АРТЮХ
Журналіст з Луганщини, головний редактор @tribun_ua
facebook.com/olexiyartyukh
facebook.com/olexiyartyukh
记录
27.06.202323:59
6.1K订阅者10.09.202323:59
300引用指数25.04.202423:59
7.3K每帖平均覆盖率21.09.202423:59
6.6K广告帖子的平均覆盖率29.05.202423:59
319.05%ER25.04.202423:59
131.94%ERR
09.05.202514:20
Рік тому на війні загинув Іван Попов
Життя воїна обірвалось 10-го травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Вовчанська.
Народився Іван Попов 8 липня 2004 року в м. Луганськ, а в 2014 переїхав до своєї бабусі Лариси Олександрівни Піскової в м. Рубіжне. Закінчив восьму школу, а після відокремлений підрозділ «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ ЛНУ ім. Тараса Шевченка».
У віці 18 років вступив в добровольчий підрозділ "Фрайкор". З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Іван обороняв Харків, а після Малу Рогань, Перемогу, Веселе та Сороківку.
З березня 2023 року Іван почав службу у ГУР МО України. Брав участь у багатьох спецопераціях. За операцію в Бахмуті отримав нагороду від Кирила Буданова. Тоді ж загинув його найкращий товариш - Богдан Кряж ,якому також було 19 років.
10 травня Іван Попов підірвав себе гранатою, щоб не здатися в полон і не зрадити військовій присязі, розуміючи що катування неминучі.
Вічна пам'ять!
Життя воїна обірвалось 10-го травня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Вовчанська.
Народився Іван Попов 8 липня 2004 року в м. Луганськ, а в 2014 переїхав до своєї бабусі Лариси Олександрівни Піскової в м. Рубіжне. Закінчив восьму школу, а після відокремлений підрозділ «Рубіжанський фаховий коледж ДЗ ЛНУ ім. Тараса Шевченка».
У віці 18 років вступив в добровольчий підрозділ "Фрайкор". З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, Іван обороняв Харків, а після Малу Рогань, Перемогу, Веселе та Сороківку.
З березня 2023 року Іван почав службу у ГУР МО України. Брав участь у багатьох спецопераціях. За операцію в Бахмуті отримав нагороду від Кирила Буданова. Тоді ж загинув його найкращий товариш - Богдан Кряж ,якому також було 19 років.
10 травня Іван Попов підірвав себе гранатою, щоб не здатися в полон і не зрадити військовій присязі, розуміючи що катування неминучі.
Вічна пам'ять!
转发自:
ТРИБУН | СХІД
+7
12.05.202511:49
🇺🇦 Рубіжне, бої за яке тривали понад два місяці, було повністю окуповано 12 травня 2022 року. На сьогоднішній день це одне з найбільш постраждалих міст України від початку повномасштабного російського вторгнення.
“В душі я фото-художник”, — каже Артем Семенюк. До повномасштабного вторгнення його життя було присвячене творчості. Він був дизайнером, багато фотографував та робив меблі. З 2016 по 2019 рік відслужив у ВЧ 3018, нині бригаді наступу РУБІЖ. Хотів стати снайпером, але його доля — військовий медик. З початком нової фази війни Артем долучився до лав ЗСУ.
В інтерв’ю ТРИБУН він розповів про бої за Рубіжне, в обороні якого брав участь. Читайте за посиланням
🇺🇦 Підписатись
“В душі я фото-художник”, — каже Артем Семенюк. До повномасштабного вторгнення його життя було присвячене творчості. Він був дизайнером, багато фотографував та робив меблі. З 2016 по 2019 рік відслужив у ВЧ 3018, нині бригаді наступу РУБІЖ. Хотів стати снайпером, але його доля — військовий медик. З початком нової фази війни Артем долучився до лав ЗСУ.
В інтерв’ю ТРИБУН він розповів про бої за Рубіжне, в обороні якого брав участь. Читайте за посиланням
🇺🇦 Підписатись
转发自:
Суспільне Донбас
04.05.202511:40
На фронті загинув оборонець із Рубіжного Вадим Бортнік. Чоловіку був 41 рік, повідомили у МВА.
Вадим захищав Україну з 2015 року, воював на Донеччині та Луганщині, а з початку повномасштабного вторгнення виконував завдання також на Херсонщині, Одещині та в Курській області РФ.
Вадим захищав Україну з 2015 року, воював на Донеччині та Луганщині, а з початку повномасштабного вторгнення виконував завдання також на Херсонщині, Одещині та в Курській області РФ.
28.04.202510:14
😁
+7
21.04.202508:56
11 років тому відбувся, напевно, перший проукраїнський мітинг у Рубіжному. На той момент по всій області проходили сепаратистські шабаші, була захоплена будівля СБУ в Луганську, колаборанти активно просували «референдум» і розкачували ситуацію в області.
Ще перед мітингом у соцмережах з'являлися заклики «гнать фашистов», що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами «НЕТ ЕС» та триколорами.
Незважаючи на це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.
І, звісно, на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття.
Переважну різницю в силах зробили за рахунок пропитих гастролерів із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть незважаючи на переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була — врятувати прапори, щоби неандертальці їх не спалили.
Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких «вали к себе на запад, бандеровец!». Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував.
Того дня моєму другу порізали «розочкою» руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру.
Можна сказати, що тоді нам просто показали трейлер «русского мира».
Багато з того часу змінилося. Навряд чи знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить бомжем.
Рубіжне три роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже – ця ідея жива.
Ще перед мітингом у соцмережах з'являлися заклики «гнать фашистов», що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами «НЕТ ЕС» та триколорами.
Незважаючи на це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.
І, звісно, на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття.
Переважну різницю в силах зробили за рахунок пропитих гастролерів із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть незважаючи на переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була — врятувати прапори, щоби неандертальці їх не спалили.
Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких «вали к себе на запад, бандеровец!». Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував.
Того дня моєму другу порізали «розочкою» руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру.
Можна сказати, що тоді нам просто показали трейлер «русского мира».
Багато з того часу змінилося. Навряд чи знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить бомжем.
Рубіжне три роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже – ця ідея жива.
28.04.202509:32
Навесні 2022 року світ облетіла фотографія хірурга з Дитячої лікарні Святого Миколая у Львові, який несе на руках поранену дівчинку з Краматорська. Це була Яна Степаненко — 11-річна українка, яка внаслідок терористичного удару росіян по залізничному вокзалу втратила обидві ноги.
Попри пережиту трагедію, Яна не лише змогла відновитися фізично — вона стала справжнім символом незламності. Після складного лікування та реабілітації у США, де дівчинка отримала перші протези для ходьби та бігу, вона повернулася до України й продовжила відновлення у львівському Центрі UNBROKEN. Там Яна отримала нові сучасні протези — і в буквальному сенсі зробила свої перші кроки до великої мети: допомагати іншим через участь у благодійних марафонах.
Текст
Попри пережиту трагедію, Яна не лише змогла відновитися фізично — вона стала справжнім символом незламності. Після складного лікування та реабілітації у США, де дівчинка отримала перші протези для ходьби та бігу, вона повернулася до України й продовжила відновлення у львівському Центрі UNBROKEN. Там Яна отримала нові сучасні протези — і в буквальному сенсі зробила свої перші кроки до великої мети: допомагати іншим через участь у благодійних марафонах.
Текст
+7
28.04.202516:19
🇺🇦 Последние проукраинские митинги в Луганске и Донецке
28 апреля 2014 года в Луганске и Донецке прошли последние массовые проукраинские акции.
Луганск:
Вечером у памятника Тарасу Шевченко собрались десятки активистов, чтобы поддержать единство Украины. Со сцены сообщили о захвате Тимура Юлдашева — одного из лидеров сопротивления. Митинг пытались сорвать пророссийские титушки. Они провоцировали столкновения с проукраинской молодежью. В тот же день в центре города вооружённые люди напали на двух активистов.
Уже 29 апреля сепаратисты захватили Луганскую ОГА и подняли российский флаг.
Донецк:
Митинг начался у стадиона “Олимпийский” и двигался по улице Артема. Звучал гимн Украины и “Воины света”, но акцию сорвали пророссийские молодчики с битами и ножами. Десятки пострадавших. Милиция не вмешивалась. После этого мирные акции в городе стали невозможными.
Фото: “Жёлтая Лента”, Александр Вовчанский
✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |
28 апреля 2014 года в Луганске и Донецке прошли последние массовые проукраинские акции.
Луганск:
Вечером у памятника Тарасу Шевченко собрались десятки активистов, чтобы поддержать единство Украины. Со сцены сообщили о захвате Тимура Юлдашева — одного из лидеров сопротивления. Митинг пытались сорвать пророссийские титушки. Они провоцировали столкновения с проукраинской молодежью. В тот же день в центре города вооружённые люди напали на двух активистов.
Уже 29 апреля сепаратисты захватили Луганскую ОГА и подняли российский флаг.
Донецк:
Митинг начался у стадиона “Олимпийский” и двигался по улице Артема. Звучал гимн Украины и “Воины света”, но акцию сорвали пророссийские молодчики с битами и ножами. Десятки пострадавших. Милиция не вмешивалась. После этого мирные акции в городе стали невозможными.
Фото: “Жёлтая Лента”, Александр Вовчанский
✅ Подписаться | Сайт | Фейсбук | YouTube | TikTok | Донат на работу редакции |
05.05.202511:06
Сьогодні рівно 102 роки від дня заснування ФК Зоря Луганськ
23.04.202518:02
Владислав Овчаренко – активіст із Луганська, партизан. У 2016 році його затримали представники “МДБ ЛНР” за проукраїнську позицію та звинуватили у “шпигунстві” на користь України. На той час Влад був фанатом футбольного клубу “Зоря”, активно підтримував свою країну і не приховував поглядів, що зробило його мішенню для окупантів. Понад два роки чоловік пробув у полоні. Знущання, тортури, фейковий “суд” – усе це мало зламати, але не вийшло.
У 2017 році Овчаренка звільнили під час великого обміну полоненими. Замість тиші – Влад продовжив діяти: давав інтерв’ю, розповідав правду про життя в окупації та тортури, які пережив у полоні, виступав за звільнення інших бранців Кремля.
Історія нашого друга в інтерв'ю ТРИБУН
У 2017 році Овчаренка звільнили під час великого обміну полоненими. Замість тиші – Влад продовжив діяти: давав інтерв’ю, розповідав правду про життя в окупації та тортури, які пережив у полоні, виступав за звільнення інших бранців Кремля.
Історія нашого друга в інтерв'ю ТРИБУН
07.05.202510:01
Станіслав Федорчук — один з найвпізнаваніших голосів українського сходу. Активіст, політолог, організатор, учасник донецького Євромайдану, голова правління Української народної ради Донеччини та Луганщини. Його ім’я постійно з’являється у списках спікерів, коли мова йде про майбутнє тимчасово окупованих територій, історичну пам’ять і справжній сенс соборності.
Видання “ТРИБУН” поспілкувалося з донеччанином — про особисту історію спротиву, ціну зради, реабілітацію колаборантів, пам’ять про український схід і майбутнє Донеччини.
Велике інтерв'ю вже на сайті
Видання “ТРИБУН” поспілкувалося з донеччанином — про особисту історію спротиву, ціну зради, реабілітацію колаборантів, пам’ять про український схід і майбутнє Донеччини.
Велике інтерв'ю вже на сайті
转发自:
Гіднасхід
08.05.202512:43
Раз:
Федорчук нагадує про статистику: 9% усіх учасників бойових дій за перші п’ять років війни були саме з Луганської та Донецької областей — майже кожен десятий. Але ці цифри суспільство не хоче бачити й чути. І в цьому, на його думку, криється загроза, яку Росія вміло експлуатує.
– розповів Станіслав.
Федорчук нагадує про статистику: 9% усіх учасників бойових дій за перші п’ять років війни були саме з Луганської та Донецької областей — майже кожен десятий. Але ці цифри суспільство не хоче бачити й чути. І в цьому, на його думку, криється загроза, яку Росія вміло експлуатує.
“Коли ми пропонуємо суспільству лише негатив про певний регіон, ми граємо на користь ворога. Ми переконуємо себе, що земля не наша, люди не наші. А отже — й боротися за них не варто. На мою думку, це диверсійна діяльність, яка робиться або не від великого розуму або, навпаки, через те, що люди настільки травмовані, що готові визнавати, що тільки вони класні, бо вони вийшли звідти, втекли, а зрештою всі інші неважливі”,
– розповів Станіслав.
27.04.202511:28
З чим асоціюється у вас Луганщина? З териконами? З бабаками? Зі степом? З крейдяними горами, абрикосами чи війною? Образи, з якими ми жили десятиліттями, залишилися у минулому. Та нова Луганщина — ще не вигадана. У час великої травми і переосмислення саме візуальна айдентика може допомогти нам уявити регіон заново — і вже не як втрачений промисловий край, а як сучасну, стильну частину культурної мапи України.
Про майбутнє візуального образу Луганщини говоримо з істориком і публіцистом Максимом Віхровим, який не лише глибоко досліджує тему ідентичності Сходу України, а й ставить просте, але важливе запитання: «А що ми, власне, хочемо показати світу, коли говоримо “Луганщина”?»
Читайте текст на ТРИБУН
Про майбутнє візуального образу Луганщини говоримо з істориком і публіцистом Максимом Віхровим, який не лише глибоко досліджує тему ідентичності Сходу України, а й ставить просте, але важливе запитання: «А що ми, власне, хочемо показати світу, коли говоримо “Луганщина”?»
Читайте текст на ТРИБУН
登录以解锁更多功能。
