Три роки вже як "Київ за 3 дні".
Перші дні були дуже сумбурні. Пам'ятаю колону на виїзд зі столиці і майже порожню трасу на в'їзд. Як мутили зброю, плити і каски, пам'ятаю перші виїзди коли не дуже було зрозуміло куди їдемо, але всі хотіли воювати.
Ще пам'ятаю моральний підйом тих пасіонаріїв, які стали на захист України. Натовпи добровольців, які хотіли бути десь корисними - чи зі зброєю в руках, чи допомагати в тилу. Пам'ятаю всеохопний дух національного єднання в боротьбі.
І сьогодні важливо не втрачати надії. Ми пройшли дуже багато. Вистояли в час найбільшого хаосу. Змогли те, в що не вірив світ. І найважливіше - показали, що ми є Нацією. Нацією сильних, сміливих і здатних на Чин людей.
А поки - пам'ятаємо полеглих і продовжуємо боротися.
@LykourgosLexi
