Тім Келлер: біблійні думки.
记录
23.04.202514:39
4.5K订阅者30.03.202516:24
3400引用指数07.11.202323:59
1.5K每帖平均覆盖率03.04.202523:59
1.2K广告帖子的平均覆盖率18.03.202523:59
18.11%ER05.07.202323:59
65.40%ERR
11.05.202509:59
В 1961 році, на заяву Юрія Гагаріна про те що, той «у космосі був, а Бога не бачив», Клайв Льюїс стисло відказав:
«Із таким само успіхом Гамлет міг би шукати Шекспіра на горищі власного замку…»
(Підписуйтесь на канал з думками відомого автора і мислителя Клайва Льюіса: @lewis_writing)
«Із таким само успіхом Гамлет міг би шукати Шекспіра на горищі власного замку…»
(Підписуйтесь на канал з думками відомого автора і мислителя Клайва Льюіса: @lewis_writing)
30.04.202519:05
Військовий говорить. На нулі все повільно. Думки про побратимів. Скупчення людей дратують.
Коли за тобою ганяються ці дрони. Ця смерть.
Будь проклят той хто їх придумав.
У мене були поранення. Серйозні. Я вижив.
І не вкладається це в голові, чому я вижив, а пацани ні.
На нулі время дуже повільно йде.
Дуже повільно.
Особенно клли адреналін повишений.
Ти хочеш жить.
Все рядом взривається.
І ти ще більше хочеш жить.
Це такі ощущенія, що ти міг там залишиться.
А коли там вже стріляють — ти на время не дивишся.
Для мене на нулі було дуже тяжко.
Вити хочеться.
Хочеться об’ясніть людям, якою ціною це все для них.
А люди не понімають.
***
Скупчення людей дратують.
Пішов на озеро.
Сидів десь 4 години.
Там тиша. Мені добре. Посидів, заспокоївся.
Як заспокоююсь?
Включаю якусь заспокійливу музику.
Більшість з природою повʼязане.
Під К були бойові дії.
Чудом що ми живі залишились.
Секунда діла. Реально. І мене б не було.
Чудом.
Пішов дощ. Дрони перестали літати.
Під цей лівень з позицій вийшли.
Зранку начався штурм.
Він був приблизно з обіда або після обіда.
Добре, що з нами стояли колумбійці. І вони помогли.
З ними був переводчик наш.
І вони прикрили нас. Вони вообще молодці.
Багато наших 300 вони помогали виносити.
**
В потолок дивлюсь і не хочу нічого. З рідними говорю.
Комунікабельним був раніше.
Був навіть веселий в якійсь мірі.
Служити пішов. Пішов в ЗСУ.
Хотів собі довести, що можу.
Пішов спочатку в ** бригаду, мотопіхотну.
Спочатку непоймі шо.
Потім знайшов свою стихію. Механік-водій.
Возив все на передок.
Повітряні сили.
Побув в ппо.
І звідти відправили на К. Спочатку ходили по позиціях.
Потім знов по своїй стихії. Обовʼязки — возив все на передок.
Люди. Боєприпаси. Їжа. Солярка.
Не було різниці що возити.
Зараз бачу зміни. Я себе відчуваю наче років 50. Але ж мені 28.
Життя прожив і набридло.
На власному інтересі.
***
Жорстокість світу викликає огиду.
Люди втратили якусь людяність.
І через цю нелюдяність гинуть хороші люди. Які мали сім'ї, жінок, дітей.
Але через некомпетентність, задля медалей і похвал — творять погані речі.
Мені мила флора і фауна.
Мені здається ключовим — оця жорстокість світу. Що я пізнав цю жорстокість.
Підлі і непередбачувані.
***
Постійно думаєш про пацанів
Думаю про них
Мені кажеться, що командір нашої групи задню включив.
Але пацани погібли.
Це на моїх очах.
Мені здається, що треба сказати мамі правду.
Розказать обстановку. Як нас бомбили.
Руки ноги трусяться.
Постійно на таблетках, то трохи легше.
Як начав пить таблеткі — попускає.
Не понімаю.
Ніхто їх не забрав. Я не зміг забрать.
Дуже важко, що пацанів втратив.
Думаю про це. Про них.
Найбільше болить що втратив.
Злість, що пацанів нема.
Провина моя.
Все, що зміг — я зробив.
але пригніченість дуже сильна.
Постійно думаю про це.
Прокручую. То легше, то не легше.
Надо переключиться на шось. А я не можу.
Важко. Дуже важко.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
Коли за тобою ганяються ці дрони. Ця смерть.
Будь проклят той хто їх придумав.
У мене були поранення. Серйозні. Я вижив.
І не вкладається це в голові, чому я вижив, а пацани ні.
На нулі время дуже повільно йде.
Дуже повільно.
Особенно клли адреналін повишений.
Ти хочеш жить.
Все рядом взривається.
І ти ще більше хочеш жить.
Це такі ощущенія, що ти міг там залишиться.
А коли там вже стріляють — ти на время не дивишся.
Для мене на нулі було дуже тяжко.
Вити хочеться.
Хочеться об’ясніть людям, якою ціною це все для них.
А люди не понімають.
***
Скупчення людей дратують.
Пішов на озеро.
Сидів десь 4 години.
Там тиша. Мені добре. Посидів, заспокоївся.
Як заспокоююсь?
Включаю якусь заспокійливу музику.
Більшість з природою повʼязане.
Під К були бойові дії.
Чудом що ми живі залишились.
Секунда діла. Реально. І мене б не було.
Чудом.
Пішов дощ. Дрони перестали літати.
Під цей лівень з позицій вийшли.
Зранку начався штурм.
Він був приблизно з обіда або після обіда.
Добре, що з нами стояли колумбійці. І вони помогли.
З ними був переводчик наш.
І вони прикрили нас. Вони вообще молодці.
Багато наших 300 вони помогали виносити.
**
В потолок дивлюсь і не хочу нічого. З рідними говорю.
Комунікабельним був раніше.
Був навіть веселий в якійсь мірі.
Служити пішов. Пішов в ЗСУ.
Хотів собі довести, що можу.
Пішов спочатку в ** бригаду, мотопіхотну.
Спочатку непоймі шо.
Потім знайшов свою стихію. Механік-водій.
Возив все на передок.
Повітряні сили.
Побув в ппо.
І звідти відправили на К. Спочатку ходили по позиціях.
Потім знов по своїй стихії. Обовʼязки — возив все на передок.
Люди. Боєприпаси. Їжа. Солярка.
Не було різниці що возити.
Зараз бачу зміни. Я себе відчуваю наче років 50. Але ж мені 28.
Життя прожив і набридло.
На власному інтересі.
***
Жорстокість світу викликає огиду.
Люди втратили якусь людяність.
І через цю нелюдяність гинуть хороші люди. Які мали сім'ї, жінок, дітей.
Але через некомпетентність, задля медалей і похвал — творять погані речі.
Мені мила флора і фауна.
Мені здається ключовим — оця жорстокість світу. Що я пізнав цю жорстокість.
Підлі і непередбачувані.
***
Постійно думаєш про пацанів
Думаю про них
Мені кажеться, що командір нашої групи задню включив.
Але пацани погібли.
Це на моїх очах.
Мені здається, що треба сказати мамі правду.
Розказать обстановку. Як нас бомбили.
Руки ноги трусяться.
Постійно на таблетках, то трохи легше.
Як начав пить таблеткі — попускає.
Не понімаю.
Ніхто їх не забрав. Я не зміг забрать.
Дуже важко, що пацанів втратив.
Думаю про це. Про них.
Найбільше болить що втратив.
Злість, що пацанів нема.
Провина моя.
Все, що зміг — я зробив.
але пригніченість дуже сильна.
Постійно думаю про це.
Прокручую. То легше, то не легше.
Надо переключиться на шось. А я не можу.
Важко. Дуже важко.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
16.05.202508:54
Лікує посмішка дитини. Ми закінчуємось. На позиціях 7 місяців жив. Смак життя пропав. Військовий говорить.
***
Я хочу до сім'ї. Ніщо так не лікує як посмішка дитини.
Мені не психолог потрібен, а моя сім’я.
А ще я пільги взагалі не можу ніякі отримати. У 9 построение, о 18 відпускають, а іноді і до ночі.
До ЦНАПу банально не потрапляю. І взагалі нікуди.
***
Ми заканчуємось.
Хтось на моє місце прийде.
Коли цивільні починають мені щось розказувати — розвертаюсь і уходжу.
Мені нема про шо з ними балакати.
Рік тому їздив додому. Бачив однокласників.
ходять по гражданке.
І живуть так, ніби війни нема
“Щас ми закончимся — ти підеш.”
***
7 місяців прожив на ЕсПешкє
4 человека поруч і все.
Світу не бачив.
Нє, було один раз. Відпустили на похорон. Прям з еспешкі і назад.
Спать перестав. Я і сам не замітив. Мені люди сказали.
По пару часов міг спати.
А потім взагалі перестав.
І так півроку.
Подзвонили до медиків. Відправили якийсь біфрен.
Поспав годину.
Попросив знайомого хірурга дать таблеткі.
Він каже “Я більше не дам. Їдь в госпіталь військовий.”
Поїхав.
Томограма. Був мікроінсульт. І я його на ногах витримав.
Поки не спав — скинув 14 кг.
Бронік одягнув, затягнув і все.
Під таблетками сплю.
Без таблеток не сплю.
На адреналіні. Він своє дає.
Пішли з дружиною в Фору. Все світиться. Все горить.
Купа людей. Всі ходять. Всі говорять.
Шум.
Я сказав їй, піду на вулицю.
Не можу.
В тиші спати не можу.
Під стрельбу. Під штурми.
Скучив за стрельбою. І тому я включаю на ютубі і сплю.
Включиш собі як той серіал.
Ну йде та йде.
В тишині не можу.
Бо тиша — це наступ.
Спів пташок в цьому госпіталі напрягають.
А я откуда знаю чому вони цвірінькають. Там де я був — не цвірінькають.
***
Я не хочу повертатись додому.
Я поїду на позиції звідси.
***
Не привязуйтесь
Бо завтра закапувать.
Ми просто бойові одиниці.
Якщо б бухав — було б попроще мозгам. Я просто не пʼю.
***
Все марно. Нічого не хочу.
Так багато справ було раніше. інтересів.
А зараз я не впевнений, що це було зі мною.
***
Вдома знаходжусь
Штори не відчиняю.
Тільки вдома.
Їжджу тільки на лікування.
Світло не подобається.
Подобається коли приглушене світло.
Хотів би щоб стало як раніше.
Я був здоровий.
Я дуже спілкувався багато.
Я екстравертом був.
Не сидів ніколи вдома.
Завжди гості були.
Можна було просто розслабитись і відпочити, а не чекати, що зараз щось станеться.
А зараз тільки чекаю поганого. А воно не стається.
***
Смак до життя пропав.
Та несправедливість яка була.
Побратими. Важко з цим.
Відлюднення якесь.
Хочеться втікти від людей.
Комфортніше коли я сам.
Особливо важко — чужий контингент. В щось нове вливатись.
***
Найкраще тут — субота і неділя.
Людей немає.
Легше спиться. Звуків ніяких.
Дівчина у мене. Молода. Гарна.
ТІльки я зараз ніякий.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
***
Я хочу до сім'ї. Ніщо так не лікує як посмішка дитини.
Мені не психолог потрібен, а моя сім’я.
А ще я пільги взагалі не можу ніякі отримати. У 9 построение, о 18 відпускають, а іноді і до ночі.
До ЦНАПу банально не потрапляю. І взагалі нікуди.
***
Ми заканчуємось.
Хтось на моє місце прийде.
Коли цивільні починають мені щось розказувати — розвертаюсь і уходжу.
Мені нема про шо з ними балакати.
Рік тому їздив додому. Бачив однокласників.
ходять по гражданке.
І живуть так, ніби війни нема
“Щас ми закончимся — ти підеш.”
***
7 місяців прожив на ЕсПешкє
4 человека поруч і все.
Світу не бачив.
Нє, було один раз. Відпустили на похорон. Прям з еспешкі і назад.
Спать перестав. Я і сам не замітив. Мені люди сказали.
По пару часов міг спати.
А потім взагалі перестав.
І так півроку.
Подзвонили до медиків. Відправили якийсь біфрен.
Поспав годину.
Попросив знайомого хірурга дать таблеткі.
Він каже “Я більше не дам. Їдь в госпіталь військовий.”
Поїхав.
Томограма. Був мікроінсульт. І я його на ногах витримав.
Поки не спав — скинув 14 кг.
Бронік одягнув, затягнув і все.
Під таблетками сплю.
Без таблеток не сплю.
На адреналіні. Він своє дає.
Пішли з дружиною в Фору. Все світиться. Все горить.
Купа людей. Всі ходять. Всі говорять.
Шум.
Я сказав їй, піду на вулицю.
Не можу.
В тиші спати не можу.
Під стрельбу. Під штурми.
Скучив за стрельбою. І тому я включаю на ютубі і сплю.
Включиш собі як той серіал.
Ну йде та йде.
В тишині не можу.
Бо тиша — це наступ.
Спів пташок в цьому госпіталі напрягають.
А я откуда знаю чому вони цвірінькають. Там де я був — не цвірінькають.
***
Я не хочу повертатись додому.
Я поїду на позиції звідси.
***
Не привязуйтесь
Бо завтра закапувать.
Ми просто бойові одиниці.
Якщо б бухав — було б попроще мозгам. Я просто не пʼю.
***
Все марно. Нічого не хочу.
Так багато справ було раніше. інтересів.
А зараз я не впевнений, що це було зі мною.
***
Вдома знаходжусь
Штори не відчиняю.
Тільки вдома.
Їжджу тільки на лікування.
Світло не подобається.
Подобається коли приглушене світло.
Хотів би щоб стало як раніше.
Я був здоровий.
Я дуже спілкувався багато.
Я екстравертом був.
Не сидів ніколи вдома.
Завжди гості були.
Можна було просто розслабитись і відпочити, а не чекати, що зараз щось станеться.
А зараз тільки чекаю поганого. А воно не стається.
***
Смак до життя пропав.
Та несправедливість яка була.
Побратими. Важко з цим.
Відлюднення якесь.
Хочеться втікти від людей.
Комфортніше коли я сам.
Особливо важко — чужий контингент. В щось нове вливатись.
***
Найкраще тут — субота і неділя.
Людей немає.
Легше спиться. Звуків ніяких.
Дівчина у мене. Молода. Гарна.
ТІльки я зараз ніякий.
***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️ або + в коментарях.
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy
登录以解锁更多功能。
