Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Мир сегодня с "Юрий Подоляка"
Труха⚡️Україна
Труха⚡️Україна
Николаевский Ванёк
Николаевский Ванёк
ПЛ+С avatar

ПЛ+С

And shepherds we shall be. For Thee, my Lord, for Thee.
Рейтинг TGlist
0
0
ТипПубличный
Верификация
Не верифицированный
Доверенность
Не провернный
Расположение
ЯзыкДругой
Дата создания каналаMar 22, 2024
Добавлено на TGlist
Apr 09, 2024

Последние публикации в группе "ПЛ+С"

Оскільки лікування першого моряка, що пролив кров через китайські провокації, зараз вас не зацікавить, краще розповімо про тарифні війни між США та КНР. Судячи з усього, пора нагадати деталі, бо їх уже надто багато.

Почалась ця драма 2017 року. У березні нещодавно обраний президент США Дональд Трамп наказав більш жорстко карати митами ті країни, які займаються демпінгом. Вже у квітні Трамп поїхав до Пекіну, де обговорив з Сі план торгових переговорів (тоді планували на 100 днів).

До серпня все було спокійно. А тоді почалось розслідування щодо крадіжки інтелектуальної власності США. За попередніми оцінками, збитки рахували на рівні 600 млрд доларів за рік. І знову все затихло. Та, оскільки Китай реагував на ці історії приблизно ніяк, у січні суперечка загострилась.

На початку 2018 року США вдарили митами по сонячних панелях. Навіть не обов’язково китайських – за сам факт ввезення таких девайсів треба було платити 30% мита. Хитрість полягала у тому, що повальна більшість таких панелей їхала саме з Китаю. Удар вийшов болісним, при цьому політично нейтральним. Нічого демпінгувати.

Китай почекав до квітня та ввів на американські товари різні мита: 25% на перероблений алюміній та інші, а деякі сегменти продукції «потішив» лише на 15%. Добою пізніше США відповідають: 25% мита на китайські товари автопрому, аерокосмічної галузі та медицини.

Тоді Китай увів 25% мита на літаки, авто, хімікати та… соєві боби. Але сума товарів, що потрапили під удар, набігла до 50 млрд доларів.

Влітку держави по черзі кидали одне одній нові та нові мита. Якщо узагальнити, китайських товарів це торкнулось на суму 250 млрд доларів, американських – на 110 млрд. Ще частину тарифів було запроваджено «на таймері», зі вступом в дію не раніше осені.

Взимку 2018 року країни знову спробували поспілкуватись. Та нічого не вийде, після чого Трамп підвищить мита на деякі товари з 10% до 25%. Це, мабуть, щоб краще думалось.

2019 рік. У травні Трамп б’є по компанії Huawei забороною на придбання компонентів з США. Вже у травні Сі поспіхом декларує готовність говорити про врегулювання проблеми. Та цього так і не трапиться.

Вже у січні 2020-го Китай дасть добро на закупку американських товарів та послуг об’ємом на 200 млрд доларів, це протягом двох наступних років. Цього теж так і не трапиться.

Далі в США до влади прийшов Джо Байден. Більшу частину заходів щодо КНР він не скасував, а нових розділів ця історія деякий час не бачила. Так тривало до жовтня 2022-го: США обмежили продаж мікрочіпів та обладнання для виробництва мікросхем до Китаю.

Згодом ці кроки були доповнені, але не надто масштабно. Тож наступний розділ почався вже у 2024 році. 4 лютого набули чинності мита по 10% на весь китайський імпорт. У відповідь КНР запроваджує мита на СПГ, вугілля та сільськогосподарську техніку з США.

У березні Китаю по голові прилітають додаткові 10% мита на всі товари. Відповідає він митами до 15% на фермерську продукцію.

Далі було те, що Трамп називає «Днем визволення», а наші люди «жахом» чи «катастрофою». Звісно, масштаб дивує. Та невже хтось думав, що таке відбувається вперше, і сама історія почалась лише зараз?

Те, що за нею більшість не слідкувала, не робить сюжет менш важливим. Тож скиньте цей пост друзям, родичам і особливо гарним дівчатам. Будемо тримати всіх в курсі.

ПЛ+С
Китай будує мінімум п'ять нових барж спеціального призначення, створених спеціально для десантних операцій. Вони можуть надати Пекіну опцію для одночасного вивантаження великої кількості танків безпосередньо на тайванські дороги. Кілька таких барж були помічені на верфі Гуанчжоу. Вони мають довгі дорожні мости. Така конфігурація робить їх доступними для будь-якої майбутньої висадки сил НВАК на островах. Але ви й так розумієте, який острів тут мається на увазі.

Традиційна точка зору полягає в тому, що на Тайвані небагато пляжів, придатних для вивантаження «амфібій». Їх можна обороняти. КНР може робити ставку на захоплення рибальських селищ чи навіть портів для більш масштабної висадки. Але існує думка, що будь-яка спроба захопити острови силою означатиме висадку в найменш передбачуваних для оборони Тайваню місцях. Власне, нові баржі натякають саме на останню версію.

Надзвичайний радіус дії мостів на баржах означає, що НВАК може висадитися на місцях, які раніше вважалися для атаки зовсім непридатними. Вони можуть приземлятися на кам'янистих або м'яких пляжах, доставляючи танки прямо на більш тверду землю або прибережну дорогу. Це дозволяє Китаю вибирати нові місця для висадки та ускладнювати спроби організації оборони. Замість того, щоб покладатися на тайванські порти, Китай тепер може переправлятися через протоки через власний мобільний порт.

ПЛ+С
Філіппінський президент заявив, що присутність російського підводного човна поряд із його державою викликає велике занепокоєння. Субмарина увійшла до виключної економічної зони Філіппін у Південно-Китайському морі.

Російський підводний човен класу «Кіло» був помічений у 80 морських милях від однієї з західних провінцій 28 листопада. Ці дані підтвердив речник ВМС Рой Вінсент Тринідад. Офіційно росіяни «чекали поліпшення погодних умов, щоб прямувати до Владивостока». Звісно ж, місце вони таке обрали зовсім випадково.

Момент також важливий для розуміння контексту. Зараз на Філіппінах чубляться прозахідний (для них, мабуть, просхідний?) президент Маркос та віце-президент Дутерте (доня того самого Дутерте), яка відчайдушно топить за Китай та проти США. За президента армія, за віце-президента поліція. Заяви вже про загрозу політичних вбивств навіть пішли, дестабілізація триває.

І саме зараз росіяни випадково зайшли погоду перевірити. Авжеж, як тут не повірити.

ПЛ+С
США передали Філіппінам безпілотні човни для протидії Китаю в Південно-Китайському морі. Це безпілотні надводні апарати Mantas T-12, що суттєво посилять спроможності Військово-морських сил країни в Південно-Китайському морі. Дрони здатні здійснювати приховане спостереження, доставляти постачання та, за необхідності, бути переобладнаними для бойових дій.

За оцінками експертів, вони дозволять Манілі діяти ефективніше, уникаючи при цьому прямої ескалації з Пекіном. Передачу безпілотників вже підтвердив міністр оборони США Ллойд Остін під час дводенного візиту до Філіппін. Він також повідомив, що нові партії апаратів будуть доставлені до завершення каденції адміністрації Байдена. За його словами, це частина пакета військової допомоги в розмірі $500 млн, спрямованого на зміцнення оборонних можливостей Філіппін.

«Ми віддані захисту Філіппін, і наш Договір про взаємну оборону поширюється на будь-які збройні напади на збройні сили, авіацію чи судна, включаючи берегову охорону, будь-де у Південно-Китайському морі», – підкреслив Остін під час брифінгу з міністром оборони Філіппін Гільберто Теодоро. На заході показали можливості Mantas T-12, який є найбільш популярною моделлю від Maritime Tactical Systems (Martac).

Якщо хтось спитає, чому філіппінцям це передають – перечитайте ще раз стрічку про договір. Ось коли він буде і в нас (а над цим треба працювати, і треба було давно), все буде добре. Просто ходити й нити «Ну дай», перед цим два роки до вторгнення знищуючи власну оборонку – так собі ідея.

ПЛ+С
Є у США такий сенатор з Південної Дакоти, Майк Раундс. Його звуть головним союзником Трампа в Сенаті. І зараз він прямо виступив проти переговорів з Росією – а ми про це пишемо, бо бачимо помиральну яму українців та чуємо верески «Нас здадуть». Як не дивно, це доволі непогано лягає в нашу тематику Індо-Тихоокеанського регіону, зараз усе пояснимо.

Спочатку про Раундса та його заяву. Сенатор вважає переговори з РФ неможливими, бо не має довіри до президента РФ. І вважає будь-які спроби домовитися лише демонстрацією слабкості США, яка вже вкотре спонукатиме Путіна до подальшої агресії (як і завжди). Також Раундс підкреслив, що Росія в разі успіху в Україні, швидше за все, не зупиниться. Тут передаємо привіт усім, хто був впевнений, що це наївні українці самі собі надумали, що воюють за всю Європу. Підіть у Сенаті США розкажіть, бо там щось люди іншої думки.

Попри передвиборчі заяви Трампа про швидке завершення війни в Україні, більшість республіканців у Сенаті підтримують подальшу військову допомогу Києву. Також позицію сенатора підтримав голова Військового комітету НАТО, адмірал Роб Бауер. Він закликав продовжувати підтримку України, підкресливши, що ставки у цьому конфлікті дуже високі. «Я не уявляю, як може бути у стратегічних інтересах США дозволити Путіну вийти переможцем із переговорів» – чудова й твереза позиція.

Тепер про Україну через призму Китаю та Індо-Тихоокеанського регіону. Конкретно зараз у США є проблеми з армією, які на фоні зростання НВАК є двічі болісними. Американці чудово розуміють, що більшу частину авіації РФ уже другий рік тримає на Далекому Сході, і регулярно проходить злагодження з китайськими вояками. Тобто для США проблема стає ще більшою.

Трамп прямо декларує, що його ворог – Китай. І які ж плюси, окрім надуманих українськими телеграм-аналітиками, він має в такому разі від угоди з РФ по Україні? Дуже радітиме, коли вона забере звідси бойові частини і їх також у Хабаровськ та Уссурійськ перекине? Якщо вдуматись – так чи інакше, ми надто вигідні для Штатів.

Просто пора по-дорослому домовитись. І не про мир по ціні капітуляції, як хочуть деякі, а про постачання американських боєприпасів або в кредит, або за наші ресурси (обидві ідеї у Трампа вітають, за другу як найбільш комфортну для обох сторін топить Ліндсі Грем).

Звісно, ми ніяк не завадимо всім бажаючим залізти до помиральної ями. Але, якщо хтось туди йшов чисто з туги та від повної зневіри по заголовках ЗМІ – вилізайте, попереду ще багато цікавого.

ПЛ+С
Радник Трампа з питань нацбезпеки підкреслив, що Тайвань неймовірно важливий, і тому його потрібно озброїти. Майкл Волц каже, що в разі успішного вторгнення Китаю на острів під загрозою опиниться 80% найсучасніших чіпів, а за рахунок логістики – ще й 50% світового ВВП.

Волц прямо заявив, що Сі хоче замінити західні цінності диктатурою з техногенним наглядом. Також, на думку радника, Тайвань – логічний для Пекіну наступний крок після взяття під контроль Тибету та Гонконгу.

«Вони контролювали б шляхи доставки до Японії, Південної Кореї, Південно-Східної Азії, близько 50 відсотків світового ВВП… Ставки величезні», – описав Волц ймовірні наслідки успіху китайської агресії проти Тайваню.

Що цікаво: крім попереджень, Волц підкреслив важливість кібератак для досягнення задач від китайського керівництва. Замість порівняння суто танків чи кораблів він рекомендує дивитись і на наслідки роботи хакерів. Для прикладу Волц навів Volt Typhoon – це відома хакерська група, яка фінансується Китаєм.

«Volt Typhoon не просто шпигує, але й встановлює кібербомби уповільненої дії в нашу систему. Перший постріл у кожній військовій грі зараз робиться в космосі та в кібернетичному просторі», – пояснює радник.

Пояснення для надто нервуючих українців. Якщо США збираються озброїти Тайвань чи Ізраїль – це не означає, що зброї для нас стане менше. Вже набридло читати, що США – це такий собі тазочок з чотирма гранатами, де на всіх не вистачає. Нам би хоч 1/10 їх оборонної галузі, то тоді могли б таке говорити.

ПЛ+С
Сі закликає США бути обережними та радить Байдену, аби той підтримав «мирне возз’єднання Китаю». Це коли китайці кажуть, що якщо їм хтось не подобається, то в нього немає права на власну державність. Не переплутайте.

Також Китай радить західним державам утриматись від «суперечок у Південно-Китайському морі». Це ті ситуації, коли китайці вкотре порушують чужі кордони та кажуть, що їм належить шмат чужої території. Теж не переплутайте, це важливо.

Ясно, що пан Байден вже скоро здасть посаду та піде, лишивши по собі виснажену армію з нестачею особового складу та сучасної техніки. Все, що міг – дідусь уже зробив. А тепер подивимось, чого захоче наступний президент, який дуже залежить від лобі зброярів у промисловості.

ПЛ+С
Тайвань вважає великі оборонні закупівлі на баланс США шансом показати серйозність своїх намірів щодо захисту від агресії КНР. А як це показати Дональду Трампу, серед донорів якого безліч представників оборонної галузі? Правильно, якомога щедрішими придбаннями.

Тож у Тайбеї не стали гратись у економію, поки ворог стоїть поряд та всі сили кидає на розвиток власного війська. На Тайвані замовлять літак-розвідник, засоби ППО з солідною кількістю боєприпасів. Йдуть узгодження по авіації (F-35) та флоту (острів бажає отримати новий есмінець).

Елбрідж Колбі, вже відомий вам колишній посадовець Пентагону і кандидат на головну посаду в Пентагоні чи Раді національної безпеки, раніше коментував ситуацію. Тоді він активно закликав Тайвань витрачати більше на підвищення власної боєздатності. Мабуть, пан Колбі зараз щасливий.

ПЛ+С
Ми не ліземо в американську політику. Нас цікавить лише те, що відбувається безпосередньо в Індо-Тихоокеанському регіоні як потенційному театрі бойових дій. Але те, що ми зараз побачили, цілком вписується у обидві категорії та навіть несе певний заряд моралі.

Нещодавно Пентагон прокинув острів Гуам, де стирчить військова база, із обіцяними об’єктами під ППО. Замість 35 одиниць, які вже були прописані на папері, до стадії узгодження дожили лише 16. Навпроти стоять китайці з ракетами дальньої дії.

Те, що в регіоні все дуже погано, попереджав ще адмірал Аквіліно, який останні кілька років командував там американським контингентом. І ось, такий прощальний подарунок від потужного президента. Що ж було далі?

А далі почались вибори. На них Гуам йшов як острів, який останні 16 років стабільно віддавав свої голоси кандидату від демократів. Але дійшов він на вибори як острів, який навіть за попередніми даними обрав собі республіканця. Це не зрада, не емоції чи ще якась дурість з теки «Людський фактор».

Все просто. Коли в тебе є звичка делегувати владу одній і тій самій партії – це працює до того моменту, коли ця партія та її представник тебе гарненько прокинуть. Наприклад, лишать без захисту, який обіцяли напередодні. Мало хто хоче бути Перл-Харбором ХХІ століття, і Гуам це чудово показує.

Займайтесь далі політикою, свій ліміт на дану тему ми вже вичерпали надовго.

P.S. Пишуть, що Гарріс таки відігралась, але впритул: 49% проти 46%.

ПЛ+С
Пентагон скорочує розбудову протиракетної оборони на Гуамі, де його військові сидять буквально на прицілі в китайців. Мало бути збудовано 35 об'єктів, тепер буде менше половини від зазначеної кількості – лише 16. На це він іде, в тому числі, через екологічні проблеми.

Скорочення оборонних об’єктів пояснили заявою про вплив на навколишнє середовище. Так, вам не здалось.

Гуам розташований за 1800 миль від узбережжя Китаю та є головним військовим центром США для військових кораблів, підводних човнів, бомбардувальників та запасів зброї, які можуть бути використані для військових операцій.

Індійсько-Тихоокеанське командування каже, що нові системи ППО потрібні для захисту Гуаму від зростаючих загроз з боку китайських ракет. У звіті Розвідувального управління Міністерства оборони США чітко вказано, що Китай запасається ракетами середньої дальності DF-26. Їх Пекін уже назвав «вбивцею Гуаму» за їх радіус дії 2500 миль.

ПЛ+С
Китай протягом десяти років будував військову базу за 50 млрд доларів, щоб надалі комфортніше дестабілізувати Південно-Китайське море. Йдеться про острів Хайнань, який раніше мав рекреаційні можливості та навіть сільське господарство – вочевидь, Китай настільки прагне миру та розвитку, що за дикі гроші вграв там цивільну інфраструктуру та створив військову натомість.

Острів із пальмами, також відомий як «китайські Гаваї», знаходиться східніше В'єтнаму. Якраз із останнім у КНР дедалі частіше відбуваються невеликі сутички, і саме на його територію вже регулярно вторгається так звана «берегова охорона Китаю». А чому ж не вторгнутись, якщо поруч стоїть їх власна військово-морська база Східний Юлінь, де розташовані есмінці та атомні підводні човни.

Це натяк для тих, хто може вже вкотре піти шляхом легких рішень та після тотального зливу підтримки України сказати «Навіщо нам той Тайвань». Як у першому, так і в другому випадку, агресор одним пунктом меню не обмежиться.

ПЛ+С
Китай та Індонезія конфліктують через дослідження нафтових і газових ресурсів біля островів Натуна в Південно-Китайському морі. Уже 12 день поспіль китайська берегова охорона протистоїть індонезійським правоохоронним та військово-морським суднам в районі спірних вод, де Індонезія досліджує власне газове родовище. Звісно, на нього також претендує Китай.

Індонезійське агентство морської безпеки неодноразово повідомляло, що витісняє кораблі Китаю. Проте супутникові знімки свідчать про постійну присутність китайських суден у цьому районі. Раптом що, саме дослідження робить судно Geo Coral норвезької компанії Shearwater GeoServices, яке розпочало роботу 5 жовтня. Але вже 16 жовтня китайський корабель увійшов у води Індонезії й почав переслідувати його.

Класна країна, треба з нею ще якось поговорити про тиск на Росію. Вона ж точно тиснутиме саме на неї, бо сама жодного разу не порушує загальні правила.

ПЛ+С
Одного дня вдруге за три дні у Південно-Китайському морі знайшовся корабель берегової охорони КНР, який чомусь не займався береговою охороною КНР. Натомість він шлявся де попало та ліз до дослідницького судна MV Geo Coral, яке перевіряло в морі сейсмічні дані.

Добре, що індонезійські патрульні кораблі були поряд та відігнали це страхопудло кудись назад, охороняти берег. Воно ж берегова охорона, чи що.

Так, Китай знову вважає ці води своїм заднім двором, речник МЗС це ще раз підтвердив після інциденту. Звісно ж, Китай завжди за мир та розвиток, і жодного разу не друга Росія на карті світу.

Всю історію читайте тут, доволі веселі нюанси. Треба більше говорити з цими паничами у кумачі, з Японією сто років тому всі теж добряче наговорились.

ПЛ+С
Канада вводить додатковий податок на окремі вироби зі сталі та алюмінію, імпортовані з Китаю. Його встановили у розмірі 25%. Що саме буде підігріте дружніми митами, дізнаємось згодом, поки що це обговорює уряд.

Віцепрем'єр-міністерка та міністерка фінансів Христя Фріланд каже, мито захистить місцевих виробників від недобросовісної конкуренції, яку Китай посилив надмірним (без орієнтування на ринок) виробництвом сталі та алюмінію.

Звісно ж, нормальна держава це могла б виправити. Достатньо того, аби не підкошувати іншим країнам економіку демпінгом, а паралельно не лякати сусідні держави флотом та авіацією, просто позабувши про звичку порушувати їх кордони 2-3 рази за добу. Знаєте, у світі вистачає прикладів, коли правильні підходи змінювали ставлення навіть до дивних держав.

Інша річ, що замість цього Китай вміє лише огризатись на публіку та постійно когось звинувачує. А сам робить лише те, що потім ЗМІ обережно називають словом «дестабілізація».

Повірте, в разі глобального конфлікту далеко не одну Росію доведеться зупиняти кривавою юшкою. Хоча б тому, що почне це все далеко не одна Росія. І ми зараз не про Іран, хоча він також.

ПЛ+С
Новина, яку можна випадково пропустити за більш нагальними – як виявилось, з точки зору демографії Китай неймовірно швидко старіє. Це відголоски старої демографічної політики, яка досі дається взнаки. Але в сумі з цим діють і настрої населення: воно стало в певній мірі настільки ж зацикленим на споживанні, як і «вороги з імперіалістичного Заходу».

Якщо нічого не зміниться, до 2050 року середній вік китайця буде набагато вищим, ніж навіть жителя США. Хоча, здавалося б, це світова столиця ліберальних цінностей та споживачів як ідеологів.

Ну тепер-то зрозуміло, чого насправді хоче нинішня адміністрація в Білому домі: якось дотягти до 2050-го, аби китайців просто пережити. Вибачте за сарказм. Але нагадаємо, що з роботою у КНР уже є певні проблеми (а бізнес дедалі частіше закривається, що помітно навіть на побутовому рівні звичайним туристам). Наче й нічого страшного, але ж авторитарні країни часто «лікують» цей дисбаланс маленькою переможною війною.

Тим паче, Сі називав це у офіційних промовах не війнами, а «великим омоложенням нації». Подивимось, чи вистачить йому духу «омолодити» націю не на словах, а на ділі.

ПЛ+С

Рекорды

15.09.202423:59
650Подписчиков
31.10.202423:59
400Индекс цитирования
16.08.202423:59
1.3KОхват одного поста
25.08.202423:59
88Охват рекламного поста
23.11.202423:59
2.35%ER
16.08.202423:59
213.13%ERR

Развитие

Подписчиков
Индекс цитирования
Охват 1 поста
Охват рекламного поста
ER
ERR
OCT '24JAN '25APR '25

Популярные публикации ПЛ+С

11.04.202511:17
Оскільки лікування першого моряка, що пролив кров через китайські провокації, зараз вас не зацікавить, краще розповімо про тарифні війни між США та КНР. Судячи з усього, пора нагадати деталі, бо їх уже надто багато.

Почалась ця драма 2017 року. У березні нещодавно обраний президент США Дональд Трамп наказав більш жорстко карати митами ті країни, які займаються демпінгом. Вже у квітні Трамп поїхав до Пекіну, де обговорив з Сі план торгових переговорів (тоді планували на 100 днів).

До серпня все було спокійно. А тоді почалось розслідування щодо крадіжки інтелектуальної власності США. За попередніми оцінками, збитки рахували на рівні 600 млрд доларів за рік. І знову все затихло. Та, оскільки Китай реагував на ці історії приблизно ніяк, у січні суперечка загострилась.

На початку 2018 року США вдарили митами по сонячних панелях. Навіть не обов’язково китайських – за сам факт ввезення таких девайсів треба було платити 30% мита. Хитрість полягала у тому, що повальна більшість таких панелей їхала саме з Китаю. Удар вийшов болісним, при цьому політично нейтральним. Нічого демпінгувати.

Китай почекав до квітня та ввів на американські товари різні мита: 25% на перероблений алюміній та інші, а деякі сегменти продукції «потішив» лише на 15%. Добою пізніше США відповідають: 25% мита на китайські товари автопрому, аерокосмічної галузі та медицини.

Тоді Китай увів 25% мита на літаки, авто, хімікати та… соєві боби. Але сума товарів, що потрапили під удар, набігла до 50 млрд доларів.

Влітку держави по черзі кидали одне одній нові та нові мита. Якщо узагальнити, китайських товарів це торкнулось на суму 250 млрд доларів, американських – на 110 млрд. Ще частину тарифів було запроваджено «на таймері», зі вступом в дію не раніше осені.

Взимку 2018 року країни знову спробували поспілкуватись. Та нічого не вийде, після чого Трамп підвищить мита на деякі товари з 10% до 25%. Це, мабуть, щоб краще думалось.

2019 рік. У травні Трамп б’є по компанії Huawei забороною на придбання компонентів з США. Вже у травні Сі поспіхом декларує готовність говорити про врегулювання проблеми. Та цього так і не трапиться.

Вже у січні 2020-го Китай дасть добро на закупку американських товарів та послуг об’ємом на 200 млрд доларів, це протягом двох наступних років. Цього теж так і не трапиться.

Далі в США до влади прийшов Джо Байден. Більшу частину заходів щодо КНР він не скасував, а нових розділів ця історія деякий час не бачила. Так тривало до жовтня 2022-го: США обмежили продаж мікрочіпів та обладнання для виробництва мікросхем до Китаю.

Згодом ці кроки були доповнені, але не надто масштабно. Тож наступний розділ почався вже у 2024 році. 4 лютого набули чинності мита по 10% на весь китайський імпорт. У відповідь КНР запроваджує мита на СПГ, вугілля та сільськогосподарську техніку з США.

У березні Китаю по голові прилітають додаткові 10% мита на всі товари. Відповідає він митами до 15% на фермерську продукцію.

Далі було те, що Трамп називає «Днем визволення», а наші люди «жахом» чи «катастрофою». Звісно, масштаб дивує. Та невже хтось думав, що таке відбувається вперше, і сама історія почалась лише зараз?

Те, що за нею більшість не слідкувала, не робить сюжет менш важливим. Тож скиньте цей пост друзям, родичам і особливо гарним дівчатам. Будемо тримати всіх в курсі.

ПЛ+С
Войдите, чтобы разблокировать больше функциональности.