Життя людини сповнене протиріч, проте завжди наступає момент, коли вони вирішуються: будь-то довгими спробами розв'язати чи одним сильним ударом меча. Цього разу момент істини розтягнувся на весь лютий-місяць. Ще до того, як годинник пробив опівночі, ознаменувавши кінець зими, зустріч в Овальному кабінеті підвела межу в безперспективних спробах налагодження двосторонніх відносин. Лицемірна маска, що вросла в бридке руде обличчя, нарешті впала, оголивши контури американської змови проти України. Відчувши звільнення від хибних сподівань, ми нарешті змогли з вільною душею зустріти ніжне тепло весни, котра невідворотно змінює буття на краще.
Втім, давайте по порядку.
Білий Дім сьогодні — обитель зла на Землі. 78-річне уособлення гріха Гордині (з явними когнітивними порушеннями) сформувало свій кабінет виключно за принципом собачої вірності. Звісно ж, служити такому покидьку погодилась тільки найбільша сволота американської політики. Про жодну компетенцію та здоровий глузд цих огидних та безпринципних плазунів не може бути й мови, а плоди їх неадекватних політик ще покажуть себе в близькому майбутньому.
Починаючи з передвиборчої програми, адміністрація президента США доволі послідовно доносила свої дегенеративні погляди на світ, зокрема, й щодо України. Так, чорними устами нових очільників США Зеленський став диктатором, а Путін – перспективним партнером. Героїчна боротьба українського народу без упину оббріхувалась як даремна, не варта допомоги, а весь минулий внесок умисно демонізувався перед американським слухачем (оцінюючи його виключно набором випадкових чисел в астрономічних масштабах). Не були забуті американськими гомункулами й євроатлантичні партнери, яким довелось витерпіти потік звинувачень та територіальних претензій, поки недавні "вороги" тонули в похвалах.
Так чи інакше, вже очевидно, що уряд США планує почати агресивну політику проти власних сусідів по континенту, паралельно позбавляючись всіх союзницьких та протиборчих зобов'язань, окрім, звісно, допомоги режиму апартеїду в Ізраїлі. Як почесний член «Вісі зла», Ізраїль прагне вислужитися перед росіянами, щоб відновити давні партнерські стосунки, захистивши їх бази в Сирії, що роками були знаряддям геноциду сирійського народу.
Місця для України серед цього кодла немає. Та, незважаючи на це, українцям періодично закидалась вудка неоднозначності та кулуарних обіцянок продовження підтримки, але тільки кулуарних — будь-якої фіксації зобов'язань на папері поточна адміністрація президента США уникала як чорти ладану. Чому? Бо вся ця історія не більше ніж інструмент тиску. Трамп називає Зеленського диктатором й відмовляється так називати Путіна, адже він зацікавлений лише у розбудові відносин з РФ. І для цього добровільно-примусово, обманом та погрозами він підводить Україну під кабальні економічні та мирні угоди, продаючи відчайдушний український спротив за тридцять срібняків.
Звісно ж, ми всі хотіли потрапити в пастку ілюзії швидкого миру, довіритися Трампу, наче є якийсь хитрий план, недоступний звичайний смертним. Міраж миру для українців, що спраглому оаза. Наївний той, хто вважає, наче іншого бажало наше керівництво. Лише тверде переконання в необхідності збереження українських національних та безпекових інтересів зробило неможливою гру в дипломатичне шулерство для відвертих українофобів з Овального кабінету.
Питання стояли чітко: Чи будуть продовжуватися союзницькі відносини? Чи буде мир гарантованим та тривалим? Відповіді не було. Стосунки не зруйнувалися, бо вже були знищені самим тільки фактом присутності в американській адміністрації недоговороздатних ідіотів, котрі від початку своєї каденції швидко й планомірно скасовували всі програми підтримки України. Зруйнувалися тільки ілюзії — маски впали, й не тільки для нас, але й для всього світу.
[1/2]
