Запекла книгожерка
Канал про темне мистецтво і літературу. Авторка «Вбивчих письменників»
Адмінка @ssashapavlova
🇺🇦Київ, Україна
Співпраця і реклама 👉 https://bit.ly/4dPBDyH />Віш http://surl.li/sjefde />Підтримати http://surl.li/irsexz />🚫 Рекламу не закуповую, менеджерів
Адмінка @ssashapavlova
🇺🇦Київ, Україна
Співпраця і реклама 👉 https://bit.ly/4dPBDyH
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуЛют 27, 2023
Додано до TGlist
Лип 06, 2023Прикріплена група
Запеклий чат
60
Рекорди
18.02.202517:53
8.5K
Підписників26.05.202416:57
10200
Індекс цитування26.05.202416:57
16.5K
Охоплення 1 допису26.05.202423:59
18.9K
Охоп рекл. допису16.01.202508:17
17.81%
ER26.05.202423:59
249.21%
ERR
06.02.202508:52
В шкільні часи «Я знаю, що ви зробили минулого літа» був одним з моїх улюблених фільмів, та й досі викликає в мене ностальгічні почуття, бо з його переглядом асоціюються найбезтурботніші роки життя.
Але життя письменниці Лоїс Данкан, за книгою якої фільм було знято, таким безтурботним не було.
✍️ Лоїс почала карʼєру письменниці у 50-х, але найбільшого успіху досягла у 70х-80х, коли почала писати переважно молодіжні трилери та слешери. Її книжки потрапляли до списків бестелерів і продавались великими накладами, а деякі було екранізовано.
🩸 Але все це різко припинилось у 1989, коли її наймолодшу, 18-річну доньку Кейтлін, було вбито двома пострілами у голову, коли дівчина їхала додому з вечірки.
Незадовго до того, Лоїс саме дописала свої останню художню книгу «Don’t look behind». Головну героїню цієї історії у машині переслідує вбивця, а прототипом цієї героїні була саме Кейтлін — і для Лоїс це було так, ніби її художня вигадка раптом стала жахливою реальністю.
👁 Поліція не змогла виявити винного, у справі не було жодного просування, і щойно Лоїс трохи відійшла від шоку, вона вирішила взяти розслідування у свої руки.
Цьому вона присвятить наступні 27 років життя — до самої смерті у 2016, і видасть дві документальні трукрайм книги: «Who Killed My Daughter» (1992) та «One to the Wolves» (2013).
Жінка провела дуже ретельне розслідування, поговорила з десятками свідків та друзів доньки, дослідила кожен нюанс і обставину справи і дійшла висновку, що вбивство не було випадковим, як вважала поліція. Вона висунула гіпотезу, що винна була вʼєтнамська банда, до якої належав хлопець Кейтлін, але не мала вагомих доказів, які поліція прийняла б, тож ця теорія лишилась на папері.
👁 Після виходу «Who Killed My Daughter», до родини звернулись незалежні розслідувачі, що хотіли допомогти зі справою. У них вийшло знайти ще більше доказів, але поліції і цього було недостатньо — саме тому на світ зʼявилась друга книга, передмову до якої написала Енн Рул, перша жінка-авторка трукрайму в США, яка колись працювала і дружила з одним з найвідоміших серійних вбивць Тедом Банді.
🩸 Ця друга книга дала розслідуванню новий поштовх, але Лоїс вже ніколи не дізналася правди, бо через три роки після виходу книги, її не стало.
Лоїс же більше ніколи не писала трилери, бо це викликало в неї болісні спогади, і вона не могла розповідати історій, де молоді жінки стають жертвами трагічних обставин або зіштовхуються з несправедливою жорстокістю. Втім, вона написала ше кілька дитячих романів, бо відмовитись від письменництва теж не могла.
🌕 А у 2021 році справу раптом було розкрито, коли серійний вбивця Пол Аподака неочікувано зізнався у скоєному і озвучив деталі, які міг знати лише вбивця, під час допиту.
Чоловіка заарештували через порушення умовного терміну, а під час допиту він розповів, що вбив Кейтлін і двох інших молодих жінок, а також зізнався у чисельних зґвалтуваннях.
Цікаво, що під час першого розслідування по гарячих слідах, Пол був серед свідків, але поліція не надала цьому значення, вирішивши, що він опинився на місці злочину випадково.
Жертв він обирав випадковим чином, керуючись єдиним правилом — це мали бути жінки у вразливому становищі, бо чоловік відчував глибоку ненависть до них.
👮♂️ Чоловіка було засуджено до 45 років увʼязнення.
#літературнийзлочин
Але життя письменниці Лоїс Данкан, за книгою якої фільм було знято, таким безтурботним не було.
✍️ Лоїс почала карʼєру письменниці у 50-х, але найбільшого успіху досягла у 70х-80х, коли почала писати переважно молодіжні трилери та слешери. Її книжки потрапляли до списків бестелерів і продавались великими накладами, а деякі було екранізовано.
🩸 Але все це різко припинилось у 1989, коли її наймолодшу, 18-річну доньку Кейтлін, було вбито двома пострілами у голову, коли дівчина їхала додому з вечірки.
Незадовго до того, Лоїс саме дописала свої останню художню книгу «Don’t look behind». Головну героїню цієї історії у машині переслідує вбивця, а прототипом цієї героїні була саме Кейтлін — і для Лоїс це було так, ніби її художня вигадка раптом стала жахливою реальністю.
👁 Поліція не змогла виявити винного, у справі не було жодного просування, і щойно Лоїс трохи відійшла від шоку, вона вирішила взяти розслідування у свої руки.
Цьому вона присвятить наступні 27 років життя — до самої смерті у 2016, і видасть дві документальні трукрайм книги: «Who Killed My Daughter» (1992) та «One to the Wolves» (2013).
Жінка провела дуже ретельне розслідування, поговорила з десятками свідків та друзів доньки, дослідила кожен нюанс і обставину справи і дійшла висновку, що вбивство не було випадковим, як вважала поліція. Вона висунула гіпотезу, що винна була вʼєтнамська банда, до якої належав хлопець Кейтлін, але не мала вагомих доказів, які поліція прийняла б, тож ця теорія лишилась на папері.
👁 Після виходу «Who Killed My Daughter», до родини звернулись незалежні розслідувачі, що хотіли допомогти зі справою. У них вийшло знайти ще більше доказів, але поліції і цього було недостатньо — саме тому на світ зʼявилась друга книга, передмову до якої написала Енн Рул, перша жінка-авторка трукрайму в США, яка колись працювала і дружила з одним з найвідоміших серійних вбивць Тедом Банді.
🩸 Ця друга книга дала розслідуванню новий поштовх, але Лоїс вже ніколи не дізналася правди, бо через три роки після виходу книги, її не стало.
Лоїс же більше ніколи не писала трилери, бо це викликало в неї болісні спогади, і вона не могла розповідати історій, де молоді жінки стають жертвами трагічних обставин або зіштовхуються з несправедливою жорстокістю. Втім, вона написала ше кілька дитячих романів, бо відмовитись від письменництва теж не могла.
🌕 А у 2021 році справу раптом було розкрито, коли серійний вбивця Пол Аподака неочікувано зізнався у скоєному і озвучив деталі, які міг знати лише вбивця, під час допиту.
Чоловіка заарештували через порушення умовного терміну, а під час допиту він розповів, що вбив Кейтлін і двох інших молодих жінок, а також зізнався у чисельних зґвалтуваннях.
Цікаво, що під час першого розслідування по гарячих слідах, Пол був серед свідків, але поліція не надала цьому значення, вирішивши, що він опинився на місці злочину випадково.
Жертв він обирав випадковим чином, керуючись єдиним правилом — це мали бути жінки у вразливому становищі, бо чоловік відчував глибоку ненависть до них.
👮♂️ Чоловіка було засуджено до 45 років увʼязнення.
#літературнийзлочин
+5
10.02.202508:48
Дякую всім, хто вчора відвідав першу «Вбивчу» презентацію🫶
Дуже приємно бачити, що у трукрайму є така велика кількість прихильників, що читаєте, цікавитесь, ставите питання і підтримуєте мене в тому, що книжок цього жанру на українському ринку необхідно більше🤗
Вже найближчим часом я почну роботу над новою книгою, наразі по-троху накидую ідей і планів, і вже навесні сподіваюсь, що матиму сили для того, щоб включитися у роботу — і над самою книгою, і над деякими додатковими матеріалами, але про це згодом😏
А поки буду дуже вдячна, якщо ділитиметеся враженнями — наприклад, отут на Goodreads. І розповідатимете про книгу друзям, щоб запит на трукрайм-літературу зростав і ставав більш помітним для видавців😙
І окрема подяка команді Readeat за фото💋
Дуже приємно бачити, що у трукрайму є така велика кількість прихильників, що читаєте, цікавитесь, ставите питання і підтримуєте мене в тому, що книжок цього жанру на українському ринку необхідно більше🤗
Вже найближчим часом я почну роботу над новою книгою, наразі по-троху накидую ідей і планів, і вже навесні сподіваюсь, що матиму сили для того, щоб включитися у роботу — і над самою книгою, і над деякими додатковими матеріалами, але про це згодом😏
А поки буду дуже вдячна, якщо ділитиметеся враженнями — наприклад, отут на Goodreads. І розповідатимете про книгу друзям, щоб запит на трукрайм-літературу зростав і ставав більш помітним для видавців😙
І окрема подяка команді Readeat за фото💋
15.02.202506:54
З Каррізі є одна велика проблема — після нього я якийсь час не можу читати інші трилери, бо дуже мало що у жанрі дотягує до його рівня.
Ця історія шокуюче жорстока, страшна, хвороблива і заплутана, але коли вже нарешті все стає на свої місця і підходить впритул до розвʼязки, вона знов перегортається з ніг на голову, бо автор тримає найпотужніший козир у рукаві до самого фіналу.
Це ще й передостання книга циклу, і якщо наскрізна його сюжетна лінія й до того була чіпляючою, то після цієї книги чекати на фінальний том вже взагалі нема сил.
📖 «Людина в лабірінті»
✍️ Донато Каррізі
Викрадено молоду дівчинку, і коли її буде нарешті знайдено, мине дуже багато років.
Дівчина жива, але безнадійно травмована. Не памʼятає ані життя до викрадення, ані часу, проведеного з викрадачем, але вона єдина, хто може допомогти розкрити цей злочин, бо ж жодних інших зачіпок немає.
Це буде повільне і дивне розслідування, під час якого обставини справи виглядатимуть все більш дивними і моторошними. А ще вони постійно вислизатимуть і видозмінюватимуться, і чим більш очевидним здається якийсь висновок, тим вища вирогідність, що все абсолютно не так.
Каррізі не тільки шикарно пише, але й майстерно маніпулює — увагою читача, фактами, формулюваннями. Дуже багато недоговорює або не каже прямо, дуже глибоко занурює в текст і акцентується на деталях, але не показує загальної картинки до останнього, бо з відстані все виглядає інакше.
Це трилер у тому вигляді, яким він має бути — відточений, оманливий, напружений і дуже темний. Буквально еталонний.
З вражаючими образами, з магнетичними персонажами, без простих рішень і клишованих ходів. Один з найкращих взірців жанру, і з хороших новин — цикл нарешті видано повністю, тож якщо ви тільки почнете знайомство із ним, зможете отримати всі відповіді, а не чекати на них місяцями😬
Видавництво КСД
Ця історія шокуюче жорстока, страшна, хвороблива і заплутана, але коли вже нарешті все стає на свої місця і підходить впритул до розвʼязки, вона знов перегортається з ніг на голову, бо автор тримає найпотужніший козир у рукаві до самого фіналу.
Це ще й передостання книга циклу, і якщо наскрізна його сюжетна лінія й до того була чіпляючою, то після цієї книги чекати на фінальний том вже взагалі нема сил.
📖 «Людина в лабірінті»
✍️ Донато Каррізі
Викрадено молоду дівчинку, і коли її буде нарешті знайдено, мине дуже багато років.
Дівчина жива, але безнадійно травмована. Не памʼятає ані життя до викрадення, ані часу, проведеного з викрадачем, але вона єдина, хто може допомогти розкрити цей злочин, бо ж жодних інших зачіпок немає.
Це буде повільне і дивне розслідування, під час якого обставини справи виглядатимуть все більш дивними і моторошними. А ще вони постійно вислизатимуть і видозмінюватимуться, і чим більш очевидним здається якийсь висновок, тим вища вирогідність, що все абсолютно не так.
Каррізі не тільки шикарно пише, але й майстерно маніпулює — увагою читача, фактами, формулюваннями. Дуже багато недоговорює або не каже прямо, дуже глибоко занурює в текст і акцентується на деталях, але не показує загальної картинки до останнього, бо з відстані все виглядає інакше.
Це трилер у тому вигляді, яким він має бути — відточений, оманливий, напружений і дуже темний. Буквально еталонний.
З вражаючими образами, з магнетичними персонажами, без простих рішень і клишованих ходів. Один з найкращих взірців жанру, і з хороших новин — цикл нарешті видано повністю, тож якщо ви тільки почнете знайомство із ним, зможете отримати всі відповіді, а не чекати на них місяцями😬
Видавництво КСД
05.02.202509:42
Злочин проти чоловіка переважно сприймається суспільством дуже однозначно: тут майже всі погодяться, що винен завжди злочинець, а не жертва, і обставини не мають значення.
Зі злочинами ж проти жінок парадигма відразу змінюється і починаються питання і претензії, що зводяться в основному до «де саме вона помилилась, щоб стати жертвою?»
Неправильно поводилась? Не так вдягалась? Навіщось пішла не в те місце? Не зважила всі наслідки заздалегідь?
Таке враження, що суспільство з усих сил намагається виправдати тут злочинця, або як мінімум обґрунтовано довести, що він сам лиш став жертвою обставин і не мав іншого вибору, окрім як піти на злочин.
І ні, це не моралізаторсько-філософський допис, бо насправді тут я говорю про новий роман Наталії Чайковської «Крок», який розповідає про жертву зґвалтування — і навіть не про одну.
Це історія молодої жінки, що пережила сексуальне насильство у старшій школі, і от вже понад десятиліття намагається жити з його наслідками.
І не стільки про саме насильство, скільки про його висліди — про її психологічну травму, про те, як на це реагує спочатку її родина, а тоді родина ґвалтівника, друзі, сусіди і поліція.
Про тиск — внутрішній і зовнішній, про те, що спонукає жертву зґвалтування говорити або мовчати.
Про довгий шлях, який героїні доведеться пройти, щоб навчитися жити далі.
А найстрашніше — про ретравматизацію, коли в один момент всі її попередні досягнення у зціленні буде перекреслено, бо історія повториться, хоч вже і не з нею.
Тут дуже багато обурливих суспільних наративів — отих, про які я згадую на початку.
Дуже глибока темрява і дуже бурхливі емоції.
І це навіть при тому, що авторка намагалась не згущати фарби аж занадто і уникати графічних деталей.
Ця історія могла б бути значно, значно темнішою, але авторка прагне лише звернути увагу на проблему, а не жбурнути читача у морок із головою і лишити його вичавленим та морально виснаженим, тож наприкінці лишається місце для надії на те, що світ може змінюватись на краще.
Але тема дуже важлива і потребує широкого висвітленя і в літературі, і в суспільній дискусії.
Видавництво Нора-Друк
Зі злочинами ж проти жінок парадигма відразу змінюється і починаються питання і претензії, що зводяться в основному до «де саме вона помилилась, щоб стати жертвою?»
Неправильно поводилась? Не так вдягалась? Навіщось пішла не в те місце? Не зважила всі наслідки заздалегідь?
Таке враження, що суспільство з усих сил намагається виправдати тут злочинця, або як мінімум обґрунтовано довести, що він сам лиш став жертвою обставин і не мав іншого вибору, окрім як піти на злочин.
І ні, це не моралізаторсько-філософський допис, бо насправді тут я говорю про новий роман Наталії Чайковської «Крок», який розповідає про жертву зґвалтування — і навіть не про одну.
Це історія молодої жінки, що пережила сексуальне насильство у старшій школі, і от вже понад десятиліття намагається жити з його наслідками.
І не стільки про саме насильство, скільки про його висліди — про її психологічну травму, про те, як на це реагує спочатку її родина, а тоді родина ґвалтівника, друзі, сусіди і поліція.
Про тиск — внутрішній і зовнішній, про те, що спонукає жертву зґвалтування говорити або мовчати.
Про довгий шлях, який героїні доведеться пройти, щоб навчитися жити далі.
А найстрашніше — про ретравматизацію, коли в один момент всі її попередні досягнення у зціленні буде перекреслено, бо історія повториться, хоч вже і не з нею.
Тут дуже багато обурливих суспільних наративів — отих, про які я згадую на початку.
Дуже глибока темрява і дуже бурхливі емоції.
І це навіть при тому, що авторка намагалась не згущати фарби аж занадто і уникати графічних деталей.
Ця історія могла б бути значно, значно темнішою, але авторка прагне лише звернути увагу на проблему, а не жбурнути читача у морок із головою і лишити його вичавленим та морально виснаженим, тож наприкінці лишається місце для надії на те, що світ може змінюватись на краще.
Але тема дуже важлива і потребує широкого висвітленя і в літературі, і в суспільній дискусії.
Видавництво Нора-Друк
08.02.202518:41
UPD 300 сторінок, і мені надзвичайно сильно подобається🥰
По відчуттям десь туди до «Воно» і трохи навіть більше до «Уявного друга», але сюжетної схожості нема, хіба атмосфера.
Дуже хотілося б, щоб книгу перевидали🥹
По відчуттям десь туди до «Воно» і трохи навіть більше до «Уявного друга», але сюжетної схожості нема, хіба атмосфера.
Дуже хотілося б, щоб книгу перевидали🥹
10.02.202517:13
Ну що сказати — обожнюю, коли автор не шкодує почуттів читача і занурюється в найтемніші глибини, порушуючі всі табу🔥
«Відьма» шойно стала ще крутішою, ніж на початку☺️
«Відьма» шойно стала ще крутішою, ніж на початку☺️
15.02.202508:51
Ми всі, друже, ми всі☺️
«Зайчик» Мона Авад
«Зайчик» Мона Авад
17.02.202509:57
Фабула нарешті відкриває передпродаж на «Незавершений рукопис» Тільє🔥
Очікувана дата виходу — 21 квітня, ціна450 380 грн.
Дуже чекаю, дуже🤩 Тільє незрівнянно крутий!
Очікувана дата виходу — 21 квітня, ціна
Дуже чекаю, дуже🤩 Тільє незрівнянно крутий!
12.02.202517:31
Почала перечитувати «Зайчика» вже прицільно на клуб 🐰
Текст, в якому хочеться розчинитись, втратити розум, смакувати кожне речення🥰 Мало, дуже мало що могло б стати в один ряд із цією книгою по красі стилю і глибині та насиченості сенсів.
Перечитую вдруге, але і цей раз не буде останнім, це вже напевне.
Текст, в якому хочеться розчинитись, втратити розум, смакувати кожне речення🥰 Мало, дуже мало що могло б стати в один ряд із цією книгою по красі стилю і глибині та насиченості сенсів.
Перечитую вдруге, але і цей раз не буде останнім, це вже напевне.
14.02.202516:15
Отримала дуже милий подарунок від Абук до дня книгодарування🥰
06.02.202517:14
Дуже-дуже давно, так давно, що вже і не згадаю, коли саме, я купила цю книгу, бо тоді це був один з геть небагатьох горорів, перекладених українською.
І от останнім часом мене щось тягне прочісувати свої давні запаси і читати те, що роками чекає на свій час. До того ж, хотілось щось масштабненьке, щоб залипнути на кілька днів і не відволікатись — саме тому вибір нарешті пав на «Відьму».
Початок оригінальний і нестандартний, історія з особливим гумором, але все ж мотороша. Затягує, інтригує, класно написано. Тож вибір однозначно був правильний☺️
І от останнім часом мене щось тягне прочісувати свої давні запаси і читати те, що роками чекає на свій час. До того ж, хотілось щось масштабненьке, щоб залипнути на кілька днів і не відволікатись — саме тому вибір нарешті пав на «Відьму».
Початок оригінальний і нестандартний, історія з особливим гумором, але все ж мотороша. Затягує, інтригує, класно написано. Тож вибір однозначно був правильний☺️
Переслав з:
Читай, krw, книжки️📚
10.02.202512:46
⚡️ До дня Святого червонопопія Валентина даруємо пісюновий набір: хтива добірка "Ґудзиків" та пісюни в асортименті
🔥 Давно ми вам не нагадували про Мілф Аделіни, тож час настав. За лише підписку, лайк, репост і вимоги до всіх своїх знайомих теж підписатися, ми, Саша, Настя та Дафа, вирішили обдарувати вас корисним (книги) та смачним (солодощі).
Умови:
✅ перевірити свою підписку на:
👉 @daphniasuggests (сповіщення включені)
👉 @sashas_reads (сповіщення включені)
👉 @book_dwarf (сповіщення включені)
👉 @milf_adeline (сповіщення включені)
✅ поділитися дописом з друзями. І перевірити, чи підписалися вони 👀
✅ натиснути кнопку "Хочу ґудзиків" (на каналі https://t.me/daphniasuggests)
🏆 Ім'я переможця чи переможиці з'явиться в дописі замість кнопки ввечері у п'ятницю, 14 лютого. Але майте на увазі, що підписку пильно перевірятимуть🌚
🔥 Давно ми вам не нагадували про Мілф Аделіни, тож час настав. За лише підписку, лайк, репост і вимоги до всіх своїх знайомих теж підписатися, ми, Саша, Настя та Дафа, вирішили обдарувати вас корисним (книги) та смачним (солодощі).
Умови:
✅ перевірити свою підписку на:
👉 @daphniasuggests (сповіщення включені)
👉 @sashas_reads (сповіщення включені)
👉 @book_dwarf (сповіщення включені)
👉 @milf_adeline (сповіщення включені)
✅ поділитися дописом з друзями. І перевірити, чи підписалися вони 👀
✅ натиснути кнопку "Хочу ґудзиків" (на каналі https://t.me/daphniasuggests)
🏆 Ім'я переможця чи переможиці з'явиться в дописі замість кнопки ввечері у п'ятницю, 14 лютого. Але майте на увазі, що підписку пильно перевірятимуть🌚
11.02.202514:18
На роботі сьогодні все горить, тож нічого писати і читати не встигаю, проте пробігтись до поштомату по книжки замість обідньої перерви — то святе😁
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
