Вибач.
.
.
.
Давно не писала,
Як ти?
Самотність чомусь йде,
Коли пишу тобі.
Я б сказала, тікає,
Їй тут не місце
І нікуди йти.
Розрошені мости.
Лівий
Правий береги.
Херсон і Олешки
Роз'єднають на роки.
Поезію пишу про сумне,
Але перші кроки вже є.
Працюю, колись трохи плачу.
І так по колу, як бачу.
Я побувала у Львові.
Мріяла, ми тоді не були знайомі.
Вражена мистецтвом із крові,
Культурою гуцулів палкою.
Поступово забуваю тепло піску.
Зі сном порядок, ночами сплю.
Порожньо на ділі буває.
Час з того дня так швидко минає.
Все змінилося у житті.
Пробач мені ниття, не суди.
Лишається питання:
Як ти?
