-СМЕРТЬ ТИТАНА-
Хіба побачиш в пустих очах щось більше чим нічого?
Це як в безмежній темряві шукати чорний знак
Коли хороше знищують заради всього злого
А вірогідність сприймається як непорушний факт
Коли Титан складає свою зброю
І весь вогонь дарує смертним просто так,
Вони, у свою чергу, вбивають
Мають змогу
Щоб хоча б трохи відчувати сили смак
А все чому?
Бо щось когось тривожить
Тому що хтось злякався й впав без сил
Порушив правила природні й надприродні
І все ще сподівається на дружній мир
Отож
Кому й навіщо ти усе це пишеш?
Чому кричиш, якщо вони глухі?
Бажаю щоб в душі лунала тільки тиша,
А не цей гомін темних голосів
Бо кожен з них так сильно тебе вдарив
Бо кожен з них зламав тебе давно
А ти це зʼїв.
І уявив, що це цілющі трави
Хоча насправді - лише болю джерело
Тому і очі вже пусті - їх страх затьмарив
І через це Титан помер, пішов на дно
Його вогонь каміння не розплавив
А все хороше остаточно відцвіло
Ти ж сам його втопив!
Чому ти плачеш?
Хоча, від серця, ніби, відлягло
Однак, воно було і є незряче
Бо досі вішає на всіх одне тавро
Титан помер. Натомість прийшла Мара
І її очі точно не пусті
Вона сприймає біль лише як зраду
Її слова, віднині, будуть як ножі!
Отак, вбиваєш сам Титана - приходить відьма
Розхитує усе твоє нутро
Ти думаєш: «чому хижака хижа?»
А це ілюзія
Це все твоє клеймо
Яке ти ставиш сам, в яке ти віриш
Бо вірогідність точна
«Я дам відсотків сто!»
Хтось так злякавсь, що сам придумав лихо
Ну що ж
Уявимо що так воно й було.
#вірш@mavkapoetry
