Оля Дубрівук
29.04.202518:15
Квітень був "на нулі".
Підірвався на мінах.
Не лишилося слів.
Не лишилося рук.
Час, неначе павук,
Виплітав павутину -
А виходили стіни,
Великі й малі.
Вона каже: - Привіт.
Він нічого не каже.
І на правій брові
Шов пече, ніби ніж.
Він якийсь сам не свій,
І вона не своя вже.
І між ними весь світ -
Як цеглина в стіні.
Вона каже: - З вікна
Все здається недобрим.
Все немов проти нас.
Все крихке, ніби шлюб.
У шпиталі весна -
Як ознака хвороби.
- Ти ж нічого не зробиш.
І я не зроблю.
Квітень прісний, як вступ
До воєнної книги.
Свіжу-свіжу культю
Туго стримують шви.
- Але вишні цвітуть -
І хіба це не диво?
І хіба це не диво -
Лишитись живим?
Біль короткий, як вірш,
І колючий, як кашель.
І між ними стіна
Все стоїть і стоїть.
Світ формується з тиш
І її зауважень.
Він не чує своїх
І нічого не каже,
Він нічого не каже.
Вона каже:
- Поспиш?
Підірвався на мінах.
Не лишилося слів.
Не лишилося рук.
Час, неначе павук,
Виплітав павутину -
А виходили стіни,
Великі й малі.
Вона каже: - Привіт.
Він нічого не каже.
І на правій брові
Шов пече, ніби ніж.
Він якийсь сам не свій,
І вона не своя вже.
І між ними весь світ -
Як цеглина в стіні.
Вона каже: - З вікна
Все здається недобрим.
Все немов проти нас.
Все крихке, ніби шлюб.
У шпиталі весна -
Як ознака хвороби.
- Ти ж нічого не зробиш.
І я не зроблю.
Квітень прісний, як вступ
До воєнної книги.
Свіжу-свіжу культю
Туго стримують шви.
- Але вишні цвітуть -
І хіба це не диво?
І хіба це не диво -
Лишитись живим?
Біль короткий, як вірш,
І колючий, як кашель.
І між ними стіна
Все стоїть і стоїть.
Світ формується з тиш
І її зауважень.
Він не чує своїх
І нічого не каже,
Він нічого не каже.
Вона каже:
- Поспиш?
Переслав з:
Київ літературний (UrsusPoetry)
24.02.202512:56
З самого ранку вигорають міста.
Дим підіймається зовсім поруч із домом.
Спробуй тепер переконати кота,
Що переноска і поїзд - це ненадовго.
Буде нестерпно від поганих новин,
Буде незручно швидко складати сумку.
Глянь, як він лапку витягнув - і зловив
Шнур ноутбука, ніби погану думку.
Бажано мати заряджений павербанк.
Бажано не загубитися між перонами.
Що як в вагоні буде п'ятсот собак?
Що як з котами їхати заборонено?
З самого ранку - цей безперервний дим.
З самого ранку кожне з чуттів загострилось.
Добре, що він так вчасно тебе збудив -
Ще перед обстрілом.
Варто! було! подумати! наперед!
А не тепер збирати усі ці речі, і
Можна усе лишити, але не плед,
В який він любить загортатися ввечері.
Найголовніше - щоб він в дорозі заснув,
Щоб слухав, як ти читаєш для нього сонного:
"Станом на зараз йдуть бої під Херсоном,
Маріуполь контролюється ЗСУ."
Оля Дубрівук
Дим підіймається зовсім поруч із домом.
Спробуй тепер переконати кота,
Що переноска і поїзд - це ненадовго.
Буде нестерпно від поганих новин,
Буде незручно швидко складати сумку.
Глянь, як він лапку витягнув - і зловив
Шнур ноутбука, ніби погану думку.
Бажано мати заряджений павербанк.
Бажано не загубитися між перонами.
Що як в вагоні буде п'ятсот собак?
Що як з котами їхати заборонено?
З самого ранку - цей безперервний дим.
З самого ранку кожне з чуттів загострилось.
Добре, що він так вчасно тебе збудив -
Ще перед обстрілом.
Варто! було! подумати! наперед!
А не тепер збирати усі ці речі, і
Можна усе лишити, але не плед,
В який він любить загортатися ввечері.
Найголовніше - щоб він в дорозі заснув,
Щоб слухав, як ти читаєш для нього сонного:
"Станом на зараз йдуть бої під Херсоном,
Маріуполь контролюється ЗСУ."
Оля Дубрівук
#годнота
26.01.202519:12
How it started // How it's going
P.S. Але погодьтесь, "годнота" - це негарне слово(
P.S. Але погодьтесь, "годнота" - це негарне слово(
Переслав з:Київ літературний (UrsusPoetry)
09.01.202519:28
ЗБІР ДЛЯ СВОЇХ!❤️🫡
Друзі, Женя Холоденко, який є невід’ємною частиною UrsusPoetry, зараз служить на Курському напрямку і зі своїми побратимами з 17 ОВМБр просить допомоги.
Під час виконання бойового завдання вийшло з ладу авто для евакуації ранених та загиблих.
Будь ласка, долучіться до збору!
🎯 Ціль: 120 000 ₴
🫙: https://send.monobank.ua/jar/48Rr6vB8Kk
💳: 4441 1111 2012 4148
Друзі, Женя Холоденко, який є невід’ємною частиною UrsusPoetry, зараз служить на Курському напрямку і зі своїми побратимами з 17 ОВМБр просить допомоги.
Під час виконання бойового завдання вийшло з ладу авто для евакуації ранених та загиблих.
Будь ласка, долучіться до збору!
🎯 Ціль: 120 000 ₴
🫙: https://send.monobank.ua/jar/48Rr6vB8Kk
💳: 4441 1111 2012 4148
Переслав з:
Рудий ліс
10.12.202415:02
Ворон ходив у піхоті, хоч мав і проблеми зі здоров'ям, і немолодий вік (50+). Звичайний простий дядько. Чесний, щирий, добрий. Роботу свою виконував на совість. Коли я стояв з ним у зміні, він часто пропонував: "Іди, зроби собі чаю чи кави, я постою, почергую". І стояв. У дощ, сніг, мороз. Робив і собі, і йому. Він пив, восновному, каву. І воду. Їв мало. Міг запарити "Мівіну" раз на день. Треба було копати – копав, чистити окопи – чистив. Заходив на позиції важко. (Ми, молоді, ледве доходили бувало, а що вже йому). Але йшов. Міг списатися, міг лягти на лікування. Та все віднікувався. "А що я там робитиму? А ви що тут без мене?" І тягнув свою лямку. Ніколи не забуду, як він з білим ліхтариком ішов на позиції. Там, де ми й червоний боялись вмикати. Безстрашний. Йшли тоді по коліна в болоті, він відстав. Але таки дійшов. Мав музичну освіту, був гарним співбесідником. З ним було цікаво стояти в зміні. Без таких людей світ стає гіршим.
Ворон загинув у липні, під час обстрілу. Тоді, коли Вугледар ще стояв, хоч п***ри лізли як скажені. Якщо він зараз бачить наш світ, я знаю – йому не соромно за прожите життя. Зробив все що міг і навіть більше.
Це петиція на присвоєння звання Герой України (посмертно). Не вистачає майже дві з половиною тисячі підписів. І лишається кілька днів. Часу мало. Буду вдячний, якщо підтримаєте.
https://petition.president.gov.ua/petition/233840
Ворон загинув у липні, під час обстрілу. Тоді, коли Вугледар ще стояв, хоч п***ри лізли як скажені. Якщо він зараз бачить наш світ, я знаю – йому не соромно за прожите життя. Зробив все що міг і навіть більше.
Це петиція на присвоєння звання Герой України (посмертно). Не вистачає майже дві з половиною тисячі підписів. І лишається кілька днів. Часу мало. Буду вдячний, якщо підтримаєте.
https://petition.president.gov.ua/petition/233840
Переслав з:
⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)
23.11.202415:57
Приводить її до свого дому,
де підлога зі світлого дуба
поділена сонцем на теплі квадрати,
де вікна в малий садок,
де балкон із китайським ліхтариком,
жовті гірлянди,
де канарка у мідній клітці,
добірні книги й вініли,
високі свічки у пляшках з-під вина,
але головне – це ліжко,
широке, ніби Ла-Манш, біле,
як скелі Дувра.
Йому вже доводилось чути, що українки
такі унікальні, гарячі й ніжні водночас –
тож ось.
Але разом із нею
заходять одразу ще кілька жінок.
Прабаба, що виміняла на хлібину
рясні родинні коралі –
їхні окремі разки
досі блукають онлайновими аукціонами,
ніби жили, наповнені кров'ю, безсилі
зібратися знов у спільному тілі;
інша прабаба,
зґвалтована тричі вже у визволеному селі,
бо німці
якось були посоромилися
перед дітьми;
ще баба, котра рубала садок
за батьківським наказом
і плакала –
не настарчити на податок;
і навіть мама із номерком, виведеним
по-концтабірному,
кульковою ручкою на руці, аби вистояти
майже добу на холоді в черзі по чобітки,
яких їй однаково не дісталося;
і ще найближча подруга,
яка вже пів року не відписує
з окупації.
Вони заходять, стають навколо
і дивляться,
ніби це шлюбна ніч у королівських покоях.
І вона не може розслабитися, взагалі нічого
не може.
Намагається пояснити,
виходить уривчасто, збито.
Він усе ж ображається, повертається спиною.
Довго думає, перш ніж заснути:
знову ці незручні, істеричні,
травмовані українці.
Ось іще з однією, – думає, – не пощастило.
Катерина Калитко
де підлога зі світлого дуба
поділена сонцем на теплі квадрати,
де вікна в малий садок,
де балкон із китайським ліхтариком,
жовті гірлянди,
де канарка у мідній клітці,
добірні книги й вініли,
високі свічки у пляшках з-під вина,
але головне – це ліжко,
широке, ніби Ла-Манш, біле,
як скелі Дувра.
Йому вже доводилось чути, що українки
такі унікальні, гарячі й ніжні водночас –
тож ось.
Але разом із нею
заходять одразу ще кілька жінок.
Прабаба, що виміняла на хлібину
рясні родинні коралі –
їхні окремі разки
досі блукають онлайновими аукціонами,
ніби жили, наповнені кров'ю, безсилі
зібратися знов у спільному тілі;
інша прабаба,
зґвалтована тричі вже у визволеному селі,
бо німці
якось були посоромилися
перед дітьми;
ще баба, котра рубала садок
за батьківським наказом
і плакала –
не настарчити на податок;
і навіть мама із номерком, виведеним
по-концтабірному,
кульковою ручкою на руці, аби вистояти
майже добу на холоді в черзі по чобітки,
яких їй однаково не дісталося;
і ще найближча подруга,
яка вже пів року не відписує
з окупації.
Вони заходять, стають навколо
і дивляться,
ніби це шлюбна ніч у королівських покоях.
І вона не може розслабитися, взагалі нічого
не може.
Намагається пояснити,
виходить уривчасто, збито.
Він усе ж ображається, повертається спиною.
Довго думає, перш ніж заснути:
знову ці незручні, істеричні,
травмовані українці.
Ось іще з однією, – думає, – не пощастило.
Катерина Калитко
26.04.202517:00
На Книжкову Країну цього року відпустили з фронту стількох людей,
Що хто я така, щоб не розвіртуалитися з Федором Рудим 💫💫💫
Сьогодні було дуже-дуже гарно. Сьогодні було пів дня поезії.
Я буду весь вечір перечитувати статтю Ігоря Мітрова і плакати від того, яке це життя сумне й красиве💔
*вимбачте, стаття про інший фест, але ж яка!
Що хто я така, щоб не розвіртуалитися з Федором Рудим 💫💫💫
Сьогодні було дуже-дуже гарно. Сьогодні було пів дня поезії.
Я буду весь вечір перечитувати статтю Ігоря Мітрова і плакати від того, яке це життя сумне й красиве💔
*вимбачте, стаття про інший фест, але ж яка!
Переслав з:
Пані Поліна Шишлевська🧜♀️
24.01.202516:38
Це тату я зробила 19.01.2024.
За минулий рік ми з Олею пересікались декілька разів, але я щось ніяк не могла продемонструвати їй його. Маю надію, що в цю неділю це станеться 🙏🏻
Вважаю, що ця фраза з цього вірша має бути в думках у кожного
За минулий рік ми з Олею пересікались декілька разів, але я щось ніяк не могла продемонструвати їй його. Маю надію, що в цю неділю це станеться 🙏🏻
Вважаю, що ця фраза з цього вірша має бути в думках у кожного
07.01.202518:51
В моєму примірнику альманаху уже багато автографів, але без Максима Кривцова 💔
07.12.202421:23
Ще не ригайте, я переписала
А мені тепер - мова, вимова. Я кожен свій пост
Переклав, перевірив. І думаю: що я творю?
Він говорить, говорить. Гуде генератор в Сільпо,
Безперервно гуде.
Я спиняюся і
Говорю.
А мені тепер - мова, вимова. Я кожен свій пост
Переклав, перевірив. І думаю: що я творю?
Він говорить, говорить. Гуде генератор в Сільпо,
Безперервно гуде.
Я спиняюся і
Говорю.
Не змогли отримати доступ
до медіаконтенту
до медіаконтенту
28.06.202407:52
Це було 27 червня
Я тоді заскрінила, подумала,
ого як він в мене вірить)
Рік тому #мене_змусили !
Зараз я теж скріню, але вже всю ту красу, яку пишете про мої вірші ви!
Особливо в шоці від того, як ви їх поприручали в фейсбуці та інсті
Дякую, що читаєте❤️
Я тоді заскрінила, подумала,
ого як він в мене вірить)
Рік тому #мене_змусили !
Зараз я теж скріню, але вже всю ту красу, яку пишете про мої вірші ви!
Особливо в шоці від того, як ви їх поприручали в фейсбуці та інсті
Дякую, що читаєте❤️
25.04.202507:49
Паша - це як дуже красивий і добре написаний вірш (тим і красивий, власне). Такий, знаєте, нааааастільки ритмічно вирівняний, метафорично наповнений і змістовний, що між усіх ширпотребних тем і пафосних рим для більшості незрозумілий і непріоритетний. Закріплений у якомусь тг-каналі, який випадково десь знайшовся, але стає важливим і улюбленим майже зразу. Уже знаєш напам'ять кожну крапочку - а все одно мурашки, як читаєш.
З днем народження, Паша! Не губіть свою наповненість і змістовність❤️ Будьте як вірш із хештегом годнота) Дякую, що вам можна про все і завжди❤️
Ну добре, і ще - за ось цю пісню!
Вона теж, до речі, - така як ви🐳
З днем народження, Паша! Не губіть свою наповненість і змістовність❤️ Будьте як вірш із хештегом годнота) Дякую, що вам можна про все і завжди❤️
Ну добре, і ще - за ось цю пісню!
Вона теж, до речі, - така як ви🐳
13.02.202511:02
Дуже сумно & дуже щиро вас запрошую на поетичний вечір, де читатиму цієї неділі (9 лютого), бо на найближчі місяці 3-4 (сто років тобто) маю кілограм крінжу, а не навчальний розклад, + кілограм крінжу, а не робочий графік + взагалі-то це останній мій семестр (і ще стільки істерик, якими нічого не зміниш)
Ось вам посилання, якщо раптом хочете мене почути/побачити, поки я ще маю сили жити життя (ну, хоч якісь сили тобто)
Ось вам посилання, якщо раптом хочете мене почути/побачити, поки я ще маю сили жити життя (ну, хоч якісь сили тобто)
21.01.202519:39
А буває ще так 💔🤧
03.01.202519:14
Виглядає все так, що зима цього року - із тих,
Що триватимуть вічність, пливтимуть повільно, як яхти.
Що я зрештою можу конкретного відповісти
На твоє на ходу, несподівано кинуте "Як ти?"
Ти ж і сам усе бачиш: цей присмерк відштовхує нас.
Я розтоптую сніг під ногами жорстоко й непевно.
Ліхтарі не вмикають - чи маємо ми бодай шанс
Зупинитись на мить (до моменту, коли стане темно)?
У швидкому "Я норм" - тисячі несуттєвих "але":
Недоплетених вчасно кікімор липке павутиння,
Повні жмені новин, довгі списки дешевих проблем,
Які зловиш між тихим, промовленим щиро "А ти як?"
За коротким "Я теж" прочитати б усе по очах:
Про усіх на щиті і про кожну з посмертних петицій.
Кожне з міст (алфавітом):
Авдіївка, Бахмут, Вовчанськ
І ось це, у якому цієї зими так зустрітись -
Виглядає як щось, що проходить під шкіру і вглиб,
І стискається серце, і падає врешті у п'яти.
Я не знаю, пробач, я не знаю, де саме болить,
Але можу принаймні послухати і обійняти.
Що триватимуть вічність, пливтимуть повільно, як яхти.
Що я зрештою можу конкретного відповісти
На твоє на ходу, несподівано кинуте "Як ти?"
Ти ж і сам усе бачиш: цей присмерк відштовхує нас.
Я розтоптую сніг під ногами жорстоко й непевно.
Ліхтарі не вмикають - чи маємо ми бодай шанс
Зупинитись на мить (до моменту, коли стане темно)?
У швидкому "Я норм" - тисячі несуттєвих "але":
Недоплетених вчасно кікімор липке павутиння,
Повні жмені новин, довгі списки дешевих проблем,
Які зловиш між тихим, промовленим щиро "А ти як?"
За коротким "Я теж" прочитати б усе по очах:
Про усіх на щиті і про кожну з посмертних петицій.
Кожне з міст (алфавітом):
Авдіївка, Бахмут, Вовчанськ
І ось це, у якому цієї зими так зустрітись -
Виглядає як щось, що проходить під шкіру і вглиб,
І стискається серце, і падає врешті у п'яти.
Я не знаю, пробач, я не знаю, де саме болить,
Але можу принаймні послухати і обійняти.
07.12.202419:32
Він говорить: "Та ми вже нікому не треба, мала."
Він говорить: "Чого ти мовчиш? Ну подумай. Осмисли:
В нас ні світла тепер, ні тепла. ТЦК, всі діла."
Він говорить: "Хоча...
вам, дівчатам, простіше, звісно)
Вам, дівчатам, -
Уууусі кордони - і закордон!
А мені тепер знову диплом)) і контракт)) сорок тисяч...
Він говорить.
Я хочу плакати і додому.
Він говорить.
Я хочу зникнути і втопитися.
Він говорить: "Усі втомилися бути сильними.
Всі ці лозунги про єднання вже так приїлися."
Він говорить: "А ти із Заходу. Із Волині ж ти?
Тобі легко. Ти від народження - українською.
А мені тепер - мова, вимова. Я кожен свій пост
Переклав, перевірив. І думаю - що я творю..."
Він говорить. Я не говорю. Генератор в Сільпо
Безперервно гуде.
Він говорить.
Я не говорю.
Він говорить: "Чого ти мовчиш? Ну подумай. Осмисли:
В нас ні світла тепер, ні тепла. ТЦК, всі діла."
Він говорить: "Хоча...
вам, дівчатам, простіше, звісно)
Вам, дівчатам, -
Уууусі кордони - і закордон!
А мені тепер знову диплом)) і контракт)) сорок тисяч...
Він говорить.
Я хочу плакати і додому.
Він говорить.
Я хочу зникнути і втопитися.
Він говорить: "Усі втомилися бути сильними.
Всі ці лозунги про єднання вже так приїлися."
Він говорить: "А ти із Заходу. Із Волині ж ти?
Тобі легко. Ти від народження - українською.
А мені тепер - мова, вимова. Я кожен свій пост
Переклав, перевірив. І думаю - що я творю..."
Він говорить. Я не говорю. Генератор в Сільпо
Безперервно гуде.
Він говорить.
Я не говорю.
Не змогли отримати доступ
до медіаконтенту
до медіаконтенту
05.06.202410:24
Два роки, як Володимиру Томку 19
Прочитайте сьогодні цей вірш
Прочитайте сьогодні цей вірш
04.04.202518:10
У Кривому Розі загинули діти, поки я писала цей вірш(
Мені тепер дуже незручно, вибачте.
Якщо ви з Кривого Рогу або якось пов'язані із, прошу вибачення і обіймаю!
У мене був настрій на ці гори рівно до моменту прочитання новин, чесно
Мені тепер дуже незручно, вибачте.
Якщо ви з Кривого Рогу або якось пов'язані із, прошу вибачення і обіймаю!
У мене був настрій на ці гори рівно до моменту прочитання новин, чесно
18.01.202509:11
Ти сьогодні - цей під'їзд, який не вцілів.
Ти сьогодні чад, що аж до кісток проник.
Ти сьогодні крик, завислий на язиці,
Який хтось із-під завалів перекричав.
Ти сьогодні лють, яку понесеш, як хрест,
Який боляче б'є по плечах і по хребту.
Ти сьогодні місто з сотнями перехресть,
Ти сьогодні тут, тому що воно - твоє.
Бо цей світ згорить до появи послів ООН,
Бо скажений вогонь і страшно, але
дивись:
Ось є я - і у нас немає кращих долонь,
Але є куртки, лопати, кілька пар рукавиць.
Ми сьогодні час, розбитий на "тут" і "вже",
Ми на цій траві болюче віконне скло,
Ми сьогодні кожна сторіс і кожен твіт.
Посвіти мені ще ліхтариком, ніби жезлом.
Ми сьогодні небо за плечима дітей,
Яке впало на їх батьків, але не на них,
Ми сьогодні день, трагічний суботній день,
Який в світу називається вихідним.
*Цей вірш був про трагедію в Дніпрі 14.01.2023, але сьогодні він буде про сьогодні 💔
Ти сьогодні чад, що аж до кісток проник.
Ти сьогодні крик, завислий на язиці,
Який хтось із-під завалів перекричав.
Ти сьогодні лють, яку понесеш, як хрест,
Який боляче б'є по плечах і по хребту.
Ти сьогодні місто з сотнями перехресть,
Ти сьогодні тут, тому що воно - твоє.
Бо цей світ згорить до появи послів ООН,
Бо скажений вогонь і страшно, але
дивись:
Ось є я - і у нас немає кращих долонь,
Але є куртки, лопати, кілька пар рукавиць.
Ми сьогодні час, розбитий на "тут" і "вже",
Ми на цій траві болюче віконне скло,
Ми сьогодні кожна сторіс і кожен твіт.
Посвіти мені ще ліхтариком, ніби жезлом.
Ми сьогодні небо за плечима дітей,
Яке впало на їх батьків, але не на них,
Ми сьогодні день, трагічний суботній день,
Який в світу називається вихідним.
*Цей вірш був про трагедію в Дніпрі 14.01.2023, але сьогодні він буде про сьогодні 💔
23.12.202411:30
Вчора я була на концерті Тараса Петриненка. Спочатку я видалила цей вірш, а потім згадала, що коли створила цей канал, я не знала, що таке "квадратні/дієслівні рими". Але скільки би я не вчилася римувати за всіма феншуями нашого часу, Оля Дубрівук все ще на 90% складається саме з таких віршів, як цей, - його можна вивчити за годину саме тому, що він легкий, але розказувати собі вголос усе життя, тому що "до мурах" - це ж не про техніку)
Бо Україна дихатиме доти,
Допоки ми за неї стоїмо!
Бо Україна дихатиме доти,
Допоки ми за неї стоїмо!
05.12.202408:34
/ Марина Горбатюк /
|не вірш|
«Як шкода, що ти, – кажуть, – пишеш
такі сумні вірші. Давай краще про щось позитивне, яскраве».
Ну а шо його, канєшно…
Може шкода, може й нє.
«Не буду тебе ображати, бо ще накатаєш на мене поему», – каже чувак,
чиє імʼя я забула ще на етапі знайомства.
Накатаю, звісно.
Але не про тебе.
«Дякую, що досі не вмерла», –
прилітає у відповідь на допис із віршем.
Від людини,
на яку я навіть не підписана.
І смайлик – веселий.
З одного боку:
ну а чого б і не жити.
А з іншого:
вроді похвалили, а вроді не то шоб.
«Ти присвячуєш вірші, коли закохуєшся?», – питають на кухні в одній з тих нічних розмов, коли всі вже бухі.
Я? – Ні.
Я продовжую писати про смерть,
бо й часи такі, що присвяти лише для померлих.
Кажу.
«Ну, давайте про шось хороше.
Бо шо лиш сумне і сумне», –
обертаються.
Ок.
Хоча:
я хотіла б навчитись писати
примітивну й смішну – альбомну лірику, –
не відчуваючи сорому
за право на щастя
в країні,
яка щодня втрачає людей.
«Дякую, що досі не вмерла», –
перечитую в запитах.
І хочеться відписати: «Так я ж просто не старалася, бляха, нормально».
Але залишаю unseen.
Звертайся.
29.11.24
|не вірш|
«Як шкода, що ти, – кажуть, – пишеш
такі сумні вірші. Давай краще про щось позитивне, яскраве».
Ну а шо його, канєшно…
Може шкода, може й нє.
«Не буду тебе ображати, бо ще накатаєш на мене поему», – каже чувак,
чиє імʼя я забула ще на етапі знайомства.
Накатаю, звісно.
Але не про тебе.
«Дякую, що досі не вмерла», –
прилітає у відповідь на допис із віршем.
Від людини,
на яку я навіть не підписана.
І смайлик – веселий.
З одного боку:
ну а чого б і не жити.
А з іншого:
вроді похвалили, а вроді не то шоб.
«Ти присвячуєш вірші, коли закохуєшся?», – питають на кухні в одній з тих нічних розмов, коли всі вже бухі.
Я? – Ні.
Я продовжую писати про смерть,
бо й часи такі, що присвяти лише для померлих.
Кажу.
«Ну, давайте про шось хороше.
Бо шо лиш сумне і сумне», –
обертаються.
Ок.
Хоча:
я хотіла б навчитись писати
примітивну й смішну – альбомну лірику, –
не відчуваючи сорому
за право на щастя
в країні,
яка щодня втрачає людей.
«Дякую, що досі не вмерла», –
перечитую в запитах.
І хочеться відписати: «Так я ж просто не старалася, бляха, нормально».
Але залишаю unseen.
Звертайся.
29.11.24
04.06.202419:06
Ну і шо ☻️
На цьому каналі буде темно!
На цьому каналі буде темно!
Показано 1 - 24 із 26
Увійдіть, щоб розблокувати більше функціональності.