протоиерей Димитрий Гарчук
05.05.202509:17
02.05.202503:33
#Нотатки 🗒️ до богослужіння від Фоминої Неділі до віддання Пасхи
🆎 Від Неділі Фоминої до віддання Пасхи усі церковні служби і треби розпочинаються трикратним співом або читанням тропаря «Христос воскресе із мертвих...».
🆎 На всеночному бдінні «Христос воскресе із мертвих...» (тричі) співається, за традицією, замість «Приідіте, поклони́мся...» і після«Благословеніє Господнє на вас...», перед початком шестопсалмія.
🆎 На воскресному всенічному бдінні, по закінченню стихир Пасхи на стиховні вечірні, співається тропар «Христос воскресе із мертвих...» (один раз): він входить в останню стихиру, а також є її закінченням.
🆎 На Літургії «Христос воскресе із мертвих...» ( 3️⃣ р.) співається після «Благословено Царство...».
Примітка. Зазвичай на початку всенощної і Літургії священнослужителі співають тропар 2️⃣ рази повністю, а на 3-й раз – завершуючи словами: «...смертію смерть поправ», а хор закінчує: «І сущим во гробєх живот даровав». В деяких храмах тропар «Христос воскресе...» (1 раз) співають священнослужителі, а потім (по 1 разу) повторюють його обидва хори. Перед шестопсалмієм зазвичай «Христос воскресе...» всі 3️⃣ рази співає хор.
🆎 «Христос воскресе із мертвих...» (3️⃣ рази ) читається на початку часів, вечірні, повечеірʼя, полунощниці та утрені [2]: на 3-му, 9-му часах, повечеірʼї та полунощниці — замість «Царю Небесний...», а на 1-му, 6-му часах[3] и вечірні (якщо безпосередньо перед її початком прочитаний 9-й час), за традицією, замість «Приидіте,поклонимся...».
Примітки. Крім даної, найбільш поширеної практики, існують ще наступні традиції, які стосуються виконання тропаря Пасхи на службах добового кола в післяпасхальний період. За однієї з них, на 1-му, 6-му часах та вечірні [4] тропар Пасхи не відміняє текст «Приідіте, поклонимся...», а передує йому. За другою традицією, «Христос воскресе...» не виголошується на початку присоединяемых служб (напр., вечірні, 1-го[5] и 6-го часів), на них читається тільки «Приидите, поклонимся...».
🆎 На Літургії «Христос воскресе із мертвих...» співається (1 раз) замість «Видєхом Свєт Істинний...». Вхідне: «Приідіте, поклони́мся... воскресий із мертвих ...».
🆎 В кінці Літургії, по возгласі: «Слава Тобі, Христе Боже…», хор співає: «Христос воскресе із мертвих...» (тричі). На усіх інших службах після возгласу: «Слава Тобі, Христе Боже…» закінчення за звичаєм. Відпуст на всіх службах починається словами: «Воскресий із мертвих...».
🆎 В неділю, після відпусту Літургії, за древнім звичаєм, ієрей тричі осіняє народ Хрестом і виголошує: «Христос воскрес!», як і в дні Світлої седмиці. Хор співає заключне «Христос воскресе із мертвих...» (тричі), «І нам дарова живот вічний…» ( 1️⃣ раз). У седмичні дні осініння Святим Хрестом не буває.
🆎 Тропар «Христос воскрес із мертвих...» співається також на початку молебнів, панихид, Хрещення, відспівування та інших треб.
🆎 «Царю Небесний...» не читається і не співається до дня Святої Трійці.
🆎 Служби святих, що припадають в усі недільні дні Святої Пʼятидесятниці (крім вмч. Георгія, ап. Іоанна Богослова, свт. Миколая, свв. ріаноапп.Костянтина і Єлени, храмових і полієлейних свят) не поєднуються з недільною службою, а звершуються на повечірʼях разом с каноном Богородиці з Октоїха і трипіснцями Тріоді Квітної (в додатку Тріоді).
🆎 «Воскресеніє Христово видівше...» на воскресній утрені співається тричі, а в інші дні на утрені, перед 50-м псалмом, 1️⃣ раз.
🆎 Канон Пасхи співається на воскресній утрені в Неділі Жон-мироносиць, розслабленного, про самарянку і про сліпого, з усіма тропарями та Богородичнами, без заключного «Христос воскресе із мертвих...» по кожній пісні і без приспівів на 9-й пісні канону.
В седмичні дні (на будніх службах) канон Пасхи співати уставного припису немає. В Неділю Антипасхи і на свята з великим славословʼям є вказівка співати на катавасію ірмоси Пасхи (крім Преполовіння і його відання).
🆎 Від Неділі Фоминої до віддання Пасхи усі церковні служби і треби розпочинаються трикратним співом або читанням тропаря «Христос воскресе із мертвих...».
🆎 На всеночному бдінні «Христос воскресе із мертвих...» (тричі) співається, за традицією, замість «Приідіте, поклони́мся...» і після«Благословеніє Господнє на вас...», перед початком шестопсалмія.
🆎 На воскресному всенічному бдінні, по закінченню стихир Пасхи на стиховні вечірні, співається тропар «Христос воскресе із мертвих...» (один раз): він входить в останню стихиру, а також є її закінченням.
🆎 На Літургії «Христос воскресе із мертвих...» ( 3️⃣ р.) співається після «Благословено Царство...».
Примітка. Зазвичай на початку всенощної і Літургії священнослужителі співають тропар 2️⃣ рази повністю, а на 3-й раз – завершуючи словами: «...смертію смерть поправ», а хор закінчує: «І сущим во гробєх живот даровав». В деяких храмах тропар «Христос воскресе...» (1 раз) співають священнослужителі, а потім (по 1 разу) повторюють його обидва хори. Перед шестопсалмієм зазвичай «Христос воскресе...» всі 3️⃣ рази співає хор.
🆎 «Христос воскресе із мертвих...» (3️⃣ рази ) читається на початку часів, вечірні, повечеірʼя, полунощниці та утрені [2]: на 3-му, 9-му часах, повечеірʼї та полунощниці — замість «Царю Небесний...», а на 1-му, 6-му часах[3] и вечірні (якщо безпосередньо перед її початком прочитаний 9-й час), за традицією, замість «Приидіте,поклонимся...».
Примітки. Крім даної, найбільш поширеної практики, існують ще наступні традиції, які стосуються виконання тропаря Пасхи на службах добового кола в післяпасхальний період. За однієї з них, на 1-му, 6-му часах та вечірні [4] тропар Пасхи не відміняє текст «Приідіте, поклонимся...», а передує йому. За другою традицією, «Христос воскресе...» не виголошується на початку присоединяемых служб (напр., вечірні, 1-го[5] и 6-го часів), на них читається тільки «Приидите, поклонимся...».
🆎 На Літургії «Христос воскресе із мертвих...» співається (1 раз) замість «Видєхом Свєт Істинний...». Вхідне: «Приідіте, поклони́мся... воскресий із мертвих ...».
🆎 В кінці Літургії, по возгласі: «Слава Тобі, Христе Боже…», хор співає: «Христос воскресе із мертвих...» (тричі). На усіх інших службах після возгласу: «Слава Тобі, Христе Боже…» закінчення за звичаєм. Відпуст на всіх службах починається словами: «Воскресий із мертвих...».
🆎 В неділю, після відпусту Літургії, за древнім звичаєм, ієрей тричі осіняє народ Хрестом і виголошує: «Христос воскрес!», як і в дні Світлої седмиці. Хор співає заключне «Христос воскресе із мертвих...» (тричі), «І нам дарова живот вічний…» ( 1️⃣ раз). У седмичні дні осініння Святим Хрестом не буває.
🆎 Тропар «Христос воскрес із мертвих...» співається також на початку молебнів, панихид, Хрещення, відспівування та інших треб.
🆎 «Царю Небесний...» не читається і не співається до дня Святої Трійці.
🆎 Служби святих, що припадають в усі недільні дні Святої Пʼятидесятниці (крім вмч. Георгія, ап. Іоанна Богослова, свт. Миколая, свв. ріаноапп.Костянтина і Єлени, храмових і полієлейних свят) не поєднуються з недільною службою, а звершуються на повечірʼях разом с каноном Богородиці з Октоїха і трипіснцями Тріоді Квітної (в додатку Тріоді).
🆎 «Воскресеніє Христово видівше...» на воскресній утрені співається тричі, а в інші дні на утрені, перед 50-м псалмом, 1️⃣ раз.
🆎 Канон Пасхи співається на воскресній утрені в Неділі Жон-мироносиць, розслабленного, про самарянку і про сліпого, з усіма тропарями та Богородичнами, без заключного «Христос воскресе із мертвих...» по кожній пісні і без приспівів на 9-й пісні канону.
В седмичні дні (на будніх службах) канон Пасхи співати уставного припису немає. В Неділю Антипасхи і на свята з великим славословʼям є вказівка співати на катавасію ірмоси Пасхи (крім Преполовіння і його відання).
29.04.202503:55
🌿Що за свято — Радониця і що цього дня можна робити?
Радониця — це день поминання померлих, який припадає на пасхальний період. Цьогоріч 29 квітня припадає. У цей день можна і потрібно помолитися за своїх спочилих рідних — у храмі, а також на цвинтарі, навівши лад на могилах.
Пасха — це свято Перемоги над смертю, утвердження вічного життя. Саме тому християни прагнуть у цей день поділитися Пасхальною радістю з тими, хто відійшов у вічність, але продовжує жити у Христі.
Навіть сама назва цього дня — Радониця — вказує на те, що це не лише день скорботи за тими, кого вже немає поруч, але і день радісної надії.
❓Чи можна працювати на Радоницю?
Так, працювати на Радоницю дозволено. Працювати можна навіть у великі двунадесяті свята, якщо цього вимагають обставини, але при цьому важливо не забувати про духовне значення дня. Слід знаходити час не лише для праці, а й для молитви, відвідування храму.
Добре, якщо людина має можливість у цей день бути на службі, подати записки, побувати на кладовищі. Якщо ж обставини не дозволяють зробити це саме на Радоницю — можна помолитися вдома, або ж відвідати могили в інший день.
❓Чи можна вагітним ходити на Радоницю?
Звичайно, вагітним жінкам дозволено йти і до церкви, і на кладовище. Молитва за померлих нікому не може зашкодити — ні матері, ні дитині. Інша річ — фізичний і психологічний стан самої жінки. Якщо їй важко або тривожно — не варто себе змушувати. Можна помолитися в храмі або вдома.
❓Що можна робити на Радоницю?
На Радоницю потрібно молитися за упокій рідних і друзів. Це день загальноцерковного поминання, наповнений не лише сумом, а й надією на майбутню зустріч з тими, хто помер тілом, але живе душею.
У цей день традиційно відвідують храм і кладовище. Там можна звершити літію — коротку панихиду мирським чином. Якщо до цього (до Вербної неділі) не встигли прибрати могилу — Радониця є доброю нагодою це зробити.
🚨Проте не потрібно залишати на могилах їжу, крашанки, чарки з горілкою — це язичницька звичка, яка не має нічого спільного з християнською вірою. Душі померлих не потребують страв, їм потрібні пам’ять і молитва. Їжу краще віддати нужденним.
❓Чи можна святкувати день народження на Радоницю?
Так, святкувати день народження на Радоницю можна. Це не день заборон чи смутку, а день надії й радості. Але перед тим, як святкувати свою особисту радість, варто згадати своїх спочилих родичів, подякувати їм у молитві.
❓Чи можна прибирати могилу на Радоницю?
Так, на Радоницю можна і потрібно прибирати могили. Це добра традиція — помолитися, згадати померлих, і навести лад на місці їхнього земного спочинку.
У передпасхальний період і перший тиждень після Пасхи християни утримуються від відвідин кладовищ, бо вся увага зосереджена на Євангельських подіях. А тому Радониця — найкращий час для такого діла.
❓Що можна робити на кладовищі на Радоницю?
На кладовищі можна:
• помолитися,
• прибрати,
• згадати своїх рідних.
Можна запросити священника для панахиди, або звершити літію самостійно. Прибрати сміття, підсіяти траву чи посадити квіти — це теж добра справа.
Пам’ять про померлих — це не застілля, не чарка горілки на могилі. Пом’янути — означає помолитися, згадати добрим слово, подякувати. Бо душа — жива, і кожен з нас має надію на зустріч у вічності з тими, кого любимо.
Радониця — це день поминання померлих, який припадає на пасхальний період. Цьогоріч 29 квітня припадає. У цей день можна і потрібно помолитися за своїх спочилих рідних — у храмі, а також на цвинтарі, навівши лад на могилах.
Пасха — це свято Перемоги над смертю, утвердження вічного життя. Саме тому християни прагнуть у цей день поділитися Пасхальною радістю з тими, хто відійшов у вічність, але продовжує жити у Христі.
Навіть сама назва цього дня — Радониця — вказує на те, що це не лише день скорботи за тими, кого вже немає поруч, але і день радісної надії.
❓Чи можна працювати на Радоницю?
Так, працювати на Радоницю дозволено. Працювати можна навіть у великі двунадесяті свята, якщо цього вимагають обставини, але при цьому важливо не забувати про духовне значення дня. Слід знаходити час не лише для праці, а й для молитви, відвідування храму.
Добре, якщо людина має можливість у цей день бути на службі, подати записки, побувати на кладовищі. Якщо ж обставини не дозволяють зробити це саме на Радоницю — можна помолитися вдома, або ж відвідати могили в інший день.
❓Чи можна вагітним ходити на Радоницю?
Звичайно, вагітним жінкам дозволено йти і до церкви, і на кладовище. Молитва за померлих нікому не може зашкодити — ні матері, ні дитині. Інша річ — фізичний і психологічний стан самої жінки. Якщо їй важко або тривожно — не варто себе змушувати. Можна помолитися в храмі або вдома.
❓Що можна робити на Радоницю?
На Радоницю потрібно молитися за упокій рідних і друзів. Це день загальноцерковного поминання, наповнений не лише сумом, а й надією на майбутню зустріч з тими, хто помер тілом, але живе душею.
У цей день традиційно відвідують храм і кладовище. Там можна звершити літію — коротку панихиду мирським чином. Якщо до цього (до Вербної неділі) не встигли прибрати могилу — Радониця є доброю нагодою це зробити.
🚨Проте не потрібно залишати на могилах їжу, крашанки, чарки з горілкою — це язичницька звичка, яка не має нічого спільного з християнською вірою. Душі померлих не потребують страв, їм потрібні пам’ять і молитва. Їжу краще віддати нужденним.
❓Чи можна святкувати день народження на Радоницю?
Так, святкувати день народження на Радоницю можна. Це не день заборон чи смутку, а день надії й радості. Але перед тим, як святкувати свою особисту радість, варто згадати своїх спочилих родичів, подякувати їм у молитві.
❓Чи можна прибирати могилу на Радоницю?
Так, на Радоницю можна і потрібно прибирати могили. Це добра традиція — помолитися, згадати померлих, і навести лад на місці їхнього земного спочинку.
У передпасхальний період і перший тиждень після Пасхи християни утримуються від відвідин кладовищ, бо вся увага зосереджена на Євангельських подіях. А тому Радониця — найкращий час для такого діла.
❓Що можна робити на кладовищі на Радоницю?
На кладовищі можна:
• помолитися,
• прибрати,
• згадати своїх рідних.
Можна запросити священника для панахиди, або звершити літію самостійно. Прибрати сміття, підсіяти траву чи посадити квіти — це теж добра справа.
Пам’ять про померлих — це не застілля, не чарка горілки на могилі. Пом’янути — означає помолитися, згадати добрим слово, подякувати. Бо душа — жива, і кожен з нас має надію на зустріч у вічності з тими, кого любимо.
转发自:
прεсвѷтεръ Юрїй
25.04.202510:04
📖 До прийдешнього недільного дня Антипасхи і подальшої Радониці, вже традиційно, ділюся файлом «Послѣ́дованiе Панѷхíды, бывáемыѧ во втóрникъ седмúцы Антiпáсхu» із повним великоднім початком заради спочилих 🕯
Хай упокоїть на лоні Божественної милості не мертвих Господь, а живих (див. Лк. 20:38), рабів і рабинь Своїх, про яких щиро помолíмся із теплим пам’ятанням слів святого Хризостома, що Воскрес Христос — і нема в гробі жодного мертвого! ✨
Хай упокоїть на лоні Божественної милості не мертвих Господь, а живих (див. Лк. 20:38), рабів і рабинь Своїх, про яких щиро помолíмся із теплим пам’ятанням слів святого Хризостома, що Воскрес Христос — і нема в гробі жодного мертвого! ✨
23.04.202515:34
Запис в служебнику 1909 року видання зроблений першим власником служебника. Святі Дари приписується кадити тричі по три. Вказівка для духовенства з посиланням на публікацію 1888 року.
22.04.202503:38
Артос (грец. άρτος — [квасний] хліб) – особливий освячений хліб, який використовується за богослужіннями Світлого тижня.
Його також називають «всеціла просфора», так як частинки з неї не виймаються для поминання. Артос на вигляд є високим хлібом циліндричної форми, в центрі якого зображують воскреслого Господа або хреста, але без розп’яття.
Використання артосу розпочинається ще від початку християнства. У сороковий день після Воскресіння Господь Іісус Христос піднявся на небо. Учні та послідовники Христові знаходили втіху в молитовних спогадах про Господа – вони пригадували всі слова, настанови та діяння Христові. Коли сходилися на спільну молитву, вони, згадуючи Тайну Вечерю, причащалися Тіла та Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Наслідуючи апостолів, перші пастирі Церкви встановили на свято Воскресіння Христового поставляти в храмі хліб, як видиме вираження того, що Спаситель, який постраждав за нас, став для нас справжнім хлібом життя (Ін. 6:35). Той самий сенс має й паска, яку віруючі випікають власноруч і покладають у пасхальний кошик.
З артосом поєднується і древнє церковне передання, що апостоли залишали за столом частину хліба – частку Пречистої Матері Господа про нагадування постійного спілкування з Нею – і після трапези благоговійно ділили цю частину між собою. У монастирях цей звичай має назву Чин про Панагію, тобто спогад про Богородицю. У парафіяльних церквах цей хліб Богоматері згадується щорічно через роздроблення артосу.
Його також називають «всеціла просфора», так як частинки з неї не виймаються для поминання. Артос на вигляд є високим хлібом циліндричної форми, в центрі якого зображують воскреслого Господа або хреста, але без розп’яття.
Використання артосу розпочинається ще від початку християнства. У сороковий день після Воскресіння Господь Іісус Христос піднявся на небо. Учні та послідовники Христові знаходили втіху в молитовних спогадах про Господа – вони пригадували всі слова, настанови та діяння Христові. Коли сходилися на спільну молитву, вони, згадуючи Тайну Вечерю, причащалися Тіла та Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Наслідуючи апостолів, перші пастирі Церкви встановили на свято Воскресіння Христового поставляти в храмі хліб, як видиме вираження того, що Спаситель, який постраждав за нас, став для нас справжнім хлібом життя (Ін. 6:35). Той самий сенс має й паска, яку віруючі випікають власноруч і покладають у пасхальний кошик.
З артосом поєднується і древнє церковне передання, що апостоли залишали за столом частину хліба – частку Пречистої Матері Господа про нагадування постійного спілкування з Нею – і після трапези благоговійно ділили цю частину між собою. У монастирях цей звичай має назву Чин про Панагію, тобто спогад про Богородицю. У парафіяльних церквах цей хліб Богоматері згадується щорічно через роздроблення артосу.
04.05.202515:01
Dear ladies! 💕
I wholeheartedly congratulate you on the Orthodox Feast of the Sunday of the Holy Myrrh Bearers! 💐
Today our Church praises true womanhood, self-sacrifice, fidelity, purity, love and faith capable of overcoming everything.
🌹
The Gospel brings the honour and glory of a woman up to an unprecedented and unattainable height.
🌷
The Gospel myrrh-bearing women carried with them some precious myrrh (Holy Oil) and the good news of the salvation of the world.
🌺
And today their followers – our Christian women – bring the Gospel light and the peace of Christ to those who are near and far. 🙏
I wholeheartedly congratulate you on the Orthodox Feast of the Sunday of the Holy Myrrh Bearers! 💐
Today our Church praises true womanhood, self-sacrifice, fidelity, purity, love and faith capable of overcoming everything.
🌹
The Gospel brings the honour and glory of a woman up to an unprecedented and unattainable height.
🌷
The Gospel myrrh-bearing women carried with them some precious myrrh (Holy Oil) and the good news of the salvation of the world.
🌺
And today their followers – our Christian women – bring the Gospel light and the peace of Christ to those who are near and far. 🙏
30.04.202507:25
ПРИТЧА
Пожилой мужчина с 25-летним сыном вошли в вагон поезда и заняли свои места. Молодой человек сел у окна. Как только поезд тронулся, он высунул руку в окно, чтобы почувствовать поток воздуха и вдруг восхищённо закричал:
— Папа, видишь, все деревья идут назад!
Пожилой мужчина улыбнулся в ответ. Рядом с молодым человеком сидела супружеская пара. Они были немного сконфужены тем, что 25 летний мужчина ведёт себя, как маленький ребёнок. Внезапно молодой человек снова закричал в восторге:
— Папа, видишь, озеро и животные… Облака едут вместе с поездом!
Пара смущённо наблюдала за странным поведением молодого человека, в котором его отец, казалось, не находил ничего странного. Пошёл дождь, и капли дождя коснулись руки молодого человека. Он снова переполнился радостью и закрыл глаза. А потом закричал:
— Папа, идёт дождь, вода трогает меня! Видишь, папа?
Желая хоть чем-то помочь, пара, сидящая рядом, спросила пожилого мужчину:
— Почему Вы не отведёте сына в какую-нибудь клинику на консультацию?
Пожилой мужчина ответил:
— Мы только что из клиники. Сегодня мой сын первый раз в жизни обрёл зрение…
Невозможно судить о делах и поступках других людей, не обладая при этом всей полнотой знаний. Будьте добрее к друг другу.
Пожилой мужчина с 25-летним сыном вошли в вагон поезда и заняли свои места. Молодой человек сел у окна. Как только поезд тронулся, он высунул руку в окно, чтобы почувствовать поток воздуха и вдруг восхищённо закричал:
— Папа, видишь, все деревья идут назад!
Пожилой мужчина улыбнулся в ответ. Рядом с молодым человеком сидела супружеская пара. Они были немного сконфужены тем, что 25 летний мужчина ведёт себя, как маленький ребёнок. Внезапно молодой человек снова закричал в восторге:
— Папа, видишь, озеро и животные… Облака едут вместе с поездом!
Пара смущённо наблюдала за странным поведением молодого человека, в котором его отец, казалось, не находил ничего странного. Пошёл дождь, и капли дождя коснулись руки молодого человека. Он снова переполнился радостью и закрыл глаза. А потом закричал:
— Папа, идёт дождь, вода трогает меня! Видишь, папа?
Желая хоть чем-то помочь, пара, сидящая рядом, спросила пожилого мужчину:
— Почему Вы не отведёте сына в какую-нибудь клинику на консультацию?
Пожилой мужчина ответил:
— Мы только что из клиники. Сегодня мой сын первый раз в жизни обрёл зрение…
Невозможно судить о делах и поступках других людей, не обладая при этом всей полнотой знаний. Будьте добрее к друг другу.
26.04.202508:48
«Чорнобильський Спас» — ікона, яка з благословіння Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, була написана іконописцем Владиславом Горецьким в памʼять про страшну Чорнобильську трагедію.
Ініціатором написання ікони виступила Всеукраїнська громадська організація— «Спілка Чорнобиль Україна», і після освячення образу Блаженнішим Володимиром, ікона стала шанованою святинею серед Чорнобильців і всіх, хто памʼятає страшну трагедію. За словами спочилого Предстоятеля, «ікона «Чорнобильський Спас» придала особливе духовне осмислення страшної чорнобильської трагедії і християнського подвигу людей, які не пожаліли власних життів заради спільного блага».
Ініціатором написання ікони виступила Всеукраїнська громадська організація— «Спілка Чорнобиль Україна», і після освячення образу Блаженнішим Володимиром, ікона стала шанованою святинею серед Чорнобильців і всіх, хто памʼятає страшну трагедію. За словами спочилого Предстоятеля, «ікона «Чорнобильський Спас» придала особливе духовне осмислення страшної чорнобильської трагедії і християнського подвигу людей, які не пожаліли власних життів заради спільного блага».
24.04.202514:53
Канон Пасхи #лавра #канон #пасха
23.04.202513:36
Чудотворна ікона Божої Матері «Тиврівська» (святкування у середу Світлої Седмиці).
Тропарь, глас 1-й:
Сокровенныя тайны явление, неверных благодатию Крещения просвещение, людем православным благословение, обители Лемешевския украшение, икона Твоя, Богоро́дице, показася, пред нею же взываем Ти, Всесвятая: просвети умы наша сиянием благодати, да избавиши от смерти души наша.
Кондак, глас 5-й:
Смирение Твое, Всесвятая Влады́чице, дольних в горняя воздвизает, неверных страха исполняет, заблу́ждших ко Христу Свету Истины обращает, благодатную помощь верным низпосылает. Се бо пред иконою Твоею Тывровскою молящиися исцелений сподобляются, вопиюще: Радуйся, Пресвята́я Богородице Дево, Славы Божия дивное Сияние.
Тропарь, глас 1-й:
Сокровенныя тайны явление, неверных благодатию Крещения просвещение, людем православным благословение, обители Лемешевския украшение, икона Твоя, Богоро́дице, показася, пред нею же взываем Ти, Всесвятая: просвети умы наша сиянием благодати, да избавиши от смерти души наша.
Кондак, глас 5-й:
Смирение Твое, Всесвятая Влады́чице, дольних в горняя воздвизает, неверных страха исполняет, заблу́ждших ко Христу Свету Истины обращает, благодатную помощь верным низпосылает. Се бо пред иконою Твоею Тывровскою молящиися исцелений сподобляются, вопиюще: Радуйся, Пресвята́я Богородице Дево, Славы Божия дивное Сияние.
21.04.202517:55
В Светлый Вторник — в этом году 22 апреля — Церковь празднует память чудотворной иконы Божией Матери «ИВЕРСКАЯ».
Самым затяжным богословским конфликтом, который даже перерос в гражданское противостояние, стало иконоборчество, сотрясавшее восток Византийской империи с VIII по середину IX века. Свидетельницей этого страшного периода в истории Церкви является Иверская икона Божьей Матери.
Незадолго до окончания иконоборческого лихолетья в дом одной никейской вдовы ворвался отряд солдат. Они стали ругаться над иконой, а в конце кто-то из солдат копьем пронзил пречистый лик Богородицы. И тут на глазах у изумленных вандалов из доски полилась настоящая человеческая кровь. Пользуясь растерянностью солдат, хозяйка достала все деньги, которые у нее были, и, отдав их солдатам, попросила отложить расправу над иконой до следующего дня. Воины ушли, но пообещали вернуться завтра и завершить начатое поругание.
Между тем у женщины уже созрел план спасения иконы. Она была очень дорога ей, так как, по преданию, была не то копией, не то оригиналом работы самого апостола Луки. Едва солдаты покинули ее дом, женщина с сыном-подростком взяли икону и направились к Мраморному морю. Святой образ извлекли из ткани и положили на воду. Едва доска коснулась воды, неведомая сила начала приподнимать икону, и через мгновение она уже стояла на глади моря. Спустя несколько секунд стоявшие на берегу увидели, как течение подхватило икону, и она, продолжая стоять вертикально, поплыла на юго-запад.
Спустя два века икона явилась монахам Иверского монастыря, который был основан грузинами-иверами. Она стояла в нескольких сотнях шагов от линии прилива на воде в ярком столпе света. Сначала попытки взять образ были тщетными. Прошло несколько дней, пока по повелению Богородицы инок Гавриил не пошел по воде и не принял икону в свои руки. Произошло это в Светлый вторник.
Пречистая пожелала, чтобы образ висел на стене над воротами обители. Икона и доныне хранится на Афоне в Иверском монастыре. Существует старинное предание, что Иверская икона окажется знамением конца истории человечества. Перед вторым пришествием Христовым она снова уйдет по воде — на Восток, навстречу Спасителю.
Сам Иверский монастырь имеет очень долгую и богатую историю. Возведенный в X веке представителями царского рода Багратиони, он веками оставался символом грузинского присутствия на Афоне. Но в XIX столетии обитель отошла к грекам.
Сейчас Иверон занимает третье место в иерархии Святой Горы и имеет святых мощей больше, чем любой другой монастырь на Афоне.
Самым затяжным богословским конфликтом, который даже перерос в гражданское противостояние, стало иконоборчество, сотрясавшее восток Византийской империи с VIII по середину IX века. Свидетельницей этого страшного периода в истории Церкви является Иверская икона Божьей Матери.
Незадолго до окончания иконоборческого лихолетья в дом одной никейской вдовы ворвался отряд солдат. Они стали ругаться над иконой, а в конце кто-то из солдат копьем пронзил пречистый лик Богородицы. И тут на глазах у изумленных вандалов из доски полилась настоящая человеческая кровь. Пользуясь растерянностью солдат, хозяйка достала все деньги, которые у нее были, и, отдав их солдатам, попросила отложить расправу над иконой до следующего дня. Воины ушли, но пообещали вернуться завтра и завершить начатое поругание.
Между тем у женщины уже созрел план спасения иконы. Она была очень дорога ей, так как, по преданию, была не то копией, не то оригиналом работы самого апостола Луки. Едва солдаты покинули ее дом, женщина с сыном-подростком взяли икону и направились к Мраморному морю. Святой образ извлекли из ткани и положили на воду. Едва доска коснулась воды, неведомая сила начала приподнимать икону, и через мгновение она уже стояла на глади моря. Спустя несколько секунд стоявшие на берегу увидели, как течение подхватило икону, и она, продолжая стоять вертикально, поплыла на юго-запад.
Спустя два века икона явилась монахам Иверского монастыря, который был основан грузинами-иверами. Она стояла в нескольких сотнях шагов от линии прилива на воде в ярком столпе света. Сначала попытки взять образ были тщетными. Прошло несколько дней, пока по повелению Богородицы инок Гавриил не пошел по воде и не принял икону в свои руки. Произошло это в Светлый вторник.
Пречистая пожелала, чтобы образ висел на стене над воротами обители. Икона и доныне хранится на Афоне в Иверском монастыре. Существует старинное предание, что Иверская икона окажется знамением конца истории человечества. Перед вторым пришествием Христовым она снова уйдет по воде — на Восток, навстречу Спасителю.
Сам Иверский монастырь имеет очень долгую и богатую историю. Возведенный в X веке представителями царского рода Багратиони, он веками оставался символом грузинского присутствия на Афоне. Но в XIX столетии обитель отошла к грекам.
Сейчас Иверон занимает третье место в иерархии Святой Горы и имеет святых мощей больше, чем любой другой монастырь на Афоне.
04.05.202514:51
Христос Воскресе!
Жен-мироносиц Воскресший Спаситель встречает единственным словом: "Радуйтесь!" (Мф.28,9). Апостол Петр заповедует: "...радуйтесь радостью неизреченною". (1 Петр.1,8). И у святого апостола Павла есть прекрасные назидательные слова: "Царствие Божие не пища и не питие, но праведность, и мир, и радость во Святом Духом Духе". (Рим.14,17)
Прекрасная половина человечества! Искренне желаю Вам сил для служения Богу и ближним с веселием и подлинной духовной бодростью, ведь даже самые тяжелые жизненные обстоятельства растворяются христианской радостью, придающей решительность воле человеческой...
Низкий вам поклон за ваше сердечное тепло, любовь и заботу об окружающем вас мире и столь требующих попечения людях!
Мира! Здравия! Добра! Совершенства! Счастья от Воскресшего Христа Бога нашего! И, по слову Спасителя, "да будет радость ваша совершенна". (Ин.16,24)
Жен-мироносиц Воскресший Спаситель встречает единственным словом: "Радуйтесь!" (Мф.28,9). Апостол Петр заповедует: "...радуйтесь радостью неизреченною". (1 Петр.1,8). И у святого апостола Павла есть прекрасные назидательные слова: "Царствие Божие не пища и не питие, но праведность, и мир, и радость во Святом Духом Духе". (Рим.14,17)
Прекрасная половина человечества! Искренне желаю Вам сил для служения Богу и ближним с веселием и подлинной духовной бодростью, ведь даже самые тяжелые жизненные обстоятельства растворяются христианской радостью, придающей решительность воле человеческой...
Низкий вам поклон за ваше сердечное тепло, любовь и заботу об окружающем вас мире и столь требующих попечения людях!
Мира! Здравия! Добра! Совершенства! Счастья от Воскресшего Христа Бога нашего! И, по слову Спасителя, "да будет радость ваша совершенна". (Ин.16,24)
30.04.202507:16
30 апреля — день памяти СВЯТИТЕЛЯ ИЕРОФЕЯ, епископа Острожского.
Епископ Иерофей (в миру Иаков Фёдорович Лобачевский) родился 24 марта 1789 года в г. Ковеле Волынской губернии в семье униатского священника. В 1794 году вся семья присоединилась к Православию.
С 1799 года учился в Волынской духовной семинарии. В 1807 году поступил в Киевскую духовную академию.
С 27 сентября 1811-го — учитель Волынской духовной семинарии.
2 августа 1814 года пострижен в монашество; спустя несколько дней был рукоположен во иеродиакона и, затем, во иеромонаха. 20 сентября того же года назначен строителем заштатного Загаецкого святителя Иоанна Милостивого монастыря с сохранением должности учителя семинарии.
С 1 сентября 1817 года — инспектор Волынской духовной семинарии. 7 сентября 1823 года назначен благочинным монастырей.
С 1829 года — настоятель Свято-Троицкого Дерманского Острожского монастыря и член духовной консистории Волынской епархии. Архимандрит Иерофей восстановил монастырь после случившегося незадолго до его прибытия пожара, основал при обители духовное училище. Много времени он проводил в Почаевском монастыре, где находилась консистория.
В 1845 году был хиротонисан во епископа Острожского, викария Волынской епархии, при этом остался настоятелем Дерманского монастыря. В том же 1845 году был назначен вице-президентом Волынского попечительного комитета по тюрьмам.
Пока в 1860-м правящим архиереем Волынской епархии не стал владыка Антоний (Павлинский), владыка Иерофей жил постоянно в Житомире и фактически руководил церковной жизнью всей Волыни.
Епископ Иерофей был кротким, доброжелательным, честным, разносторонне эрудированным, знал английский, латинский, греческий, еврейский, польский, французский, немецкий, итальянский языки.
В середине 1870 года владыка, почувствовав, что силы покидают его, подал прошение об увольнении на покой.
Почил владыка Иерофей 17 (30) апреля 1871 года и был погребён в Дерманском монастыре.
Решение о канонизации святителя Священный Синод УПЦ принял 17 августа 2021 года. Владыка Иерофей был прославлен в лике местночтимых святых Ровенской епархии УПЦ 11 сентября 2022 года.
#жития_святых
Епископ Иерофей (в миру Иаков Фёдорович Лобачевский) родился 24 марта 1789 года в г. Ковеле Волынской губернии в семье униатского священника. В 1794 году вся семья присоединилась к Православию.
С 1799 года учился в Волынской духовной семинарии. В 1807 году поступил в Киевскую духовную академию.
С 27 сентября 1811-го — учитель Волынской духовной семинарии.
2 августа 1814 года пострижен в монашество; спустя несколько дней был рукоположен во иеродиакона и, затем, во иеромонаха. 20 сентября того же года назначен строителем заштатного Загаецкого святителя Иоанна Милостивого монастыря с сохранением должности учителя семинарии.
С 1 сентября 1817 года — инспектор Волынской духовной семинарии. 7 сентября 1823 года назначен благочинным монастырей.
С 1829 года — настоятель Свято-Троицкого Дерманского Острожского монастыря и член духовной консистории Волынской епархии. Архимандрит Иерофей восстановил монастырь после случившегося незадолго до его прибытия пожара, основал при обители духовное училище. Много времени он проводил в Почаевском монастыре, где находилась консистория.
В 1845 году был хиротонисан во епископа Острожского, викария Волынской епархии, при этом остался настоятелем Дерманского монастыря. В том же 1845 году был назначен вице-президентом Волынского попечительного комитета по тюрьмам.
Пока в 1860-м правящим архиереем Волынской епархии не стал владыка Антоний (Павлинский), владыка Иерофей жил постоянно в Житомире и фактически руководил церковной жизнью всей Волыни.
Епископ Иерофей был кротким, доброжелательным, честным, разносторонне эрудированным, знал английский, латинский, греческий, еврейский, польский, французский, немецкий, итальянский языки.
В середине 1870 года владыка, почувствовав, что силы покидают его, подал прошение об увольнении на покой.
Почил владыка Иерофей 17 (30) апреля 1871 года и был погребён в Дерманском монастыре.
Решение о канонизации святителя Священный Синод УПЦ принял 17 августа 2021 года. Владыка Иерофей был прославлен в лике местночтимых святых Ровенской епархии УПЦ 11 сентября 2022 года.
#жития_святых
25.04.202517:12
Старовинний відпуст Фоминої неділі.
—————
Старинный отпуст Фоминой недели.
—————
Старинный отпуст Фоминой недели.
24.04.202504:22
Боляче дивитись!…Вхід у Дальні печери Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври та "сліди" нових власників...
23.04.202510:10
В Светлую Среду (среду после Пасхи) Церковь чествует икону Божией Матери «КАСПЕРОВСКАЯ».
Этот образ прославился как защитник Одессы во время Крымской войны: при осаде города британским флотом одесситы, с благословения святителя Иннокентия Херсонского, крестным ходом перенесли икону из села Касперово и пронесли по улицам города. Заступничеством Пресвятой Богородицы Одесса осталась невредимой, а через полгода осада была снята.
По преданию, на юг Украины образ был привезён в конце XVI века сербами, приехавшими из Трансильвании. Икона передавалась по наследству, пока в 1809 году её не приобрела помещица Иулиания Ионовна Касперова. Икона к тому времени значительно обветшала. В феврале 1840 года Касперова ночью молилась со слезами перед образом с просьбой помочь ей в её бедах. Вдруг женщина увидела, что икона обновилась и лик Богородицы просветлел. Спустя четыре года, после нескольких чудес исцеления, образ перенесли в сельский храм. В 1846 году Синод признал икону чудотворной.
В память о чудесном избавлении Одессы от угрозы штурма образ каждый год 1 октября стали приносить в город, где он оставался до среды Светлой седмицы в Спасо-Преображенском кафедральном соборе. С 1918 года чудотворный образ пребывал в этом храме постоянно. В 1936 году после уничтожения собора Касперовскую икону перенесли в Успенский собор, ставший позднее кафедральным. Она находится в нём и сейчас.
Другие дни чествования иконы — среда Светлой седмицы (среда после Пасхи) и 14 октября.
Этот образ прославился как защитник Одессы во время Крымской войны: при осаде города британским флотом одесситы, с благословения святителя Иннокентия Херсонского, крестным ходом перенесли икону из села Касперово и пронесли по улицам города. Заступничеством Пресвятой Богородицы Одесса осталась невредимой, а через полгода осада была снята.
По преданию, на юг Украины образ был привезён в конце XVI века сербами, приехавшими из Трансильвании. Икона передавалась по наследству, пока в 1809 году её не приобрела помещица Иулиания Ионовна Касперова. Икона к тому времени значительно обветшала. В феврале 1840 года Касперова ночью молилась со слезами перед образом с просьбой помочь ей в её бедах. Вдруг женщина увидела, что икона обновилась и лик Богородицы просветлел. Спустя четыре года, после нескольких чудес исцеления, образ перенесли в сельский храм. В 1846 году Синод признал икону чудотворной.
В память о чудесном избавлении Одессы от угрозы штурма образ каждый год 1 октября стали приносить в город, где он оставался до среды Светлой седмицы в Спасо-Преображенском кафедральном соборе. С 1918 года чудотворный образ пребывал в этом храме постоянно. В 1936 году после уничтожения собора Касперовскую икону перенесли в Успенский собор, ставший позднее кафедральным. Она находится в нём и сейчас.
Другие дни чествования иконы — среда Светлой седмицы (среда после Пасхи) и 14 октября.
19.04.202512:36
⭕️Світилен Великої Суботи
🍂Царь Уснув во гробе, Запечатлеется волею. И не удержат печати небу Содетеля, заутра бо яко от сна из гроба Возсияет🍂
Текст світильна XIV-XV стт.
📚 Бібліотека Новгородської Софії
🍂Царь Уснув во гробе, Запечатлеется волею. И не удержат печати небу Содетеля, заутра бо яко от сна из гроба Возсияет🍂
Текст світильна XIV-XV стт.
📚 Бібліотека Новгородської Софії
02.05.202503:33
🆎 В усі Неділі до відання Пасхи на воскресній утрені «Чеснішую» не співається. Кадіння храму на 9-й пісні канону звершується.
🆎 Ексапостиларій «Плотію уснув...» співається на воскресній утрені в Неделі, коли слід співати канон Пасхи.
🆎 На 1-м часі в усі дні від Неділі Фоминої до Вознесіння прийнято замість «Взбранной Воєводі...» співати кондак Пасхи, глас 8-й: «Аще і во гроб...».
🆎 На Літургії, в усі дні до Вознесіння, крім свята Преполовіння і віддання його, співається задостойник: «Ангел вопіяше...» и «Світися, світися...».
🆎 Причастний Пасхи «Тіло Христово приіміте...» співається в усі дні до віддання Пасхи, крім седмиці Фоминої і Преполовіння з попразднством.
🆎 Земні поклони до дня Святої Трійці Уставом відміняються (але перед Престолом, Святими Дарами і на хіротоніях поклони можуть звершуватися).
#нотатки
🆎 Ексапостиларій «Плотію уснув...» співається на воскресній утрені в Неделі, коли слід співати канон Пасхи.
🆎 На 1-м часі в усі дні від Неділі Фоминої до Вознесіння прийнято замість «Взбранной Воєводі...» співати кондак Пасхи, глас 8-й: «Аще і во гроб...».
🆎 На Літургії, в усі дні до Вознесіння, крім свята Преполовіння і віддання його, співається задостойник: «Ангел вопіяше...» и «Світися, світися...».
🆎 Причастний Пасхи «Тіло Христово приіміте...» співається в усі дні до віддання Пасхи, крім седмиці Фоминої і Преполовіння з попразднством.
🆎 Земні поклони до дня Святої Трійці Уставом відміняються (але перед Престолом, Святими Дарами і на хіротоніях поклони можуть звершуватися).
#нотатки
30.04.202507:16
25.04.202510:45
В ПЯТНИЦУ СВЕТЛОЙ СЕДМИЦЫ ПРАВОСЛАВНАЯ ЦЕРКОВЬ ПОЧИТАЕТ ИКОНУ БОЖИЕЙ МАТЕРИ «ЖИВОНОСНЫЙ ИСТОЧНИК»
Празднование, посвященное этому чудотворному образу, всегда совершается в пятницу Светлой седмицы, поэтому не имеет фиксированной даты. В этот день совершаются чин водоосвящения и пасхальный крестный ход. Корни этой многовековой традиции уходят в V век от Рождества Христова, в древнюю Византию.
По преданию, в 450 году в местах, где охотился будущий византийский император Лев, была роща, издревле посвященная Пресвятой Богородице. В ней бил чистый родник, служились молебны. Но со временем, эта традиция была забыта, а рощица заброшена. Охотившемуся в этих местах Льву встретился уставший незрячий путник, которого будущий монарх пожалел. Он усадил слепца под кронами деревьев, а сам отправился на поиски воды. Но неожиданно услышал дивный глас:
«Царь Лев! Пойди под сень этой рощи, почерпни воды, которую там найдёшь, и напои ею жаждущего. Тину же, которую найдёшь в источнике, положи на его глаза. Потом ты узнаешь, кто Я, освящающая это место. Я помогу тебе вскоре воздвигнуть здесь во имя Моё храм, и все, приходящие сюда с верою и призывающие Моё имя, получат исполнение своих молитв и полное исцеление от недугов».
Лев сделал всё, что ему было сказано, и слепец прозрел. И когда он уже стал императором в 457 году, то очистил родник, названный «Живоносный источник», и построил над ним храм в честь Божией Матери. Много чудес и исцелений происходило в этом месте. В благодарность за избавление от застарелой болезни другой император воздвиг новый храм, краше прежнего, вскоре вокруг него возник монастырь. Но позже святыня была захвачена и поругана иноверцами, а Живоносный источник засыпан.
Однако христиане снова и снова продолжали приходить к святому месту и расчищать родник. Султану Баязиду это надоело, и он лично решил осквернить источник Богородицы, для чего бросил в священную воду полусгнивших золотых рыбок, которые погибли у него в бассейне. И к своему изумлению стал свидетелем чуда: рыбки ожили в воде! Потрясенный султан разрешил христианам вновь пользоваться Живоносным источником и построить новый храм.
Позднее был написан и образ Божией Матери "Живоносный Источник", сразу же ставший чудотворным. Сегодня его почитают миллионы православных людей в разных странах мира, а в Православной Церкви возведено немало храмов в честь этой иконы.
Празднование, посвященное этому чудотворному образу, всегда совершается в пятницу Светлой седмицы, поэтому не имеет фиксированной даты. В этот день совершаются чин водоосвящения и пасхальный крестный ход. Корни этой многовековой традиции уходят в V век от Рождества Христова, в древнюю Византию.
По преданию, в 450 году в местах, где охотился будущий византийский император Лев, была роща, издревле посвященная Пресвятой Богородице. В ней бил чистый родник, служились молебны. Но со временем, эта традиция была забыта, а рощица заброшена. Охотившемуся в этих местах Льву встретился уставший незрячий путник, которого будущий монарх пожалел. Он усадил слепца под кронами деревьев, а сам отправился на поиски воды. Но неожиданно услышал дивный глас:
«Царь Лев! Пойди под сень этой рощи, почерпни воды, которую там найдёшь, и напои ею жаждущего. Тину же, которую найдёшь в источнике, положи на его глаза. Потом ты узнаешь, кто Я, освящающая это место. Я помогу тебе вскоре воздвигнуть здесь во имя Моё храм, и все, приходящие сюда с верою и призывающие Моё имя, получат исполнение своих молитв и полное исцеление от недугов».
Лев сделал всё, что ему было сказано, и слепец прозрел. И когда он уже стал императором в 457 году, то очистил родник, названный «Живоносный источник», и построил над ним храм в честь Божией Матери. Много чудес и исцелений происходило в этом месте. В благодарность за избавление от застарелой болезни другой император воздвиг новый храм, краше прежнего, вскоре вокруг него возник монастырь. Но позже святыня была захвачена и поругана иноверцами, а Живоносный источник засыпан.
Однако христиане снова и снова продолжали приходить к святому месту и расчищать родник. Султану Баязиду это надоело, и он лично решил осквернить источник Богородицы, для чего бросил в священную воду полусгнивших золотых рыбок, которые погибли у него в бассейне. И к своему изумлению стал свидетелем чуда: рыбки ожили в воде! Потрясенный султан разрешил христианам вновь пользоваться Живоносным источником и построить новый храм.
Позднее был написан и образ Божией Матери "Живоносный Источник", сразу же ставший чудотворным. Сегодня его почитают миллионы православных людей в разных странах мира, а в Православной Церкви возведено немало храмов в честь этой иконы.
24.04.202504:06
Христос Воскрес! Вашій увазі — текст малого освячення води на памʼять ікони Пресвятої Богородиці «Живоносне Джерело» Завтра може бути в нагоді. Молитвами Богородиці, Спасе Воскреслий, спаси нас!
Текст любʼязно надано Архімандритом Спиридоном (Письменним).
****
Христос Воскресе! Вашему вниманию — текст малого освящения воды в день чествования иконы Пресвятой Богородицы «Живоносный Источник». Завтра может быть пригодится. Молитвами Богородицы, Спасе Воскресший, спаси нас!
Текст любезно предоставлен Архимандритом Спиридоном (Письменным).
Текст любʼязно надано Архімандритом Спиридоном (Письменним).
****
Христос Воскресе! Вашему вниманию — текст малого освящения воды в день чествования иконы Пресвятой Богородицы «Живоносный Источник». Завтра может быть пригодится. Молитвами Богородицы, Спасе Воскресший, спаси нас!
Текст любезно предоставлен Архимандритом Спиридоном (Письменным).
转发自:прεсвѷтεръ Юрїй
23.04.202506:24
🗓 10 (23 н. ст.) квітня, в день Пасхи Господньої, — був повішаний 75-літній Патріарх Константинопольський Григорій V Ангелопулос (гр. Γρηγόριος Ε΄ Αγγελόπουλος).
Святитель Григорій тричі займав кафедру Нового Рима (1797-1798 рр., 1806-1808 рр., 1818-1821 рр.) і саме його третя каденція завершилася наглою смертю: після грецького повстання на Благовіщення 25 березня 1821 року турки схопили Патріарха, звинувативши його у прихильності повстанцям, хоча це і не відповідало дійсності.
Певний час османи знущалися над архієреєм та всіляко мучили його, після чого низложили, поставивши на його місце Патріархом Константинопольським болгарина Євгенія II. 10 квітня того ж року одразу після великодньої Божественної літургії Першосвятителя у повному патріаршому облаченні повісили на воротах Константинопольської Патріархії, але через сухість старечого тіла і попередній аскетичний образ життя смерть настала не одразу — владика Григорій страждав аж до самого вечора. Саме так Євгеній II і «прийняв» керівництво Церквою у Григорія V, якого «зустрів» при в’їзді до Патріархії.
Тіло священномученика було викуплене у турків юдеями і за значно більшу суму перепродане християнам, але потім відібране і третього дня після смерті скинуте до Чорного моря, де його і знайшов мореплавець Марк Склаво, котрий і доправив мощі до Одеси. Вже в Південній Пальмірі в середині червня 1821 року Архієпископ Константинополя-Нового Рима і Вселенський Патріарх Григорій V в подарованому імператором Олександром І Романовим облаченні Патріарха Московського Никона Мініна був похований у Троїцькій грецькій церкві міста, де спочивав до 1871 року, коли мощі були передані в кафедральний собор Афін з нагоди 50-річчя Незалежності Греції, особисту, проте недобровільну, ціну за яку Патріарх Григорій заплатив власним життям, чому і пошановується греками як «εθνομάρτυρας» (народний мученик).
Слід додати, що ворота Константинопольської Патріархії, на якій священномученик Григорій був повішаний із 1821 року і донині наглухо заклепані та залишаються постійно зачиненими. Наступник священномученика Григорія, Патріарх Євгеній ІІ, помер наступного року від серцевого нападу, звершуючи гостьовий візит до Кіпрської Православної Церкви для хіротонії нових єпископів, на місце тих, котрих також повісили османи, проте ті поставлення так і не були звершенні...
Святитель Григорій тричі займав кафедру Нового Рима (1797-1798 рр., 1806-1808 рр., 1818-1821 рр.) і саме його третя каденція завершилася наглою смертю: після грецького повстання на Благовіщення 25 березня 1821 року турки схопили Патріарха, звинувативши його у прихильності повстанцям, хоча це і не відповідало дійсності.
Певний час османи знущалися над архієреєм та всіляко мучили його, після чого низложили, поставивши на його місце Патріархом Константинопольським болгарина Євгенія II. 10 квітня того ж року одразу після великодньої Божественної літургії Першосвятителя у повному патріаршому облаченні повісили на воротах Константинопольської Патріархії, але через сухість старечого тіла і попередній аскетичний образ життя смерть настала не одразу — владика Григорій страждав аж до самого вечора. Саме так Євгеній II і «прийняв» керівництво Церквою у Григорія V, якого «зустрів» при в’їзді до Патріархії.
Тіло священномученика було викуплене у турків юдеями і за значно більшу суму перепродане християнам, але потім відібране і третього дня після смерті скинуте до Чорного моря, де його і знайшов мореплавець Марк Склаво, котрий і доправив мощі до Одеси. Вже в Південній Пальмірі в середині червня 1821 року Архієпископ Константинополя-Нового Рима і Вселенський Патріарх Григорій V в подарованому імператором Олександром І Романовим облаченні Патріарха Московського Никона Мініна був похований у Троїцькій грецькій церкві міста, де спочивав до 1871 року, коли мощі були передані в кафедральний собор Афін з нагоди 50-річчя Незалежності Греції, особисту, проте недобровільну, ціну за яку Патріарх Григорій заплатив власним життям, чому і пошановується греками як «εθνομάρτυρας» (народний мученик).
Слід додати, що ворота Константинопольської Патріархії, на якій священномученик Григорій був повішаний із 1821 року і донині наглухо заклепані та залишаються постійно зачиненими. Наступник священномученика Григорія, Патріарх Євгеній ІІ, помер наступного року від серцевого нападу, звершуючи гостьовий візит до Кіпрської Православної Церкви для хіротонії нових єпископів, на місце тих, котрих також повісили османи, проте ті поставлення так і не були звершенні...
18.04.202518:33
Картина Аннибалэ Карраччи «Мертвый Христос с орудиями страстей»
显示 1 - 24 共 349
登录以解锁更多功能。