Я имею честь выступать как впервые за тысячелетнюю историю России всенародно избранный президент [...] Свобода и коммунизм несовместимы.
Мы чувствуем колоссальную ответственность за успех наших преобразований [...] перед гражданами Соединённых Штатов Америки, перед всем человечеством. Сегодня свобода Америки защищается в России.
Мы приглашаем Соединённые Штаты и другие государства к сотрудничеству в расследовании этих тёмных страниц бывшей Империи.
Хотел бы закончить своё выступление словами из песни американского композитора российского происхождения Ирвина Берлина: "Господи, благослови Америку!"… И добавлю к этому: "И Россию!"
Той, хто зрадив, ніколи не пробачить іншим власної ж зради.
Винниченко, сидячи у мене в кабінеті, казав при мені одному українцю-федералісту, що він і сам нічого не має проти федерації, але коли тепер говорити про федерацію, то тоді росіяни нічого не дадуть згодом, тому потрібно стояти за «самостійність», до кінця, що й призведе до федерації [...]— «Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918», мемуари гетьмана Скоропадського
Те, що тоді було сказано Винниченком, я невдовзі перевірив на практиці. Як тільки я оголосив федерацію з Росією, я одразу зрозумів, що Винниченко мав рацію. За кілька днів після появи грамоти великоросійські кола вже ніякої України зовсім не визнавали [...]
В первую очередь мы должны спасать белогвардейцев.
Я козак 6-оі стрілецької дивізії від себе і козаків, яких я знаю, кажу вам: ми знаємо, що нас чекає і ми не боїмось смерти, але до вас служити не підемо. Коли ж ви нас повбиваєте, то знайте, що за нас вам помстить ввесь український нарід. А коли до українських козаків дійде чутка про вашу ганебну роботу, то за кров нашу вони нищитимуть все, що має хоч малий зв'язок з вами каторжане. Ми боремося за ідею. Знаємо, що многі з нас складуть голови але твердо віримо, що переможемо. Ви це знаєте добре. Убивайте, каторжани, ми готові.
Ми не є феміністами. Ми не розуміємо, як повага до жінок може означати позбавлення їхнього чудового призначення і покладання на них чоловічих обов’язків.
Мені завжди було сумно бачити жінок у чоловічих ролях, коли вони докладають неймовірних зусиль і губляться в суперництві, що зрештою призводить до поразки всіх жінок під безпардонним потуранням чоловічих конкурентів.
Справжній фемінізм не повинен полягати в тому, щоб жінки прагнули ролей, які сьогодні вважаються вищими, а натомість повинен зосереджуватися на наданні жіночим ролям дедалі більшої людської та соціальної гідності.
Навіть якщо бойові дії у 2025 році припиняться, війна нікуди не зникне. Вона дивитиметься на нас очима наших загиблих побратимів, нагадуватиме про себе руїнами українських міст, буде поруч у сльозах сотень тисяч українських родин, які втратили найдорожче.
Вона дихатиме в спину самим фактом існування на наших кордонах ворога, який ніколи не відмовиться від наміру окупувати Україну. А це означає, що у нас не буде іншого вибору, окрім як продовжувати реформувати армію, нарощувати власний ВПК та готуватись. Тому що наступного разу окупант прийде ще сильнішим та ще більш підготовленим.
