Найважче в такі дні для мене насправді — тримати свою планку очікувань щоб вона не злетіла в стратосферу.
Трамп дуже круто зганьбився і дав гарний поштовх для того, щоб Європа старанніше шукала для нас гроші та зброю.
Але наслідки цього ганьбління будуть видні в кращому разі через місяць-два, а хочеться вже.
І я завтра буду весь день ходити сумненька, бо за ніч насправді нічого не змінилося (так, нічого і не може аж так сильно і видимо змінитися до завтрашнього ранку, але планка очікувань вислизнула у мене з рук і летить в стратосферу).
А оскільки коли я сумненька, мене швидко кидає з геополітики в самоїдство, я знову нитиму, що ніхто мене не люууууубить, і нічого в мене не получаєуцяааааа, а от Ребекка Кван у моєму віціііііііі.
Зарані прошу пробачення.
