Далі по тексту йдуть нудні потуги в динамічні бої, наскільки їх собі уявляють ті, хто ніколи в житті живцем танка не бачив. Історичних відомостей справді дуже багато, Іван і вся його братія виглядають з-серед них, як козак із маку, чисто щоб розбавить лекцію. Далі я не читала, бо у мене розболілась голова від цього щидевиру. Можливо, якось доберусь до фіналу і дізнаюсь про "обрєтєніє гєроєм Вєри в Бога і осмислєнія трагізма судьби нашей Родіни" (хто така Вєра - теж не питайте).
Тож Красносєльський, як вірний міньйон, хотів видати щось максимально русссссссссскоє, посконноє! Але життя поза межами рф, навіть у, прости Штефане Великий, ПеМеЕр, накладає певний відбиток: люди не відстрілюють, що заборонено озвучувати російською пропагандою саме тут і зараз і мають власну думку.
Тож молодого автора Ілью Соколова дяді із Кремля можуть взяти за сраку за дуже крамольні речі, озвучені у книзі. Наприклад, Сталін у книзі – бездарний головнокомандувач (так і є, звичайно), рак, нуб, дно і лох, за якого віддувався совєтскій народ. Можливо, там є щось іще, але і цього святотатства вистачить.
Цікаво, як продаватиметься кнішка. Автору, звичайно, творчєскіх узбєков.
