
Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Николаевский Ванёк

Лачен пише

Реальний Київ | Украина

Реальна Війна

Україна Online: Новини | Політика

Телеграмна служба новин - Україна

Резидент

Херсонська ніченька
...Так упитись царини красою.
Біля хлюпкого в балці джерела,
Щоби в душі Херсонщина жила.
Біля хлюпкого в балці джерела,
Щоби в душі Херсонщина жила.
关联群组

Враження «Херсонська ніченька»
0
记录
13.04.202523:59
55订阅者03.04.202523:59
200引用指数05.04.202523:59
27每帖平均覆盖率23.04.202509:27
0广告帖子的平均覆盖率04.04.202523:59
25.93%ER04.04.202523:59
50.94%ERR03.04.202516:10
Передзахист почався.
Налаштовуюся на зауваження щодо англійської мови у назві бренду.
Пам'ятай: англійська мова — це міжнародна мова спілкування...
Налаштовуюся на зауваження щодо англійської мови у назві бренду.
Тим часом моя матінка:
Пам'ятай: англійська мова — це міжнародна мова спілкування...
02.04.202519:23
Ми боремося за одне.
«Щоб що?»
У кожного своє.
І що зливається у ті болотяні канали
Знаємо.
І, навіть, хто це п'є.
24.03.202522:09
Дім — не люди, не чотири стіни.
Не зйомна квартира у Києві. Не вулиці, якими ходиш щодня, порівнюючи з тими, якими ходив колись.
Навіть не те слово, яким ти називаєш ту коробку, в яку повертаєшся після слів «Скоро буду вдома». І не та, про яку ще кажуть «Напиши, як будеш вдома.»
Дім — це коли знаєш у якій конторі десь у дворах можна роздрукувати якісь папери. Знаєш, де можна купити найсмачнішу випічку чи дешевші шкарпетки.
Не зйомна квартира у Києві. Не вулиці, якими ходиш щодня, порівнюючи з тими, якими ходив колись.
Навіть не те слово, яким ти називаєш ту коробку, в яку повертаєшся після слів «Скоро буду вдома». І не та, про яку ще кажуть «Напиши, як будеш вдома.»
Дім — це коли знаєш у якій конторі десь у дворах можна роздрукувати якісь папери. Знаєш, де можна купити найсмачнішу випічку чи дешевші шкарпетки.
28.03.202521:11
«Пам'ятаю»
Пам'ятаю любов і тепло одного дому.
У місті корабелів Херсоні,
На вулиці 24-го серпня знайомій.
Бите скло і наш одинадцятий номер.
Буковина у весняних вінках
Підкорила серце моє.
Як на долоні місто, а я мов птах!
Привілля живе у дощі, у вітрах!
Я шукаю сенси буття у метро,
У сторінках великих книг.
Вдивляюсь у вагони, що ходять по колу давно,
Дніпро перетинаючи, єднають береги.
© В.Херсонес-Таврійська
Пам'ятаю любов і тепло одного дому.
У місті корабелів Херсоні,
На вулиці 24-го серпня знайомій.
Бите скло і наш одинадцятий номер.
Буковина у весняних вінках
Підкорила серце моє.
Як на долоні місто, а я мов птах!
Привілля живе у дощі, у вітрах!
Я шукаю сенси буття у метро,
У сторінках великих книг.
Вдивляюсь у вагони, що ходять по колу давно,
Дніпро перетинаючи, єднають береги.
© В.Херсонес-Таврійська


26.03.202519:01
Не можу втямити, як хтось робить естетичні фотографії на пробіжці, але це точно не моє.
Кричу (Натякаю на) новий вірш.
Кричу (Натякаю на) новий вірш.
31.03.202518:56
«Каламут»
Мені муза халтури не пробачить.
І поки спить і поки бачить.
Вона штовхає мене на край неба:
"Треба, мила, така митця жертва."
Не просить писати з неї.
Вона шипить, як отрутна змія,
Вивертає легені.
Адже у житті до кінця нічия.
Чинить ґвал, каламут,
Скільки ще треба?!...
Моїх сил, моїх мук,
Висоти стелі.
Об пісок битих весел їй бракло.
У човні мені так добре, мамо.
Ще трохи посиджу і попливу помалу..
Далекий шлях вона мені загадала.
©В.Херсонес-Таврійська
Мені муза халтури не пробачить.
І поки спить і поки бачить.
Вона штовхає мене на край неба:
"Треба, мила, така митця жертва."
Не просить писати з неї.
Вона шипить, як отрутна змія,
Вивертає легені.
Адже у житті до кінця нічия.
Чинить ґвал, каламут,
Скільки ще треба?!...
Моїх сил, моїх мук,
Висоти стелі.
Об пісок битих весел їй бракло.
У човні мені так добре, мамо.
Ще трохи посиджу і попливу помалу..
Далекий шлях вона мені загадала.
©В.Херсонес-Таврійська


31.03.202519:02
15.04.202517:18
15.04.202516:51
Вибач.
.
.
.
Давно не писала,
Як ти?
Самотність чомусь йде,
Коли пишу тобі.
Я б сказала, тікає,
Їй тут не місце
І нікуди йти.
Розрошені мости.
Лівий
Правий береги.
Херсон і Олешки
Роз'єднають на роки.
Поезію пишу про сумне,
Але перші кроки вже є.
Працюю, колись трохи плачу.
І так по колу, як бачу.
Я побувала у Львові.
Мріяла, ми тоді не були знайомі.
Вражена мистецтвом із крові,
Культурою гуцулів палкою.
Поступово забуваю тепло піску.
Зі сном порядок, ночами сплю.
Порожньо на ділі буває.
Час з того дня так швидко минає.
Все змінилося у житті.
Пробач мені ниття, не суди.
Лишається питання:
Як ти?
.
.
.
Давно не писала,
Як ти?
Самотність чомусь йде,
Коли пишу тобі.
Я б сказала, тікає,
Їй тут не місце
І нікуди йти.
Розрошені мости.
Лівий
Правий береги.
Херсон і Олешки
Роз'єднають на роки.
Поезію пишу про сумне,
Але перші кроки вже є.
Працюю, колись трохи плачу.
І так по колу, як бачу.
Я побувала у Львові.
Мріяла, ми тоді не були знайомі.
Вражена мистецтвом із крові,
Культурою гуцулів палкою.
Поступово забуваю тепло піску.
Зі сном порядок, ночами сплю.
Порожньо на ділі буває.
Час з того дня так швидко минає.
Все змінилося у житті.
Пробач мені ниття, не суди.
Лишається питання:
Як ти?
08.04.202522:09
08.04.202521:56
Культурний аболіціонізм.
.
.
.
Мене не радують вóтуми війни.
Не дивують звірині вендетти.
Але лякають втрати поколінь.
Молоді, незаймані сюжети.
Початок боїться кінця.
Аболіціонізм чатує біля дверцят.
Слебезує бабця, чую слівця:
«За перекопом є Земля».
Наступний день, перший вагон.
Сіре, буденне метро.
Жовта книга, інша старенька:
«На крилах пісень» читає потихеньку.
Вихід на світло сліпить,
Обличчя обдуває вітер.
Не час сліз, але за душу так спритно
Мені зачепилися уривки надії.
.
.
.
Мене не радують вóтуми війни.
Не дивують звірині вендетти.
Але лякають втрати поколінь.
Молоді, незаймані сюжети.
Початок боїться кінця.
Аболіціонізм чатує біля дверцят.
Слебезує бабця, чую слівця:
«За перекопом є Земля».
Наступний день, перший вагон.
Сіре, буденне метро.
Жовта книга, інша старенька:
«На крилах пісень» читає потихеньку.
Вихід на світло сліпить,
Обличчя обдуває вітер.
Не час сліз, але за душу так спритно
Мені зачепилися уривки надії.
06.04.202519:05
06.04.202515:28
Історія Колобка очима кримських татар:


28.03.202521:17
登录以解锁更多功能。