість
Галереї — погані генератори доходу. Загалом 55% усіх галерей мають річний дохід менше $200,000. Лише 16% перевищують позначку в $1 мільйон.
30% галерей працюють у збиток. Лише 18% мають прибутковість понад 20%.
22% галерей у США та Великій Британії заробляють понад $1 млн (в Німеччині — лише 7%).
29% галерей у США і 23% у Великій Британії працюють у мінус, тоді як у Німеччині таких 34%.
У Лондоні найбільше галерей, що заробляють понад $5 млн на рік, і найвищі прибуткові маржі.
У Берліні — найнижчі.
93% галерей працюють із contemporary art (сучасне мистецтво), лише 5% — із modern art, 78% займаються винятково contemporary
Найвищу прибутковість мають галереї, що працюють із Old Masters (старі майстри); найнижчу — ті, що працюють із contemporary.
Галеристи сприймають художників як конкурентів і ставлять їх на 3-тє місце за загрозливістю (бо вони продають напряму)
Галереї мають короткий життєвий цикл.
Половина була заснована після 2000 року.
Лише 7% існують понад 35 років.
У Берліні — найбільше нових галерей,
У Нью-Йорку — найстаріші (довготривалі).
65% усіх галерей мають площу менше ніж 300 м² (3200 ft²).
30% — менше 100 м².
18% — середній розмір (300–600 м²)
17% — понад 600 м².
Майже всі галереї розміщені у центрах міст:
Нью-Йорк — 76% у центрі
Берлін — 90%
Лондон — 77%
Середні прибутковості по жанрах:
Old Masters: 17%
19th-century art: 11%
Modern art: 10%
Post-War art: 9%
Contemporary art: 6%
Причини слабкої прибутковості contemporary:
— Величезна конкуренція, малий пул “зіркових” імен, які приносять великий дохід.
— Більшість галерей продають роботи поза «магічним колом» топ-імен.
Відвідувачі галерей
Топ-5 типів відвідувачів:
1. Art Enthusiasts — відвідують часто, не купують
2. Opening Crowd — ходять на відкриття
3. Collectors — купують, головні джерела прибутку
4. Walk-ins — випадкові
5. Art Professionals — рідкісні, але впливові
По містах:
• У Берліні Opening Crowd — найпоширеніші
• У Нью-Йорку та Лондоні — серйозніші відвідувачі, більше collectors
Покупці галерей
6 типів покупців:
Art Lovers — купують з любові до мистецтва
One-Time Buyers — для декору чи статусу
Dealers/Professionals — купують для клієнтів або перепродажу
Investors/Speculators — інвестиційний інтерес
Museums/Foundations
Corporate Collectors
Рейтинг у всіх країнах:
№1 — Art Lovers
№2 — One-Time Buyers
№3 — Dealers
№4 — Speculators
№5 — Museums
№6 — Corporate
Щорічні виставки
48% галерей проводять 4–7 виставок на рік
23% — 8–11 виставок
8% — більше 11 виставок
Найбільше активні — галереї Німеччини й Великої Британії


07.04.202511:43
життя, коли
ти не заходиш у фейсбук,
YourArt працює,
у Мистецькому арсеналі повні зали людей,
павільйон, збудований на гроші Ханенків, знову український,
Музей сучасного мистецтва отримав приміщення і фінансування,
у НАМУ зробили ремонт,
і ти йдеш вулицями, знаючи, що замість країни-терориста тепер каховське море
(Тільки I wanna live)
ти не заходиш у фейсбук,
YourArt працює,
у Мистецькому арсеналі повні зали людей,
павільйон, збудований на гроші Ханенків, знову український,
Музей сучасного мистецтва отримав приміщення і фінансування,
у НАМУ зробили ремонт,
і ти йдеш вулицями, знаючи, що замість країни-терориста тепер каховське море
(Тільки I wanna live)
06.04.202511:10
Лілія Небера, 2024
«Зін-сонник «Сновид» зібрав у собі сни людей з ціллю дослідити якими сюжетами, образами і символами несвідоме реагує на війну.
Образи зі снів відтворені з глини, їх авторка щовечора ліпила - фотографувала - зминала, ілюструючи цикл бачення і забування сновидінь. Глина набуває форми і втрачає її - немов сон, залишаючи по собі липкий, ледь вловимий спогад.
Читач_ка може доповнити зображення по крапочкам «пригадуючи» сновидіння.»
«Зін-сонник «Сновид» зібрав у собі сни людей з ціллю дослідити якими сюжетами, образами і символами несвідоме реагує на війну.
Образи зі снів відтворені з глини, їх авторка щовечора ліпила - фотографувала - зминала, ілюструючи цикл бачення і забування сновидінь. Глина набуває форми і втрачає її - немов сон, залишаючи по собі липкий, ледь вловимий спогад.
Читач_ка може доповнити зображення по крапочкам «пригадуючи» сновидіння.»
10.04.202509:40
Ксенія Білик, «Урна для праху», 2022
“Химера» — остання серія робіт мисткині, в якій вона досліджує, як російська пропаганда частково спотворює історію та подає її з часом абсурдного химерного ракурсу. Ці роздуми втілилися, зокрема, в керамічній роботі «Урна для праху», що увійшла до серії «Химера». Її створення було інспіроване історією з перших днів повномасштабного вторгнення: як відомо, тоді росіяни перевозили із собою мобільні крематорії, щоб приховати кількість власних втрат. «Цей весь “героїзм”, “система” умовно перетворюється на попіл. Я декорувала цю урну викривленими образами ампірної радянської естетики — зірками, солдатами й георгіївськими стрічками», — каже Ксенія Білик. «До цих символів сьогодні звертається росія, пояснюючи свої цинічні імперські наративи ресентиментом до минулого».
Джерело:
“Химера» — остання серія робіт мисткині, в якій вона досліджує, як російська пропаганда частково спотворює історію та подає її з часом абсурдного химерного ракурсу. Ці роздуми втілилися, зокрема, в керамічній роботі «Урна для праху», що увійшла до серії «Химера». Її створення було інспіроване історією з перших днів повномасштабного вторгнення: як відомо, тоді росіяни перевозили із собою мобільні крематорії, щоб приховати кількість власних втрат. «Цей весь “героїзм”, “система” умовно перетворюється на попіл. Я декорувала цю урну викривленими образами ампірної радянської естетики — зірками, солдатами й георгіївськими стрічками», — каже Ксенія Білик. «До цих символів сьогодні звертається росія, пояснюючи свої цинічні імперські наративи ресентиментом до минулого».
Джерело:
登录以解锁更多功能。