між хвилями абсурду
Поезія Євгена Кушниріка 👁
@jhkush
@jhkush
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуВер 16, 2024
Додано до TGlist
Бер 25, 2025Прикріплена група
чат між хвилями абсурду
0
Підписників
88
24 год.
11.6%Тиждень
22.3%Місяць
22.3%
Індекс цитування
100
Згадок1Репостів на каналах0Згадок на каналах1
Середнє охоплення 1 допису
54
12 год.320%24 год.540%48 год.540%
Залученість (ER)
35.19%
Репостів1Коментарів0Реакцій18
Залученість за охопленням (ERR)
61.36%
24 год.
0.71%Тиждень
1.43%Місяць
1.43%
Охоплення 1 рекл. допису
0
1 год.00%1 – 4 год.00%4 - 24 год.00%
Всього дописів за 24 години
1
Динаміка
1
Останні публікації в групі "між хвилями абсурду"
Переслав з:
перцепція
26.03.202517:26
продовжуємо знайомити вас із поетами, яких ви зможете почути на літературнику 05.04
Євген Кушнирік – поет та письменник-початківець. Народився у місті Мирноград Донецької області, де отримав перший поштовх до серйозної творчості через досвід війни. Спостереження, травматичні переживання, а також дослідження цього феномену лягли в основу його поезії. До інших тем, які цікавлять поета, відносяться переосмислення буття, смерть, сенс існування, свобода, боротьба з навколишнім світом, безсмертя.
///
я торкаюся світу
обережно
наче
у нього
опік третього ступіня
і сповзає шкіра
я наближаюся
до дірки в його голові
що слугує вухом
і шепочу
вигаданою мовою
про кінець
про безвихідь
про те, що все приречено
і немає жодного сенсу
існувати
я кажу йому
ти лише помилка
що випадково з'явилася
з темряви і порожнечі
а він заплющує очі
хитає головою
і мичить
бо не має язика
щоб відповісти
він падає на підлогу
і зжимається
до розмірів шару
намагаючись з усіх сил
сховатися
від власної совісті
тобто
від мене
Євген Кушнирік – поет та письменник-початківець. Народився у місті Мирноград Донецької області, де отримав перший поштовх до серйозної творчості через досвід війни. Спостереження, травматичні переживання, а також дослідження цього феномену лягли в основу його поезії. До інших тем, які цікавлять поета, відносяться переосмислення буття, смерть, сенс існування, свобода, боротьба з навколишнім світом, безсмертя.
///
я торкаюся світу
обережно
наче
у нього
опік третього ступіня
і сповзає шкіра
я наближаюся
до дірки в його голові
що слугує вухом
і шепочу
вигаданою мовою
про кінець
про безвихідь
про те, що все приречено
і немає жодного сенсу
існувати
я кажу йому
ти лише помилка
що випадково з'явилася
з темряви і порожнечі
а він заплющує очі
хитає головою
і мичить
бо не має язика
щоб відповісти
він падає на підлогу
і зжимається
до розмірів шару
намагаючись з усіх сил
сховатися
від власної совісті
тобто
від мене
24.03.202522:05
письмо мертвому святому миколаю в його іграшковий наївний рай
привіт, як твої справи?
шановний святий миколаю
я знаєш
багато про що мрію
наприклад
ніколи
більше
не бути людиною
звільни
мене
я хочу стати дверима
порожньої квартири
хочу бути з бронзового дуба і склопакету
шириною 1200 міліметрів
миколаю, я хочу бути дверима!
сліпим поводирем
у інший вимір
а коли мені набридне
бути старими дверима
я хочу стати ізотопом урану
з масовим числом 235
критичною масою 40 кілограм
знаєш
стати складовою атомної бомби
також добре
було би
а коли стану зовсім старим
старим ізотопом урану
перетвори мене на монастир
оточений самотніми горами
я би був єдиним прихожанином
у власному новому тілі
було би здорово, правда же?
нікого більше не зустріти
шановний святий миколаю
я так багато про що мрію
наприклад
ніколи
більше
не бути людиною
я можу бути
ким
завгодно
хочеш
перетвори мене
на яблуко
хай мене
нарешті з'їдять
привіт, як твої справи?
шановний святий миколаю
я знаєш
багато про що мрію
наприклад
ніколи
більше
не бути людиною
звільни
мене
я хочу стати дверима
порожньої квартири
хочу бути з бронзового дуба і склопакету
шириною 1200 міліметрів
миколаю, я хочу бути дверима!
сліпим поводирем
у інший вимір
а коли мені набридне
бути старими дверима
я хочу стати ізотопом урану
з масовим числом 235
критичною масою 40 кілограм
знаєш
стати складовою атомної бомби
також добре
було би
а коли стану зовсім старим
старим ізотопом урану
перетвори мене на монастир
оточений самотніми горами
я би був єдиним прихожанином
у власному новому тілі
було би здорово, правда же?
нікого більше не зустріти
шановний святий миколаю
я так багато про що мрію
наприклад
ніколи
більше
не бути людиною
я можу бути
ким
завгодно
хочеш
перетвори мене
на яблуко
хай мене
нарешті з'їдять
Переслав з:перцепція
12.03.202519:17
друзі, раді вам повідомити, що наступного місяця відбудеться наш перший літературник!
коли: 05.04.2025
де: Київ, вул. Верхній Вал 62, кав'ярня-книгарня "Закапелок"
читатимуть:
Дмитро Вільгоцький
Леонід Скрипаль
Олена Тупигіна
Ірина Божко
Павло Щепан
Євген Кушнирік
Софія Пшенична
Богдана Коваленко
чекатимемо на вас🖤
коли: 05.04.2025
де: Київ, вул. Верхній Вал 62, кав'ярня-книгарня "Закапелок"
читатимуть:
Дмитро Вільгоцький
Леонід Скрипаль
Олена Тупигіна
Ірина Божко
Павло Щепан
Євген Кушнирік
Софія Пшенична
Богдана Коваленко
чекатимемо на вас🖤
Переслав з:
Так ніхто не писав
03.03.202521:22
Журнал "Так ніхто не писав" відкриває набір творів у другий випуск!
Для нас логічним продовженням теми творчості, натхненної війною, є любов. Любов у найширшому її сенсі, адже любов — це як романтичні почуття, так і платонічні, так і любов до краси світу, до своєї роботи, до рідної країни, до життя...
З 3 по 23 березня (включно) ми прийматимемо ваші заявки. Протягом цього часу ви можете заповнити нашу форму та ознайомитись з вимогами до текстів у ній.
З нетерпінням чекатимемо на вашу поезію та прозу 💜
Для нас логічним продовженням теми творчості, натхненної війною, є любов. Любов у найширшому її сенсі, адже любов — це як романтичні почуття, так і платонічні, так і любов до краси світу, до своєї роботи, до рідної країни, до життя...
З 3 по 23 березня (включно) ми прийматимемо ваші заявки. Протягом цього часу ви можете заповнити нашу форму та ознайомитись з вимогами до текстів у ній.
З нетерпінням чекатимемо на вашу поезію та прозу 💜
21.02.202512:15
Легендарний журнал😌
Переслав з:
Легіт
21.02.202512:13
❄️ ЗИМОВИЙ «ЛЕГІТ» 2025 –
на відстані одного кліку!
Зима принесла нам колючі морози, а ми вам – електронну версію. Покваптеся переглянути її тут, поки надворі така сама атмосферна краса, як і на сторінках зимового випуску.
🖇 Електронна версія містить не тільки поезію й прозу, а й інтерактивний зміст для гнучкої навігації та гіперпосилання на соцмережі опублікованих авторів(ок) і учасниць команди «Легіт». Натисніть на ім'я/псевдонім автора/ки або учасниці команди – і опинитеся на платформі, де він/вона висвітлює свою творчість.
Гортайте, читайте, отримуйте візуальну насолоду від ілюстрацій і не забувайте робити відмітки й репости нашого проєкту в соцмережах! Памʼятайте: ми всі – рушійна сила розвитку української культури!
Ваш @lehit
на відстані одного кліку!
Зима принесла нам колючі морози, а ми вам – електронну версію. Покваптеся переглянути її тут, поки надворі така сама атмосферна краса, як і на сторінках зимового випуску.
🖇 Електронна версія містить не тільки поезію й прозу, а й інтерактивний зміст для гнучкої навігації та гіперпосилання на соцмережі опублікованих авторів(ок) і учасниць команди «Легіт». Натисніть на ім'я/псевдонім автора/ки або учасниці команди – і опинитеся на платформі, де він/вона висвітлює свою творчість.
Гортайте, читайте, отримуйте візуальну насолоду від ілюстрацій і не забувайте робити відмітки й репости нашого проєкту в соцмережах! Памʼятайте: ми всі – рушійна сила розвитку української культури!
Ваш @lehit
17.02.202521:35
дозвіл на сміх
продають трохи далі за переходом
ага
вас цікавить патент на усмішки?
тоді це ліворуч
дійдете до кінця і побачите
кажете
вам потрібна ліцензія на щастя?
пройдіть за цією жінкою
їй в ту же сторону
що-що?
не розчув вас
а
пігулки від смерті
більше не продаються
заборонили через
людський дерматит
на шкірі планети
слухаю вас, так, запитуйте
шукаєте аерозоль від страху?
не знаю, чи лишився
на нього наразі великий попит
можете запитати біля прилавку навпроти
де роблять
крапельницю любові?
йдіть праворуч
потім ліворуч
і вас проконсультують
сироп спокою, так?
позаду мене
там його роздають безкоштовно
тільки треба показати
довідку про втрату надії
вітаю кожного
хто заблукав у артеріях подій
і обставин!
так, підходьте, що вам?
не зрозумів
ви хочете почути мою історію?
ну... добре
я знак
я стою тут
самотній
вже тисячі років
на перехресті держав
поколінь та імперій
вказую людям
куди їм іти
у світі
де кожну дорогу
стерла війна
як гумка
і вкрала все
що змогла забрати
—
якось так
то що вам
друже
потрібно?
продають трохи далі за переходом
ага
вас цікавить патент на усмішки?
тоді це ліворуч
дійдете до кінця і побачите
кажете
вам потрібна ліцензія на щастя?
пройдіть за цією жінкою
їй в ту же сторону
що-що?
не розчув вас
а
пігулки від смерті
більше не продаються
заборонили через
людський дерматит
на шкірі планети
слухаю вас, так, запитуйте
шукаєте аерозоль від страху?
не знаю, чи лишився
на нього наразі великий попит
можете запитати біля прилавку навпроти
де роблять
крапельницю любові?
йдіть праворуч
потім ліворуч
і вас проконсультують
сироп спокою, так?
позаду мене
там його роздають безкоштовно
тільки треба показати
довідку про втрату надії
вітаю кожного
хто заблукав у артеріях подій
і обставин!
так, підходьте, що вам?
не зрозумів
ви хочете почути мою історію?
ну... добре
я знак
я стою тут
самотній
вже тисячі років
на перехресті держав
поколінь та імперій
вказую людям
куди їм іти
у світі
де кожну дорогу
стерла війна
як гумка
і вкрала все
що змогла забрати
—
якось так
то що вам
друже
потрібно?
27.01.202515:18
вірші під температурою – це страшно
27.01.202515:17
пам'ятаю, колись приснилося
що світ – це обгризена кістка
на якій лишилося катастрофічно мало м'яса
а поряд з кісткою стояв чорний собака
здається, тибетський мастиф
словом, не знаю, не розбираюся у породах собак
стояв він, мокрий від слини, і сміявся
голосом людини
так ось, що хотів сказати цим гномик снів
найбільш екстремістський з всіх гномиків
які живуть у нашій голові
(так-так, не дивуйтеся)
мені сказати складно
чесно
бо хитрюга цей ваш гномик!
завжди приходить, коли ми спимо
і крутить нам свої мультики
що виповзають зі шкатулки емоцій
(кажуть, він її вистругав власними пальцями)
все ж, у мене є припущення –
цей сон був про кінець
який безповоротно насувається
як хвороба
цей сон був про безвихідь нашої долі
або навіть про диктатуру собак
їхню експансійну політику
бажання знищити весь тваринний світ
і так далі
і так далі
я б вам радив не сміятися
а серйозно подивитися на це
люди – це м'ясо, яке закінчується
наближаючись до повного зникнення –
час стирає нашу присутність
і сприймає нас за ворогів
що марно виродилися на світ
він собака
цей тибетський мастиф, чи як його там
але (тут уважно)
якщо час – собака
то
хто ж його хазяїн?
що світ – це обгризена кістка
на якій лишилося катастрофічно мало м'яса
а поряд з кісткою стояв чорний собака
здається, тибетський мастиф
словом, не знаю, не розбираюся у породах собак
стояв він, мокрий від слини, і сміявся
голосом людини
так ось, що хотів сказати цим гномик снів
найбільш екстремістський з всіх гномиків
які живуть у нашій голові
(так-так, не дивуйтеся)
мені сказати складно
чесно
бо хитрюга цей ваш гномик!
завжди приходить, коли ми спимо
і крутить нам свої мультики
що виповзають зі шкатулки емоцій
(кажуть, він її вистругав власними пальцями)
все ж, у мене є припущення –
цей сон був про кінець
який безповоротно насувається
як хвороба
цей сон був про безвихідь нашої долі
або навіть про диктатуру собак
їхню експансійну політику
бажання знищити весь тваринний світ
і так далі
і так далі
я б вам радив не сміятися
а серйозно подивитися на це
люди – це м'ясо, яке закінчується
наближаючись до повного зникнення –
час стирає нашу присутність
і сприймає нас за ворогів
що марно виродилися на світ
він собака
цей тибетський мастиф, чи як його там
але (тут уважно)
якщо час – собака
то
хто ж його хазяїн?
22.01.202519:14
вони казали
з часом –
усе зникає
я
навчився текти
як річка
і віддаватися
у тяжкі долоні
холоду
мене приваблювали птахи
і в мене виросли крила
схожі на
вигнуті ручки
ножиць
я став сміхом
мертвих людей
які хотіли би сміятися
але більше не можуть
раптом
я зрозумів
що можу стати усім
бо у всього є смерть
що стирає форму
мені хотілося стати тим
хто кожну ніч
перефарбовує дах зірок
у чорний
а я випадково став фарбою
і мною написали –
той хто не має форми
ніколи
не зникне
з часом –
усе зникає
я
навчився текти
як річка
і віддаватися
у тяжкі долоні
холоду
мене приваблювали птахи
і в мене виросли крила
схожі на
вигнуті ручки
ножиць
я став сміхом
мертвих людей
які хотіли би сміятися
але більше не можуть
раптом
я зрозумів
що можу стати усім
бо у всього є смерть
що стирає форму
мені хотілося стати тим
хто кожну ніч
перефарбовує дах зірок
у чорний
а я випадково став фарбою
і мною написали –
той хто не має форми
ніколи
не зникне
Переслав з:перцепція
16.01.202518:20
друзі, у нас приємна новина📢
ми запустили instagram-сторінку, тож раді будемо вас бачити і там😊
підписуйтесь, поширюйте, насолоджуйтесь!
https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3
ми запустили instagram-сторінку, тож раді будемо вас бачити і там😊
підписуйтесь, поширюйте, насолоджуйтесь!
https://www.instagram.com/per.ceptia?igsh=bzM4ZWhqZGVpYTY3
30.11.202420:44
🗣
Рекорди
26.03.202523:59
88Підписників24.03.202523:59
300Індекс цитування26.03.202514:00
54Охоплення 1 допису31.03.202523:59
32Охоп рекл. допису20.03.202514:01
35.19%ER25.03.202523:59
62.79%ERRПереслав з:перцепція
26.03.202517:26
продовжуємо знайомити вас із поетами, яких ви зможете почути на літературнику 05.04
Євген Кушнирік – поет та письменник-початківець. Народився у місті Мирноград Донецької області, де отримав перший поштовх до серйозної творчості через досвід війни. Спостереження, травматичні переживання, а також дослідження цього феномену лягли в основу його поезії. До інших тем, які цікавлять поета, відносяться переосмислення буття, смерть, сенс існування, свобода, боротьба з навколишнім світом, безсмертя.
///
я торкаюся світу
обережно
наче
у нього
опік третього ступіня
і сповзає шкіра
я наближаюся
до дірки в його голові
що слугує вухом
і шепочу
вигаданою мовою
про кінець
про безвихідь
про те, що все приречено
і немає жодного сенсу
існувати
я кажу йому
ти лише помилка
що випадково з'явилася
з темряви і порожнечі
а він заплющує очі
хитає головою
і мичить
бо не має язика
щоб відповісти
він падає на підлогу
і зжимається
до розмірів шару
намагаючись з усіх сил
сховатися
від власної совісті
тобто
від мене
Євген Кушнирік – поет та письменник-початківець. Народився у місті Мирноград Донецької області, де отримав перший поштовх до серйозної творчості через досвід війни. Спостереження, травматичні переживання, а також дослідження цього феномену лягли в основу його поезії. До інших тем, які цікавлять поета, відносяться переосмислення буття, смерть, сенс існування, свобода, боротьба з навколишнім світом, безсмертя.
///
я торкаюся світу
обережно
наче
у нього
опік третього ступіня
і сповзає шкіра
я наближаюся
до дірки в його голові
що слугує вухом
і шепочу
вигаданою мовою
про кінець
про безвихідь
про те, що все приречено
і немає жодного сенсу
існувати
я кажу йому
ти лише помилка
що випадково з'явилася
з темряви і порожнечі
а він заплющує очі
хитає головою
і мичить
бо не має язика
щоб відповісти
він падає на підлогу
і зжимається
до розмірів шару
намагаючись з усіх сил
сховатися
від власної совісті
тобто
від мене
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
