Руда відьма🔥
інста рудої лисиці)
@andriyivnaanna
@andriyivnaanna
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуЛист 22, 2023
Додано до TGlist
Квіт 10, 2024Прикріплена група
Останні публікації в групі "Руда відьма🔥"
Переслав з:
Завіршовані
16.04.202505:18
Всім привітик 🐾
Сьогодні виходить другий випуск «Нетиповго Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
Сьогодні виходить другий випуск «Нетиповго Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
15.04.202515:59
Коли дитячі пісні тепер на 2 тижні в голові точно)
15.04.202515:59
15.04.202504:13
13.04.202515:05
10.04.202509:47
Ти бачив сніг на зеленій траві —
і я так до тебе лягаю.
Мене бути не має на нашій землі,
там, де ти, бути я маю.
Ти бачила лід, що між двох вогнів,
як згорає і творить море.
Я хочу до тебе. Досить. Іди.
Сніг розтанув — і я тану вкотре...
і я так до тебе лягаю.
Мене бути не має на нашій землі,
там, де ти, бути я маю.
Ти бачила лід, що між двох вогнів,
як згорає і творить море.
Я хочу до тебе. Досить. Іди.
Сніг розтанув — і я тану вкотре...
10.04.202506:30
Ми не святкуєм, бо занадто холод —
прийшов у дім і в душі до людей.
І лід не треба, повтори нам осінь
і трохи болю — в келих. До грудей
притисну міцно я червоний шалик
і лишу смак на стінці, і відбиток
брудно-паскудної, як ця весна, помади,
й попрошу: трохи ще мені налити.
Ходім зі мною — нам немає місця
в житті, на барі, у готелі, в мирі, —
але між нами прірва. І так тісно.
Є цілий світ, а ми — на краю прірви.
прийшов у дім і в душі до людей.
І лід не треба, повтори нам осінь
і трохи болю — в келих. До грудей
притисну міцно я червоний шалик
і лишу смак на стінці, і відбиток
брудно-паскудної, як ця весна, помади,
й попрошу: трохи ще мені налити.
Ходім зі мною — нам немає місця
в житті, на барі, у готелі, в мирі, —
але між нами прірва. І так тісно.
Є цілий світ, а ми — на краю прірви.
08.04.202519:50
Вірш 2017 року 11 квітня
ти-єдина мета для вбивства квітневих світанків
я себе виправдовую рахуючи кожну хвилину
кидаючи віскі пити, хапаюся за цигарку
мені вічності навіть не вистачить, щоби кинуть палити
я вбиватиму кожного хто, скаже, що ми не схожі
скаже, що різні ми і удвох ми не ідентичні
мої наміри кришталево-чисті і навіть занадто прозорі
я шукаю в тобі досвід і такі неважливі істини
на вокзалах залишимо жителів сірих і млявих міст
пішки пройдемо всю планету і космос для себе відкриємо
апріорі бажати вже бажаних то є найвищий гріх
та для мене ти краще Бога і навіть важливіша за Біблію
нам будуть кричати, що зрада нас колись і десь дожене
що хтось із нас кохання країну можливо покине
та на вікні моєму троянда квітне й росте
не потребуючи світла/води, тільки віскі і трохи диму
забагато руїн, та ми на них ще збудуємо місто
я стану правителем ти будеш моєю шиєю,
але надто рано прийшла перекручена іншими звістка,
що хтось із нас емігрант і зрадник спільної істини
я їм не повірю, ти була моя і завжди будеш зі мною
кожен ранок в очах я бачу твоїх цілий світ
ти будеш моїми цигарками, віскі і валідолом
допоки будем чинити спільний моральний гріх...
А.А.
ти-єдина мета для вбивства квітневих світанків
я себе виправдовую рахуючи кожну хвилину
кидаючи віскі пити, хапаюся за цигарку
мені вічності навіть не вистачить, щоби кинуть палити
я вбиватиму кожного хто, скаже, що ми не схожі
скаже, що різні ми і удвох ми не ідентичні
мої наміри кришталево-чисті і навіть занадто прозорі
я шукаю в тобі досвід і такі неважливі істини
на вокзалах залишимо жителів сірих і млявих міст
пішки пройдемо всю планету і космос для себе відкриємо
апріорі бажати вже бажаних то є найвищий гріх
та для мене ти краще Бога і навіть важливіша за Біблію
нам будуть кричати, що зрада нас колись і десь дожене
що хтось із нас кохання країну можливо покине
та на вікні моєму троянда квітне й росте
не потребуючи світла/води, тільки віскі і трохи диму
забагато руїн, та ми на них ще збудуємо місто
я стану правителем ти будеш моєю шиєю,
але надто рано прийшла перекручена іншими звістка,
що хтось із нас емігрант і зрадник спільної істини
я їм не повірю, ти була моя і завжди будеш зі мною
кожен ранок в очах я бачу твоїх цілий світ
ти будеш моїми цигарками, віскі і валідолом
допоки будем чинити спільний моральний гріх...
А.А.
08.04.202518:17
Я тобі — спогадом, щирістю, думами.
Десь посередині — лісом і горами.
Я в тобі бачу усі волелюбності.
Може, і справді — любов є невтомною.
Я тобі — свічкою, Богом, молитвою.
На рани не сип — занадто вже болю.
У тебе — «амінь» наприкінці віршів.
У мене — не крапка, між нами — лиш коми.
Я тобі — серцем, хворобами, спробами
лікувати червоні, заплакані очі.
Усі дерева, що квітнуть під гронами,
що у квітні біліють, не гріючи простір.
Я тобі — солодко, гірко, палаючи.
Невеличка застуда — це лише іскра.
Сьогодні так легко дивитися в травень,
бо сніг і вино лишаються в квітні...
Десь посередині — лісом і горами.
Я в тобі бачу усі волелюбності.
Може, і справді — любов є невтомною.
Я тобі — свічкою, Богом, молитвою.
На рани не сип — занадто вже болю.
У тебе — «амінь» наприкінці віршів.
У мене — не крапка, між нами — лиш коми.
Я тобі — серцем, хворобами, спробами
лікувати червоні, заплакані очі.
Усі дерева, що квітнуть під гронами,
що у квітні біліють, не гріючи простір.
Я тобі — солодко, гірко, палаючи.
Невеличка застуда — це лише іскра.
Сьогодні так легко дивитися в травень,
бо сніг і вино лишаються в квітні...
07.04.202514:42
За новим правописом птахи вирушають у "ирій".
Що несе нам цей квітень, окрім відлуння весни?
Сніг злітає легким і сріблястим димом в повітрі,
Мости і серця не працюють під час війни.
Усе чекає, поки ті ракети повернуть навзаєм
Усі сили із неба. Може, Бог хоча б трохи — людина.
Але це вже не Він нейрони вплітає у плани —
Він сам просить Землі, щоб вона від чужих захистила.
І багряні асфальти застелять за купу мільйонів,
Дощ туманом прикриє в багатстві щирії душі.
Якщо хтось — у молитві, то, може, я все не марную.
Одне одному — люди. Сподіваюся, що небайдужі…
P. S. Понеділок.
Киньте донат на якусь добру справу🙏
Що несе нам цей квітень, окрім відлуння весни?
Сніг злітає легким і сріблястим димом в повітрі,
Мости і серця не працюють під час війни.
Усе чекає, поки ті ракети повернуть навзаєм
Усі сили із неба. Може, Бог хоча б трохи — людина.
Але це вже не Він нейрони вплітає у плани —
Він сам просить Землі, щоб вона від чужих захистила.
І багряні асфальти застелять за купу мільйонів,
Дощ туманом прикриє в багатстві щирії душі.
Якщо хтось — у молитві, то, може, я все не марную.
Одне одному — люди. Сподіваюся, що небайдужі…
P. S. Понеділок.
Киньте донат на якусь добру справу🙏
05.04.202517:47
04.04.202521:37
Ти не пишеш мені жодного вірша — це значить:
Тобі не болить зі мною чи надто добре.
Тобі зі мною — ніяк. Це фатум й призначення,
Ми просто зустрілися між листопадом і жовтнем.
Коли місяць сідав на коліна, невдало й незграбно,
Розповідав про шрами — на шиї тонкій і спині.
Я торкалась тебе там, де інші не можуть руками,
Ти чекаєш, поки торкнуся душі… і зникну.
Всі дороги змінили, рейки, розбиті колії,
Потяг мчить швидше за думку — від тебе й до тебе.
Я чекаю, коли всі квитки розберуть — і знову я
Піду пішки під сонцем...
Знайома.
Сіра.
Алея.
🧡
Тобі не болить зі мною чи надто добре.
Тобі зі мною — ніяк. Це фатум й призначення,
Ми просто зустрілися між листопадом і жовтнем.
Коли місяць сідав на коліна, невдало й незграбно,
Розповідав про шрами — на шиї тонкій і спині.
Я торкалась тебе там, де інші не можуть руками,
Ти чекаєш, поки торкнуся душі… і зникну.
Всі дороги змінили, рейки, розбиті колії,
Потяг мчить швидше за думку — від тебе й до тебе.
Я чекаю, коли всі квитки розберуть — і знову я
Піду пішки під сонцем...
Знайома.
Сіра.
Алея.
🧡
04.04.202519:48
Друзі дитинства - це розкіш 🥰🐱
04.04.202517:49
Рекорди
31.03.202523:59
135Підписників28.02.202523:59
500Індекс цитування07.04.202520:43
407Охоплення 1 допису30.03.202518:16
189Охоп рекл. допису01.03.202523:59
117.65%ER08.04.202523:59
303.73%ERRПереслав з:Завіршовані
16.04.202505:18
Всім привітик 🐾
Сьогодні виходить другий випуск «Нетиповго Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
Сьогодні виходить другий випуск «Нетиповго Подкасту»
Це друга частина ТНД та Аліночки Суботіної
Всіх запрошуємо до перегляду, де ви почуєте спойлер до вистави та кучу цікавих фактів про нашу артіль✨
P.S. Лайки та підписки від милих віршинят 💋
Роблять вас смачнішими за молочний шоколад 🍫
10.04.202509:47
Ти бачив сніг на зеленій траві —
і я так до тебе лягаю.
Мене бути не має на нашій землі,
там, де ти, бути я маю.
Ти бачила лід, що між двох вогнів,
як згорає і творить море.
Я хочу до тебе. Досить. Іди.
Сніг розтанув — і я тану вкотре...
і я так до тебе лягаю.
Мене бути не має на нашій землі,
там, де ти, бути я маю.
Ти бачила лід, що між двох вогнів,
як згорає і творить море.
Я хочу до тебе. Досить. Іди.
Сніг розтанув — і я тану вкотре...
08.04.202518:17
Я тобі — спогадом, щирістю, думами.
Десь посередині — лісом і горами.
Я в тобі бачу усі волелюбності.
Може, і справді — любов є невтомною.
Я тобі — свічкою, Богом, молитвою.
На рани не сип — занадто вже болю.
У тебе — «амінь» наприкінці віршів.
У мене — не крапка, між нами — лиш коми.
Я тобі — серцем, хворобами, спробами
лікувати червоні, заплакані очі.
Усі дерева, що квітнуть під гронами,
що у квітні біліють, не гріючи простір.
Я тобі — солодко, гірко, палаючи.
Невеличка застуда — це лише іскра.
Сьогодні так легко дивитися в травень,
бо сніг і вино лишаються в квітні...
Десь посередині — лісом і горами.
Я в тобі бачу усі волелюбності.
Може, і справді — любов є невтомною.
Я тобі — свічкою, Богом, молитвою.
На рани не сип — занадто вже болю.
У тебе — «амінь» наприкінці віршів.
У мене — не крапка, між нами — лиш коми.
Я тобі — серцем, хворобами, спробами
лікувати червоні, заплакані очі.
Усі дерева, що квітнуть під гронами,
що у квітні біліють, не гріючи простір.
Я тобі — солодко, гірко, палаючи.
Невеличка застуда — це лише іскра.
Сьогодні так легко дивитися в травень,
бо сніг і вино лишаються в квітні...
22.03.202514:44
Яскравіша помада - паскудніше всередині) дівчата, давайте сьогодні просто будемо підтримкою 💋
10.04.202506:30
Ми не святкуєм, бо занадто холод —
прийшов у дім і в душі до людей.
І лід не треба, повтори нам осінь
і трохи болю — в келих. До грудей
притисну міцно я червоний шалик
і лишу смак на стінці, і відбиток
брудно-паскудної, як ця весна, помади,
й попрошу: трохи ще мені налити.
Ходім зі мною — нам немає місця
в житті, на барі, у готелі, в мирі, —
але між нами прірва. І так тісно.
Є цілий світ, а ми — на краю прірви.
прийшов у дім і в душі до людей.
І лід не треба, повтори нам осінь
і трохи болю — в келих. До грудей
притисну міцно я червоний шалик
і лишу смак на стінці, і відбиток
брудно-паскудної, як ця весна, помади,
й попрошу: трохи ще мені налити.
Ходім зі мною — нам немає місця
в житті, на барі, у готелі, в мирі, —
але між нами прірва. І так тісно.
Є цілий світ, а ми — на краю прірви.
Переслав з:Завіршовані
17.03.202509:24
Вчора закінчили зйомки перших підкастів
Знімалась уся команда тому вам буде дуже цікаво 💎
Знімалась уся команда тому вам буде дуже цікаво 💎
20.03.202520:53
Знову ранок — така доросла,
І вже вересень — ще молода.
Тільки слід під очима зморшок,
Бо всміхаюся, поки жива.
Смажу млинчики, і з пательні
Іскри сипляться, мов живі.
Жартома не кличуться смерті,
У молитвах сміються лихі.
Дивились зорі у полі - змерзли ,
Най ніколи не бачили їх.
Пам'ятаю як вчила абетку,
А як заміж виходила - ні...
Що, мій янголе, диво сходить
Із небес до згрубілих рук?
Я не стану завтра чужою.
В мене скоро вже третій онук.
Я ніц в світі вже не пам’ятаю —
Ні будинок, дітей, ні ім’я.
Та люблю тебе більше за травень,
Моя краща у світі весна.
І ми знову на зорі б дивилися,
Тільки я залишилась одна.
А ти там, на небі, із іскрами…
Так люблю тебе. Твоя Я. ❤️
І вже вересень — ще молода.
Тільки слід під очима зморшок,
Бо всміхаюся, поки жива.
Смажу млинчики, і з пательні
Іскри сипляться, мов живі.
Жартома не кличуться смерті,
У молитвах сміються лихі.
Дивились зорі у полі - змерзли ,
Най ніколи не бачили їх.
Пам'ятаю як вчила абетку,
А як заміж виходила - ні...
Що, мій янголе, диво сходить
Із небес до згрубілих рук?
Я не стану завтра чужою.
В мене скоро вже третій онук.
Я ніц в світі вже не пам’ятаю —
Ні будинок, дітей, ні ім’я.
Та люблю тебе більше за травень,
Моя краща у світі весна.
І ми знову на зорі б дивилися,
Тільки я залишилась одна.
А ти там, на небі, із іскрами…
Так люблю тебе. Твоя Я. ❤️
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
