Хренові книжки
Канал для усвідомленого читання. Насправді нічого такого: книжки, які думки вони викликають. І як книжки можуть зробити нас краще, а ми зробити краще світ навколо себе
Щодо співпраці @matviykhrenov
Щодо співпраці @matviykhrenov
关联群组
Хренові книжки Chat
10
06.02.202511:32
Чорний телефон. Джо Гілл
Скажу відразу, я не фанат містики й горор-літератури, але іноді хочеться чогось такого… знаєте, щоб трохи полоскотати нерви, але без затягнутого марафону по 500 сторінок. І тут формат новел ідеальний: тема не встигає набриднути, а напруга тримає до останнього.
Ця збірка — справжній набір жанрових експериментів. Від класичного нудотного горору (в хорошому сенсі, якщо так можна сказати), до майже психологічної драми. Десь містика, десь чистий трилер, десь щось на межі сюрреалізму. Але що важливо — кожна історія викликає емоцію. Не всі рівнозначно сильні, але прохідних тут немає.
Це чудовий приклад жанрової літератури, яка завдяки своїй якості виходить далеко за межі самого жанру. Читається легко, але після деяких новел ще довго лишається відчуття… ну ви зрозуміли.
А тепер ложка дьогтю — обкладинка. Боже, ніколи раніше не думав, що буду про це говорити. Але серйозно, вона більше підійшла б якійсь вузькожанровій штампованій книжці, а тут… вона реально може відштовхнути. Тому просто повірте: зміст набагато сильніший за обгортку!
Якщо хочете якісний набір історій, які змушують або нервово сміятися, або озиратися по сторонах — беріть. Не пожалкуєте.
#художня
#відкук
Скажу відразу, я не фанат містики й горор-літератури, але іноді хочеться чогось такого… знаєте, щоб трохи полоскотати нерви, але без затягнутого марафону по 500 сторінок. І тут формат новел ідеальний: тема не встигає набриднути, а напруга тримає до останнього.
Ця збірка — справжній набір жанрових експериментів. Від класичного нудотного горору (в хорошому сенсі, якщо так можна сказати), до майже психологічної драми. Десь містика, десь чистий трилер, десь щось на межі сюрреалізму. Але що важливо — кожна історія викликає емоцію. Не всі рівнозначно сильні, але прохідних тут немає.
Це чудовий приклад жанрової літератури, яка завдяки своїй якості виходить далеко за межі самого жанру. Читається легко, але після деяких новел ще довго лишається відчуття… ну ви зрозуміли.
А тепер ложка дьогтю — обкладинка. Боже, ніколи раніше не думав, що буду про це говорити. Але серйозно, вона більше підійшла б якійсь вузькожанровій штампованій книжці, а тут… вона реально може відштовхнути. Тому просто повірте: зміст набагато сильніший за обгортку!
Якщо хочете якісний набір історій, які змушують або нервово сміятися, або озиратися по сторонах — беріть. Не пожалкуєте.
#художня
#відкук
04.02.202511:29
Тімоті Снайдер, "Про свободу".
Відразу зазначу: я люблю Снайдера, прочитав не одну його книжку й страшенно вдячний йому за ту підтримку, яку він надає Україні та всьому вільному світу. Але в цій книжці щось пішло не так.
Ідея книжки цікава. Снайдер, як історик, заходить на філософську територію і першу половину книги робить це дуже вдало. Він виводить 5 ключових стовпів свободи: солідарність, фактаж, суверенітет, мобільність і непередбачуваність. Перші три розкриті майстерно — захопливо, з багатьма прикладами з історії України та досвіду східноєвропейських дисидентів. Читати цікаво, текст глибокий і насичений.
Але потім щось ламається. Друга половина книги скочується в емоційну полеміку з республіканцями. Снайдер наголошує на загрозах Трампа, Маска та олігархів, але робить це настільки емоційно, що аргументів стає дедалі менше. Складається враження, що чим більше Трамп мав шансів на перемогу, тим менше раціональних аргументів залишалося у Снайдера. Читати стає нудно, бо замість аналізу — потік емоцій. Вся критика зводиться до стандартних звинувачень, і, хоча там є раціональне зерно, хотілося б ширшого погляду. Адже демократам також є що пред'явити, і про це теж варто говорити.
У підсумку маємо чудову першу половину і занадто емоційну другу. Але перша частина настільки хороша, що я не шкодую, що прочитав книжку. Якщо вам цікаво зануритись в американську політику — може, й друга частина «зайде».
Моя оцінка — 6 із 10. Рекомендувати чи ні? Залежить від того, що саме ви шукаєте. Якщо глибокі рефлексії про свободу — так. Якщо тверезий аналіз сучасної політики — готуйтеся до емоційної гойдалки.
Прослухав в аудіо форматі на Мегого
#нонфікшин
#відгук
Відразу зазначу: я люблю Снайдера, прочитав не одну його книжку й страшенно вдячний йому за ту підтримку, яку він надає Україні та всьому вільному світу. Але в цій книжці щось пішло не так.
Ідея книжки цікава. Снайдер, як історик, заходить на філософську територію і першу половину книги робить це дуже вдало. Він виводить 5 ключових стовпів свободи: солідарність, фактаж, суверенітет, мобільність і непередбачуваність. Перші три розкриті майстерно — захопливо, з багатьма прикладами з історії України та досвіду східноєвропейських дисидентів. Читати цікаво, текст глибокий і насичений.
Але потім щось ламається. Друга половина книги скочується в емоційну полеміку з республіканцями. Снайдер наголошує на загрозах Трампа, Маска та олігархів, але робить це настільки емоційно, що аргументів стає дедалі менше. Складається враження, що чим більше Трамп мав шансів на перемогу, тим менше раціональних аргументів залишалося у Снайдера. Читати стає нудно, бо замість аналізу — потік емоцій. Вся критика зводиться до стандартних звинувачень, і, хоча там є раціональне зерно, хотілося б ширшого погляду. Адже демократам також є що пред'явити, і про це теж варто говорити.
У підсумку маємо чудову першу половину і занадто емоційну другу. Але перша частина настільки хороша, що я не шкодую, що прочитав книжку. Якщо вам цікаво зануритись в американську політику — може, й друга частина «зайде».
Моя оцінка — 6 із 10. Рекомендувати чи ні? Залежить від того, що саме ви шукаєте. Якщо глибокі рефлексії про свободу — так. Якщо тверезий аналіз сучасної політики — готуйтеся до емоційної гойдалки.
Прослухав в аудіо форматі на Мегого
#нонфікшин
#відгук
登录以解锁更多功能。
