Ворог повідомляє про удар кількох сотень українських БПЛА.
Нехай горить.
15.03.202513:41
«Ми ведемо війну з минулим, не за землю» Цитата в стилі «інтелектуальних висловів» одного мера. Ми ведемо війну за збереження існування нашого народу, нашої нації, ведемо її з одвічним ворогом, захищаємо Батьківщину. І наша Батьківщина — це земля. От саме ці всраті посадки і є наша Батьківщина. Фраза «земля не важлива» є шкідливою. Як після таких слів себе почувають ті, хто евакуювався з окупованих територій, хто родом з Донецьку, Бердянську, Каховки, Сімферополя і воює у лавах СОУ? А як до такого ставляться ті, хто, ризикуючи життям, перебуваючи в окупації закладають фугас під автівку окупантів або ж зливають нам дані про пересування ворожих військ? Бо це для мене Батьківщина асоціюється з сосновим лісом, кручами річки Случ. А для когось це терикону окупованого міста або побережжя Азовського Моря. І фраза: «території не важливі» нищить нас із середини. Путін, який розпочав війну, веде її не через «безпекові гарантії», «статус російської мови», міфічний «розбомблений Донбас» або заради «утримання при владі» — це все січка для лохів. Він веде війну, бо сам нав’язав собі убогу ідею про відродження СРСР. А СРСР у його розумінні — це в першу чергу територія, зафарбована червоним на мапі. Саме тому ворог кладе такі колосальні сили у спробах захопити ті нещасті села. І він буде вести війну доки не окупує усю Україну, бо територія для нього має першочергове значення, а люди не є носіями нічого цінного, навіть лояльні.
Так, звісно, я погоджуюсь, що русифікація є частиною ворожої псевдокультурної експансії, проте захоплення територій є головною задачею, а не зрусифікувати населення.
Ворог веде війну за території, даремно казати, що воно не важливі.
PS: Іноді здається, що деяким людям краще не відкривати рота на глобальні теми, бо тоді ніхто не дізнається, що він дебіл.
19.03.202506:33
Ця людина стала прикладом для мене, проте у мене кількісно і «якісно» менше поранень.
Сер Адріан Картон де Віарт — легендарний британський офіцер, чиє життя більше схоже на пригодницький роман, ніж на реальність. Народився 5 травня 1880 року в аристократичній родині, він прославився як “невбиваний солдат” завдяки своїй неймовірній витривалості та незламному духу. Військову кар’єру розпочав під час англо-бурської війни (1899–1902), де отримав перше серйозне поранення — куля влучила в живіт і пах, але він вижив і повернувся до строю. Це стало лише початком його вражаючої історії зіткнень зі смертю. У Першій світовій війні де Віарт проявив себе як справжній герой, але плата була висока. У боях на Західному фронті він втратив ліве око — куля пробила череп, залишивши його з пов’язкою, яка стала його візитівкою. Пізніше, під час іншої битви, йому відірвало частину лівої руки гранатою. Він жартував, що хірурги “забрали її по шматочках”, але навіть це не зупинило його — він повернувся командувати батальйоном, тримаючи зброю однією рукою. Загалом його тіло носило сліди щонайменше 11 поранень: кулі в голову, шию, ноги, стегно, численні шрами від осколків. Солдати дивувалися, як він виживав, а сам де Віарт ставився до цього з гумором, кажучи, що “війна — це весело, якщо вміти грати за її правилами”. Під час Другої світової війни, вже у 60-річному віці, він не сидів склавши руки. Після авіакатастрофи його літак впав у море, і він потрапив у полон до італійців. Але де Віарт не здавався — прокопав тунель і втік, провівши тиждень на волі, поки його не впіймали знову. Ще одна авіакатастрофа, нові травми — і щоразу він повертався до життя з незмінною енергією. Його хоробрість принесла йому Хрест Вікторії та безліч інших нагород. На старості літ де Віарт здивував усіх ще раз — у 1951 році, у 71 рік, він одружився з Джоан Сазерленд, молодшою за нього на 23 роки. Джоан, розумна й енергійна жінка, стала його супутницею в останні роки. Подейкують, що вона додала йому сил і радості, адже навіть після всіх випробувань він зберігав любов до життя. Помер сер Адріан у 1963 році, у віці 83 років, залишивши по собі спадщину людини, яка сміялася в обличчя смерті та вчила інших не здаватися.
30.03.202512:56
Вивчаю біографію Франка й Українки. Хочу дати свій аналіз, щодо участі цих постатей у формуванні української ідентичності.
Розгорнута аналітика буде згодом, можливо, колись) А зараз, якщо коротко, то прийшов до висновку, що не дивлячись на антихристиянські й соціалістичні погляди, роль Франка така яка має бути. І вшанування його памʼяті на достойному історичній постаті рівню.
Водночас з цим, не можу погодитись з гіперболізованою роллю Українки. Її роль у формуванні націдентичності значною мірою перебільшена й штучно роздута. Часто її зображають як рівну Франку, чи навіть Кобзарю, але це не так. Її діяльність(як на той час) була незначною, а основні погляди дегенеративними, навіть для того товариства Винниченків-Грушевських у якому вона перебувала. І це лиш моя субʼєктивна оцінка постаті, як суспільному діячу, а не як письменниці.
Із цікавого про Франка знайшов таке:
«У боротьбі за Франка опоненти вдавалися не лише до словесних баталій, але й доходило до фізичних сутичок. Один із таких конфліктів трапився в 1933 р. під час відкриття надгробного пам'ятника Іванові Франку. Тоді молодь з ОУН намагалася не дозволити молоді зі спортивно-пожежного товариства «Луг» покласти вінок до пам'ятника Франку, і закидала луговиків камінням. Жертвами інциденту випадково стали сторонні люди. Інша сутичка відбулася 31 травня 1936 р. в рідному селі Франка Нагуєвичах під час урочистої академії з нагоди 20-ї річниці його смерті. На святкуванні сталася бійка між людьми лівих та правих поглядів. Ця сутичка спровокувала деякі подальші заворушення: «Після кривавої академії в честь І. Франка в Нагуєвичах дійшло до заворушень у Скольому Робітники вибили вікна в українській захоронці, а селянська молодь зачала бити шиби ж**ам. Ув'язнено 14 осіб»
"Трудность понимания русского в том, что мы не осознаем тот факт, что он не европеец, а азиат, и поэтому мыслит хитро. Мы не можем понять русского больше, чем китайца или японца, и из того, что я видел, у меня нет особого желания понимать их, кроме как выяснить, сколько свинца или железа нужно, чтобы их убить. В дополнение к другим своим азиатским чертам, русский не уважает человеческую жизнь и является законченным сукиным сыном, варваром и хроническим пьяницей."
(The difficulty in understanding the Russian is that we do not take cognizance of the fact that he is not a European, but an Asiatic, and therefore thinks deviously. We can no more understand a Russian than a Chinaman or a Japanese, and from what I have seen of them, I have no particular desire to understand them, except to ascertain how much lead or iron it takes to kill them. In addition to his other Asiatic characteristics, the Russian have no regard for human life and is an all out son of bitch, barbarian, and chronic drunk.)
29.03.202507:31
Давайте замутим їм поєдинок на ножах?
Оіфційним спонсором най буде Blade Brothers. Будуть рубитись до смерті, як гладіатори.
Продамо рекламні площі під час поєдинку, білети, на місці глядачам будуть продавати пиво і хот-доги. Весь прибуток з поєдинку на армію. Я буду ставки приймати.
Твітерянський непотріб наїхав на Третю Штурмову через їхню здорову позицію, щодо несприйняття психічних девіацій окремих рекрутів.
• Ідеологічна складова важлива. • Дотримання принципів необхідно. • Підтримка ЛГБТ не має нічого спільного з проукраїнською діяльністю, (окрім підтримки лгбт в РФ, яка там розкладає їхнє суспільство). • Відхід від ідеологічних(націоналістичних) принципів й традицій підрозділу заради «політичної карʼєри у ліберальній партії» для окремих «занадто медійних представників» вважаю дном, та зрадою принципам. Дуже круто, що 3ОШБ не страждає на цю хворобу(як деякі) і дотримується власних принципів.
Підтримую їхню здорову позицію!
04.04.202507:58
Поза "вікном Овертона": що таке метаполітика і чому це важливо для нас?
Якщо ви думаєте, що політика — це лише вибори, закони і депутати, які лайкають свої пости у соцмережах, то ви не бачите всієї картини. За звичайною політикою завжди знаходиться метаполітика — те, що формує наші з вами думки, цінності та навіть те, як ми сприймаємо реальність. І саме про це сьогодні поговоримо.
Що таке метаполітика? Це не просто "політика", а її матриця. Метаполітика працює на рівні ідей, цінностей і культурних норм, які визначають, які політичні рішення взагалі можуть бути прийняті. Вона не про те, хто сьогодні переміг на виборах, а про те, чому ми взагалі вважаємо одні ідеї нормальними, а інші — неприйнятними.
І найголовніше: метаполітика працює поза "вікном Овертона" — тобто там, де ще навіть не обговорюються ідеї, які завтра стануть нормою.
Чому це стосується нас? Ось кілька причин, чому ми маємо знати про метаполітику:
Вона формує нашу реальність. Метаполітика впливає на те, які ідеї ми вважаємо "правильними" або "хибними". Наприклад, коли всі починають говорити про екологію, права тварин чи цифрові свободи — це не випадково. Це результат довгострокової роботи над культурним консенсусом.
Вона працює на довгі періоди. Політики приходять і йдуть, але метаполітика залишається. Вона формує світоглядний код, який визначає, як суспільство буде жити наступні 10, 20, 50 років.
Вона активується, коли влада "закінчується". Коли звичайні методи управління перестають працювати (кризи, війни, соціальна напруга), метаполітика виходить на передній план. Вона починає шукати нові ідеї, які можуть "перезавантажити" суспільство.
Метаполітика vs Політика: яка різниця? - Політика: це про конкретні дії — закони, вибори, урядові рішення. Це "тут і зараз". - Метаполітика: це про ідеї, культуру і цінності. Це "далеко і надовго".
Наприклад: - Політика: "Прийняти закон про екологічний податок". - Метаполітика: "Переконати суспільство, що екологія — це важливо".
Як метаполітика впливає на нас? Вона формує тренди, які потім стають нормами. Наприклад, ідея про рівноправність чи декарбонізацію спочатку була "новаторською", а тепер — частиною мейнстріму.
А тепер запитання? Чи завжди ми розуміємо, хто стоїть за тими чи іншими ідеями?
Бо якщо ми не задаємося цим питанням, ми залишаємося просто спостерігачем. А завтра нам знайдуть новий подразник — новий мем, новий тренд, нову ідею.
Тому. Думай глобально. Вивчай не лише "що сталося", а й "чому це сталося". Метаполітика — це ключ до розуміння того, як світ реально працює. І якщо ми хочемо впливати на майбутнє, а не просто реагувати на нього, це нам обов'язково знадобиться.
🌐 Естонія, Латвія, Литва та Польща заявили про вихід з Оттавської конвенції
👥 Міністри оборони Естонії, Латвії, Литви та Польщі заявили про необхідність виходу з Оттавської конвенції, яка забороняє використання протипіхотних мін. Таке рішення пояснюється погіршенням безпекової ситуації у регіоні та зростанням військових загроз з боку московії та біломосковії.
💳 Основні причини виходу: 🛑Необхідність посилення обороноздатності східного флангу НАТО. 🛑Забезпечення військових більшою гнучкістю у виборі оборонних засобів. 🛑Адаптація до нових викликів безпеки через московитську агресію.
👥 У спільній заяві міністри підкреслили, що це рішення є чітким сигналом про готовність країн захищати свою територію будь-якими необхідними засобами.
Більше про Оттавську конвенцію, її вплив на Збройні сили України та роль у сучасній війні – читайтев нашій статті.
Вирішив трошки оживити й реформувати канал. Тепер тут буле періодично публікувати власні статті Сергій Чаплигін, разом з іншими цікавими авторами.
04.04.202507:58
Поза "вікном Овертона": що таке метаполітика і чому це важливо для нас?
Якщо ви думаєте, що політика — це лише вибори, закони і депутати, які лайкають свої пости у соцмережах, то ви не бачите всієї картини. За звичайною політикою завжди знаходиться метаполітика — те, що формує наші з вами думки, цінності та навіть те, як ми сприймаємо реальність. І саме про це сьогодні поговоримо.
Що таке метаполітика? Це не просто "політика", а її матриця. Метаполітика працює на рівні ідей, цінностей і культурних норм, які визначають, які політичні рішення взагалі можуть бути прийняті. Вона не про те, хто сьогодні переміг на виборах, а про те, чому ми взагалі вважаємо одні ідеї нормальними, а інші — неприйнятними.
І найголовніше: метаполітика працює поза "вікном Овертона" — тобто там, де ще навіть не обговорюються ідеї, які завтра стануть нормою.
Чому це стосується нас? Ось кілька причин, чому ми маємо знати про метаполітику:
Вона формує нашу реальність. Метаполітика впливає на те, які ідеї ми вважаємо "правильними" або "хибними". Наприклад, коли всі починають говорити про екологію, права тварин чи цифрові свободи — це не випадково. Це результат довгострокової роботи над культурним консенсусом.
Вона працює на довгі періоди. Політики приходять і йдуть, але метаполітика залишається. Вона формує світоглядний код, який визначає, як суспільство буде жити наступні 10, 20, 50 років.
Вона активується, коли влада "закінчується". Коли звичайні методи управління перестають працювати (кризи, війни, соціальна напруга), метаполітика виходить на передній план. Вона починає шукати нові ідеї, які можуть "перезавантажити" суспільство.
Метаполітика vs Політика: яка різниця? - Політика: це про конкретні дії — закони, вибори, урядові рішення. Це "тут і зараз". - Метаполітика: це про ідеї, культуру і цінності. Це "далеко і надовго".
Наприклад: - Політика: "Прийняти закон про екологічний податок". - Метаполітика: "Переконати суспільство, що екологія — це важливо".
Як метаполітика впливає на нас? Вона формує тренди, які потім стають нормами. Наприклад, ідея про рівноправність чи декарбонізацію спочатку була "новаторською", а тепер — частиною мейнстріму.
А тепер запитання? Чи завжди ми розуміємо, хто стоїть за тими чи іншими ідеями?
Бо якщо ми не задаємося цим питанням, ми залишаємося просто спостерігачем. А завтра нам знайдуть новий подразник — новий мем, новий тренд, нову ідею.
Тому. Думай глобально. Вивчай не лише "що сталося", а й "чому це сталося". Метаполітика — це ключ до розуміння того, як світ реально працює. І якщо ми хочемо впливати на майбутнє, а не просто реагувати на нього, це нам обов'язково знадобиться.
Далі буде... Сергій Чаплигін
02.04.202516:57
2016-й рік. Скільки ж цікавих людей на фото)
30.03.202512:56
Вивчаю біографію Франка й Українки. Хочу дати свій аналіз, щодо участі цих постатей у формуванні української ідентичності.
Розгорнута аналітика буде згодом, можливо, колись) А зараз, якщо коротко, то прийшов до висновку, що не дивлячись на антихристиянські й соціалістичні погляди, роль Франка така яка має бути. І вшанування його памʼяті на достойному історичній постаті рівню.
Водночас з цим, не можу погодитись з гіперболізованою роллю Українки. Її роль у формуванні націдентичності значною мірою перебільшена й штучно роздута. Часто її зображають як рівну Франку, чи навіть Кобзарю, але це не так. Її діяльність(як на той час) була незначною, а основні погляди дегенеративними, навіть для того товариства Винниченків-Грушевських у якому вона перебувала. І це лиш моя субʼєктивна оцінка постаті, як суспільному діячу, а не як письменниці.
Із цікавого про Франка знайшов таке:
«У боротьбі за Франка опоненти вдавалися не лише до словесних баталій, але й доходило до фізичних сутичок. Один із таких конфліктів трапився в 1933 р. під час відкриття надгробного пам'ятника Іванові Франку. Тоді молодь з ОУН намагалася не дозволити молоді зі спортивно-пожежного товариства «Луг» покласти вінок до пам'ятника Франку, і закидала луговиків камінням. Жертвами інциденту випадково стали сторонні люди. Інша сутичка відбулася 31 травня 1936 р. в рідному селі Франка Нагуєвичах під час урочистої академії з нагоди 20-ї річниці його смерті. На святкуванні сталася бійка між людьми лівих та правих поглядів. Ця сутичка спровокувала деякі подальші заворушення: «Після кривавої академії в честь І. Франка в Нагуєвичах дійшло до заворушень у Скольому Робітники вибили вікна в українській захоронці, а селянська молодь зачала бити шиби ж**ам. Ув'язнено 14 осіб»
29.03.202507:31
Давайте замутим їм поєдинок на ножах?
Оіфційним спонсором най буде Blade Brothers. Будуть рубитись до смерті, як гладіатори.
Продамо рекламні площі під час поєдинку, білети, на місці глядачам будуть продавати пиво і хот-доги. Весь прибуток з поєдинку на армію. Я буду ставки приймати.
Украина не будет признавать военную помощь США как долг, — Зеленский.
«Мы получили от США проект нового соглашения по полезным ископаемым, который является совершенно другим документом по сравнению с предыдущим рамочным соглашением.
Мы благодарны за поддержку, но это не кредит, и мы этого не допустим», — добавил президент.
Товариство, посилимо закрити 50 тисяч на дрон бомбер?
23.03.202513:19
«Якщо б була мажоритарка, я б пожартував, що буде балотуватись одночасно від Деснянського і Дніпровського району.»
(с) Читач.
23.03.202513:18
— Який номер у списку партії Притули буде у Альони-Альони? — Найбільший 😂
23.03.202513:17
Я розумію, що багато Українців хотіли б, щоб верховну раду уразила авіабомба, але ж не такої потужності.
Українська демократія не переживе важкого бомбардування Альоною.
23.03.202513:16
Альона-Альона теж буде балотуватись у Раду від партії Притули?
21.03.202508:33
Якщо так подумати, то Німеччина завжди була союзником вільної України. У 1918-му саме завдяки Кайзерівському Райху Україна відродила свою державність, яку втратила одразу після його поразки й перемоги Антанти. Саме дегенеративні ліберальні уряди країн Антанти категорично виступали проти вільної України, та усіляко фінансово підтримували білих, ворогів нашої державності. Поразка Німеччини у першій світовій є тим геополітичним фактором який у майбутньому запустив ланцюжок подій, що привели до смертей багатьох мільйонів українців та продовження нашого рабства. З цим програшем програла й Україна. Вже у роки другої світової відношення до українців з боку Німеччини було гіршим, воно й не дивно, адже багато мільйонів українців були отруєні більшовицькими ідеями й не дивлячись на голодомор, репресії воювали за свого окупанта, за збереження мерзенного більшовицького режиму. Проте навіть у таких умовах, Українці які воювали з більшовизмом бились під українською символікою. Так хоч і її політика щодо України у роки ДСВ була невиправдано жорстокою, все ж концепція Розенберга передбачала для нас більший суверенітет ніж радянська окупація. Хоч він і не був реалізований через діяльність симпатика радянського режиму, - Коха.
І ось, сьогодні Німеччина нарешті прокидається після багаторічного сну. Вона знову готується очолити єдину Європу у боротьбі з одвічним східним ворогом. І вона як і 100 років тому, підтримує Україну.