Артем Карякін. Військовослужбовець Збройних Сил України з міста Кадіївка, Луганської області Підтримати донатом - send.monobank.ua/jar/fshxh2YND https://buymeacoffee.com/samotniyskhd Связь - @skhidnyi Twitter - twitter.com/samotniyskhid
Вірте в нас, підтримуйте нас, ми будемо їбашити цих підарів по максимуму. В перші дні вторгнення від нас відвернувся весь світ, але ми вистояли, вистоїмо і зараз.
Лозунги: «Треба валити» - лозунги слабких, ви тікаєте не від росіян, ви тікаєте від тих, хто кладе життя в боротьбі з росіянами, залишаючи їх спини оголеними до внутрішніх ворогів, які не тікатимуть.
Ситуація із логістикою на Курщині стрімко погіршується, і вже є критичною.
Спілкуюсь із багатьма підрозділами, які працюють на напрямку. Логістичні шляхи до Суджі перебувають під повним вогневим контролем противника.
Дальність від основної дороги до російських позицій складає 5-7 км, що дозволяє противнику безперервно працювати по ній дронами. Погіршує ситуацію поганий стан доріг, по яких фізично більше ніж 20 км/год неможливо їхати. Зараз буде потепління, і додасться болото.
Усі ці обставини дуже сприяють росіянам. Вже зараз на трасі десятки одиниць знищеної техніки та автотранспорту. У більшості випадків це робота FPV на оптоволокні.
Така ситуація суттєво ускладнює евакуацію поранених, яких не можуть забрати по кілька діб, підвіз БК, ротації тощо. Це знижує боєздатність наших сил на Курщині.
Я не знаю, що має робити вище командування у такій ситуації. Але якщо лишити, як є — вже дуже скоро ситуація із критичної перетвориться на катастрофічну.
«В Судже уже просто нельзя поднять голову. На открытом пространстве даже короткое время без укрытия находиться уже невозможно»
Все из-за большого количества FPV-дронов, которые постоянно висят в небе как над Суджей, так и над всей занятой ВСУ территорией Курской области. Об этом нам рассказал военнослужащий ВСУ Артем Карякин, который лично участвует в боях на территории России.
По словам собеседника «Вот Так», россияне «особо не жалеют» FPV-дроны:
«Если у них садится батарея, а наших целей не видно, они направляют его в первый попавшийся дом, не разбирая, кто там находится — солдаты или мирные жители».
✏️ Что известно об ухудшении для ВСУ ситуации вокруг Суджи? ✏️ Почему отсутствует возможность привезти в город гуманитарную помощь местным жителям? ✏️ Видны ли на поле боя солдаты из КНДР?
Ответы на эти и другие вопросы вы найдете в тексте «Вот Так» по ссылке.
💢 Найбільшою проблемою в районі Курщини є вогневий контроль противника над всією логістикою Сил Оборони. Починаючи з січня місяця, кацапи нарощували свої спроможності контролю нашого пересування і чомусь з нашого боку не приймалися відповідні рішення, щоб усунути цю проблему. Протягом лютого вона почала досягати свого піку, а найбільші ускладнення почалися після втрати Свердлікового, яке пробували відновлювати теж не найкраще продуманим чином.
🇷🇺 Противник мав можливість прорватися в Новеньке, наростивши певне угрупування і продовжує це робити, відчувши попередній успіх. Сказати, що вони мають можливість легко закріпитися в селі не можна, адже там апріорі складно це зробити через відсутність села як такого, та й сама місцевість не сприяє цьому. Очевидно, буде прийнято рішення про проведення стабілізаційних заходів, бо цей випадок набрав навіть публічного розголосу, але чим це завершиться і чи візьме для себе противник за принципову ціль там закріпитися — покаже час. Ресурси у кацапів для цього є і вони намагаються там облаштуватися.
🏹 Неприємним моментом є також просування московитів вздовж кордону між населеними пунктами Журавка-Новеньке. Саме з цього району здійснюється найбільша кількість ураження по логістиці, яка проходить від Юнаківки в Суджу і стан справ у тому районі почав погіршуватися давно.
👥 Велика кількість бійців наголошує на цій проблемі і з цим необхідно щось терміново робити, адже наслідки вже є неприємними у вигляді уражень не одного десятка засобів пересування. Противник продовжує накопичення в районі Свердлікового, продовжує здійснювати тиск і найгіршим сценарієм буде вихід кацапів безпосередньо на окраїни Суджі, хоча вогневим контролем вони практично вже там...
На фоне последних событий - особенно приятно наблюдать за отправкой по воздуху подарков в сторону россии
20.02.202517:24
Интересно у нас, конечно, получается
Вот раньше некоторые смеялись с мангалов на технике россиян, по сей день многие чего-то смеются с антидроновых сеток на дорогах у россиян
А на сегодня: наша же техника с мангалами едет по дорогам с такими же антидроновыми сетками
А ведь все, что хоть немного усложняет работу для пилотов фпв-дронов - полезно
Лучше поздно, чем никогда, конечно. Но за все то время можно было спокойно «на сигаретке» этими сетями затянуть то же сумское приграничье, а теперь его затягивает «сетками» из российского оптоволокна
19.02.202513:24
россии точно нужен мир, чтобы его захватить
на видео московская область
20.02.202517:00
На днях была 10-я годовщина сложного, но героического выхода наших сил из Дебальцево
Последние годы 21-го января я начинаю постить рефлексию по всем тем событиям в Дебальцево с точки зрения жителя оккупированного Стаханова. Ведь именно 21-го января 2015-го года произошел первый серьезный обстрел моего города, из которого пророссийские манкурты сделали день памяти по погибшим мирным жителям
Правда, лицемерные любители триколора никогда не рассказывают - что же было причиной того обстрела, как и всего печального, что происходило в нашем городе в те дни
Поэтому в очередной раз я публикую свою рефлексию на те события, только уже собранную в один рассказ
Дебальцево 2015. Взгляд из оккупированого Стаханова
🪖 «Не факт, що без успішної Курської операції кава в Сумах була б реальністю»
Артем Карякін на псевдо «Східний» був агентом українських спецслужб в окупованій Кадіївці. Віталій «Нанаєць» Овчаренко — активістом Євромайдану та добровольцем АТО. Колись їх познайомив ультрас-рух донецького «Шахтаря», а тепер вони разом воюють на Курщині.
Изначально Курская операции вызвала много скепсиса у ряда военных экспертов: они считали, что рациональнее было бы использовать эти украинские силы и ресурсы на более актуальных участках фронта. Спустя полгода после начала операции Артём Карякин признаётся, что и сами военнослужащие в начале не до конца понимали цели этой операции. "Мы думали, если честно, что это что-то по типу рейдовых действий в Белгородской области и это будет временно. Из того, что мы видели на первых порах, там не было чёткой зоны контроля, и мы не понимали вообще, как это будет всё выглядеть. Но даже при всём скепсисе ещё в первые дни операция себя оправдала, потому что были взяты в плен сразу более 700 российских военнослужащих, в том числе около 150 сотрудников пограничного управления ФСБ России (Главком ВСУ Сырский говорил о 600 пленных, по данным Генштаба ВСУ всего в плен за время операции попали более 900 российских военнослужащих, – прим. РС).
Многие заблуждаются, думают, что Россия пошла на быстрые обмены из-за того, что именно срочники попали в плен. На самом деле это не так. В первую очередь играло роль взятие в плен именно сотрудников ФСБ. Ещё с первых дней операции в украинском плену находятся 700 российских военнослужащих, которые до сих пор меняются, в том числе бойцов полка "Азов". Россия раньше не шла ни на какие условия по обмену "азовцев". Ни на каком другом направлении, будучи в обороне, мы не могли бы взять столько российских бойцов в плен.
Во-вторых, контратаковать на других направлениях, по моему субъективному мнению, у нас просто нет и не было возможности. Не было достаточно сил, чтобы прорывать оборону на тех участках, где Россия ушла в позиционную войну, где они уже окопались и построили позиции для обороны: такие, которые не пройти. Мы уже видели примеры неудачного контрнаступления на Запорожском фронте. Было бы очень рискованно бросаться в контратаку на те населенные пункты, где Россия закрепилась. По-моему, логично было выбрать направление, где у россиян было слабое место.
В-четвёртых, перенос боевых действий на территорию противника и недопущение атаки на Сумскую область. Скажу по личному опыту: перемещаясь по нашей приграничной территории, пока мы воевали и воюем в Курской области, мы заметили, что Сумскую область тотально готовят к обороне. Новые позиции и укрепления, возвести которые раньше не было возможности. За время Курской операции такая возможность появилась, потому что россияне достаточно сильно ушли вглубь своей же территории. В-пятых, потери. Все понимали, что мы будем нести потери в Курской области, и мы их несём. Основной скепсис был у всех именно касаемо того, что мы якобы погибаем за российские населенные пункты. То есть мы находимся не на своей земле, и за что мы там погибаем? Мне как бойцу, который участвует в этой операции, достаточно понятно, за что мы там погибаем и сражаемся. Не за российские населенные пункты, а за то, чтобы деоккупировать наши. Ведь деоккупировать наши города можно разным путём, в том числе дипломатическим", – говорит Карякин.
В-третьих, по началу было очевидно, что россияне пытались нивелировать нашу контратаку, нивелировать наш успех, не бросая в ход серьезные силы на этом направлении, принципиально не снимая их с других направлений. Заметно это было вплоть до октября. Позже они поняли, что без снятия серьёзных резервов у них ничего не получится. Они были вынуждены прибегнуть к тому, что снимали на это направление опытных пилотов БПЛА. Это видно по тому, как они действуют: сажают дроны на землю, выжидают нашу технику, потом поднимают дроны и уничтожают её. Это говорит о том, что работают профессионалы, и они явно были сняты с одного из ключевых направлений. Как минимум несколько достаточно хороших экипажей FPV-дронов действуют сейчас на Курском направлении, а не, скажем, на Покровском.
«В Судже уже просто нельзя поднять голову. На открытом пространстве даже короткое время без укрытия находиться уже невозможно»
Все из-за большого количества FPV-дронов, которые постоянно висят в небе как над Суджей, так и над всей занятой ВСУ территорией Курской области. Об этом нам рассказал военнослужащий ВСУ Артем Карякин, который лично участвует в боях на территории России.
По словам собеседника «Вот Так», россияне «особо не жалеют» FPV-дроны:
«Если у них садится батарея, а наших целей не видно, они направляют его в первый попавшийся дом, не разбирая, кто там находится — солдаты или мирные жители».
✏️ Что известно об ухудшении для ВСУ ситуации вокруг Суджи? ✏️ Почему отсутствует возможность привезти в город гуманитарную помощь местным жителям? ✏️ Видны ли на поле боя солдаты из КНДР?
Ответы на эти и другие вопросы вы найдете в тексте «Вот Так» по ссылке.
Ситуація із логістикою на Курщині стрімко погіршується, і вже є критичною.
Спілкуюсь із багатьма підрозділами, які працюють на напрямку. Логістичні шляхи до Суджі перебувають під повним вогневим контролем противника.
Дальність від основної дороги до російських позицій складає 5-7 км, що дозволяє противнику безперервно працювати по ній дронами. Погіршує ситуацію поганий стан доріг, по яких фізично більше ніж 20 км/год неможливо їхати. Зараз буде потепління, і додасться болото.
Усі ці обставини дуже сприяють росіянам. Вже зараз на трасі десятки одиниць знищеної техніки та автотранспорту. У більшості випадків це робота FPV на оптоволокні.
Така ситуація суттєво ускладнює евакуацію поранених, яких не можуть забрати по кілька діб, підвіз БК, ротації тощо. Це знижує боєздатність наших сил на Курщині.
Я не знаю, що має робити вище командування у такій ситуації. Але якщо лишити, як є — вже дуже скоро ситуація із критичної перетвориться на катастрофічну.
Изначально негласной целью курской операции в обществе и СМИ звучало: «оттянуть российские силы с других направлений на территории Украины» На сегодняшний день можно на 100 процентов констатировать переброску, если не всех, то значительную часть лучших российских экипажей FPV-дронов именно на данное направление
С последних дней 2024-го года россияне начали постепенно наращивать применение разного рода FPV-дронов (на разных частотах, оптоволокне, самолетного типа), задавшись целью нейтрализовать логистику СОУ. Изначально все экипажи принялись работать по основной трассе, что ведет от КПВВ «Суджа» – позже это переросло в полный контроль БПЛА всех дорог в самой Судже и ближайших населенных пунктах, а также связующих их. Начиная с февраля все это переросло в полный контроль дронами противника путей снабжения СОУ не только на территории Курской области, но и в сумском приграничье
Экипажи врага работают слаженно и профессионально. Летают группами FPV на небольшом расстоянии друг от друга, хорошо координируясь между собой. Часто используют тактику «засад» с посаженным на землю дроном в режиме ожидания. Порой на небольшом участке пути таких «засевших» дронов может быть сразу несколько. Не зря побратими с других направлений хвастаются затишьем в небе со стороны врага, очевидно россиянам пришлось снимать спецов на ключевой на сегодня для них участок
На сегодня мы имеем только пару маршрутов заезда и выезда на курские земли, контролируемые врагом с воздуха по обе стороны границы. Некоторые участки дорог полностью или частично заблокированы нашей пораженной техникой. Логистику, если не назвать мертвой, то еле живой уж точно можно. Возникают проблемы с подвозом боеприпасов и провизии, эвакуацией раненых, подвозом дополнительного л/с, не говоря уже о ротациях. Раненые могут ждать эвакуацию по несколько дней, если транспорт вообще доедет. Уже знаем о случаях вынужденных «ротаций» пешком
Еще больших трудностей сейчас добавляют погодные условия при которых «дорога жизни» постепенно превращается в абсолютное болото
Одновременно с этим враг прикладывает серьезные усилия для прорыва на КПВВ «Суджа» через наше приграничье слева, наступая от Свердликово, а также от Мелового к Олешне справа – для взятия на полный огневой контроль «дорогу жизни» СОУ.
Продолжаются интенсивные бои, пока врага удается сдерживать титаническими усилиями СОУ на самых разных участках всего курского направления. Не смотря на весь негатив мы продолжаем бодаться, как в воздухе - усилиями беспилотчиков, так и на земле - подвигами нашей пехоты.
Увы, но колоссальные потери российской пехоты нивелируются задействованием огромного количества беспилотников, а некроз логистики со временем приводит к потерям наших позиций. Впрочем, это был лишь вопрос времени, слишком узкая зона нашего контроля буквально с парочкой дорог, соединяющих ее с тылом - этого было мало изначально
Это не пост о «зраде» для создания паники. Но не писать об этом уже просто не имеет смысла. Знаю, что наше командование в курсе о ситуации и предпринимает частичные меры, но их пока недостаточно. Если у нас есть план «Б» — то он необходим уже на вчера сейчас
💢 Найбільшою проблемою в районі Курщини є вогневий контроль противника над всією логістикою Сил Оборони. Починаючи з січня місяця, кацапи нарощували свої спроможності контролю нашого пересування і чомусь з нашого боку не приймалися відповідні рішення, щоб усунути цю проблему. Протягом лютого вона почала досягати свого піку, а найбільші ускладнення почалися після втрати Свердлікового, яке пробували відновлювати теж не найкраще продуманим чином.
🇷🇺 Противник мав можливість прорватися в Новеньке, наростивши певне угрупування і продовжує це робити, відчувши попередній успіх. Сказати, що вони мають можливість легко закріпитися в селі не можна, адже там апріорі складно це зробити через відсутність села як такого, та й сама місцевість не сприяє цьому. Очевидно, буде прийнято рішення про проведення стабілізаційних заходів, бо цей випадок набрав навіть публічного розголосу, але чим це завершиться і чи візьме для себе противник за принципову ціль там закріпитися — покаже час. Ресурси у кацапів для цього є і вони намагаються там облаштуватися.
🏹 Неприємним моментом є також просування московитів вздовж кордону між населеними пунктами Журавка-Новеньке. Саме з цього району здійснюється найбільша кількість ураження по логістиці, яка проходить від Юнаківки в Суджу і стан справ у тому районі почав погіршуватися давно.
👥 Велика кількість бійців наголошує на цій проблемі і з цим необхідно щось терміново робити, адже наслідки вже є неприємними у вигляді уражень не одного десятка засобів пересування. Противник продовжує накопичення в районі Свердлікового, продовжує здійснювати тиск і найгіршим сценарієм буде вихід кацапів безпосередньо на окраїни Суджі, хоча вогневим контролем вони практично вже там...
Вірте в нас, підтримуйте нас, ми будемо їбашити цих підарів по максимуму. В перші дні вторгнення від нас відвернувся весь світ, але ми вистояли, вистоїмо і зараз.
Лозунги: «Треба валити» - лозунги слабких, ви тікаєте не від росіян, ви тікаєте від тих, хто кладе життя в боротьбі з росіянами, залишаючи їх спини оголеними до внутрішніх ворогів, які не тікатимуть.
🔤 А поки весь світ сходить з розуму, усталені міжнародні правила та норми летять у прірву (бо два старі маразматичні діди вирішили його поділити), Україна, українські воїни, волонтери та всі люди доброї волі з різних країн світу залишаються в авангарді боротьби за справедливість та свободу. Поки Трамп згадує, що він казав вчора, заперечує, що казав позавчора і не слідкує за тим, що каже сьогодні, з кінця лютого 2025 року Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm стала офіційним інформаційним партнером дуже амбітного проєкту “Атлас”.
Запрошуємо читачів InformNapalm долучатись до підтримки цього амбітного проєкту і разом писати історію нашої визвольної війни, яка має завершитись справедливою перемогою для України. Бо маразматичні діди - автократи й диктатори, якою б великою владою вони не були наділені - це тимчасове явище, яке ми маємо подолати разом, щоб вибороти волю і гідне майбутнє для дітей України.
🪖 «Не факт, що без успішної Курської операції кава в Сумах була б реальністю»
Артем Карякін на псевдо «Східний» був агентом українських спецслужб в окупованій Кадіївці. Віталій «Нанаєць» Овчаренко — активістом Євромайдану та добровольцем АТО. Колись їх познайомив ультрас-рух донецького «Шахтаря», а тепер вони разом воюють на Курщині.
Обирати захист схоже на підбір твоїх улюблених кросів. Ти ж не побіжиш марафон у берцях? Так само і з плитами: не бери перше, що знайшов.
Які є варіанти?
Керамічні бронеплити 6 класу – як топові бігові кеди. Легі (від 2.4 кг), гасять кулі навіть кулемета (калібр 7.62х54 Б-32), але сильний удар чи уламок можуть її пошкодити.
Ідеально для штурмів, але перший скид на СПшку і плити ловлять скол, тому треба міняти.
Сталеві бронеплити 5 класу (Armox Advance) – класичні берці. Надійні, не бояться ударів, тримають 7.62х54 лпс, бюджетні, але важкі й можуть дати рикошет (навіть з полімерною сечовиною, як в Ukrarmor). Відмінний варіант для окопів і позиційної війни.
Поліетиленові (НВМПЕ) плити 3 класу – тактичні кеди. Суперлегкі (від 0.85 кг), не пропускають уламки та воду, тримають 5.45х39 ПС, але не тримають бронебійні кулі. Ідеально для артилеристів, операторів БПЛА та тилових задач.
Який варіант для тебе?
Треба штурмувати? Кераміка 6 класу, щоб навіть від снайпера захиститись
Окопи і позиційка? Теж можна кераміку, але якщо є ризик постійних ударів – металеві 5-го класу будуть кращим вибором.
Забирай зі знижкою 7% за промокодом skhidnyi разом із безкоштовною доставкою
20.02.202517:24
Интересно у нас, конечно, получается
Вот раньше некоторые смеялись с мангалов на технике россиян, по сей день многие чего-то смеются с антидроновых сеток на дорогах у россиян
А на сегодня: наша же техника с мангалами едет по дорогам с такими же антидроновыми сетками
А ведь все, что хоть немного усложняет работу для пилотов фпв-дронов - полезно
Лучше поздно, чем никогда, конечно. Но за все то время можно было спокойно «на сигаретке» этими сетями затянуть то же сумское приграничье, а теперь его затягивает «сетками» из российского оптоволокна
20.02.202517:00
На днях была 10-я годовщина сложного, но героического выхода наших сил из Дебальцево
Последние годы 21-го января я начинаю постить рефлексию по всем тем событиям в Дебальцево с точки зрения жителя оккупированного Стаханова. Ведь именно 21-го января 2015-го года произошел первый серьезный обстрел моего города, из которого пророссийские манкурты сделали день памяти по погибшим мирным жителям
Правда, лицемерные любители триколора никогда не рассказывают - что же было причиной того обстрела, как и всего печального, что происходило в нашем городе в те дни
Поэтому в очередной раз я публикую свою рефлексию на те события, только уже собранную в один рассказ
Дебальцево 2015. Взгляд из оккупированого Стаханова