
На межі світів🪶
Вітаю всіх на моєму каналі. Тут все про традиції корінних народів півночі і про шаманізм. Рада всім, хто заглянув сюди;)
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПублічний
Верифікація
Не верифікованийДовіреність
Не надійнийРозташування
МоваІнша
Дата створення каналуБер 26, 2025
Додано до TGlist
Квіт 07, 2025Прикріплена група
Останні публікації в групі "На межі світів🪶"
16.04.202509:25
Скоріше всього найближчим часом не особо буду щось постити, і взагалі звожу активність в соц мережах до мінімуму
Можливо наберусь класних ідей, і потім напишу про щось цікаве...
Можливо наберусь класних ідей, і потім напишу про щось цікаве...
14.04.202516:23
#естетика
Переслав з:
Записки Кассіопеї

13.04.202516:53
У деяких шаманських традиціях силу шамана можна виміряти завдяки кількості його бубнів та кількості духів, які допомагають шаману.
Наприклад, у шаманів Сибіру велика кількість бубнів (9+-) вказує на статус та силу шамана. В деяких традиціях бубен міг бути подарований після певної ініціації, і таким чином кількість бубнів вказувала на кількість пройдених шаманом ініціацій. Залежно від ступеня ініціації могла відрізнятись шкура для бубна та його розмір.
Кількість духів- помічників також вказувала на статус, майстерність і духовну силу шамана. Така думка зустрічається у різних традиціях, і вона вірна- адже не шаман підпорядковується духам, а духи- йому; у шамана має бути міцна воля та сильна енергетика щоб мати змогу направляти велику кількість духів.
#шаманізм
Наприклад, у шаманів Сибіру велика кількість бубнів (9+-) вказує на статус та силу шамана. В деяких традиціях бубен міг бути подарований після певної ініціації, і таким чином кількість бубнів вказувала на кількість пройдених шаманом ініціацій. Залежно від ступеня ініціації могла відрізнятись шкура для бубна та його розмір.
Кількість духів- помічників також вказувала на статус, майстерність і духовну силу шамана. Така думка зустрічається у різних традиціях, і вона вірна- адже не шаман підпорядковується духам, а духи- йому; у шамана має бути міцна воля та сильна енергетика щоб мати змогу направляти велику кількість духів.
#шаманізм


Переслав з:
Рись Фолькванґу

13.04.202510:06
Остеомантія, також відома як ворожіння на кістках або читання кісток, являє собою давню практику передбачення майбутнього та отримання розуміння через інтерпретацію кісток.
Кістки, як залишки життя, вважалися священними та наділеними духовним значенням, утримуючи сутність і мудрість померлих, що робило їх потужним інструментом для спілкування з предками або духами.
Кидання кісток передбачає розкидання набору кісток тварин (в деяких традиціях певних тварин) на землю чи полотно та інтерпретацію їхнього розташування та орієнтації.
Кістки можуть бути змішані з іншими предметами, такими як раковини, камінці, монети, пір'я та дрібнички. Також в деяких народах використовували марковані кістки чи кістки певної форми, що зазделегідь мали визначені символи.
Кістки, як залишки життя, вважалися священними та наділеними духовним значенням, утримуючи сутність і мудрість померлих, що робило їх потужним інструментом для спілкування з предками або духами.
Кидання кісток передбачає розкидання набору кісток тварин (в деяких традиціях певних тварин) на землю чи полотно та інтерпретацію їхнього розташування та орієнтації.
Кістки можуть бути змішані з іншими предметами, такими як раковини, камінці, монети, пір'я та дрібнички. Також в деяких народах використовували марковані кістки чи кістки певної форми, що зазделегідь мали визначені символи.
11.04.202516:46
А ось ще дещо цікаве на цю тему https://arctic-children.com/


11.04.202513:59
11.04.202513:59
А ось вам ще красота 🥰
11.04.202513:59
Що в цьому всьому найбільш дивно, що це окремі мовні групи. Які відрізняються настільки, як українська і арабська і китайська. Граматикою і всім. Індоєвропейська мовна група дуже велика, тому українська, англійська, іспанська і індійська здавалось би мови зовсім не схожі, але при цьому мають схожу граматику.
11.04.202513:59
10.04.202516:23
💚Психотропні речовини і шаманізм💚
Всі ми знаємо, що шамани часто використовували рівні галюциногенні рослини для того, щоб входити в транс.
Всі ми знаємо Кастанеду, там багато про це описувалось.
Тут появляється такий цікавий момент. Мені здається, люди в давні часи знали те, чого ми не знаєм, підходили до цього дуже серйозно, тому що це частина сакрального. У Кастанеди теж це відчувається. Тому може бути що вони не зловживали цим, а використовували в конкретних ритуальних цілях. Вони не вживали це просто так.
Тому максимально не розумію людей, які почитали Кастанеду і після цього їм захотілось це все пробувати. Мені навпаки це здалось дуже складним, небезпечним ділом, навіть не тільки через небезпеку для здоров'я, а і в енергетичному плані.
З іншої сторони - хто знає, могли і вживати просто так і зловживати. Але могли не знати про наслідки цього для здоров'я, тому не бачили в цьому чогось поганого.
А можливо зловживати люди почали якраз тоді коли ці практики почали відходити і втрачати своє важливе місце в суспільстві, в тоді всі кому не лінь стали упорюватись грибами.
Взагалі цікаве питання, звідки в суспільстві появилось таке явище, як алкоголізм, наркоманія і тому подібне... Чи було це завжди, чи це особливість сучасного суспільства, чи появилось в якийсь момент...
А так, мені здається, залежність, будь-яка, заважає чистоті свідомості практика. Хоча тут ще питання що називати залежністю, а про це можна дискутувати довго.
Всі ми знаємо, що шамани часто використовували рівні галюциногенні рослини для того, щоб входити в транс.
Всі ми знаємо Кастанеду, там багато про це описувалось.
Тут появляється такий цікавий момент. Мені здається, люди в давні часи знали те, чого ми не знаєм, підходили до цього дуже серйозно, тому що це частина сакрального. У Кастанеди теж це відчувається. Тому може бути що вони не зловживали цим, а використовували в конкретних ритуальних цілях. Вони не вживали це просто так.
Тому максимально не розумію людей, які почитали Кастанеду і після цього їм захотілось це все пробувати. Мені навпаки це здалось дуже складним, небезпечним ділом, навіть не тільки через небезпеку для здоров'я, а і в енергетичному плані.
З іншої сторони - хто знає, могли і вживати просто так і зловживати. Але могли не знати про наслідки цього для здоров'я, тому не бачили в цьому чогось поганого.
А можливо зловживати люди почали якраз тоді коли ці практики почали відходити і втрачати своє важливе місце в суспільстві, в тоді всі кому не лінь стали упорюватись грибами.
Взагалі цікаве питання, звідки в суспільстві появилось таке явище, як алкоголізм, наркоманія і тому подібне... Чи було це завжди, чи це особливість сучасного суспільства, чи появилось в якийсь момент...
А так, мені здається, залежність, будь-яка, заважає чистоті свідомості практика. Хоча тут ще питання що називати залежністю, а про це можна дискутувати довго.
Переслав з:
Обранці духів ✙

10.04.202516:23
Про "новий анімізм" та джайнську логіку
Традиційно, у класичній європейській науці XIX століття (зокрема у працях Едварда Тайлора), анімізм розглядався як рання форма релігійної свідомості — вірування в те, що природа населена душами. Проте зусиллями антропологів кінця ХХ — початку ХХІ століття це уявлення зазнало суттєвої переоцінки. Анімізм почали трактувати не як архаїчну або примітивну віру, а як повноцінну онтологію — систему уявлень про природу буття, в якій суб’єктність і здатність до взаємодії притаманна не лише людині, а й тваринам, рослинам, горам, річкам, духам та іншим складовим світу.
Цей підхід, умовно названий «новим анімізмом», постає не як релігійне вчення, а як онтологічна альтернатива західному натуралізму, в межах якого агентність та здатність до знання зосереджені виключно в людині. Новий анімізм натомість пропонує модель інтерсуб’єктивного буття, де суб’єктність не є унікальною властивістю людини, а розподілена по світу як взаємна здатність до реагування, взаємодії та впливу. Якщо співставити цю онтологічну концепцію з індійською філософською традицією — зокрема з джайнською логікою — виникає несподівано продуктивна перспектива.
Анека́нтавада (санскр. anekāntavāda, «вчення про багатосторонність») стверджує, що жодне явище не може бути пізнане повністю з однієї точки зору. У новому анімізмі закладено схоже припущення: жодна істота не має повного доступу до буття; кожен світ виникає у взаємодії, є реляційним і перспективним. Таким чином, новий анімізм як онтологія узгоджується з анекантавадою тим, що обидві визнають множинність істин та заперечують існування єдиного, привілейованого погляду на реальність.
Система джайнської семикратної логіки (saptabhaṅgī nyāya) дозволяє водночас утримувати суперечливі судження, не зводячи одне до іншого. У цьому ключі твердження «дерево є живим суб’єктом» може бути осмислене так:
Syād asti — «З певної точки зору, це є»: дерево є живим суб’єктом — так вважають екологічна етика, шаманізм, філософія «Я–Ти» Бубера, де дерево постає як співрозмовник.
Syād nāsti — «З певної точки зору, це не є»: дерево не є живим суб’єктом — у межах механістичного біологізму воно вважається об’єктом без самосвідомості.
Syād asti ca nāsti ca — «З певної точки зору, це і є, і не є»: дерево і є, і не є живим суб’єктом — згідно з емерджентною онтологією, суб’єктність може виникати на межі відносин, але не є сталою властивістю.
Syād avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це невимовне»: неможливо висловити, чи дерево є живим суб’єктом — через нечіткість понять «життя», «суб’єкт» та межу між ними.
Syād asti ca avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це є і невимовне»: дерево є живим суб’єктом і це невимовно — у містичній чи поетичній перспективі, де суб’єктність інтуїтивно переживається, але не піддається визначенню.
Syād nāsti ca avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це не є і невимовне»: дерево не є живим суб’єктом і це невимовно — в межовому досвіді сприйняття, де воно поводиться як об’єкт, але не відчувається як цілком «неживе».
Syād asti ca nāsti ca avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це і є, і не є, і є невимовним»: дерево є, не є і є невимовним як живий суб’єкт — у парадоксальній конфігурації, що визнає множинність рівнів істини, неможливість остаточного висловлення й необхідність співбуття з іншим поза категоріями.
У джайнізмі вся жива матерія — джіва (санскр. jīva), тобто жива, свідома субстанція або душа, що є носієм досвіду, знання, наміру й кармічної відповідальності. Їй властива свідомість, хоч і в різному ступені. Звідси випливає головний моральний принцип джайнізму — ахімса (ненасильство), тобто невчинення шкоди будь-якому живому. У новому анімізмі також закладено онтологічну етику: якщо дерева, річки чи тварини — це суб’єкти, то ставитися до них як до безмовних речей є етично неприйнятно. Отже, онтологічна рівність усіх форм буття, визнання їх суб’єктності та моральної цінності — це те, що об’єднує ці дві концептуальні системи.
Традиційно, у класичній європейській науці XIX століття (зокрема у працях Едварда Тайлора), анімізм розглядався як рання форма релігійної свідомості — вірування в те, що природа населена душами. Проте зусиллями антропологів кінця ХХ — початку ХХІ століття це уявлення зазнало суттєвої переоцінки. Анімізм почали трактувати не як архаїчну або примітивну віру, а як повноцінну онтологію — систему уявлень про природу буття, в якій суб’єктність і здатність до взаємодії притаманна не лише людині, а й тваринам, рослинам, горам, річкам, духам та іншим складовим світу.
Цей підхід, умовно названий «новим анімізмом», постає не як релігійне вчення, а як онтологічна альтернатива західному натуралізму, в межах якого агентність та здатність до знання зосереджені виключно в людині. Новий анімізм натомість пропонує модель інтерсуб’єктивного буття, де суб’єктність не є унікальною властивістю людини, а розподілена по світу як взаємна здатність до реагування, взаємодії та впливу. Якщо співставити цю онтологічну концепцію з індійською філософською традицією — зокрема з джайнською логікою — виникає несподівано продуктивна перспектива.
Анека́нтавада (санскр. anekāntavāda, «вчення про багатосторонність») стверджує, що жодне явище не може бути пізнане повністю з однієї точки зору. У новому анімізмі закладено схоже припущення: жодна істота не має повного доступу до буття; кожен світ виникає у взаємодії, є реляційним і перспективним. Таким чином, новий анімізм як онтологія узгоджується з анекантавадою тим, що обидві визнають множинність істин та заперечують існування єдиного, привілейованого погляду на реальність.
Система джайнської семикратної логіки (saptabhaṅgī nyāya) дозволяє водночас утримувати суперечливі судження, не зводячи одне до іншого. У цьому ключі твердження «дерево є живим суб’єктом» може бути осмислене так:
Syād asti — «З певної точки зору, це є»: дерево є живим суб’єктом — так вважають екологічна етика, шаманізм, філософія «Я–Ти» Бубера, де дерево постає як співрозмовник.
Syād nāsti — «З певної точки зору, це не є»: дерево не є живим суб’єктом — у межах механістичного біологізму воно вважається об’єктом без самосвідомості.
Syād asti ca nāsti ca — «З певної точки зору, це і є, і не є»: дерево і є, і не є живим суб’єктом — згідно з емерджентною онтологією, суб’єктність може виникати на межі відносин, але не є сталою властивістю.
Syād avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це невимовне»: неможливо висловити, чи дерево є живим суб’єктом — через нечіткість понять «життя», «суб’єкт» та межу між ними.
Syād asti ca avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це є і невимовне»: дерево є живим суб’єктом і це невимовно — у містичній чи поетичній перспективі, де суб’єктність інтуїтивно переживається, але не піддається визначенню.
Syād nāsti ca avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це не є і невимовне»: дерево не є живим суб’єктом і це невимовно — в межовому досвіді сприйняття, де воно поводиться як об’єкт, але не відчувається як цілком «неживе».
Syād asti ca nāsti ca avaktavyaḥ — «З певної точки зору, це і є, і не є, і є невимовним»: дерево є, не є і є невимовним як живий суб’єкт — у парадоксальній конфігурації, що визнає множинність рівнів істини, неможливість остаточного висловлення й необхідність співбуття з іншим поза категоріями.
У джайнізмі вся жива матерія — джіва (санскр. jīva), тобто жива, свідома субстанція або душа, що є носієм досвіду, знання, наміру й кармічної відповідальності. Їй властива свідомість, хоч і в різному ступені. Звідси випливає головний моральний принцип джайнізму — ахімса (ненасильство), тобто невчинення шкоди будь-якому живому. У новому анімізмі також закладено онтологічну етику: якщо дерева, річки чи тварини — це суб’єкти, то ставитися до них як до безмовних речей є етично неприйнятно. Отже, онтологічна рівність усіх форм буття, визнання їх суб’єктності та моральної цінності — це те, що об’єднує ці дві концептуальні системи.
08.04.202519:40
Взагалі я дуже люблю художників з північних країн, які малювали природу і відсилки до місцевого фольклору. Багато хто знає Кіттельсена. От прям дуже люблю його насправді. Але є і інші.
Тому колекціоную таке.
Тому колекціоную таке.
07.04.202511:53
Ахахахахахаха да
Рекорди
15.04.202523:59
36Підписників04.04.202523:59
0Індекс цитування08.04.202521:31
129Охоплення 1 допису30.04.202523:59
19Охоп рекл. допису10.04.202518:49
22.22%ER08.04.202521:31
477.78%ERRРозвиток
Підписників
Індекс цитування
Охоплення 1 допису
Охоп рекл. допису
ER
ERR
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.