Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Труха⚡️Україна

Просмотреть

Николаевский Ванёк

Просмотреть

Мир сегодня с "Юрий Подоляка"

Просмотреть

Труха⚡️Україна

Просмотреть

Николаевский Ванёк

Просмотреть

РД

Рядками Добруцького

Рейтинг TGlist

ТипПубличный

Верификация

Не верифицированный

Доверенность

Не провернный

Расположение

ЯзыкДругой

Дата создания каналаЛист 29, 2022

Добавлено на TGlist

Вер 14, 2023

Я владелец канала

История изменений

Прикрепленная группа

Архіваріус думок

Статистика Телеграм-канала Рядками Добруцького

Подробнее

Подписчиков

188

24 часа00%Неделя

10.4%Месяц0-0.1%

Индекс цитирования

0

Упоминаний0Репостов на каналах0Упоминаний на каналах0

Среднее охват одного поста

21

12 часов210%24 часа210%48 часов340%

Вовлеченность (ER)

28.57%

Репостов0Комментариев0Реакций6

Вовлеченность по охвату (ERR)

11.17%

24 часа0%Неделя0%Месяц

0.98%

Охват одного рекламного поста

21

1 час00%1 – 4 часа00%4 - 24 часа00%

Подробнее

Подключите нашего бота к каналу и узнайте пол аудитории этого канала.

Всего постов за 24 часа

3

Динамика

Последние публикации в группе "Рядками Добруцького"

Все посты

post.reposted:

Альтернативна творча студія

14.04.202510:59

• Терези сингулярності •

Спочатку був вибух чи слово, бульйон чи Едем?
Обманює Хокінг чи Бога хитка синагога?
Єднання людей та машин в абсолют заведе?

Предвічні питання заплутують думи розлогі.
Й Да Вінчі не знає, як вийти з таких лабіринтів
в безсмертя — клубка Аріадни благатимуть ноги.

Відрìзкам життя в нескінченність дороги закриті.
А, може, у Райських кущах вся людська сингулярність?
Наука та церква — повінчані війнами квити.

Наліплені в голови чіпи — прогрес чи намарно?
Палітру нових монолітів узгодив би Пастор?
Причастя в новітньому часі дісталося Арні.

Побачити хочеш пророчість критичної точки:
Стальне Ельдорадо чи в небо бурштинові східці.
Як Бога й немає, то вірити варто. (Це — точно?)

Бо люди є люди: беззубі, загублені, ниці.
У книгах без ліку довіку мандрують охоче.
Погляньте ж у очі. Одвічність — у Божих зіницях.

***
Вкінці буде вибух чи слово, бульйон чи Едем?
Творці hi-tech вуду — ми, люди. Триває етер.
Ми – Бога подоби.
І боти не проти.
Бог — робот тепер.

💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥

© Іван Добруцький
@real_dobrutskiy

💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥🤖💥

13.04.202523:39

https://t.me/real_dobrutskiy/1784

11.04.202502:05

Приречений

Приречений, змордований, розбитий,
Розвіяний у попелі чуток.
Зі світом ми раптово стали квити,
Болить урок між слізних молитов.

І де знайти росистий свій початок,
Коли у очі подивилась смерть?
Спішу про біль листочку розказати,
Бо вража доля не шкодує – стре.

Дволикі гості перемелять кості,
І зливи в плач – горять мої сади,
Які роки висаджував непросто,
В яких життя посіяв і зростив.

Мій погляд притулився до ікони,
Мій подих...Ти б хотіла, щоб затих?...
Цей світ жорсткий. Боронить не солоних
Від щирих сліз – цей віз не для слабких.

Розверзаний, розчахнутий, роззутий,
Загублений в німотності пітьми.
Лиш обіцяй, благаю, не забути
Слова, які з душі тобі здоймив...

© Іван Добруцький
11.04.2025
#вірш

10.04.202520:45

{Вірш, написаний за мотивами моїх вечірніх думок}

Ніжність - це перші бруньки, що вдягають дерева.
Проліски смілі, що тілом скресають сніги.
Яблуні цвіт, що танцює із вітром шалено,
Шлюпка самотня та море, що штиль зупинив.

Ніжність - дівча, що чекає давно на пероні
Потяг з коханим. Пташки у калюжах малі.
Перший букет, в нім - ромашки й волошки спросоння,
Танець в просторому залі, проміння на склі.

Перші обійми, слова, поцілунок, опіка,
Тремор метелика крил і тремтіння повік.
Ця непомітна очам оксамитова плівка,
Місяць-рогалик, що доброї ночі прорік.

Очі кохання, бажання у них захлинутись,
Холод мережив на щойно замерзлому склі.
Руки холодні під кофту, спідниць абажури,
Ноги холодні об ноги твої у теплі.

Грітися нашим теплом, несміливо торкати
Першу сторінку нечитаних поки книжок.
Сонними вдвох готувати ранкові сніданки,
Щоки твої цілувати торканням думок.

Чай готувати тобі із лимоном та медом,
Печиво із імбиря та горіхів пекти.
Спати вкладати дитя, накриватися пледом,
Мушлі приклавши до вуха ловити мотив.

Мчати босоніж ногами по вранішніх травах,
Пальці дорогами клавіш мандрують твої.
Ґудзики до сорочок ненових пришивати,
І колискові співати, немов солов'ї.

Слухати, як ти читаєш мені свої вірші,
Часом жалітись на шквал нісенітних проблем.
Йти до зубного з тобою, бо трохи боїшся,
Руки твої цілувати під теплим дощем.

Усмішка мила та шепіт морської води,
Пальцями хвилі торкаюсь, бо ніжність - це ти..

Автор: І. Добруцький

10.04.202516:56

Мила

Мила...
Часом не вистачає чорнила,
Щоб тобі розказати красиво
Про мою непідробну любов...
Мила...
Прилечу я до тебе на крилах,
Щоб ти знову мене полюбила,
А розлук не було і немов.

Назбираю емоцій та срібла,
Доведу, що і досі потрібна
Мені ніжність твоя ледь тендітна
І тепло безперервних розмов.

Зая...
Часом гордість мені заважає
Показати, як сильно кохаю
Я тебе на порозі весни.
Знаю...
Нас прогнали з небесного Раю,
Та тебе я і далі чекаю
Серед ночі закутавшись в сни.

Назбираю емоцій і квітів,
Щоб тебе в ніч холодну зігріти,
Щоб і взимку для нас було літо,
Тільки ніжність свою поверни...

© Іван Добруцький
#пісня
2014рік

09.04.202511:39

Вона сумує

Вона сумує, ловлячи думками
Все те, що не відбулось поміж нами.
Як небо світанкове за зірками,
Як за весною молоді струмки.

Сховавшись в північ, як у темні хащі,
Жертовно до обійм чужих припавши.
Надпивши вдосталь із гіркої чаші,
Вона сумує й робить навпаки.

Вона сумує, сльози в попіл збивши,
Умившись кров'ю, ніби соком вишні.
Сховавшись в тиші по маршрутах миші,
Щоб стиглий розпач ближній не почув.

Вона сумує й хутко розриває
Тонкі нитки, що ледве нас єднають.
Зірвавши квітку з спаленого Раю -
Крихкий герабрій юного плачу.

Іван Добруцький

#100слів_вірштижня

Літературний портал "100 слів" 📙
Instagram | Facebook | Напишіть_нам

post.reposted:

Рядками Добруцького