МС
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
ТУ
Труха⚡️Україна
НВ
Николаевский Ванёк
VV
Vae Victis 🇺🇦✙
Блоґ з не-об'єктивною, не-експертною та неперевіреною інформацією.
Зворотній зв'язок: @NehmtDieGewehreZurHand
Реклама не продається / ВП немає
Зворотній зв'язок: @NehmtDieGewehreZurHand
Реклама не продається / ВП немає
Рейтинг TGlist
0
81.27
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташуванняУкраїна
МоваІнша
Дата створення каналуКвіт 13, 2017
Додано до TGlist
Черв 15, 2023Підписників
20 313
24 год.
50%Тиждень
38-0.2%Місяць
228-1.1%
26.04.2025
20 313
5
Індекс цитування
0
Згадок1Репостів на каналах0Згадок на каналах1
26.04.2025
0-
Середнє охоплення 1 допису
10 345
12 год.33 6670%24 год.10 3450%48 год.11 3290%
26.04.2025
0-
Залученість (ER)
0.34%
Репостів35Коментарів0Реакцій0
26.04.2025
0%-
Залученість за охопленням (ERR)
0%
24 год.0%Тиждень0%Місяць
115.49%
26.04.2025
0%-
Охоплення 1 рекл. допису
10 345
1 год.12 188117.82%1 – 4 год.13 386129.4%4 - 24 год.5 32751.49%
26.04.2025
0-
Всього дописів за 24 години
0
Динаміка
-
Останні публікації в групі "Vae Victis 🇺🇦✙"
01.04.202520:12
Друзі, всіх вітаю!
Прошу підтримати збір:
https://send.monobank.ua/jar/3fqfDAwRCt
Сума невелика, але нагальна, бо від неї залежить ефективна робота управління ТГ «Реванш». Впевнений, що зможемо швидко зібрати!
Посилання:
https://www.instagram.com/p/DH6j9UUND7s/?igsh=M3pwYzQ3YXdyOGF2
Прошу підтримати збір:
https://send.monobank.ua/jar/3fqfDAwRCt
Сума невелика, але нагальна, бо від неї залежить ефективна робота управління ТГ «Реванш». Впевнений, що зможемо швидко зібрати!
Посилання:
https://www.instagram.com/p/DH6j9UUND7s/?igsh=M3pwYzQ3YXdyOGF2
10.03.202516:30
[4/4]
Доля мінлива, й ми знову зіштовхнулися з трагічним для нас збігом обставин: ±1,5% на виборах на іншому континенті й ми мали б зовсім іншу реальність. Втім, тепер маємо виходити з обставин та факту недружньої адміністрації, що збирається використовувати багаторічну допомогу нам як метод шантажу заради територіальних поступок. Це – черговий виклик нашій державності та нашому праву на існування, й нам доведеться стати сильнішими, щоб пережити й його.
Проте це випробування відкриває вікно можливостей. Ми більше не живемо в епосі, де стоїть питання прийому нас в НАТО, відтерміноване в безкінечне майбутнє, адже США самі руйнують альянс та більше не збираються захищати своїх минулих союзників. Заокеанська ядерна парасоля зникла, й ми знаходимось в реальності, де Європа залишилась наодинці з Росією. Саме це відкриває шлях до майбутнього України як гаранта континентальної безпеки, котрий потребує Європу так само, як Європа потребує його. Але, що більш важливо, відкриває шлях до глобалізації конфлікту з подальшою пацифікацією Росії та справжнім завершенням війни. РФ більше нічим не стримується для агресії проти послаблених європейських країн, що приведе нас в цікаві обставини.
Нам доведеться витримати ці виклики, щоб отримати солодкі плоди перемоги. Ми наближаємося до виконання нашого Manifest Destiny.
Ніхто не казав, що буде ставати тільки легше.
Доля мінлива, й ми знову зіштовхнулися з трагічним для нас збігом обставин: ±1,5% на виборах на іншому континенті й ми мали б зовсім іншу реальність. Втім, тепер маємо виходити з обставин та факту недружньої адміністрації, що збирається використовувати багаторічну допомогу нам як метод шантажу заради територіальних поступок. Це – черговий виклик нашій державності та нашому праву на існування, й нам доведеться стати сильнішими, щоб пережити й його.
Проте це випробування відкриває вікно можливостей. Ми більше не живемо в епосі, де стоїть питання прийому нас в НАТО, відтерміноване в безкінечне майбутнє, адже США самі руйнують альянс та більше не збираються захищати своїх минулих союзників. Заокеанська ядерна парасоля зникла, й ми знаходимось в реальності, де Європа залишилась наодинці з Росією. Саме це відкриває шлях до майбутнього України як гаранта континентальної безпеки, котрий потребує Європу так само, як Європа потребує його. Але, що більш важливо, відкриває шлях до глобалізації конфлікту з подальшою пацифікацією Росії та справжнім завершенням війни. РФ більше нічим не стримується для агресії проти послаблених європейських країн, що приведе нас в цікаві обставини.
Нам доведеться витримати ці виклики, щоб отримати солодкі плоди перемоги. Ми наближаємося до виконання нашого Manifest Destiny.
Ніхто не казав, що буде ставати тільки легше.
10.03.202516:30
[3/4]
1) Почнемо з того, що обсяги переданої США військової допомоги не зовсім правильно оцінені. Цифри з офіційних прес-релізів не відповідали реальній вартості майна, бо в них зазвичай закладалися замовлення нової техніки замість старих запасів, що передавалися нам. Нерідко сама адміністрація знаходила "бухгалтерські помилки" у вже раніше оголошених пакетах допомоги.
2) Диверсифікація допомоги відбувалась постійно, адже американська допомога з часом стагнувала, затримувалась, а виділені Конгресом кошти не використовувалась у повній мірі. І тому є підстави вважати, що значні обсяги передавати вже ніхто не планував.
3) У той же час розмір допомоги європейців збільшувався; вони поступово перебирали на себе зобов'язання з підтримки та розширювали власні виробництва (наприклад, 155-мм боєприпасів). Європейці мають широку номенклатуру різного роду озброєнь, але їм потрібно масштабуватись та позбавитись залежності від низки американських компонентів.
4) Боротьба можлива й уже з переданим майном – повернути ніхто не вимагає й не зможе. Проблема в іншому, а саме у підтримці належного стану існуючого обладнання та його ремонті. Проте ми не самотні в цій ситуації – вся Європа стоїть перед стратегічним викликом зменшення залежності від американської зброї та її самостійного обслуговування. Рішення, напрацьовані великим конгломератом європейських оборонних агентств, будуть розповсюджуватися й на нас (наприклад, подолати проблему з припиненням підтримки комплексів радіоелектронної боротьби на F-16).
5) Не дивлячись на те, що повного еквіваленту Starlink наразі не існує, замінювати його й воювати далі цілком реально. Є європейські ініціативи, що потребують дофінансування й можуть виступити альтернативою. Але наш ворог так само активно користується старлінками, тож він також постраждає від подібного рішення, якщо воно буде.
6) Поле бою від початку війни змінилося вже не раз, й наразі найбільша кількість уражень відбувається засобами, що не залежать від поставок США. Європейські інвестиції у наші дрони зможуть істотно підтримувати боєздатність.
Проте не одними тільки колишніми та поточними союзниками. Є ще наш кровний ворог – Російська Федерація. Поки ми вирішуємо, які угоди підписувати з американцями, росіяни продовжують наступати, не рахуючись з втратами. У них один інтерес – знищення або максимальне послаблення української держави перед черговою спробою захоплення. Ворог вже не такий сильний, яким був на початку війни, він виснажує свій потік добровольців та вперся в стелю виплат, а бази зберігання бронетехніки стрімко пустіють. РФ не залишає нам іншого вибору, окрім як продовження спротиву всупереч обставинам – так само, як було на початку війни. Й так само як на початку війни наш ворог — сп'янілий від власної гордині. Не виключено, що через це РФ не зможе встановити дружні стосунки з адміністрацією Трампа, припуститься фатальних помилок, й цим поставить хрест на спробах нав'язати шантажем невигідний для України мир. Це дасть нам можливість вийти з поточної ситуації так, щоб поточний уряд США більше не заважав. Зрозуміло, що про будь-яку серйозну допомогу можна забути, але, якщо вийде зберегти комерційну співпрацю з американськими виробниками зброї, ми зможемо уникнути основних ризиків.
В кінцевому підсумку, не дивлячись на мільйон проблем, жодна з них не руйнує повністю нашу боєздатність й не робить спротив неможливим. Війна не закінчується: у нас залишається ресурс, союзники, кадри, що вбивали кацапів й продовжать вбивати. Але ми зазнали підступного удару в спину, який буде коштувати нам територій, людських життів та безцінного часу. Й удар цей нанесла американська рука. Поки наше керівництво намагається "петляти" та менеджити короткострокову шкоду, відкладаючи хоча б відключення старлінків, український народ має навіки запам'ятати, що США – бридка та чужа нам держава, котра не заслуговує на довіру. Закономірно, що політики, що закликають до підкорення цьому Левіафану, мають отримати ставлення як до зрадників української держави.
1) Почнемо з того, що обсяги переданої США військової допомоги не зовсім правильно оцінені. Цифри з офіційних прес-релізів не відповідали реальній вартості майна, бо в них зазвичай закладалися замовлення нової техніки замість старих запасів, що передавалися нам. Нерідко сама адміністрація знаходила "бухгалтерські помилки" у вже раніше оголошених пакетах допомоги.
2) Диверсифікація допомоги відбувалась постійно, адже американська допомога з часом стагнувала, затримувалась, а виділені Конгресом кошти не використовувалась у повній мірі. І тому є підстави вважати, що значні обсяги передавати вже ніхто не планував.
3) У той же час розмір допомоги європейців збільшувався; вони поступово перебирали на себе зобов'язання з підтримки та розширювали власні виробництва (наприклад, 155-мм боєприпасів). Європейці мають широку номенклатуру різного роду озброєнь, але їм потрібно масштабуватись та позбавитись залежності від низки американських компонентів.
4) Боротьба можлива й уже з переданим майном – повернути ніхто не вимагає й не зможе. Проблема в іншому, а саме у підтримці належного стану існуючого обладнання та його ремонті. Проте ми не самотні в цій ситуації – вся Європа стоїть перед стратегічним викликом зменшення залежності від американської зброї та її самостійного обслуговування. Рішення, напрацьовані великим конгломератом європейських оборонних агентств, будуть розповсюджуватися й на нас (наприклад, подолати проблему з припиненням підтримки комплексів радіоелектронної боротьби на F-16).
5) Не дивлячись на те, що повного еквіваленту Starlink наразі не існує, замінювати його й воювати далі цілком реально. Є європейські ініціативи, що потребують дофінансування й можуть виступити альтернативою. Але наш ворог так само активно користується старлінками, тож він також постраждає від подібного рішення, якщо воно буде.
6) Поле бою від початку війни змінилося вже не раз, й наразі найбільша кількість уражень відбувається засобами, що не залежать від поставок США. Європейські інвестиції у наші дрони зможуть істотно підтримувати боєздатність.
Проте не одними тільки колишніми та поточними союзниками. Є ще наш кровний ворог – Російська Федерація. Поки ми вирішуємо, які угоди підписувати з американцями, росіяни продовжують наступати, не рахуючись з втратами. У них один інтерес – знищення або максимальне послаблення української держави перед черговою спробою захоплення. Ворог вже не такий сильний, яким був на початку війни, він виснажує свій потік добровольців та вперся в стелю виплат, а бази зберігання бронетехніки стрімко пустіють. РФ не залишає нам іншого вибору, окрім як продовження спротиву всупереч обставинам – так само, як було на початку війни. Й так само як на початку війни наш ворог — сп'янілий від власної гордині. Не виключено, що через це РФ не зможе встановити дружні стосунки з адміністрацією Трампа, припуститься фатальних помилок, й цим поставить хрест на спробах нав'язати шантажем невигідний для України мир. Це дасть нам можливість вийти з поточної ситуації так, щоб поточний уряд США більше не заважав. Зрозуміло, що про будь-яку серйозну допомогу можна забути, але, якщо вийде зберегти комерційну співпрацю з американськими виробниками зброї, ми зможемо уникнути основних ризиків.
В кінцевому підсумку, не дивлячись на мільйон проблем, жодна з них не руйнує повністю нашу боєздатність й не робить спротив неможливим. Війна не закінчується: у нас залишається ресурс, союзники, кадри, що вбивали кацапів й продовжать вбивати. Але ми зазнали підступного удару в спину, який буде коштувати нам територій, людських життів та безцінного часу. Й удар цей нанесла американська рука. Поки наше керівництво намагається "петляти" та менеджити короткострокову шкоду, відкладаючи хоча б відключення старлінків, український народ має навіки запам'ятати, що США – бридка та чужа нам держава, котра не заслуговує на довіру. Закономірно, що політики, що закликають до підкорення цьому Левіафану, мають отримати ставлення як до зрадників української держави.
10.03.202516:30
[2/4]
Паралельно, Штати намагаються нормалізувати стосунки з РФ, оскільки вона може допомогти тиснути на Європу й, в їх уяві, не заважатиме експансії. Для цього почалась активна кампанія з примушування України до миру. Наразі американська адміністрація активно шантажує українське керівництво, відрізаючи його від каналів постачання, даних розвідки, та починає санкційну кампанію. Так, американська кампанія MAXAR, що забезпечувала Україну супутниковими знімками, отримала заборону на продовження цієї діяльності, й українські акаунти були заблоковані. Для створення ілюзії того, що це тимчасова й відворотня політика (інакше шантаж не працював би), тумблери вимикаються поступово, але через некомпетентність американського уряду процеси відбуваються занадто швидко, що скоріш за все скоро продемонструє українському керівництву безперспективність подальших перемовин. Проте, оскільки за кінцеву мету було взято встановлення керованого уряду, американська адміністрація вийшла на контакт з деякими українськими політиками та успішно завербувала їх, пообіцявши владу після капітуляції України. Початок пропагандистської кампанії щодо деморалізації українського суспільства ви вже можете бачити на їх публічних сторінках. Не соромлячись брехати в очі своїм співвітчизникам, багато з яких на фронті, вони цинічно перевертають все з ніг на голову, закликаючи до капітулянтського миру. "Здавайтеся, бо далі буде тільки гірше" – те, що постійно повторюють російські пропагандисти, щоб послабити наш спротив.
Тим часом Європа запускає програму переозброєння, планує або повертає обов'язкову службу, розширює фінансування України та намагається знайти шляхи послаблення власної та нашої залежності від американських озброєнь й технологій. Вже активно йдуть спроби замінити для нас Starlink, щоб убезпечитись від американського шантажу. Проте все виглядає не дуже обнадійливо. По-перше, військова залежність Європи від США дійсно доволі серйозна (хоча перспективи є, адже Європа має серйозну оборонно-промислову базу, тому за достатнього фінансування та наявності часу зможе позбутися цього ярма). По-друге, серед самої Європи немає єдності; так, хоч ми й маємо міцну підтримку майбутнього німецького уряду, Франції, Британії та скандинавських країн, значна кількість європейських рішень мають прийматися одноголосно.
Проблема в існуванні т. зв. "Угорщини". Віктор Орбан зацікавлений в анексії українських територій, тому всіма силами намагається заблокувати допомогу Україні в надії, що це призведе до нашої поразки, й територіальне надбання забезпечить імунітет йому та його сім'ї до кінця життя. Це дуже важливо, оскільки вже за рік він ризикує програти на чергових виборах. Втім, якщо він ризикне, це може зіграти нам на користь, оскільки будь-яка агресія з боку Угорщини завершиться необхідністю нової демаркації кордону по Тисі (від чого не врятує навіть американський контингент). Проте в усьому іншому, проблема цілком піддається вирішенню, хоч це й буде вимагати значних зусиль від Європи.
Загалом реальність доволі похмура, а короткотривалі наслідки рішень недавніх "союзників" – вкрай масштабні. Крім того, що США надавали чималі обсяги грошової допомоги, значною була й військова її частина, а низка зразків взагалі незамінна в найближчому майбутньому. Так, наприклад, MIM-104 Patriot забезпечували майже весь захист від балістичних ракет. Європа зможе закрити наші потреби, але це буде потребувати багато часу. Втім, є нюанси.
Паралельно, Штати намагаються нормалізувати стосунки з РФ, оскільки вона може допомогти тиснути на Європу й, в їх уяві, не заважатиме експансії. Для цього почалась активна кампанія з примушування України до миру. Наразі американська адміністрація активно шантажує українське керівництво, відрізаючи його від каналів постачання, даних розвідки, та починає санкційну кампанію. Так, американська кампанія MAXAR, що забезпечувала Україну супутниковими знімками, отримала заборону на продовження цієї діяльності, й українські акаунти були заблоковані. Для створення ілюзії того, що це тимчасова й відворотня політика (інакше шантаж не працював би), тумблери вимикаються поступово, але через некомпетентність американського уряду процеси відбуваються занадто швидко, що скоріш за все скоро продемонструє українському керівництву безперспективність подальших перемовин. Проте, оскільки за кінцеву мету було взято встановлення керованого уряду, американська адміністрація вийшла на контакт з деякими українськими політиками та успішно завербувала їх, пообіцявши владу після капітуляції України. Початок пропагандистської кампанії щодо деморалізації українського суспільства ви вже можете бачити на їх публічних сторінках. Не соромлячись брехати в очі своїм співвітчизникам, багато з яких на фронті, вони цинічно перевертають все з ніг на голову, закликаючи до капітулянтського миру. "Здавайтеся, бо далі буде тільки гірше" – те, що постійно повторюють російські пропагандисти, щоб послабити наш спротив.
Тим часом Європа запускає програму переозброєння, планує або повертає обов'язкову службу, розширює фінансування України та намагається знайти шляхи послаблення власної та нашої залежності від американських озброєнь й технологій. Вже активно йдуть спроби замінити для нас Starlink, щоб убезпечитись від американського шантажу. Проте все виглядає не дуже обнадійливо. По-перше, військова залежність Європи від США дійсно доволі серйозна (хоча перспективи є, адже Європа має серйозну оборонно-промислову базу, тому за достатнього фінансування та наявності часу зможе позбутися цього ярма). По-друге, серед самої Європи немає єдності; так, хоч ми й маємо міцну підтримку майбутнього німецького уряду, Франції, Британії та скандинавських країн, значна кількість європейських рішень мають прийматися одноголосно.
Проблема в існуванні т. зв. "Угорщини". Віктор Орбан зацікавлений в анексії українських територій, тому всіма силами намагається заблокувати допомогу Україні в надії, що це призведе до нашої поразки, й територіальне надбання забезпечить імунітет йому та його сім'ї до кінця життя. Це дуже важливо, оскільки вже за рік він ризикує програти на чергових виборах. Втім, якщо він ризикне, це може зіграти нам на користь, оскільки будь-яка агресія з боку Угорщини завершиться необхідністю нової демаркації кордону по Тисі (від чого не врятує навіть американський контингент). Проте в усьому іншому, проблема цілком піддається вирішенню, хоч це й буде вимагати значних зусиль від Європи.
Загалом реальність доволі похмура, а короткотривалі наслідки рішень недавніх "союзників" – вкрай масштабні. Крім того, що США надавали чималі обсяги грошової допомоги, значною була й військова її частина, а низка зразків взагалі незамінна в найближчому майбутньому. Так, наприклад, MIM-104 Patriot забезпечували майже весь захист від балістичних ракет. Європа зможе закрити наші потреби, але це буде потребувати багато часу. Втім, є нюанси.
10.03.202516:30
[1/4]
Мені досі люблять пригадувати мій оптимізм стосовно інтеграції України в НАТО після початку повномасштабного вторгнення. Тоді здавалося, що фундамент минулого світу зруйнований, отже, наступає момент повного переформатування. Втім, євроатлантична консервативність виявилась сильнішою, й вже за результатами першого року війни лінія фронту зав'язла, а союзники остаточно перейшли до політики стримування. Стратегічні цілі США та очолюваного нею альянсу зацементувалися на недопущення ескалації, де головною метою була не перемога України та пацифікація РФ, а уникнення розростання конфлікту. Це призвело до того, що шлях України в НАТО був заблокований навіть на післявоєнний період, поставки можливих озброєнь – значно кастровані, а використання певних видів озброєнь по території РФ – обмежені. Провоювавши в такій реальності роки, українці навчалися ненавидіти за нерішучість багатьох союзників. Заслужено. Адже поки американські політики планували невідомо що, українці платили життями за реалізацію планів "ну, воюйте, поки Путін не помре".
Втім, як виявилося, завжди може бути гірше. Як от прихід до влади в США зборища покидьків, що симпатизують РФ та з огидою ставляться до України. За інших обставин ситуація мала б бути катастрофічною, але навіть тут нам трохи пощастило – наші вороги вкотре виявилися круглими ідіотами.
Про некомпетентність та тупість адміністрації Трампа можна складати легенди. У 78-річного президента США (й так не обтяженого інтелектом) зниження когнітивних здібностей відбувається ледь не в прямому ефірі. Маючи достатньо влади, він сформував свій уряд з таких же ідіотів. Це призвело до вибухової суміші: наразі американці зайняті руйнуванням власної економіки та прийняттям шкідливих й непопулярних рішень, котрі, імовірно, призведуть до серйозної кризи. Враховуючи, що будь-яке компетентне керування в США фактично заборонене через те, що воно вимагає критики рішень старого самодура, очікувати зміни політик не варто, й цей тренд буде зберігатися. Втім, економіка – це питання вторинне, а от, де справді відбувається шкідництво, так це в зовнішній політиці США.
На даний момент, євроатлантична система безпеки в стані напіврозпаду. США (й до того досить непостійний партнер) остаточно зруйнували власну репутацію та перестали вважатися навіть умовно надійними. Трамп явно зацікавлений в континентальній експансії, першочергово на північ: він вважає, що ключ майбутньої могутності США розташований в Арктиці, тому бажає вже за своєї каденції отримати більшу її частину за рахунок Канади та Гренландської автономії Данії. Але, оскільки військові плани анексії поки тільки в розробці, а контакт з реальністю у маразматичного діда досить слабкий, він вигадав, що зможе примусити Європу та Канаду до бажаних результатів за допомогою «торгівельних війн». Повністю байдужий до недавнього союзництва, він агресивно атакує всіх, хто не готовий на васальну вірність, оскільки не зацікавлений більше в жодному союзництві. Замість цього він користується недавньою залежністю "партнерів" від двосторонніх відносин та активно шантажує їх – під удар потрапили навіть Японія та Південна Корея (через небажання фінансувати дивну ідею газопроводу з Аляски). Не враховуючи Ізраїль (завдяки тісним сімейним зв'язкам родини Трампів), зараз США готові пожертвувати всім накопиченим впливом заради короткострокових результатів для підживлення власного его та фанатизму прибічників.
Мені досі люблять пригадувати мій оптимізм стосовно інтеграції України в НАТО після початку повномасштабного вторгнення. Тоді здавалося, що фундамент минулого світу зруйнований, отже, наступає момент повного переформатування. Втім, євроатлантична консервативність виявилась сильнішою, й вже за результатами першого року війни лінія фронту зав'язла, а союзники остаточно перейшли до політики стримування. Стратегічні цілі США та очолюваного нею альянсу зацементувалися на недопущення ескалації, де головною метою була не перемога України та пацифікація РФ, а уникнення розростання конфлікту. Це призвело до того, що шлях України в НАТО був заблокований навіть на післявоєнний період, поставки можливих озброєнь – значно кастровані, а використання певних видів озброєнь по території РФ – обмежені. Провоювавши в такій реальності роки, українці навчалися ненавидіти за нерішучість багатьох союзників. Заслужено. Адже поки американські політики планували невідомо що, українці платили життями за реалізацію планів "ну, воюйте, поки Путін не помре".
Втім, як виявилося, завжди може бути гірше. Як от прихід до влади в США зборища покидьків, що симпатизують РФ та з огидою ставляться до України. За інших обставин ситуація мала б бути катастрофічною, але навіть тут нам трохи пощастило – наші вороги вкотре виявилися круглими ідіотами.
Про некомпетентність та тупість адміністрації Трампа можна складати легенди. У 78-річного президента США (й так не обтяженого інтелектом) зниження когнітивних здібностей відбувається ледь не в прямому ефірі. Маючи достатньо влади, він сформував свій уряд з таких же ідіотів. Це призвело до вибухової суміші: наразі американці зайняті руйнуванням власної економіки та прийняттям шкідливих й непопулярних рішень, котрі, імовірно, призведуть до серйозної кризи. Враховуючи, що будь-яке компетентне керування в США фактично заборонене через те, що воно вимагає критики рішень старого самодура, очікувати зміни політик не варто, й цей тренд буде зберігатися. Втім, економіка – це питання вторинне, а от, де справді відбувається шкідництво, так це в зовнішній політиці США.
На даний момент, євроатлантична система безпеки в стані напіврозпаду. США (й до того досить непостійний партнер) остаточно зруйнували власну репутацію та перестали вважатися навіть умовно надійними. Трамп явно зацікавлений в континентальній експансії, першочергово на північ: він вважає, що ключ майбутньої могутності США розташований в Арктиці, тому бажає вже за своєї каденції отримати більшу її частину за рахунок Канади та Гренландської автономії Данії. Але, оскільки військові плани анексії поки тільки в розробці, а контакт з реальністю у маразматичного діда досить слабкий, він вигадав, що зможе примусити Європу та Канаду до бажаних результатів за допомогою «торгівельних війн». Повністю байдужий до недавнього союзництва, він агресивно атакує всіх, хто не готовий на васальну вірність, оскільки не зацікавлений більше в жодному союзництві. Замість цього він користується недавньою залежністю "партнерів" від двосторонніх відносин та активно шантажує їх – під удар потрапили навіть Японія та Південна Корея (через небажання фінансувати дивну ідею газопроводу з Аляски). Не враховуючи Ізраїль (завдяки тісним сімейним зв'язкам родини Трампів), зараз США готові пожертвувати всім накопиченим впливом заради короткострокових результатів для підживлення власного его та фанатизму прибічників.
02.03.202512:43
[2/2]
Українці звикли до слів підтримки європейських лідерів. Але 28-го лютого відбулося дещо інше — Україна здобула визнання навіть у своїх ворогів, адже від обличчя всього світу дала відсіч хижому американському імперіалізму та згуртувала навколо себе Європу.
Так, Жан-Люк Меланшон, лідер французьких лівих, що раніше стабільно блокував нам підтримку, неочікувано висловився після всім відомої прес-конференції:
«У всякому разі, Зеленський був мужнім. Без його апломбу наш континент мав би статус простої колонії США, лідери якої поплескують себе по плечу зі своїм дружком Трампом».
Це матиме свої наслідки. Обставини, що склалися навколо нас, близькі до катастрофи, але ми вже були на межі три роки тому, й спільним фронтом утримаємося й зараз. Європа нарешті переконалась у необхідності переходу від трансатлантичної до континентальної системи безпеки, а Україна була, є й буде верхів'ям цього списа. Ми вже побачили наріжні зміни, що відбулися в ці останні години зими, й, сподіваюся, побачимо ще в перші тижні весни. Наприклад, 6-го березня, на позачерговому саміті лідерів ЄС.
Втім, маємо пам’ятати про символи, що були дані нам в ці дні. Завтра починається Великий Піст — 40 днів пустелі, початок довгого шляху на Голгофу заради днів, що змінять все. Не буде більш підходящого часу, щоб в думках про наш багатостраждальний народ піднести «осанна» тому, хто робить неможливе можливим.
З Весною, друзі.
Українці звикли до слів підтримки європейських лідерів. Але 28-го лютого відбулося дещо інше — Україна здобула визнання навіть у своїх ворогів, адже від обличчя всього світу дала відсіч хижому американському імперіалізму та згуртувала навколо себе Європу.
Так, Жан-Люк Меланшон, лідер французьких лівих, що раніше стабільно блокував нам підтримку, неочікувано висловився після всім відомої прес-конференції:
«У всякому разі, Зеленський був мужнім. Без його апломбу наш континент мав би статус простої колонії США, лідери якої поплескують себе по плечу зі своїм дружком Трампом».
Це матиме свої наслідки. Обставини, що склалися навколо нас, близькі до катастрофи, але ми вже були на межі три роки тому, й спільним фронтом утримаємося й зараз. Європа нарешті переконалась у необхідності переходу від трансатлантичної до континентальної системи безпеки, а Україна була, є й буде верхів'ям цього списа. Ми вже побачили наріжні зміни, що відбулися в ці останні години зими, й, сподіваюся, побачимо ще в перші тижні весни. Наприклад, 6-го березня, на позачерговому саміті лідерів ЄС.
Втім, маємо пам’ятати про символи, що були дані нам в ці дні. Завтра починається Великий Піст — 40 днів пустелі, початок довгого шляху на Голгофу заради днів, що змінять все. Не буде більш підходящого часу, щоб в думках про наш багатостраждальний народ піднести «осанна» тому, хто робить неможливе можливим.
З Весною, друзі.
02.03.202512:43
Життя людини сповнене протиріч, проте завжди наступає момент, коли вони вирішуються: будь-то довгими спробами розв'язати чи одним сильним ударом меча. Цього разу момент істини розтягнувся на весь лютий-місяць. Ще до того, як годинник пробив опівночі, ознаменувавши кінець зими, зустріч в Овальному кабінеті підвела межу в безперспективних спробах налагодження двосторонніх відносин. Лицемірна маска, що вросла в бридке руде обличчя, нарешті впала, оголивши контури американської змови проти України. Відчувши звільнення від хибних сподівань, ми нарешті змогли з вільною душею зустріти ніжне тепло весни, котра невідворотно змінює буття на краще.
Втім, давайте по порядку.
Білий Дім сьогодні — обитель зла на Землі. 78-річне уособлення гріха Гордині (з явними когнітивними порушеннями) сформувало свій кабінет виключно за принципом собачої вірності. Звісно ж, служити такому покидьку погодилась тільки найбільша сволота американської політики. Про жодну компетенцію та здоровий глузд цих огидних та безпринципних плазунів не може бути й мови, а плоди їх неадекватних політик ще покажуть себе в близькому майбутньому.
Починаючи з передвиборчої програми, адміністрація президента США доволі послідовно доносила свої дегенеративні погляди на світ, зокрема, й щодо України. Так, чорними устами нових очільників США Зеленський став диктатором, а Путін – перспективним партнером. Героїчна боротьба українського народу без упину оббріхувалась як даремна, не варта допомоги, а весь минулий внесок умисно демонізувався перед американським слухачем (оцінюючи його виключно набором випадкових чисел в астрономічних масштабах). Не були забуті американськими гомункулами й євроатлантичні партнери, яким довелось витерпіти потік звинувачень та територіальних претензій, поки недавні "вороги" тонули в похвалах.
Так чи інакше, вже очевидно, що уряд США планує почати агресивну політику проти власних сусідів по континенту, паралельно позбавляючись всіх союзницьких та протиборчих зобов'язань, окрім, звісно, допомоги режиму апартеїду в Ізраїлі. Як почесний член «Вісі зла», Ізраїль прагне вислужитися перед росіянами, щоб відновити давні партнерські стосунки, захистивши їх бази в Сирії, що роками були знаряддям геноциду сирійського народу.
Місця для України серед цього кодла немає. Та, незважаючи на це, українцям періодично закидалась вудка неоднозначності та кулуарних обіцянок продовження підтримки, але тільки кулуарних — будь-якої фіксації зобов'язань на папері поточна адміністрація президента США уникала як чорти ладану. Чому? Бо вся ця історія не більше ніж інструмент тиску. Трамп називає Зеленського диктатором й відмовляється так називати Путіна, адже він зацікавлений лише у розбудові відносин з РФ. І для цього добровільно-примусово, обманом та погрозами він підводить Україну під кабальні економічні та мирні угоди, продаючи відчайдушний український спротив за тридцять срібняків.
Звісно ж, ми всі хотіли потрапити в пастку ілюзії швидкого миру, довіритися Трампу, наче є якийсь хитрий план, недоступний звичайний смертним. Міраж миру для українців, що спраглому оаза. Наївний той, хто вважає, наче іншого бажало наше керівництво. Лише тверде переконання в необхідності збереження українських національних та безпекових інтересів зробило неможливою гру в дипломатичне шулерство для відвертих українофобів з Овального кабінету.
Питання стояли чітко: Чи будуть продовжуватися союзницькі відносини? Чи буде мир гарантованим та тривалим? Відповіді не було. Стосунки не зруйнувалися, бо вже були знищені самим тільки фактом присутності в американській адміністрації недоговороздатних ідіотів, котрі від початку своєї каденції швидко й планомірно скасовували всі програми підтримки України. Зруйнувалися тільки ілюзії — маски впали, й не тільки для нас, але й для всього світу.
[1/2]
Втім, давайте по порядку.
Білий Дім сьогодні — обитель зла на Землі. 78-річне уособлення гріха Гордині (з явними когнітивними порушеннями) сформувало свій кабінет виключно за принципом собачої вірності. Звісно ж, служити такому покидьку погодилась тільки найбільша сволота американської політики. Про жодну компетенцію та здоровий глузд цих огидних та безпринципних плазунів не може бути й мови, а плоди їх неадекватних політик ще покажуть себе в близькому майбутньому.
Починаючи з передвиборчої програми, адміністрація президента США доволі послідовно доносила свої дегенеративні погляди на світ, зокрема, й щодо України. Так, чорними устами нових очільників США Зеленський став диктатором, а Путін – перспективним партнером. Героїчна боротьба українського народу без упину оббріхувалась як даремна, не варта допомоги, а весь минулий внесок умисно демонізувався перед американським слухачем (оцінюючи його виключно набором випадкових чисел в астрономічних масштабах). Не були забуті американськими гомункулами й євроатлантичні партнери, яким довелось витерпіти потік звинувачень та територіальних претензій, поки недавні "вороги" тонули в похвалах.
Так чи інакше, вже очевидно, що уряд США планує почати агресивну політику проти власних сусідів по континенту, паралельно позбавляючись всіх союзницьких та протиборчих зобов'язань, окрім, звісно, допомоги режиму апартеїду в Ізраїлі. Як почесний член «Вісі зла», Ізраїль прагне вислужитися перед росіянами, щоб відновити давні партнерські стосунки, захистивши їх бази в Сирії, що роками були знаряддям геноциду сирійського народу.
Місця для України серед цього кодла немає. Та, незважаючи на це, українцям періодично закидалась вудка неоднозначності та кулуарних обіцянок продовження підтримки, але тільки кулуарних — будь-якої фіксації зобов'язань на папері поточна адміністрація президента США уникала як чорти ладану. Чому? Бо вся ця історія не більше ніж інструмент тиску. Трамп називає Зеленського диктатором й відмовляється так називати Путіна, адже він зацікавлений лише у розбудові відносин з РФ. І для цього добровільно-примусово, обманом та погрозами він підводить Україну під кабальні економічні та мирні угоди, продаючи відчайдушний український спротив за тридцять срібняків.
Звісно ж, ми всі хотіли потрапити в пастку ілюзії швидкого миру, довіритися Трампу, наче є якийсь хитрий план, недоступний звичайний смертним. Міраж миру для українців, що спраглому оаза. Наївний той, хто вважає, наче іншого бажало наше керівництво. Лише тверде переконання в необхідності збереження українських національних та безпекових інтересів зробило неможливою гру в дипломатичне шулерство для відвертих українофобів з Овального кабінету.
Питання стояли чітко: Чи будуть продовжуватися союзницькі відносини? Чи буде мир гарантованим та тривалим? Відповіді не було. Стосунки не зруйнувалися, бо вже були знищені самим тільки фактом присутності в американській адміністрації недоговороздатних ідіотів, котрі від початку своєї каденції швидко й планомірно скасовували всі програми підтримки України. Зруйнувалися тільки ілюзії — маски впали, й не тільки для нас, але й для всього світу.
[1/2]
24.02.202516:55
Вісь «добра» та вісь «зла» сучасності. Уважно запам'ятайте країни, що відкрито виступають проти Української державності. Вони ще мають заплатити за свій злочин.
22.02.202521:24
Сума, кратно більша за всю американську допомогу в принципі, разом з відсутністю безпекових гарантій та потоком українофобії з боку американського керівництва — ознака того, що мова про бандитське здирництво в умовах нашої слабкості, ймовірно в кооперації з РФ. Росіянам — наші землі, рясно политі кров'ю, американцям — боргові зобов'язання.
Якщо умови угоди не будуть радикально переглянуті, то необхідно визнати, що у Вашингтоні знаходяться такі ж вороги української держави, як і в Кремлі, та будувати зовнішню політику відповідно до цього.
https://t.me/smolii_ukraine/94746
Якщо умови угоди не будуть радикально переглянуті, то необхідно визнати, що у Вашингтоні знаходяться такі ж вороги української держави, як і в Кремлі, та будувати зовнішню політику відповідно до цього.
https://t.me/smolii_ukraine/94746
19.02.202521:08
До кінця цього століття європейський континент буде вільний від впливу вашингтонських та кремлівських атлантистів, й зараз ми закладаємо перші цеглини супротиву.
13.02.202510:34
Віце-президент США порадив Зеленському створити уряд в екзилі та готуватися до партизанської війни.
Правда, це було три роки тому, коли віце-президентом США була Камала Гарріс. Подібна традиція недооцінки України й переоцінки можливостей РФ триває й досі. Так, наприклад, вчора українські соцмережі були перезбуджені від новин, що Трамп вкотре назвав малоймовірним повернення Україною власних окупованих територій. З точки зору символів, за допомогою яких з нами спілкується Бог, це більше позитивний знак — починаючи з "Kyiv chicken speech" й через "партизанську війну", доля України розгортається рівно протилежним чином від роздумів та припущень "світлих" вашингтонських голів (а також українців й росіян). Тим паче, тут відстежується певний дух часу, адже за три роки повномасштабного вторгнення відбулась певна еволюція – пропозиція втікати з Києва змінились порадами не наступати на окуповані території на Сході та Півдні України.
Але, якщо відкинути символізм (безумовно, лиш на короткий час), у цієї закономірності є досить просте пояснення: наші дорогоцінні союзники — круглі короткозорі ідіоти, котрі приречені вкладати гроші та озброєння в регіон, який самі не розуміють. Приречені потрапляти в ситуацію, де вони, намагаючись "менеджити ескалацію", в результаті "успішного" менеджменту вимушені вливати все більше й більше ресурсу, що в кінцевому підсумку буде капіталізовано об'єднаною Європою.
Звісно, так буде й цього разу. Спроби осідлати тигра війни, що вирішив знищити всі країни регіону (з більш серйозними наслідками для більших за площею) — сміхотворні, тим паче людьми, народженими у Нью-Йорку. Інформаційний шум, який вони створюють в безславних спробах заради самолюбування, буде приголомшувати емоційно, але після широких жестів виявиться, що в цьому нарцисичному спектаклі інші країні брали участь тільки тому, що це гра з нульовою сумою.
Українська та російська держави готуються до ескалації конфлікту. Рекордне авансування військових витрат російського бюджету на початку цього фіскального року луною відбивається від українських спроб розширити потік комплектації та реорганізації в корпусну систему. Вже сильно зранені, обидві сторони відчувають, що кінець війни дійсно наближається, тому готуються до нових запеклих боїв цього та наступного року, що висмокчуть останній наступальний потенціал сторін на довгий час. В цьому контексті, руда мавпа на посаді Президента США з інтелектом, близьким до залежного від фентанілу афро-американця, може стати одним з факторів на користь однієї зі сторін. Так, підрізання чи розширення допомоги Україні в цьому році – це події з однаковою ймовірністю, а на чию користь випаде монета, хоч й далеко не ключова, стане відомо за результатами приречених на неуспіх перемовин. У зв'язку з цим обидві сторони максимально заграють з "мирними ініціативами" Трампа та клянуться, що вражені його світлою мудрістю (допоки він не зрозумів, що обидві сторони уявляють "уступки" з боку противника взаємовиключно).
Але навіть поява якогось перемовного майданчика відкриває простір для можливостей — так, наприклад, певне символічне припинення вогню може бути використано для ротації, перекидання та перегруповання підрозділів, розірваних по всьому фронту до ротно-батальйонного рівня. Але навіть без цього, поки йде спектакль, цивільні та військові по обидва боки фронту можуть нарешті отримати порцію надії, що покращить сон та апетит на якийсь час (що також корисно, хоча й викликає залежність).
Отже, пропускаючи інформаційний шум на тему перемовин, у власних роздумах я вже більше міркую про те, як буде виглядати літня кампанія, котру щиро бажаю нам усім пережити та вийти з неї переможцями. Довести цю війну до кінця, нанести достатню шкоду противнику, щоб схилити його до миру, доведеться нам, а не американським президентам.
Правда, це було три роки тому, коли віце-президентом США була Камала Гарріс. Подібна традиція недооцінки України й переоцінки можливостей РФ триває й досі. Так, наприклад, вчора українські соцмережі були перезбуджені від новин, що Трамп вкотре назвав малоймовірним повернення Україною власних окупованих територій. З точки зору символів, за допомогою яких з нами спілкується Бог, це більше позитивний знак — починаючи з "Kyiv chicken speech" й через "партизанську війну", доля України розгортається рівно протилежним чином від роздумів та припущень "світлих" вашингтонських голів (а також українців й росіян). Тим паче, тут відстежується певний дух часу, адже за три роки повномасштабного вторгнення відбулась певна еволюція – пропозиція втікати з Києва змінились порадами не наступати на окуповані території на Сході та Півдні України.
Але, якщо відкинути символізм (безумовно, лиш на короткий час), у цієї закономірності є досить просте пояснення: наші дорогоцінні союзники — круглі короткозорі ідіоти, котрі приречені вкладати гроші та озброєння в регіон, який самі не розуміють. Приречені потрапляти в ситуацію, де вони, намагаючись "менеджити ескалацію", в результаті "успішного" менеджменту вимушені вливати все більше й більше ресурсу, що в кінцевому підсумку буде капіталізовано об'єднаною Європою.
Звісно, так буде й цього разу. Спроби осідлати тигра війни, що вирішив знищити всі країни регіону (з більш серйозними наслідками для більших за площею) — сміхотворні, тим паче людьми, народженими у Нью-Йорку. Інформаційний шум, який вони створюють в безславних спробах заради самолюбування, буде приголомшувати емоційно, але після широких жестів виявиться, що в цьому нарцисичному спектаклі інші країні брали участь тільки тому, що це гра з нульовою сумою.
Українська та російська держави готуються до ескалації конфлікту. Рекордне авансування військових витрат російського бюджету на початку цього фіскального року луною відбивається від українських спроб розширити потік комплектації та реорганізації в корпусну систему. Вже сильно зранені, обидві сторони відчувають, що кінець війни дійсно наближається, тому готуються до нових запеклих боїв цього та наступного року, що висмокчуть останній наступальний потенціал сторін на довгий час. В цьому контексті, руда мавпа на посаді Президента США з інтелектом, близьким до залежного від фентанілу афро-американця, може стати одним з факторів на користь однієї зі сторін. Так, підрізання чи розширення допомоги Україні в цьому році – це події з однаковою ймовірністю, а на чию користь випаде монета, хоч й далеко не ключова, стане відомо за результатами приречених на неуспіх перемовин. У зв'язку з цим обидві сторони максимально заграють з "мирними ініціативами" Трампа та клянуться, що вражені його світлою мудрістю (допоки він не зрозумів, що обидві сторони уявляють "уступки" з боку противника взаємовиключно).
Але навіть поява якогось перемовного майданчика відкриває простір для можливостей — так, наприклад, певне символічне припинення вогню може бути використано для ротації, перекидання та перегруповання підрозділів, розірваних по всьому фронту до ротно-батальйонного рівня. Але навіть без цього, поки йде спектакль, цивільні та військові по обидва боки фронту можуть нарешті отримати порцію надії, що покращить сон та апетит на якийсь час (що також корисно, хоча й викликає залежність).
Отже, пропускаючи інформаційний шум на тему перемовин, у власних роздумах я вже більше міркую про те, як буде виглядати літня кампанія, котру щиро бажаю нам усім пережити та вийти з неї переможцями. Довести цю війну до кінця, нанести достатню шкоду противнику, щоб схилити його до миру, доведеться нам, а не американським президентам.
Переслав з:
РЕВАНШ: ТАКТИЧНА ГРУПА
19.01.202512:14
Вибір зроблено, але чи справді це було правильно?
Військова присяга — це не прості слова, а справа честі та відповідальності.
Вважаєш, що твій крок був помилкою, і шукаєш шанс виправити ситуацію?
Ми даєм можливість взяти свій Реванш і повернись до війська в рядах Головного Управління Розвідки! Твоя рішучість і мужність зараз важливіші за будь-які сумніви.
Заповнюй анкету і зроби правильний вибір!
Маєш питання?
0730935588 (пиши в Signal)
@revanche_tactical
Військова присяга — це не прості слова, а справа честі та відповідальності.
Вважаєш, що твій крок був помилкою, і шукаєш шанс виправити ситуацію?
Ми даєм можливість взяти свій Реванш і повернись до війська в рядах Головного Управління Розвідки! Твоя рішучість і мужність зараз важливіші за будь-які сумніви.
Заповнюй анкету і зроби правильний вибір!
Маєш питання?
0730935588 (пиши в Signal)
@revanche_tactical
Переслав з:РЕВАНШ: ТАКТИЧНА ГРУПА
09.01.202517:54
І зійшов вогонь з небес!
Високоефективна та злагоджена робота колективу бійців групи ударних дронів приносить Тактичній Групі «Реванш» ГУР МО чергові перемоги.
«Ця сфера ще не досягла піку. Згодом, ви ще будете здивовані»,- говорить командир групи на позивний «Воробєй».
Приємного перегляду, пані та панове.
@revanche_tactical
Високоефективна та злагоджена робота колективу бійців групи ударних дронів приносить Тактичній Групі «Реванш» ГУР МО чергові перемоги.
«Ця сфера ще не досягла піку. Згодом, ви ще будете здивовані»,- говорить командир групи на позивний «Воробєй».
Приємного перегляду, пані та панове.
@revanche_tactical
31.12.202414:10
Підсумувати рік можна тільки однією тезою: протягом нього ми не наблизилися до кінця війни ні на крок, а, скоріше, віддалилися. Те, що про це говорять, та, ймовірно, вірять деякі місцеві та закордонні політики – не більше ніж демонстрація досить скромних інтелектуальних здібностей внутрішнього та міжнародного політикуму.
Насправді, ситуація залишається стабільно неконтрольованою.
З Новим Роком!
Насправді, ситуація залишається стабільно неконтрольованою.
З Новим Роком!
Переслав з:РЕВАНШ: ТАКТИЧНА ГРУПА
20.12.202420:23
Привіт, майбутній камраде!
Тактична група «Реванш» Головного управління розвідки Міністерства Оборони України оголошує набір рекрутів до нашої бойової родини!
Якщо ти хочеш отримати якісну підготовку, що цілком підготує тебе до бойових задач та готовий до безкомпромісної дисципліни — це твій шанс стати частиною команди, де кожен прагне до досконалості.
🔹 Пройди з честю шлях на якому не буде легких перемог
🔹 Загартуй свою силу
🔹 Виконуй завдання під керівництвом компетентних бойових командирів
🔹 Стань частиною еліти Сил Оборони України
Подай заявку зараз і стань частиною руху, який не зупинити!
Якщо твій вік від 18 до 50, ти громадянин України, переходь за посиланням і пам’ятай — майбутнє створюється зараз.
Окремі пропозиції для:
- іноземців
- мобілізованих
Ми взяли свій РЕВАНШ, чи здатен ти?
Бот Реванш: https://t.me/diu_revanche_bot
Гугл форма Реванш: https://forms.gle/bsgnT4H43F2E846m9
Гугл форма Реванш іноземці: forms.gle/DitaVtfZfVAsJW3U8
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ЗА ТЕЛЕФОНОМ : 0730935588
@revanche_tactical
Тактична група «Реванш» Головного управління розвідки Міністерства Оборони України оголошує набір рекрутів до нашої бойової родини!
Якщо ти хочеш отримати якісну підготовку, що цілком підготує тебе до бойових задач та готовий до безкомпромісної дисципліни — це твій шанс стати частиною команди, де кожен прагне до досконалості.
🔹 Пройди з честю шлях на якому не буде легких перемог
🔹 Загартуй свою силу
🔹 Виконуй завдання під керівництвом компетентних бойових командирів
🔹 Стань частиною еліти Сил Оборони України
Подай заявку зараз і стань частиною руху, який не зупинити!
Якщо твій вік від 18 до 50, ти громадянин України, переходь за посиланням і пам’ятай — майбутнє створюється зараз.
Окремі пропозиції для:
- іноземців
- мобілізованих
Ми взяли свій РЕВАНШ, чи здатен ти?
Бот Реванш: https://t.me/diu_revanche_bot
Гугл форма Реванш: https://forms.gle/bsgnT4H43F2E846m9
Гугл форма Реванш іноземці: forms.gle/DitaVtfZfVAsJW3U8
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ЗА ТЕЛЕФОНОМ : 0730935588
@revanche_tactical
Реклама в Vae Victis 🇺🇦✙
Рекорди
15.06.202323:59
25.4KПідписників31.08.202223:59
400Індекс цитування08.02.202523:54
63.4KОхоплення 1 допису13.03.202512:20
31.2KОхоп рекл. допису23.12.202323:59
4.29%ER13.02.202519:03
321.10%ERRУвійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
