Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Николаевский Ванёк

Просмотреть

Инсайдер UA

Просмотреть

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Просмотреть

Николаевский Ванёк

Просмотреть

Инсайдер UA

Просмотреть

Богдан Тищенко. Відбитки слів на серці

Це простір для моїх віршів, у яких живуть думки, емоції та миті, що формують моє бачення світу. Тут я ділюся тим, що важливо, і що хочеться передати через слово. Якщо ви шукаєте поезію, що відгукується в серці, — вам сюди.
Мій інстаграм: 1.bogdanchik.1

Рейтинг TGlist

ТипПубличный

Верификация

Не верифицированный

Доверенность

Не провернный

Расположение

ЯзыкДругой

Дата создания каналаГруд 29, 2023

Добавлено на TGlist

Лют 23, 2025

Я владелец канала

История изменений

Прикрепленная группа

БТ

Чат Lyrics

Статистика Телеграм-канала Богдан Тищенко. Відбитки слів на серці

Подробнее

Подписчиков

76

24 часа00%Неделя

1-1.3%Месяц

11.3%

Индекс цитирования

0

Упоминаний0Репостов на каналах0Упоминаний на каналах0

Среднее охват одного поста

21

12 часов290%24 часа210%48 часов4740%

Вовлеченность (ER)

38.1%

Репостов0Комментариев2Реакций8

Вовлеченность по охвату (ERR)

0%

24 часа0%Неделя0%Месяц

306.62%

Охват одного рекламного поста

24

1 час312.5%1 – 4 часа14.17%4 - 24 часа2083.33%

Подробнее

Подключите нашего бота к каналу и узнайте пол аудитории этого канала.

Всего постов за 24 часа

0

Динамика

Последние публикации в группе "Богдан Тищенко. Відбитки слів на серці"

Все посты

21.04.202513:09

"Не чекай ідеального моменту — бери й роби, бо життя не стоїть на паузі." (с)

Це не просто фраза з мотивуючого постера. Це правда, яку проживаєш щодня, коли розумієш, що час не зупиняється, навіть якщо тобі боляче, страшно чи незручно. ⏳

Життя не питає, чи ти готовий. Воно просто рухається. І поки ми відкладаємо на «потім» важливі слова, сміливі вчинки чи великі мрії — хтось інший уже живе, уже ризикує, уже діє. А ми… ми просто чекаємо. Але чого саме?

Можеш готуватися вічність. Можеш думати, що ще не час. Але, правду кажучи, не буде кращого моменту, ніж зараз. Так, може бути страшно. Але ще страшніше — ніколи не спробувати. Бо згаяний шанс — це тиша, яка гризе зсередини. ⚡

І навіть якщо в тебе лише крихта віри — цього достатньо, щоб почати. Не для всього життя одразу. А просто для першого кроку. Він і є найважливішим.
---

P.S. Не завжди буде зручно, не завжди буде легко. Але якщо чекаєш знаку — ось він.
Живи. Роби. Пробуй. Бо пауз немає. 🔥

19.03.202523:09

Боятися

Боятися? Навіщо страх?
Все вже минуло, всі печалі.
Ми прийдемо в останній прах,
лишивши попіл на скрижалі.

Вердикт не скаже, що не так,
його ніхто не зрушить з місця.
Хай промінь рветься крізь кулак,
а не втікає, наче іскра.

Допоки серце ще гуде,
допоки кров палає жаром,
потрібно жити, бо ніде
не буде неба нам задаром.

Богдан Тищенко

18.03.2025

Удалено14.05.202515:51

19.03.202512:35

14.03.202521:17

Цього разу виступ в Morok Bar, це був другий мій виступ який значно легшим порівняно з першим разом. Менше хвилювання дозволило зосередитися на віршах і відчути, як слово знаходить відгук у публіки. Реакція людей була дуже позитивною, і це знову нагадало мені, чому я пишу — коли твої рядки звучать вголос, це безцінно. Кожен літературний вечір, організований UrsusPoetry ❤️‍🩹, приносить щось нове: нові емоції, нові зустрічі, нові можливості для розвитку😊. Особлива подяка Паші 😎 та його команді за організацію таких вечорів, де ми можемо зібратися разом, поділитися своїм творчим світом і підтримати один одного🫡. Після виступу я відчував себе абсолютно добре і зрозумів, що цей шлях має сенс і варто продовжувати рухатися вперед.😁

Сьогодні без фото з вечору(

13.03.202512:54

Місце, де кожен камінь дихає спогадами, а арка відкриває вигляд на безкрайній Дніпро. Тут, у затишному куточку, де час зупиняється, відлунюють сміх студентських років, нестримні розмови до пізньої ночі і мрії про майбутнє. Це простір, де кожен момент, наче ніжний вітерець, залишає в серці теплоту і відчуття дому.

P.S. Вид на Дніпро під час заходу сонця(фото без фільтрів), з арки Біля "Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки" РФКБЕ, який я закінчив. Знаходиться в місті Ржищеві, якраз саме в цьому місті народилася всім відома українська поетеса Ліна Костенко.

11.03.202511:28

😎 Сьогодні я зробив свій перший крок у донорстві. Кров, яку здав, піде на допомогу тим, хто цього найбільше потребує. На мій подив процедура виявилась доволі простою – Я ЖИВИЙ! 😁

🤗 Якщо ти коливаєшся, чи варто ставати донором — варто! Це шанс врятувати чиєсь життя. Не вагайся та долучайся на URSUSDONOR.

✊🏻 Це не біль, не втрата — це вибір, що важить більше за слова. Якщо можеш — не зволікай. Адже рятувати життя — це теж бій, у якому кожен може стати воїном.

😌 А ще не забувайте приходити на наші поетичні читання UrsusPoetry (Київ літературний), де вже цієї п'ятниці я читатиму свої вірші. Ведучою буде Ася Ейрена, одна з волонтерок UrsusDonor, котра активно займається вербовкою свіженьких донорів на цих вечорах. 😀

09.03.202509:53

Несіть любов, а не війну, бо світ і так тоне в пітьмі чужих образ і забутих сердець... (с)

І я не кажу це просто так, бо знаю, як важко тримати спокій, коли навколо хаос. Як важко дивитись, коли люди розриваються на частини через те, що їх ніхто не розуміє, коли війна проникає не тільки в розуми, а й в серце. Я переживаю це, я бачу це щодня. Але навіть в найтемніші моменти важливо пам'ятати, що ми можемо обирати, яку енергію нести у світ. І я вибираю любов. Я вибираю розуміння, навіть коли здається, що це неможливо. 😎👊🏻

Ось змінено, і виділено, на що замінив:
Можливо, це здається занадто узагальненою фразою, але часом саме такі слова можуть бути тим, що потрібно почути в момент, коли навколо все здається зруйнованим. Неважливо, хто їх сказав — важливо, що вони можуть знайти відгук у кожному з нас. Це нагадування про те, що навіть у часи війни, коли здається, що весь світ тоне в хаосі і ненависті, ми все одно можемо впливати на те, що лишається в наших серцях. Ми обираємо, чи дозволимо образам та злій волі визначати наше завтра, чи збережемо людяність, любов і розуміння. ❤️‍🔥

Кожен день ми стикаємося з людьми, які, можливо, втратили надію чи стали заручниками власних обставин. Але навіть в цих умовах можна знайти прості істини, які допомагають не забути, чому варто залишатися людьми. Іноді це — просте послання про любов і співчуття, яке ми можемо передати іншим, навіть не маючи конкретної мети чи прагнень. У світі, де занадто багато болю, ці прості слова можуть бути тим, що врятує не тільки нас, а й тих, хто поряд. 🙏🏻

PS фото зроблені, під час знімання відео, де ми читаємо вірш, Т.Шевченка "Катерина" до його дня народження. 🌷

На наступних поетичних читаннях, мабуть, щось із Шевченка зачитаю. Якось розрядити атмосферу класикою.До речі, помітив, шо на вечорах часто читають Костенко чи Симоненко, але от ніколи не бачив, шоб читали Шевченко. 🥲

PPS Спочатку я просто виклав фотку і написав одну фразу, але Паша сказав, шо типу ніхто не пойме і треба трішки інакше ☹️🤷🏻‍♂️

06.03.202522:10

Для неї

І на світанку, весняної днини,
Я прокричу тобі щирі слова.
Хай понесе їх у вирій пташиний,
Хай розіллється, мов пісня, сумна.

Вітер підхопить і кине у море,
Голос розтане в обіймах весни.
Серце не знає ні суму - прозоре,
Лиш відчуває твій подих ясний.

Тане в промінні світанку опори,
Легко торкається спогад душі.
Сонце малює безмежні узори,
Де між рядками палають вогні.

Хай же навіки у сяйві безмежнім
Стане цей світ між думками крутим.
Тільки для тебе сплітаються мрії,
Тільки для нас він здається живим.
Богдан Т.
06.03.2025

27.02.202516:27

Бог запалив над Едемом світанок,
Щоб розцвітав під промінням ранок.
Та заздрість людська оповилась в нім,
Рай потьмянів, став чужим і пустим.

Вчора був Авель – тепер тільки тінь,
Куля у грудях, мов темна глибінь.
Вчора був дім – нині попіл і дим,
Замучений в крові, як тінь побратим.

Пісня лунала, неначе в імлі,
Сонце згасало в холодній золі.
Та, мов Содом, охопило весь край,
Від полум'я Гоморри, негайно тікай.

Гріли долоні на згарищах храму,
Сріблом вкривали облуду й оману.
Кидали кості у сиву журбу,
Рвали країну, мов хліб, на ганьбу.

Сходу ракета, вогненний спис,
Впав на асфальт, недописаний лист.
Рахіль ридає у сутінках хмар,
Погляд її застеляє кошмар.

Крізь попіл, чорну заграву й дим,
Йдуть вони тінню, мов привиди з ним.
Із каменю ночі зростає журба,
І край цей, мов лезо, ката руба.

Богдан Т.
27.02.2025

26.02.202500:14

Літературний вечір від UrsusPoetry.
Здавалося б серйозний захід.
Також я...😅

–Ви інтроверт чи екстраверт?
– "Оптіміст"...

22.02.202520:42

Сьогодні вперше виступав зі своїми віршами перед публікою на літературному вечорі від UrsusPoetry. Було хвилююче, десь навіть лячно, але водночас неймовірно захопливо. Так, людей було небагато, та це не применшило магії моменту. Відчуття, коли твої рядки звучать у голос і знаходять відгук — безцінне.

Я відчув, як слово набуває сили, як поезія перестає бути просто текстом у блокноті, а стає частиною живого діалогу. Спілкування, обмін думками, атмосфера, що огортає теплом і розумінням — усе це нагадує, чому я пишу. Такі вечори — це не лише про виступи, а й про спільність, про підтримку, про те, що ти не один на цьому шляху.

Цей вечір став поштовхом рухатися далі. Бо навіть коли здається, що все марно, коли виникає бажання зупинитися — варто просто вийти до людей, озвучити свої слова і почути у відповідь щось важливе. І тоді розумієш: шлях триває.

07.02.202521:56

Пульс

На екрані – ривки, обірваний пульс,
Серце б’ється, мов звір, загнаний у кут.
Лінія рветься, стрибає, тремтить,
Та ще жевріє в жилах остання блакить.

Пульс розтинає розпечений шторм,
Темрява дихає жаром іскор.
Гострі удари секунд, як мечі,
Ріжуть по венах сліди палючі.

Полум'я крові зриває замки,
Біль вибухає, розносить світи.
Ще один спалах, ще один вдих,
Ще не зламаний останній штрих.

Десь за межею горить небокрай,
Іскра весни пробиває метал.
Я ще тримаю кермо на вітрах,
Ще не відпущено стерно у морях.
Богдан Т.
07.02.2025

28.01.202521:15

Критика

Вони читають слова, як судді на троні,
Шукають недоліки в кожному слові.
"Ритм не той, а зміст прозаїчний,
Образи бляклі, стиль хаотичний."

Та чи бачать вони, як тремтить рука,
Коли слово росте, як ріка?
Вірш народжується з ночі й болю,
Від вогню душі, що прагне до волі.

"Мій текст не колізей для твоїх баталій"
А може, це крик, що від зла віддаляє?
"Скороти речення, зміни його хід,"
А чи чули вони, як серце кричить?

Критика — майстер, що ріже по-живому,
Та слово поета належить лише йому одному.
В тиші ночі, коли світ замовкає,
Лише він знає, як його біль співає.

Судіть, аналізуйте, рвіть текст на частини,
Моя муза — жива, їй байдужі руїни.
Бо в тиші нічній, коли світ замовкає,
Я творитиму те, що мене не лякає.

24.01.202523:29

Все посты

Рекламировался18 часов

11.03.202516:39⚔️ Сучасна Українська Поезія (СУП)

4.1K

Книги

Подробнее

Рекорды

24.04.202523:59

78Подписчиков

22.02.202523:59

0Индекс цитирования

13.03.202504:08

545Охват одного поста

12.03.202523:59

545Охват рекламного поста

12.04.202513:30

59.09%ER

11.03.202519:35

756.94%ERR

Развитие

Подробнее

Подписчиков

Индекс цитирования

Охват 1 поста

Охват рекламного поста

ERR

Подробнее

Богдан Тищенко. Відбитки слів на серці