Notcoin Community
Notcoin Community
查看
Whale Chanel
Whale Chanel
查看
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
查看
Whale Chanel
Whale Chanel
查看
Proxy MTProto | پروکسی
Proxy MTProto | پروکسی
查看
iRo Proxy | پروکسی
iRo Proxy | پروکسی
查看
Львівський історичний клуб avatar

Львівський історичний клуб

Наукове товариство істфаку ЛНУ ім. І. Франка. Постмодерн гуманітаристики, статті студентів/випускників факультету та картинки.
Наші електронні ресурси - https://linktr.ee/lvivhistoricalclub />Співпраця - @hlybynnyi та @chornoviliada_dike
TGlist 评分
0
0
类型公开
验证
未验证
可信度
不可靠
位置
语言其他
频道创建日期Jan 01, 2021
添加到 TGlist 的日期
Apr 10, 2024
我是频道所有者
变更历史
关联群组
ПВК "Catus Albus"
ПВК "Catus Albus"
82
详细信息

Львівський історичний клуб 热门帖子

所有帖子
转发自:
Літературний тероризм avatar
Літературний тероризм
29.01.202520:45
#історія

Звичка сприймати нашу історію виключно "під бромом" зіграла з нами злий жарт. Ми почали любити більше жертв, ніж героїв.

Так скалось і з тими подіями, що відбулись 29 січня 1918 р. біля залізничної станції Крути.

Пам'ятаю, що з раннього дитинства всім вдовблювали в голову те, що під Крутами загинули голі та босі "юнаки". Мовляв, Центральна Рада відправила на вірну смерть 300 хлопців віком від 14 до 17 років, що ніколи не тримали в руках зброю.

Вже у зрілому віці я дізнався про те, що "юнак" — це було звання юнкерів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Деякі юнкери вже мали досвід боїв Першої світової війни.

Я здивувався, коли дізнався, що під Крутами були представники Вільного козацтва — теж старі вояки, що добряче намучились в окопах "першої імперіалістичної".

Виявилось, що оборонці Крут були непогано озброєними — серед анархії Перших визвольних змагань їм вдалось знайти 16 кулеметів та змайструвати імпровізований гарматний "бронепотяг".

Меншістю серед оборонців Крут були бійці-добровольці Студентського Куреню Січових Стрільців, що складався зі студентів Університету св. Володимира, Українського народного університету, старшокласники Гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства.

Це були українські пасіонарії — такі як сучасні "бердянські партизани" Микита Ханганов та Тигран Оганісян.

Після того, як крутянці стримали більшовицьку орду та розібрали залізничну колію до Києва, їм вдалось відступити прихопивши зброю та поранених товаришів. Через темряву та брак досліду, частина Студентського Куреню заблукала та потрапила у полон до більшовиків.

Близько 30 студентів-добровольців були розтріляні (наголошую, що не всі оборонці). Один зі студентів, Георгій Пипський співав перед смертю "Ще не вмерла...". Його подвиг не забули у майбутньому — у структурі УПА існувала старишинська школа названа в честь Героя-Крутянця. Загалом, втрати більшовиків перевищували кількість оборонців.

Наші тужливі співвічизники люблять ставити в приклад того, що командування покинуло захисників Крут у найкритичніший момент.

Вони люблять поливати брудом постать Аверкія Гончаренка. Однак вони не згадують про те, що під Крутами більшовики розстріляли брата Аверкія.

Вони забули про те, що А.Гончаренко пізніше з крутянцями доєднався до військ Петлюри, що продовжували воювати з більшовиками.

Чогось ми забули про те, що кров крутянців була відомщена — 28 лютого 2022 р. українські добровольці, бійці ЗСУ та ТрО, місцеві жителі завдали значних втрат батальйонно-тактичній групі 6-го танкового полку 90-ї танкової дивізії Центрального військового округу. Росіяни зупинились. Київ було врятовано.

Крути — це героїзм та самопожертва, а не плач та стогін.

Крути — це успішна оборонна операція, а не про "побиття українських немовлят".

Крути — це та подія в нашій історії, про котру слід згадувати з гордістю.

Крути — це про циклічність історії. Нічого додати більше....

P.S.

На фото знищена російська САУ біля Крут, перші дні вторгнення
17.02.202507:32
Сьогодні мова ітиме про доволі незнайому для українського читача особу. Мова йде про японського письменника, поета, драматурга, есеїста і навіть політика, а звати його Юкіо Мішіма (1925-1970). Цей літератор, справжнє ім’я якого Кімітаке Хiрaoкa, народився 14 січня 1925 року в Токіо. Він став однією з найяскравіших і найсуперечливіших фігур японської літератури XX століття. Мішіма був не лише талановитим діячем культури, але й філософом і актором, чия діяльність викликала бурхливі дискусії в суспільстві. Юкіо знявся у багатьох фільмах. Фільм "Патріотизм" він написав і профінансував сам, а зняв його у тісній співпраці з Масакі Домото. Він також написав детальний звіт про весь процес, в якому описує подробиці, пов'язані з костюмами, витратами на зйомки та сприйняттям фільму.

Вивчення його творчості відкриває багатогранний світ, де переплітаються теми ідентичності, краси, смерті і конфлікту між старими традиціями й тогочасними цінностями. Автор часто досліджував тему особистої та культурної кризи Японії в післявоєнний період. У своїх творах письменник ідеалізував японську естетику, зокрема концепцію "краси у неповноті та недосконалості." Його стиль літератора, який поєднує поетичність із точністю, часто торкається філософських тем і містить глибокі алегорії. Однак життєвий шлях Юкіо Мішіма також сповнений драматизму. Важливою складовою його світогляду було ставлення до самурайської культури, яка стала для нього символом вірності, честі й стійкості. Він ідеалізував самурайську етику, вбачаючи в ній противагу до того, що він сприймав як знищення японських традицій в умовах модернізації. Його активність у політичній сфері та спроба відновлення монархічних традицій свідчать про глибокий патріотизм, але й про його радикалізм, який у підсумку призвів до трагічних наслідків.

#XX_ст
15.02.202516:00
І все ж яке середньовіччя без вина. Воно асоціювалося з привілейованими прошарками населення та монастирями. У монастирях часто вирощували виноград, виготовляли вино, і, звичайно, пиво.

Як згадувалось вище, в теорії Гіппократа вино було теплим та сухим, на відміну від води чи пива, тому вважалось, що вино покращує травлення, утворює "хорошу" кров і покращує настрій.

Дуже розведене вино давали малим дітям, рекомендували пити молодим дівчатам, було звичним для монастирів і також вживали через бідність. Дороге вино робили з виноградного соку, а дешеве з виноградних вичавок. На великі свята до вина додавали мед і прянощі. Оскільки вино було дорогим, у випадку, коли воно псувалось через недотримання умов зберігання чи з інших причин, його не викидали, а додавали до нього прянощів і випивали. Окрім того, були дуже сумнівні рецепти аби врятувати вино, що скисло, через додавання фарбників, яєць, піску чи пшениці. Про ефективність такого методу можете судити самі.

Однак у той час, коли в краях виноградників вино, хоч і низькоякісне, було загальнодоступним, то на півночі, серед простого люду, лідерські позиції займав доступніший напій - пиво.

Як не дивно, осередками пивоваріння були монастирі. Звісно, були і приватні майстри, але масштабами виготовлення вони не могли змагатись із монастирями. У кожного такого осередку була своя рецептура, яку вони тримали у секреті. Цікавим наслідком варіння пива в монастирях стала наявність "пивних" святих.

Як смакувало середньовічне пиво?
Точно не як сучасне. Хоч хміль і був відомий ще з часів Каролінгів, замість нього використовували грют. Так тривало до XVI ст., поки хміль не витіснив усі інші можливі трави. Грют мав гірші консервативні якості, тому пиво швидко псувалось. Який був рецепт такого пива нам невідомо, оскільки грют це суміш трав, яка надавала особливого смаку пиву, і яку саме тримали у секреті. Тому випити "трушного" середньовічного пива не вийде. Все, що ми знаємо, це те, що основою грюту був солод, який змішували з окропом і перемішували по шість разів на день. Потім накривали ганчірками та соломою, доки суміш не ставала густою.

Пиво з хмелем допомагало зберігатись йому до шести місяців та сприяло експорту. В Англії та низках інших країн щорічне споживання пива на душу населення становило близько 275–300 літрів. Його вживали практично під час кожного прийому їжі: пиво з низьким вмістом алкоголю на сніданок і міцніше пиво пізніше.

Фото - "Монах у монастирському льоху пробує вино," мініатюра із "Книги про здоров'я" авторства Альдобрандіно з Сієни.

#V_ХI_ст #ХI_XIV_ст #XIV_XVІ_ст
Post media background
Post media
14.02.202517:02
Ще одна книга, яку радимо до прочитання - "Гойдалка дихання" або "Янгол Голоду" Герти Мюллер.

Вона написана від першої особи – 18-річного німця на імʼя Оскар, котрого після закінчення Другої Світової совєти депортували в СРСР до трудового табору відновлювати країну. Табір знаходився у Горлівці Донецької області.

Варто сказати, що жодна книга не тримала у такій напрузі. Ви наче сходите з розуму разом із тим чоловіком, що насправді не є надто дивним. Герта Мюллер планувала випустити цю книгу в співавторстві з самим Оскаром Пастіором, спогади якого і слугували основою для написання книги. Проте перше видання побачило світ уже після його смерті.

#XX_ст #джерела_та_література
17.02.202507:35
Фото:
1 - Мішіма, 1955 р.;
2-4 - письменник з котиками.
05.02.202517:00
Чи “шокова школа” все ж перемогла?
Ні, питання зайняло статус-кво з невеликою перевагою очок у користь стрілецької школи, попри введення пік для французької та британської кінноти. Однак введення пік було обмеженим. Лише 6 з 31 регулярного кавалерійського полку війська Його Величності отримало піки. Також почали більше уваги приділяти піхотній і вогневій підготовці, попри посібник. І все ж Чайлдерс дедалі активніше відстоював свої позиції за підтримки лорда Робертса, який написав передмову до його книги “Війна і Холодна зброя” (“War and the Arme Blanche”).

Чайлдерс вважав, що кавалерії слід прийняти нові правила гри і зробити рушницю головною зброєю. Він казав “гвинтіка керує тактикою.” Іншими словами, “ви ж не приносите ніж на перестрілку.” Однак Чайлдерса, як і Робертса, засмучував той факт, що британський генштаб переймає досвід німців, в яких остання війна була в 1870-му році, поки британці мали багатий досвід колоніальних воєн. А той був переконливим аргументом в користь стрілецької школи.

Отож зі всіх сторін конфлікту, лише британська кіннота була більш-менш готова зустріти “новий світ війни.” Кавалеристи були зодягнуті та оснащені однаково: шабля з піхвами прикріпленими до коня, гвинтівка Lee-Enfield Mark III з 10 набоями у ній та ще 90-ма на бандольєрі. Чоботи були пристосовані для пішого пересування. Тому британський вершник цілком годився як для традиційного кавалерійського бою, так для і пішого. Йому трохи поступався німецький улан. Німецька кавалерія теж була уніфікована: шабля, рушниця та піка. Але мали при собі лише 75 набоїв та класичні кавалерійські чоботи, тому в пішому бою програвав не тільки піхотинцю, а й британському колезі.

Найгірше справи були в австрійців та французів. Спільними для них був факт наявності кольорової уніформи та жорстких кавалерійських чобіт. Якщо у австрійців хоча б всі полки були уніфіковані, то у французів діяв класичний розподіл на гусарів, уланів, кірасирів (вони навіть носили кіраси) та драгунів (усі полки мали на озброєнні піки).

Врешті, дискусія завершилась незначною перемогою стрілецької школи, але зі збереженням сильних позицій шокової школи. У ході війни сторони усвідомили за якими правилами їм доведеться грати і почали пристосовувати свою кавалерію під реальність.

#XIX_ст #XX_ст
Post media background
Post media
31.01.202517:28
Post media background
Post media
04.02.202512:00
#дотепи_історії
31.01.202509:01
31 грудня 1514 року на світ з'явився Андреас Везалій (1514-1564) - один із найвідоміших лікарів та хірургів свого часу, якого справедливо вважають основоположником сучасної наукової анатомії.

Оскільки на той час розтини людських тіл були суворо заборонені, анатомічні знання вчені черпали, головним чином, із старих теоретичних книг та трактатів Аристотеля та Галена. Везалій наважився кинути виклик існуючим порядкам. За переказами, він разом із учнями іноді викрадав із кладовища тіла померлих, аби використовувати їх для дослідів.

Фото:
1 - портретна гравюра Везалія, виконана голландським художником Яном Стефаном ван Калькаром (1499-1550);
2 - портрет Везалія того ж автора.

#XVI_XVIII_ст
02.02.202512:00
Пропонуємо ознайомитися зі свіжим матеріалом на нашому сайті на тему козацьких полків. У ньому маєте нагоду простежити еволюцію козацьких полків другої половини XVII століття, яку доцільно аналізувати, починаючи з Хмельниччини, а далі – зі змін після смерті Богдана Хмельницького. Власне, під час національно-визвольної війни кількість полків зросла, переважно на Правобережжі. Основу козацької території становили шість полків: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський (на Лівобережжі), Черкаський і Чигиринський. Звідти полковий устрій поширився на Лівобережжя, Поділля та Полісся, про що читайте далі...

#чорнила_історії #XVI_XVIII_ст
05.02.202509:02
Сьогодні нарешті продовжимо й завершимо вам розповідати про велику кавалерійську дискусію, що почалася на початку минулого сторіччя.

“Школа Шоку” – данина традиції чи єдина істина
Шокова школа вважала, що головна перевага кінноти полягає у швидких та смертоносних атаках в стилі Ейлау. Її відстоював в першу чергу німецький генералітет, який посилався на досвід війн за об’єднання Німеччини. Всі вони були короткі, а розглянемо ми франко-прусську, бо саме в ній постала єдина Німецька держава. У тому конфлікті не раз було помічено, що через вдосконалення стрілецької зброї, кінноті дедалі важче здійснювати свої традиційні атаки. Але були моменти, які говорили, що “за вмілого та рішучого керівництва кавалерія до сих пір здатна принести успіх на бойовищі модерної війни.” Розглянемо один такий епізод.

16-го серпня 1870-го року біля Марс-ла-Тура зіткнулися прусська та французькі армії. Битва розпочалась із серії невдач для німців і їхнє становище ставало критичним. Тоді командувач III-го німецького корпусу Константин фон Альвенслебен наказав кавалерійській бригаді фон Бредова знищити французьку артилерію та прибулу кавалерію, що закріпилися на висотах. Спершу командувач бригади не бажав виконати наказ, справедливо вважаючи його самогубним. Але після наполегливих і точних інструкцій зі штабу фон Бредов вирішив за будь-яку ціну виконати цей наказ – 7-й Магдебурзький кірасірський та 16-й уланський Альтмарський полки просувались вперед під прикриттям ландшафту і порохового диму. Опинившись всього за 1000 метрів перед французькими позиціями, вони посіяли паніку серед ворогів, а незабаром розбили ворожу піхоту. Французька кавалерія спробувала цьому завадити, але французькі піхотинці стріляли по всіх вершникам, незважаючи на колір мундиру. Пруссаки пішли б і далі, але у фланг зайшла кавалерійська дивізія Леграна силою в тисячі шабель, у складі якої було два гвардійські полки. Після цього фон Бредов наказав відступити. Бригада втратила дві третини вояків, але цей “смертельний рейд фон Бредова” стане чудовим доповненням до міфології Кайзеррайху. На перший погляд, здається, нема чому радіти, однак атака однієї цієї бригади змінила хід битви на користь Німеччини і протягом дня подібні німецькі хвацькі атаки все ж змусили чашу терезів схилитись до Пруссії.

Чому франко-прусська війна така важлива була для німців і чому саме з неї брали уроки німці? Схиляємося до думки, що більшість генералів пройшли бойове хрещення саме в ній, тож їхній досвід говорив, що саме так має діяти кавалерія. Протягом 1871-го і 1914-х рр. німецька імператорська армія не брала участь у великих конфліктах.

Після Великої Бурської війни дебати на рахунок майбутнього кавалерії розпочались на публіці. Цей період називають “Битвою книг.” Головними опонентами були німець фон Бернарді та британець Чайлдерс. Фрідріх фон Бернарді очолював департамент історії при Генеральному штабі, був ветераном франко-прусської війни, а також короткий час був спостерігачем за другою англо-бурською війною. Роберт Чайлдерс натомість був письменником та учасником Другої англо-бурської війни. Обидвоє протягом 1907-13-х років випустили по три книги, де відстоювали свою точку зору. Фон Бернарді вважав, що кавалерії слід лишити при собі шаблю та піку задля збереження шокового удару. Його в цьому підтримував британський генерал Джон Френч. Чайлдерс у свою чергу відстоював позиції стрілецької школи, на власних очах побачивши ефективність кінної піхоти в степах Трансвааля. Бернарді, як і Френч, не бажав сприймати африканський досвід, вважаючи його у в кращому випадку “своєрідним,” або взагалі “ненормальним.” Німець взагалі вважав військо бурів якимось сільським ополченням, тому в посібнику для кавалерії в 1907-му писалося:
“Необхідно прийняти за принцип, що гвинтівка, якою б ефективною вона не була, не може замінити ефект, який справляє швидкість коня, магнетизм атаки і жах холодної зброї.”

- Cavalry Training, 1907.

#XIX_ст #XX_ст
30.01.202517:03
Страта Чарльза Стюарта відбулася у Вайтхоллі 30 січня 1649 року. Король зійшов на ешафот у супроводі єпископа, обраного ним у духівники. Озирнувшись навколо, він вийняв з кишені складений аркуш і звернувся з прощальним словом. Він продовжував відстоювати абсолютизм із такою ж впертістю, як і в роки найбільшого розквіту своєї могутності. Після чого опустився на коліна, поклав голову на плаху і за кілька хвилин витягнув вперед руки. Це був знак катові і той одним ударом сокири відрубав Чарльзу І Стюарту голову, яку зі словами "Ось голова зрадника!" високо вгору підняв помічник ката. У безпрецедентному жесті поваги до колишнього глави держави голову короля пришили назад до тіла, щоби родичі мали можливість гідно попрощатися з Чарльзом, і 8 лютого він був похований у Віндзорі у каплиці Генріха VIII.

Однак розправа над монархом не обійшлася її винуватцям навіть після їх смерті. 30 січня 1661 року, у 12-у річницю страти короля Чарльза I за рішенням парламенту були страчені головні вбивці короля, які на той час уже відійшли на той світ. Колишній лорд-протектор Англії Олівер Кромвель, суддя Джон Бредшоу і генерал Генрі Айртонтіло - їх ексгумовані тіла викопали із могили та стратили на шибениці як державних зрадників, після чого були обезголовлені і кинуті у яму поблизу шибениці, а голови - виставлені на шестиметрових палях поблизу Вестмінстерського палацу.

#погляд_на_минуле #XVI_XVIII_ст
转发自:
Літературний тероризм avatar
Літературний тероризм
05.02.202521:18
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Запрошуємо Вас взяти участь в ІХ краєзнавчій конференції “Історичні пам’ятки Галичиниˮ, яка відбудеться у Львівському національному університеті імені Івана Франка 16 травня 2025 р.

З більш детальною інформацією Ви можете ознайомитися у прикріпленому інформаційному
буклеті:

https://clio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2014/11/Zaproshennia_na_konferentsiiu_LNU.pdf
04.02.202507:32
Типовий сувенір XVII cт. - нога святого                                                  
У своїх записках Петро Могила (майбутній київський митрополит, а в той час архімандрит Києво-Печерської Лаври) занотовував чудеса, які траплялися на території Лаври. Він писав, що одного разу німець-хірург відрізав ногу святого.

Далі він приніс його до своєї оселі, де поклав на полицю. Пізніше, ніччю, будинок став увесь світитися. Жителі будинку три рази прокидалися від світла, яке то з'являлося, то зникало. Врешті, усі зрозуміли, що світло іде від ноги святого. Німець зізнався у скоєному, а ногу зранку повернули на місце.

Хірург так сильно налякався, що невдовзі втік із Києва і його там більше не бачили. Судячи з сучасних описів мощей преподобного Федора мученика, саме йому відрізали ногу. Але не всю, а тільки гомілкостоп.

#XVI_XVIII_ст
30.01.202508:04
30 січня 1649 року було страчено короля Чарльза (Карла) I Стюарта, що стало кульмінацією Англійської революції. Монарх був звинувачений у зраді та узурпації влади. Ця подія ознаменувала ліквідацію монархії та прийняття парламентом Англії “Акту про оголошення Англії республікою” 19 травня 1649 року, вищим органом якої стала Державна рада на чолі з Олівером Кромвелем.

Король розпустив парламент та запроваджував непопулярні податки без згоди Кромвеля. Така діяльність призвела до поступового напруження між короною та парламентом, що, врешті, завершилося громадянською війною 1642-1651 рр. Приводом до війни були неконституційні акти короля, а причиною – боротьба за владу між королем і парламентом. 14 липня 1645 року відбулась битва під Несбі, яка стала вирішальною у цій війні. Воєнні дії між роялістами (прихильниками монархії) та круглоголовими (прихильниками парламенту), почалися серією поразок роялістів, що завершилися взяттям у полон Чарльза у 1647 році та надалі його стратою.

Суд над Чарльзом I Стюартом почався близько полудня 20 січня 1649 року у Вестмінстерському залі під охороною 200 піхотинців і загону кавалерії. Спочатку був зачитаний акт парламенту, згідно з яким суд отримав свої повноваження, після чого король з’явився у супроводі 12 солдатів. У знак зневаги до суду він навмисно не зняв капелюха, роззирнувся і зайняв відведене йому місце спиною до публіки.

#погляд_на_минуле #XVI_XVIII_ст
登录以解锁更多功能。