L та її вигадані світи
Про книжки, котів, життя і життя з книжками і котами. In 42 we trust!
Мій Rewish - https://rewish.io/rX8CAA
Мій Rewish - https://rewish.io/rX8CAA
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуТрав 30, 2024
Додано до TGlist
Серп 20, 2024Прикріплена група
Рекорди
04.04.202523:59
1KПідписників24.03.202523:38
150Індекс цитування14.02.202516:00
203Охоплення 1 допису11.03.202519:39
184Охоп рекл. допису24.08.202423:59
48.84%ER01.02.202519:14
50.13%ERR
18.03.202515:28
На день народження посміювалась, що не отримала книжок від "лабораторії", бо і так надто регулярно в них скуповуюсь, але дослідження їхніх передзамовлень показали мені зовсім іншу картину (ще й згадала, що пара старих тайтлів якось забулася в загальному списку того, що хочеться почитати). Тож от що з їхніх новинок впало мені в око.
- Кишенькова магія: Книжка про книжки, їхню історію і сьогодення - як взагалі можна пройти повз?
- Усі персонажі вигадані. Або ні: заявлена пригодницька романтична історія. Порівнюють з Емілі Генрі (так, так, ТАААК!) і Люсі Скор (ох блін, щось якось ні...). Короче, нічого не зрозуміло, і від того - цікаво.
- Як бути стоїком: лабораторія для мене, в першу чергу, це нонфік - і такий, який здебільшого дуже до смаку. Тут це виглядає як дослідження того, чи актуальні вчення греків в наш час. Я б почитала таке.
- Перша дівчинка: якась фентезійна серія. Опис виглядає цікавим, як мінімум, в першу книгу я б ніс сунула б, плюс, вказана саме скандинавська міфологія - що додає градусу очікування від книги загалом.
- Там, де живуть книжки: сюжет про автора, що отримує книгу про своє життя не те, що не новий, а навіть сказала б, що несвіжий. Тим не менш, цікаво, як з цим розбереться український письменник, описуючи український сетинг, плюс, тут головна дієва особа - книжкова блогерка. Хє-хє.
- Натура злочину: історії відомої британської судмедекспертки на перетині судової експертизи і судової екології, бо інколи докази підкидує природа. Виглядає як щось прям дуже захопливе!
- Піаніст: по-перше, екранізацію я так і не бачила, але все ще вважаю, що треба. По-друге, коли, як не зараз, досліджувати різні сторони Другої Світової?
- Кишенькова магія: Книжка про книжки, їхню історію і сьогодення - як взагалі можна пройти повз?
- Усі персонажі вигадані. Або ні: заявлена пригодницька романтична історія. Порівнюють з Емілі Генрі (так, так, ТАААК!) і Люсі Скор (ох блін, щось якось ні...). Короче, нічого не зрозуміло, і від того - цікаво.
- Як бути стоїком: лабораторія для мене, в першу чергу, це нонфік - і такий, який здебільшого дуже до смаку. Тут це виглядає як дослідження того, чи актуальні вчення греків в наш час. Я б почитала таке.
- Перша дівчинка: якась фентезійна серія. Опис виглядає цікавим, як мінімум, в першу книгу я б ніс сунула б, плюс, вказана саме скандинавська міфологія - що додає градусу очікування від книги загалом.
- Там, де живуть книжки: сюжет про автора, що отримує книгу про своє життя не те, що не новий, а навіть сказала б, що несвіжий. Тим не менш, цікаво, як з цим розбереться український письменник, описуючи український сетинг, плюс, тут головна дієва особа - книжкова блогерка. Хє-хє.
- Натура злочину: історії відомої британської судмедекспертки на перетині судової експертизи і судової екології, бо інколи докази підкидує природа. Виглядає як щось прям дуже захопливе!
- Піаніст: по-перше, екранізацію я так і не бачила, але все ще вважаю, що треба. По-друге, коли, як не зараз, досліджувати різні сторони Другої Світової?
25.03.202512:11
Возила сьогодні мохнату булку на фінальні аналізи (бо вони і мають показати, чи закінчилась моя епопея з ФІП). Той незручний момент, коли взяла з собою довгоочікувану книгу, до якої все черга не доходила, а в результаті дістала тільки раз, і те - щоб котячий корм в сумку зручніше вмістити. Тримайте ваші кулачки - і за мої читання, і, що більш важливе - за пана Ґібсона, бо котусі не мають хворіти.
Upd - результати прийшли, за обстеженням кіт прям дуже здоровий! Уііііііі!!!!!
Upd - результати прийшли, за обстеженням кіт прям дуже здоровий! Уііііііі!!!!!
11.03.202508:21
Ніщо не зупинить фотку котів, час якої настав!
14.03.202510:06
Неймовірно важливий день, неймовірно важливе свято.
Маю сказати, що все життя мене зʼїдають сумніви. Стосовно практично всього (привіт, тривожність!): майбутнього, себе, близьких, вибору, що я робила або не робила, дій, оточуючого світу… та єдине, чому я справді вірю і довіряю - це українська армія.
Від всього серця і життя вітаю зі святом українського добровольця всіх причетних. Без вас… не знаю, де б зараз я була, якби не неймовірні люди, що ризикують всім, - слів і грошей на карті не вистачить то все передати. Тож цивільних щиро спонукаю не забувати донатити на військо - і сама піду те робити.
Маю сказати, що все життя мене зʼїдають сумніви. Стосовно практично всього (привіт, тривожність!): майбутнього, себе, близьких, вибору, що я робила або не робила, дій, оточуючого світу… та єдине, чому я справді вірю і довіряю - це українська армія.
Від всього серця і життя вітаю зі святом українського добровольця всіх причетних. Без вас… не знаю, де б зараз я була, якби не неймовірні люди, що ризикують всім, - слів і грошей на карті не вистачить то все передати. Тож цивільних щиро спонукаю не забувати донатити на військо - і сама піду те робити.
03.04.202507:35
А от цим ми займались опів на дванадцяту ночі вчора - власне, ті самі приємні неочікуваності.
Насправді, план був поїхати в юск вихідними, неквапливо там походити і вживу подивитись на заплановані до покупки позиції. Та виявилось, що вчора був останній день знижок - тож довелось їхати asap в дощ і грязюку. Продовжую перетворення балкону на читацьке гніздо - точний знак того, що весна от зовсім скоро повернеться до свого правильного вигляду. Частину книг вже поставила, але показувати тепер буду вже фінальний результат трохи згодом :)
Насправді, план був поїхати в юск вихідними, неквапливо там походити і вживу подивитись на заплановані до покупки позиції. Та виявилось, що вчора був останній день знижок - тож довелось їхати asap в дощ і грязюку. Продовжую перетворення балкону на читацьке гніздо - точний знак того, що весна от зовсім скоро повернеться до свого правильного вигляду. Частину книг вже поставила, але показувати тепер буду вже фінальний результат трохи згодом :)
18.03.202510:17
Зайшла на сайт РМ глянути їхні плани, замість того просто зробила передзамовлення - дуже задоволена собою, але контента тут не зробиш. Тож поки я чекаю на свій новий том «Саги» (уіііііі!!) і щось-знову-про-хокеїстів - тримайте фото томного кота. Так-так, коти знову відібрали чергову штуку, яку я підкладаю в ліжко, щоб обніматись
05.04.202511:30
Клянусь, що не задумала нічого доброго!
26.03.202512:33
Поки чекала на подругу, зайшла в улюблену єшку біля дому. Там відмовилась від консультації, на касі сказала, мовляв, що ж можна було б обрати окрім «переслідування Аделіни» - і протягнула оце. Мене ж, звичайно, застерегли про кількість сцен 18+ - і взагалі продовжили тягнути прикол. 5 хвилин, а настрій вже на кілька щаблів вище
06.04.202502:16
Київ, зайчики, ви як? Бо я стою перелякана, як заєць, в підвалі
18.03.202519:31
Книжки - то любов - Деббі Тан
З усіх своїх... *звіряється з ґудрідзом*…10 початих книг дочитати встигла лише комікс-манюню, про неї і поговоримо.
Чудові і світлі замальовки з життя книголюбки у впізнавані мінімалістичній стилістиці.
Два роки тому я б на цей комікс, мабуть, навіть образилась би - бо книголюбів тут нам зображають інфантильними і без сили волі. Рік тому я б невдоволено гмикнула б - а зараз я тикала чоловіку пальцем в кожну другу (якщо не частіше) картинку з фразою "О, дивись, це ж я!"
І можливо, вся справа в тому, що сама не помітила, коли більшість виходів з дому якось була повʼязана з книгами - відправити/отримати/пройтися до метро просто так (там 4 книгарні, якщо що...). Друзі не відстають, і більшість розмов тепер починається з "о, хотіла спитати про книгу/бачила такі класні передзамовлення/прочитала твій відгук"... Скажу навіть більше - з питання про те, що я цікавенького читала в мене навіть тренування починаються - і тренерка завжди знає, що мені буде що відповісти.
Життя стало абсолютно книгоцентричним. І жодним чином навіть і думки немає, що це щось погане: книги і книжкова спільнота принесли мені нових людей, нові жанри, нові розваги і рутину. І десь про це цей комікс і є - не тільки про історії, які ти проживаєш з вигаданими героями, а й про все таке приємне супутнє, що нині йде рука об руку з цим... навіть вже не хобі - а з лайфстайлом. І думається мені, що це абсолютно прекрасно.
З усіх своїх... *звіряється з ґудрідзом*…10 початих книг дочитати встигла лише комікс-манюню, про неї і поговоримо.
Чудові і світлі замальовки з життя книголюбки у впізнавані мінімалістичній стилістиці.
Два роки тому я б на цей комікс, мабуть, навіть образилась би - бо книголюбів тут нам зображають інфантильними і без сили волі. Рік тому я б невдоволено гмикнула б - а зараз я тикала чоловіку пальцем в кожну другу (якщо не частіше) картинку з фразою "О, дивись, це ж я!"
І можливо, вся справа в тому, що сама не помітила, коли більшість виходів з дому якось була повʼязана з книгами - відправити/отримати/пройтися до метро просто так (там 4 книгарні, якщо що...). Друзі не відстають, і більшість розмов тепер починається з "о, хотіла спитати про книгу/бачила такі класні передзамовлення/прочитала твій відгук"... Скажу навіть більше - з питання про те, що я цікавенького читала в мене навіть тренування починаються - і тренерка завжди знає, що мені буде що відповісти.
Життя стало абсолютно книгоцентричним. І жодним чином навіть і думки немає, що це щось погане: книги і книжкова спільнота принесли мені нових людей, нові жанри, нові розваги і рутину. І десь про це цей комікс і є - не тільки про історії, які ти проживаєш з вигаданими героями, а й про все таке приємне супутнє, що нині йде рука об руку з цим... навіть вже не хобі - а з лайфстайлом. І думається мені, що це абсолютно прекрасно.
26.03.202519:18
Неонові боги - Кейті Роберт
Я дуже ніжно люблю, коли під обкладинкою ховається значно більше, ніж заявлено. Коли в історії, сповненій хімії загалом і сексу безпосередньо нам показують глибокі історії, складні теми і ґрунт для рефлексій. Ця книга - зовсім не цей випадок #Нахіба_я_це_читала
Персефона дізнається, що мати сосватала її Зевсові, тож від відчаю перетинає Стікс - де потрапляє прямісінько до рук Аїда з його дуже специфічними смаками. Там в них багато сексу, а потім ми маємо останні 20 сторінок, де є хоч якийсь двіж, окрім еротичного (але це не точно).
Ви не повірите, але те, що жанром цієї книги є рафінований єбліт - навіть не найбільша проблема цього...гм...твору. Почнемо спочатку. Світобудова: окей, все починалось вельми інтригуюче - відмова від використання терміну "боги", а замість того звання Зевс, Деметри, Діоніса etc - все це виборно-переходяще. І це було цікаво, і якби авторка трішки напружилась, і зробила тут натяк на більш мафіозну структуру - питань би взагалі не було. Але ніт, всі її сили були зосереджено на еротичних сценах, тож маємо те, що маємо. При тому, тут просковзують то тут, то там елементи магічного реалізму - наприклад, той же Стікс, що приносить фізичний біль при його перетині - і це взагалі не вʼяжеться з тим, що найвпливовіші члени родини Зевс - смертні.
Далі. Схожість на 50 відтінків. Так, місцями воно таки перевершило оригінал - як мінімум в тому, що тут справді були хоча б згадані практики, які можна віднести до БДСМ (а не то, що домогосподарка уявляла собі під значенням цього слова). Але як ще не піднявся ґвалт стосовно плагіату - я просто не знаю. Деякі сцени, типажі і навіть буквально окремі фрази - просто злизані (вибамчте за вибір саме цього слова...), і пояснення цьому немає.
Найбільший же гріх цієї книги, і найголовніший привід вважати це поганою книгою поганої авторки - десь після 150ї сторінки мені стало абсолютно і невимовно нудно. Писалося все виключно заради смату, хоч я тихо сподівалась, що буде ще щось крім нього - наприклад, якісь неважливі штуки, типу інтриг, заплутаного сюжету, ігор розуму, або ж ну хоча б складних персонажів. Ніц не було, і від того сумно вдвічі сильніше. В другій половині навіть не було смішно від того, як банально написано!
Висновки прості. Залюбки триматимусь подалі і від серії, і від авторки загалом. На щастя, це хоча б було не відверто мразотно написано, тільки нудно. Чи читати, чи ні - вирішувати вам. Але в книги є один неочевидний, але вагомий плюс - тепер дуже хочеться почитати щось з високої полиці.
Я дуже ніжно люблю, коли під обкладинкою ховається значно більше, ніж заявлено. Коли в історії, сповненій хімії загалом і сексу безпосередньо нам показують глибокі історії, складні теми і ґрунт для рефлексій. Ця книга - зовсім не цей випадок #Нахіба_я_це_читала
Персефона дізнається, що мати сосватала її Зевсові, тож від відчаю перетинає Стікс - де потрапляє прямісінько до рук Аїда з його дуже специфічними смаками. Там в них багато сексу, а потім ми маємо останні 20 сторінок, де є хоч якийсь двіж, окрім еротичного (але це не точно).
Ви не повірите, але те, що жанром цієї книги є рафінований єбліт - навіть не найбільша проблема цього...гм...твору. Почнемо спочатку. Світобудова: окей, все починалось вельми інтригуюче - відмова від використання терміну "боги", а замість того звання Зевс, Деметри, Діоніса etc - все це виборно-переходяще. І це було цікаво, і якби авторка трішки напружилась, і зробила тут натяк на більш мафіозну структуру - питань би взагалі не було. Але ніт, всі її сили були зосереджено на еротичних сценах, тож маємо те, що маємо. При тому, тут просковзують то тут, то там елементи магічного реалізму - наприклад, той же Стікс, що приносить фізичний біль при його перетині - і це взагалі не вʼяжеться з тим, що найвпливовіші члени родини Зевс - смертні.
Далі. Схожість на 50 відтінків. Так, місцями воно таки перевершило оригінал - як мінімум в тому, що тут справді були хоча б згадані практики, які можна віднести до БДСМ (а не то, що домогосподарка уявляла собі під значенням цього слова). Але як ще не піднявся ґвалт стосовно плагіату - я просто не знаю. Деякі сцени, типажі і навіть буквально окремі фрази - просто злизані (вибамчте за вибір саме цього слова...), і пояснення цьому немає.
Найбільший же гріх цієї книги, і найголовніший привід вважати це поганою книгою поганої авторки - десь після 150ї сторінки мені стало абсолютно і невимовно нудно. Писалося все виключно заради смату, хоч я тихо сподівалась, що буде ще щось крім нього - наприклад, якісь неважливі штуки, типу інтриг, заплутаного сюжету, ігор розуму, або ж ну хоча б складних персонажів. Ніц не було, і від того сумно вдвічі сильніше. В другій половині навіть не було смішно від того, як банально написано!
Висновки прості. Залюбки триматимусь подалі і від серії, і від авторки загалом. На щастя, це хоча б було не відверто мразотно написано, тільки нудно. Чи читати, чи ні - вирішувати вам. Але в книги є один неочевидний, але вагомий плюс - тепер дуже хочеться почитати щось з високої полиці.
24.03.202512:07
Ну що, час для загального апдейту.
Читаю "Темніший колір магії". В процесі дізналась, що готується до випуску і буде вже от-от третя частина, але як його розтягнути, щоб до виходу вистачило - не знаю, бо цікаво і приємно - люблю Шваб.
Читаю "Щасливе місце". Поки що відчувається як книга, що з усіх історій Генрі мені заходить найменше - мабуть, не найкраще чтиво для читання в підвалі, і треба її переносити на комфортне місце і час.
Продовжую читати "Веселку тяжіння". Йде важко, і хто з нас кого мучає - питання.
Повернулась до "експансії", страшенно лахаю з перекладу, але вже тягнулась і більше концентруюсь на сюжеті. Ну але блін...
Почала читати Хвильового. Сприймається важко, але треба.
Закінчила аудіокнигу, нове не купляла, в запасі тільки пригоди Швейка, і не певна, що готова в пригоду на 31 годину 16 хвилин.
В котів почалась весна. Не в тому сенсі, бо вони хлопці стерилізовані, але хором почали ліняти. До першої весняної алергії лишилось 3...2...1...
Дивним чином розклад пістрявіє зустрічами, планами і примітками. Відвикла, тож лякає. А до купи, щоб часу взагалі ні на що не вистачало, повернулась до animal crossing - хоч там в морі поплавати можна.
А як у вас справи? Як читається, як живеться?
Читаю "Темніший колір магії". В процесі дізналась, що готується до випуску і буде вже от-от третя частина, але як його розтягнути, щоб до виходу вистачило - не знаю, бо цікаво і приємно - люблю Шваб.
Читаю "Щасливе місце". Поки що відчувається як книга, що з усіх історій Генрі мені заходить найменше - мабуть, не найкраще чтиво для читання в підвалі, і треба її переносити на комфортне місце і час.
Продовжую читати "Веселку тяжіння". Йде важко, і хто з нас кого мучає - питання.
Повернулась до "експансії", страшенно лахаю з перекладу, але вже тягнулась і більше концентруюсь на сюжеті. Ну але блін...
Почала читати Хвильового. Сприймається важко, але треба.
Закінчила аудіокнигу, нове не купляла, в запасі тільки пригоди Швейка, і не певна, що готова в пригоду на 31 годину 16 хвилин.
В котів почалась весна. Не в тому сенсі, бо вони хлопці стерилізовані, але хором почали ліняти. До першої весняної алергії лишилось 3...2...1...
Дивним чином розклад пістрявіє зустрічами, планами і примітками. Відвикла, тож лякає. А до купи, щоб часу взагалі ні на що не вистачало, повернулась до animal crossing - хоч там в морі поплавати можна.
А як у вас справи? Як читається, як живеться?
11.03.202517:03
Єдина жінка в кімнаті - Марі Бенедикт
Колись я жартувала, що не ходжу на клуби, бо постійно підписуюсь на читання книги - а вона мені потім не подобається. Та в якийсь момент вирішила, що це прокляття зламала "Тресс зі Смарагдового моря" - тож підписалась до Діани на клуб-квартирник, і навіть активно агітувала саме за цю книгу, бо чула про неї хороше...
Історія Геді Ламар - талановитої акторки родом з Австрії, що, не зважаючи на своє єврейське походження, була дружиною відомого виробника зброї, а потім підкорила Голлівуд - ну і, між всім іншим, запатентувала винахід з перемикання частот, який мав слугувати військовим в питаннях дистанційного управління торпедами.
Історія абсолютно причаровує, особливо якщо тримати в голові той факт, що написана вона за реальними подіями. Приклад жінки, що не опускає руки, тікає від чоловіка-тирана, що прекрасно собі знюхався спочатку з фашистами, а потім і з нацистами, пробивається в Голлівуді і розробляє корисні штуки-дрюки, не маючи спеціалізованої освіти... Краса і захват! Жодного питання до постаті.
А от до того, як це все написано, питань вже більше. Саме своїми вставками і трактовкою подій авторка ставить перед нашими очами настільки сферичну Мері Сью в вакуумі, що відчуття реальності персонажки зникає наглухо. Особливо додають олії у вогонь частини історії, коли авторка згладжувала гострі кути і ситуації, які б ввели Геді в розряд неоднозначних - але ж це нікого не влаштовує, бо нам же потрібно бачити ікону замість реальної людини. Та тут таке от висвітлення і ідеалізація працюють зі знаком мінус, і сильно погіршують враження про книгу загалом.
Я тільки за те, щоб розповідати нам складні реальні історії, та обʼєкти цих історій - реальні люди, тож не бачу причин в їхній ідеалізації. Історія Геді Ламар сподобалась, і з радістю шукатиму якісь документалки про неї (а може і вечір її фільмів собі влаштую). Книга - не сподобалась доволі сильно, і доведеться це якось пережити - хоча про час, що було витрачено на читання, не шкодую ані краплі. Але на клубі, відчуваю, буде вельми цікаво.
Колись я жартувала, що не ходжу на клуби, бо постійно підписуюсь на читання книги - а вона мені потім не подобається. Та в якийсь момент вирішила, що це прокляття зламала "Тресс зі Смарагдового моря" - тож підписалась до Діани на клуб-квартирник, і навіть активно агітувала саме за цю книгу, бо чула про неї хороше...
Історія Геді Ламар - талановитої акторки родом з Австрії, що, не зважаючи на своє єврейське походження, була дружиною відомого виробника зброї, а потім підкорила Голлівуд - ну і, між всім іншим, запатентувала винахід з перемикання частот, який мав слугувати військовим в питаннях дистанційного управління торпедами.
Історія абсолютно причаровує, особливо якщо тримати в голові той факт, що написана вона за реальними подіями. Приклад жінки, що не опускає руки, тікає від чоловіка-тирана, що прекрасно собі знюхався спочатку з фашистами, а потім і з нацистами, пробивається в Голлівуді і розробляє корисні штуки-дрюки, не маючи спеціалізованої освіти... Краса і захват! Жодного питання до постаті.
А от до того, як це все написано, питань вже більше. Саме своїми вставками і трактовкою подій авторка ставить перед нашими очами настільки сферичну Мері Сью в вакуумі, що відчуття реальності персонажки зникає наглухо. Особливо додають олії у вогонь частини історії, коли авторка згладжувала гострі кути і ситуації, які б ввели Геді в розряд неоднозначних - але ж це нікого не влаштовує, бо нам же потрібно бачити ікону замість реальної людини. Та тут таке от висвітлення і ідеалізація працюють зі знаком мінус, і сильно погіршують враження про книгу загалом.
Я тільки за те, щоб розповідати нам складні реальні історії, та обʼєкти цих історій - реальні люди, тож не бачу причин в їхній ідеалізації. Історія Геді Ламар сподобалась, і з радістю шукатиму якісь документалки про неї (а може і вечір її фільмів собі влаштую). Книга - не сподобалась доволі сильно, і доведеться це якось пережити - хоча про час, що було витрачено на читання, не шкодую ані краплі. Але на клубі, відчуваю, буде вельми цікаво.
29.03.202519:09
Просте речення про любов - Душан Душек
Ця книга чекала на мене рік - бо приблизно в цей самий час тогоріч я прийшла до улюбленої пані книгарки (Сано - <3), і попросила щось з весняним вайбом. Та потім щось у внутрішній весні не задалось, тож книга просто лежала, і чекала свого часу. Ну от, дочекалась! #топ_місяця
Три розповіді від словацького прозаїка, про якого я раніше нічого не чула. Всі обʼєднані історіями людей, дотичних до кіно - і любовʼю. Любовʼю різною - в когось нетлінна, здавалось би, протягом всього життя, в когось - заборонена, в когось - мимолітна... І кожна історія нагадує нам, що кохання - то завжди і обовʼязково є вибір. В найкращих випадках - той самий вибір впродовж кожного дня.
Проза тут дуже плотна, насичена і трошки тягуча. Перша оповідь, що показана нам очима сценариста, взагалі нагадує потік свідомості - коли все на асоціаціях, відчуттях, що перемежовуються з візуальними образами. Друга оповідь... От все з нею було б добре, якби герої не екранізували толстого. Щоправда, автор розмив кордони між реальністю оповіді і першоджерелом що екранізується, плюс обране було показово-мразотне оповідання - та від цього якось тепліше не стає. Третє ж - світло-ностальгічне, в стилі останньої пригоди, що буде ще до смерті гріти спогадами - а також думками про те, що могло б бути.
Для мене це був дуже приємний вихід за межі своєї бульбашки мейнстрімної літератури - і думаю, таке важливо інколи робити. Окремо виділю абсолютно неймовірну роботу перекладача Леся Белея (не тільки тому, що пили якось разом) - бо хоч і не уявляю, як виглядає текст оригіналу, але гри слів там дуже багато, особливо в першій історії, і якщо йому це вдалося витягти з першоджерела - то моя найщиріша повага.
Ця книга чекала на мене рік - бо приблизно в цей самий час тогоріч я прийшла до улюбленої пані книгарки (Сано - <3), і попросила щось з весняним вайбом. Та потім щось у внутрішній весні не задалось, тож книга просто лежала, і чекала свого часу. Ну от, дочекалась! #топ_місяця
Три розповіді від словацького прозаїка, про якого я раніше нічого не чула. Всі обʼєднані історіями людей, дотичних до кіно - і любовʼю. Любовʼю різною - в когось нетлінна, здавалось би, протягом всього життя, в когось - заборонена, в когось - мимолітна... І кожна історія нагадує нам, що кохання - то завжди і обовʼязково є вибір. В найкращих випадках - той самий вибір впродовж кожного дня.
Проза тут дуже плотна, насичена і трошки тягуча. Перша оповідь, що показана нам очима сценариста, взагалі нагадує потік свідомості - коли все на асоціаціях, відчуттях, що перемежовуються з візуальними образами. Друга оповідь... От все з нею було б добре, якби герої не екранізували толстого. Щоправда, автор розмив кордони між реальністю оповіді і першоджерелом що екранізується, плюс обране було показово-мразотне оповідання - та від цього якось тепліше не стає. Третє ж - світло-ностальгічне, в стилі останньої пригоди, що буде ще до смерті гріти спогадами - а також думками про те, що могло б бути.
Для мене це був дуже приємний вихід за межі своєї бульбашки мейнстрімної літератури - і думаю, таке важливо інколи робити. Окремо виділю абсолютно неймовірну роботу перекладача Леся Белея (не тільки тому, що пили якось разом) - бо хоч і не уявляю, як виглядає текст оригіналу, але гри слів там дуже багато, особливо в першій історії, і якщо йому це вдалося витягти з першоджерела - то моя найщиріша повага.
17.03.202518:02
Шлюбний портрет - Меґґі ОʼФаррелл
Є такі автори, чиї роботи виходять мені за межі звичних категорій - "подобається-не подобається", "важливе-не важливе", "достовірно-не достовірно"... Просто твір зʼявляється - і все освітлюється навколо. От ОʼФаррелл для мене саме така авторка.
Юна Лукреція Медічі виходить заміж за Альфонса Феррарського замість своєї померлої сестри. Практично щойно з дитячої кімнати, тепер її задача - бути герцогинею, завагітніти нащадком і догоджати схильному до коливань настрою чоловікові.
Зазвичай коли йдуть спекуляції стосовно реально існуючих осіб, я перетворююсь на жахливого критикоса, якій все не так і все не те. Так-так, хто тут давно, памʼятає мої полумʼяні бухтіння на тему розслідувань Джейн Остін, ага... Та і на мене знайшовся криптоніт - бо цій авторці я прощу взагалі все. Бо текст просто неймовірної краси, естетичності і співучості. Це той випадок, коли мені практично фізично страшно дивитись оригінал, бо якщо від перекладу так дух захоплювало - що ж там в оригіналі тоді? І ніжність, скільки ж в авторці ніжності і емпатії до своєї героїні, з якою любовʼю вона описує її і все навколо, побачене її очима...
При тому, текст болісний і щемко-феміністичний - про те, як талант і зацікавленість світом навколо кладуть на алтар шлюбів за розрахунком між знаттю. Про те, як жінці важко належати самій собі - і вона наче трофей переходить з рук в руки, часто - недостойним. Окремо відмічу ніжний символізм (і мозком я розумію, що цей прийом, мабуть, авторка використала забагато - та навіть це мені не зіпсувало враження от взагалі!) стосовно звірів в клітці, і чому саме у Лукреції з невинними вбитими звірами такий сильний звʼязок.
І "Гамнет", і "Шлюбний портрет" - це ті випадки, коли про естетичний оргазм я кажу абсолютно неіронічно, і готова цими текстами захоплюватись - навіть не зважаючи на історичну недостовірність. Можете сміливо мене записувати в щирі фанатки авторки! #топ_місяця #топ_взагалі
Є такі автори, чиї роботи виходять мені за межі звичних категорій - "подобається-не подобається", "важливе-не важливе", "достовірно-не достовірно"... Просто твір зʼявляється - і все освітлюється навколо. От ОʼФаррелл для мене саме така авторка.
Юна Лукреція Медічі виходить заміж за Альфонса Феррарського замість своєї померлої сестри. Практично щойно з дитячої кімнати, тепер її задача - бути герцогинею, завагітніти нащадком і догоджати схильному до коливань настрою чоловікові.
Зазвичай коли йдуть спекуляції стосовно реально існуючих осіб, я перетворююсь на жахливого критикоса, якій все не так і все не те. Так-так, хто тут давно, памʼятає мої полумʼяні бухтіння на тему розслідувань Джейн Остін, ага... Та і на мене знайшовся криптоніт - бо цій авторці я прощу взагалі все. Бо текст просто неймовірної краси, естетичності і співучості. Це той випадок, коли мені практично фізично страшно дивитись оригінал, бо якщо від перекладу так дух захоплювало - що ж там в оригіналі тоді? І ніжність, скільки ж в авторці ніжності і емпатії до своєї героїні, з якою любовʼю вона описує її і все навколо, побачене її очима...
При тому, текст болісний і щемко-феміністичний - про те, як талант і зацікавленість світом навколо кладуть на алтар шлюбів за розрахунком між знаттю. Про те, як жінці важко належати самій собі - і вона наче трофей переходить з рук в руки, часто - недостойним. Окремо відмічу ніжний символізм (і мозком я розумію, що цей прийом, мабуть, авторка використала забагато - та навіть це мені не зіпсувало враження от взагалі!) стосовно звірів в клітці, і чому саме у Лукреції з невинними вбитими звірами такий сильний звʼязок.
І "Гамнет", і "Шлюбний портрет" - це ті випадки, коли про естетичний оргазм я кажу абсолютно неіронічно, і готова цими текстами захоплюватись - навіть не зважаючи на історичну недостовірність. Можете сміливо мене записувати в щирі фанатки авторки! #топ_місяця #топ_взагалі
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.
